Такі самі повчання та релігійно-філософські тенденції зустрічаємо в “Поемі про Адапа”, “Поемі про Етана” та в інших творах.

Ще в шумерську добу з’являються перші зразки релігійної драми. Основний цикл релігійної драми був пов’язаний з культом вмираючого та воскресаючого бога природи.

Релігійні погляди наклали свій відбиток майже на всю вавилонську лірику. На честь богів складалися гімни. Вершина вавилонської поезії – це “Поема про страждаючого праведника” та “Бесіда пана з рабом”. Ідея останнього твору – вельможа такий же безсилий перед царем, як і раб перед вельможею.

Наукова діяльність також розвивалася під сильним впливом релігій-но-міфологічиого світогляду, оскільки иею займалися переважно жерці. Разом з тим потреби повсякденного життя примушували людину уважно стежити за явищами природи та, по можливості, об’єктивно розуміти їх зміст.

Найбільші досягнення в цей період народи Дворіччя мали в царині математики. Починаючи з шумерської доби, народи Дворіччя використовували системи числення, в основі яких були числа 5, 6, 10 та похідні від них 30 та 60. Пізніше з’явилася більш раціональна десяткова система – також компромісна, в якій основними числами були 60, 360. До речі, від цієї системи бере свій початок поділ години на 60 хв, кола – на 360 градусів. Шумерійці застосовували піднесення до степеня, добування квадратних і кубічних коренів, вміли обчислювати об’єм. Звичайно, математика мала суто практичний характер.

У шумерську добу виникли перші календарні системи, що свідчить про знання шумерами астрономії. Найдавніші обсерваторії влаштовували на горі храмових башт (зіккуратів). Вавилонські жерці відрізняли зорі від планет, виділяли сузір’я, вміли передбачити затемнення. У Дворіччі був розроблений сонячно-місячинй календар, який згодом поширився по всій Передній Азії.

Накопичу валися знання у ветеринарії та медицині. Третім тисячоліттям до н. е. датується створення порадника з виготовлення ліків з мінеральних, рослинних та інших речовин. Зароджувалася хірургія. Відомо, що ще за часів Хаммурапі ( XVII ст. до н. е.) вавилонські лікарі робили досить складні операції на очах, хоча найкращими засо-бами лікування продовжували вважати молитви, заклинання, різні ритуали.

4Ь

 

Рівень знань з історії та міфології був незначним. Складали річні списки найважливіших подій, причини яких вбачали у волі богів Було створено шкільні посібники для вивчення мов – шумерської та семітської. До речі, вже після того як шумерійці “розчинилися” серед більш пізніх семітів та інших племен, шумерська мова все ще зберігалася як мертва (аналогічно латинській мові у Середньовічній Європі).

Завдяки археологічним розкопкам маємо уявлення про мистецтво архітекторів, скульпторів, живописців Дворіччя.

Для архітектури були характерні монументальність, застосу. вання цегли-сирцю, асиметричність внутрішнього планування. Храми зводили на великих штучних насипах, що захищали їх від повені. Стіни прикрашали вертикальними виступами, нішами, мозаїчними фризами. Дерев’яні колони, на які спиралися примітивні склепіння, іноді вкривали міддю. Більшість храмів мали вигляд багатоступінчастої п’яти–-семиповерхової башти. Ймовірно, що спогади про них збереглися в біблійній легенді про “вавилонську башту”.

Скульптура, живопис були досить примітивними. Проте в цей час був зроблений великий крок уперед у розвитку мистецтва. Зображення людського тіла поступово набуло реалістичної форми.

Релігійні уявлення перших осідлих землеробів Дворіччя зводилися в основному до первісного фетишизму. Подальший розвиток релігії привів до появи культу природи, адже низький рівень матеріальної культури та техніки ставив людину в залежність від природи, що її оточувала.

В епоху родового ладу і виникнення патріархальної родини культ природи був пов’язаний також з культом предків. Обожнених предків вважали покровителями роду та родини. Культ предків був пов’язаний з вірою у загробне життя. Давній культ природи зазнає змін у часи формування рабовласницького суспільства та деспотичної держави. Давні боги природи трансформуються v богів влади та панування, покровителів держави та царської влади. їх зображують у вигляді царів, а земних царів – у виглядів богів. Поступово, у зв’язку з перетворенням малих держав на великі та сильні, царів починають вважати ие тільки посередниками між богами та людьми, а й нащадками богів, їх живим втіленням на землі.

Оскільки Месопотамія часто зазнавала нападів іноземних завойовників і тут не виникло такої міцної централізованої держави, як, скажімо, в Єгипті, тому в кожній державі Дворіччя складалися своєрідні форми обожнення царя та царської влади, які сполучалися зі складними богословськими системами. Знання цього богослов’я, а також відправлення релігійних культів покладалося иа жерців.

Поступово обрядовий бік релігії ускладнювався. Релігія дедалі більше набувала державного характеру, накладала свій відбиток на літературу, образотворче мистецтво. Релігійно-магічний світогляд глибоко проникав у свідомість жителів Дворіччя.

46

 

Шумеро-вавилонська культура значною мірою вплинула на культурний розвиток близькосхідних та європейських народів. Шумеро-вавилонський клинопис був запозичений ассирійцями, хеттами, мітан-ніицями, урартами, племенами Сирії, Фініки. Культурна спадщина дав-ніх народів Дворіччя була використана в часи створення античної цивілізації.

⇐ Предыдущая3456789101112Следующая ⇒

Поделиться: