Державний кордон України: нормативно-правове регулювання та основні поняття.

Правовий статус державного кордону України визначено законом України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 р. № 1777, а також міжнародними договорами та іншими документами.

Державний кордон – лінія і уявна вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії визначає межі державної території, — суші, вод, надр, повітряного простору – тобто межі розповсюдження державного суверенітету.

Види кордонів за способом делімітації: а) природні (орографічні) – встановлені з урахуванням рельєфу місцевості (наприклад, за річищами річок або каналів, по берегах озер, по гірських хребтах та ущелинах тощо); б) геометричні кордони, тобто кордони, проведені по прямій, яка перетинає місцевість від однієї точки до іншої, незважаючи на характер місцевості (але оминаючи поселення). Особливим видом геометричних кордонів є так звані астрономічні кордони, тобто такі, лінія яких збігається з паралеллю або меридіаном земної географічної сітки; у більшості випадків держави мають комбіновані кордони.

Залежно від місця проходження розрізняють сухопутні, водні і повітряні кордони. Межі кордонів визначають відповідно до національного законодавства та угод із суміжними державами. При цьому, згідно з існуючою у міжнародному повітряному праві практикою, межа повітряного простору держави становить приблизно 110 кілометрів від поверхні світового океану, вище знаходиться космічний простір, який не є територією жодної держави, призначений, з-поміж іншого, для орбітальних польотів штучних супутників Землі.

Делімітація – це визначення у правових документах ліній проходження державного кордону на географічних картах, схемах і планах, з детальним описом. Демаркація – проведення державного кордону на місцевості за допомогою спеціальних прикордонних знаків (пірамід, стовпів, буїв, маяків тощо).

 

2. Державна прикордонна служба: завдання, принципи, функції і повноваження.

Профільним нормативно-правовим актом є закон України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 р. № 661, яким на Державну прикордонну службу України (далі – ДПрСУ) покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні. Громадські об’єднання мають право сприяти цій службі виконувати покладені на неї завдання, відповідно до закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22.06.2000 № 1835-III.

Ключовими принципами діяльності ДПрСУ є законність; повага і дотримання прав та свобод людини та громадянина; позапартійність; безперервність; поєднання гласних, негласних та конспіративних форм і методів діяльності; єдиноначальність; колегіальність при розробці важливих рішень; взаємодія з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями при здійсненні покладених на Державну прикордонну службу України завдань; відкритість для демократичного цивільного контролю.

Основними функціями ДПрСУ стали: 1) охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; 2) здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення; 3) охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов'язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій; 4) ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України «Про розвідувальні органи України» та «Про оперативно-розшукову діяльність»; 5) участь у боротьбі з організованою злочинністю та протидія незаконній міграції на державному кордоні України та в межах контрольованих прикордонних районів; 6) участь у здійсненні державної охорони місць постійного і тимчасового перебування Президента України та посадових осіб, визначених у Законі України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»; 7) охорона закордонних дипломатичних установ України; 8) координація діяльності військових формувань та відповідних правоохоронних органів, пов'язаної із захистом державного кордону України, а також діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону України або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України.

Обов’язки ДПрСУ: 1) припинення будь-яких спроб незаконної зміни проходження лінії державного кордону України; 2) припинення у взаємодії з відповідними правоохоронними органами збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні України; 3) участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави або групи держав; 4) участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану; 5) організація запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення, припинення, проведення дізнання, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами; 6) здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів; 7) участь в укладанні міжнародних договорів України з прикордонних питань та з питань взаємних поїздок громадян, а також забезпечення їх виконання; 8) запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів; розшук у пунктах пропуску через державний кордон осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів; 9) виявлення причин та умов, що призводять до порушень законодавства про державний кордон України, вжиття в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення; 10) здійснення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності, а також здійснення контррозвідувальних заходів в інтересах забезпечення захисту державного кордону України; 11) контроль за дотриманням прикордонного режиму; 12) організація відповідно до законодавства прийняття заяв про надання статусу біженця від осіб, які мають намір його набути та змушені були незаконно перетнути державний кордон України; 13) контроль за дотриманням невійськовими суднами та військовими кораблями встановленого порядку плавання і перебування в територіальному морі та внутрішніх водах України; 14) прийняття у взаємодії з органами внутрішніх справ і органами Служби безпеки України рішень про видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства, які затримані в межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, видворення цих осіб; 15) здійснення самостійно або у взаємодії з органами внутрішніх справ і органами Служби безпеки України в межах контрольованих прикордонних районів контролю за дотриманням іноземцями та особами без громадянства, а також біженцями та особами, яким надано притулок в Україні, установлених правил перебування на її території; 16) охорона, конвоювання та тримання затриманих осіб і плавзасобів до моменту їх передачі органам прикордонної охорони або іншим уповноваженим органам суміжної держави, іншим правоохоронним органам України або суду; 18) протидія і запобігання корупційним діянням та злочинам у сфері службової діяльності особового складу ДПрСУ; 19) участь у межах своєї компетенції у взаємодії з органами Служби безпеки України, органами внутрішніх справ та іншими правоохоронними органами у боротьбі з тероризмом і виконанні інших покладених на них завдань; 20) прикордонно-представницька робота та участь прикордонних представників у роботі спільних міжнародних комісій з розгляду прикордонних спорів, інцидентів, конфліктів; 21) здійснення самостійно або разом із спеціально уповноваженими на те органами виконавчої влади і посадовими особами контролю у районах несення служби за збереженням природних ресурсів, додержанням правил промислової та іншої діяльності, охороною довкілля; 22) охорона закордонних дипломатичних установ України.

Права ДПрСУ: 1) розташовувати прикордонні наряди, пересуватися під час виконання службових обов'язків на будь-яких ділянках місцевості, перебувати на земельних ділянках, у житлових та інших приміщеннях громадян за їх згодою або без їх згоди у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, з повідомленням про це протягом двадцяти чотирьох годин прокурора, а також на території і в приміщеннях підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності з повідомленням про це їх адміністрації; 2) відповідно до законів та інших нормативно-правових актів виключно в інтересах кримінального судочинства, міжнародного співробітництва в боротьбі з організованою злочинністю, а також з метою забезпечення національної безпеки України здійснювати контрольований (під оперативним контролем) пропуск через державний кордон України осіб у пунктах пропуску або поза ними. Рішення на такий пропуск приймає Голова Державної прикордонної служби України; 3) перевіряти в осіб, які прямують через державний кордон України, документи на право в'їзду в Україну або виїзду з України, робити в них відповідні відмітки і у випадках, передбачених законодавством, тимчасово їх затримувати або вилучати; 4) шляхом опитування осіб з'ясовувати підстави перетинання державного кордону України, не пропускати через державний кордон України осіб без дійсних документів на право його перетинання тощо; 5) відповідно до законодавства приймати рішення щодо надання дозволу на перетинання державного кордону у спрощеному порядку; 6) самостійно чи разом з митними органами проводити огляд, у разі потреби - і супроводження транспортних засобів, товарів та предметів; 7) здійснювати згідно з дорученнями правоохоронних органів України затримання в пунктах пропуску осіб, які прямують через державний кордон України та розшукуються за підозрою у вчиненні злочину, переховуються від органів дізнання, слідства та суду, ухиляються від відбуття кримінального покарання та в інших випадках, передбачених законодавством України; 8) за погодженням з Державною митною службою України, Міністерством транспорту України та Міністерством оборони України надавати дозвіл щодо вильоту і посадки повітряних суден з аеропортів (аеродромів), у яких відсутні пункти пропуску через державний кордон України; 9) створювати і використовувати в інтересах розвідки, контррозвідувального забезпечення охорони державного кордону України, оперативно-розшукової діяльності, участі у боротьбі з організованою злочинністю та протидії незаконній міграції інформаційні системи, у тому числі банки даних щодо осіб, які перетнули державний кордон України, осіб, які вчинили правопорушення, протидію яким віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежується право виїзду з України, недійсних, викрадених і втрачених документів на право виїзду за кордон та в інших випадках, передбачених законами України; 10) розглядати справи про правопорушення, накладати стягнення або передавати матеріали про правопорушення на розгляд інших уповноважених органів виконавчої влади або судів; 11) здійснювати адміністративне затримання осіб на підставах і на строки, визначені законами, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перетнули державний кордон України, стосовно яких прийнято в установленому порядку рішення про передачу їх прикордонним органам суміжної держави, на час, необхідний для такої передачі; 12) здійснювати на підставах та в порядку, установлених законами, особистий огляд затриманих, а також оглядати і в разі потреби вилучати речі, що можуть бути речовими доказами або заподіяти шкоду здоров'ю людей; 13) тримати осіб, затриманих в адміністративному порядку, в спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях; 14) проводити відповідно до закону судову експертизу паспортних документів, які згідно із законодавством використовуються під час перетинання державного кордону України; 15) відповідно до своєї компетенції обмежувати або тимчасово забороняти у випадках, які спричиняються обставинами, пов'язаними із забезпеченням охорони державного кордону України, та проведенням навчань і бойових стрільб, виконання різних робіт, переміщення транспортних засобів, плавзасобів і доступ осіб на окремі ділянки місцевості чи об'єкти у прикордонній смузі, контрольованих прикордонних районах, за винятком робіт на будовах, що виконуються відповідно до міжнародних договорів, та на будовах державного значення і робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків стихійного лиха та осередків особливо небезпечних інфекційних захворювань; 16) у встановленому законодавством порядку виконувати польоти на літальних апаратах Державної прикордонної служби України на повітряних трасах, за маршрутами поза трасами, а також за встановленими маршрутами у прикордонній смузі, контрольованих прикордонних районах та виключній (морській) економічній зоні України; 17) надавати дозвіл на заходження іноземних військових кораблів у внутрішні води, на рейди та в порти України, у тому числі відповідно до прийнятих у встановленому порядку рішень про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України, схвалених Верховною Радою України; 18) проводити в установленому порядку огляд українських та іноземних невійськових суден, що допустили порушення законодавства під час плавання і перебування в територіальному морі, внутрішніх водах, а також під час стоянки суден у портах України, супроводжувати їх кораблями та катерами Державної прикордонної служби України в порти або за межі територіальних вод України; 19) зупиняти та оглядати в установленому порядку судна і плавзасоби, що ведуть промисел риби та інших водних живих ресурсів, здійснюють пошук, дослідження та операції, пов'язані з таким промислом, виконують інші роботи у виключній (морській) економічній зоні України та територіальному морі; перевіряти документи на ведення рибного промислу та виконання інших робіт; 20) затримувати судна, що допускають порушення законодавства України і доставляти їх в один з відкритих для заходження іноземних невійськових суден портів України; 21) тимчасово обмежувати мореплавство та забороняти вихід у море українських невійськових суден і плавзасобів незалежно від форми власності, які допустили порушення встановленого порядку плавання і перебування у територіальному морі та внутрішніх водах України; 22) забороняти сходження на берег і перебування на березі членів екіпажів іноземних невійськових суден та інших осіб, що перебувають на них і допустили правопорушення під час плавання та перебування в територіальному морі, внутрішніх водах, а також під час стоянки суден у портах України; 23) здійснювати розвідувальні, контррозвідувальні та оперативно-розшукові заходи згідно із законами України; 24) запрошувати осіб до підрозділів Державної прикордонної служби України для з'ясування обставин незаконного перетинання державного кордону України, порушення режиму державного кордону, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, а також інших правопорушень, розгляд яких належить до компетенції Державної прикордонної служби України. У разі потреби з'ясування обставин зазначених порушень може здійснюватися і в інших місцях; 25) на підставах, передбачених законами, скорочувати строк перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, затриманих у межах контрольованих прикордонних районів; 26) використовувати у встановленому порядку транспортні засоби, плавзасоби громадян, підприємств, установ та організацій усіх форм власності (крім транспортних засобів, плавзасобів дипломатичних та інших представництв іноземних держав та організацій) для проїзду до місця незаконного перетинання державного кордону України, припинення злочину, доставки до лікувальних закладів осіб, що потребують термінової медичної допомоги, з наступним відшкодуванням витрат і збитків цим громадянам, підприємствам, установам та організаціям згідно із законодавством; 27) використовувати засоби електричного зв'язку центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності під час припинення збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні України, відбиття вторгнення на територію України збройних формувань, ліквідації диверсійно-розвідувальних груп, а також в інших випадках на умовах, погоджених у встановленому порядку, з наступним відшкодуванням пов'язаних з цим витрат згідно із законодавством; 28) матеріально і морально заохочувати осіб, які надають Державній прикордонній службі України допомогу у виконанні покладених на неї завдань.

 

3. Система органів державної прикордонної служби.

ДПрСУ – це правоохоронний орган спеціального призначення, який безпосередньо виконує поставлені перед ним завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону України.

Термін «система» означає порядок, обумовлений планомірним, правильним розташуванням частин цілого. Єдність системи виявляється у такій взаємозалежності її складових, коли зі зміною одного з них міняються й усі інші, що впливає на систему в цілому. Основними характеристиками будь-якої системи є структура її елементів, розподіл функцій між ними, взаємозв’язок елементів структури всередині її та з навколишнім оточенням. У теорії управління систему розглядають як сукупність управлінських органів, підрозділів і виконавців, які виконують закріплені за ними функції й вирішують поставлені перед ними завдання, а також сукупність методів, за допомогою яких здійснюється управлінський вплив

 У результаті реформ 2003 р. був здійснений перехід від лінійної побудови охорони державного кордону до територіально-об’єктної, коли основою служби стали мобільні прикордонні патрулі на спеціально оснащених транспортних засобах на всю глибину контрольованих прикордонних районів з можливістю оперативного реагування на ситуацію в разі зміни обстановки в районі відповідальності.

У Концепції розвитку ДПрСУ на період до 2015 року, затв. Указом Президента України від 19.06.2006 р. № 546/2006, йдеться про створення чотирирівневої системи управління в ДПрСУ (за принципом ієрархії):

перший рівень

 - спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону – Адміністрація ДПрСУ;

другий рівень

- територіальні органи Адміністрації ДПрСУ – регіональні управління;

третій рівень

- органи ДПрСУ, які безпосередньо здійснюють охорону державного кордону - прикордонні загони на суші, авіаційні частини, морська охорона;

четвертий рівень

прикордонні комендатури, відділи прикордонної служби, прикордонні застави, контрольно-пропускні пункти, відділення прикордонного контролю.

За принципом спеціалізації у ДПрСУ виокремлюємо: органи дізнання, ОРД, розвідки, підрозділи спеціального призначення – оперативного документування, оперативно-технічні, забезпечення внутрішньої безпеки та власної безпеки та ін. Діють у різній штатній кількості на усіх рівнях ДПрСУ.

Відповідно до цієї Концепції, визначено такі базові підходи, на яких ґрунтується удосконалення ДПрСУ: 1) необхідність нарощування сил і засобів на річці Дунай; 2) формування мобільної системи побудови охорони кордону; 3) удосконалення охорони сухопутної ділянки; 3) скасування дублюючих функцій, у тому числі управлінських; 4) оптимізація наявної структури логістики; 5) упорядкування підготовки персоналу в навчально-тренувальному центрі морської охорони; 6) покращення соціального захисту військовослужбовців та умов службової діяльності персоналу; 7) суттєве зменшення фінансових витрат на утримання інфраструктури, перенаправлення зекономлених коштів на забезпечення охорони державного кордону. Наприклад, пропонується у складі дивізіону передбачити подвійні екіпажі для 6 катерів, що дозволило б нести службу зі зміною на місцях, максимально забезпечуючи присутність прикордонних нарядів на кордоні. Основою застосування сил і засобів прикордонного загону та морської складової було визначено мережу причалів, стаціонарних місць базування, а також тимчасових прикордонних постів на плавучі платформі з відповідною табельною належністю.

Морська охорона ДПрСУ здійснює: охорону державного кордону на морі, річках, озерах та інших водоймах; контроль за плаванням і перебуванням українських та іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальному морі та внутрішніх водах України, заходженням іноземних невійськових суден і військових кораблів у внутрішні води і порти України та перебуванням у них; охорону суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов'язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій. До складу загону морської охорони входять кораблі, катери та судна забезпечення.

Прикордонний загін – це основна оперативно-службова ланка ДПрСУ, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів

Окремий контрольно-пропускний пункт є оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладається здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів.

До складу окремого контрольно-пропускного пункту можуть входити інші підпорядковані йому контрольно-пропускні пункти, відділення прикордонного контролю і контролерські пости.

Авіаційна частина є оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона державного кордону у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону і Морської охорони, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні. До складу авіаційної частини входять загони літаків та ланки вертольотів.

Розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону організовує свою діяльність відповідно до Закону України «Про розвідувальні органи України».

Органами забезпечення Державної прикордонної служби України є підприємства, установи, а також підрозділи технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення її діяльності, які функціонують як самостійно, так і в складі відповідно спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, його територіальних органів, Морської охорони, інших органів охорони державного кордону, навчальних закладів Державної прикордонної служби України.

Загальна чисельність Державної прикордонної служби України становить 50000 осіб, у тому числі 42000 військовослужбовців.

Голову Державної прикордонної служби України призначає на посаду Президент України за поданням Прем'єр-міністра України та припиняє його повноваження на цій посаді. Голова Державної прикордонної служби України має заступників, які призначаються Президентом України за поданням Голови Державної прикордонної служби України.

Особовий склад Державної прикордонної служби України складається із військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України.

Привід, затримання та арешт і пов'язані з цим обшук, особистий огляд та огляд речей військовослужбовця, працівника Державної прикордонної служби України під час здійснення ним прикордонного контролю проводиться після закінчення несення ним служби або заміни його іншим військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України, а у разі нагальної необхідності здійснити це невідкладно – лише в присутності уповноваженого представника органу охорони державного кордону.

Отже, після ухвалення в 2003 р. зазначеного профільного закону, прикордонна служба стала не лише військовим, але й ефективним правоохоронним органом.

 

4. Митна служба України: історія становлення, правова основа діяльності, основні поняття і принципи.

 

11.12.1991 р. Президент України прийняв указ № 1 «Про утворення Державного митного комітету України».

29.03.1993 р. Державний митний комітет України своїм наказом № 73 «Про митний контроль на державному кордоні України» запровадив митний контроль на кордоні України з країнами колишнього Союзу РСР, включаючи аеропорти і аеродроми та пункти міжнародного поштового обміну, а також увів декларування товарів та інших предметів, що вивозяться з України у країни колишнього Союзу РСР та ввозяться з цих країн в Україну.

08.07.1994 р. постановою Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) № 465 «Про створення Територіальних митних управлінь» було створено вісім територіальних управлінь цього комітету (Дніпровське, Західне, Карпатське, Кримське, Південне, Південно-Східне, Східне, Центральне).

29.11.1996 р. Президент України своїм указом № 1145 «Про Державну митну службу України» ліквідував Державний митний комітет України і його територіальні управління, створивши на їх базі Державну митну службу України (далі – ДМСУ) та регіональні митниці відповідно. Таке вдосконалення організаційної структури митної системи було вчинено з метою посилення митного контролю, боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, зміцнення виконавської дисципліни співробітників митної системи. Цим указом повноваження з формування органів митної служби України передані від КМУ до ДМСУ.

На сьогодні профільними нормативно-правовими актами, на підставі яких організована та діє митна служба України стали Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI і Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 р. № 2755 (далі – ПКУ), а також указ Президента України вiд 12.05.2011 р. № 582/2011 «Про Положення про Державну митну службу України».

У своїй діяльності ця служба керується Конституцією України, постановами КМУ (наприклад, № 97 вiд 09.02.1993 р. «Про затвердження Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України», № 1953 вiд 25.12.2002 р. «Про деякі питання застосування спеціальних засобів та вогнепальної зброї посадовими особами митної служби») та іншими нормативно-правовими актами органів державної влади (посадових осіб) з питань митної справи, виданими у межах їх повноважень, у т. ч. наказами Міністра фінансів України, а також дорученнями Президента України та зазначеного Міністра.

Митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

Митна справа – це порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України.

Принципи організації та діяльності Держмитслужби: 1) виключної юрисдикції України на її митній території; 2) виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи; 3) законності; 4) єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; 5) системності; 6) ефективності; 7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб; 8) гласності та прозорості.

 

5. Завдання і функції державної митної служби.

Основними завданнями Держмитслужби є: 1) участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики в галузі митної справи; 2) забезпечення захисту економічних інтересів України; 3) виконання вимог законодавства з питань митної справи, здійснення контролю за додержанням таких вимог митними органами, спеціалізованими митними установами та організаціями, юридичними і фізичними особами; 4) організація і забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, удосконалення митних процедур з метою створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України; 5) забезпечення контролю за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України; 6) забезпечення своєчасної та у повному обсязі сплати до державного бюджету податків і зборів; 7) застосування заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення дотримання передбачених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення окремих видів товарів через митний кордон України; 8) організація та проведення у межах своїх повноважень боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил; 9) здійснення разом з іншими уповноваженими органами виконавчої влади заходів щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності; 10) сприяння у межах своїх повноважень захисту прав споживачів товарів; 11) здійснення контролю за діяльністю підприємств, які надають послуги з декларування товарів і транспортних засобів, перевезення та зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України чи перебувають під митним контролем, та виконують інші операції з такими товарами; 12) забезпечення розвитку міжнародного співробітництва в галузі митної справи та виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, що укладені в установленому законом порядку.

Держмитслужба відповідно до покладених на неї завдань: 1) організовує та контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій; 2) вживає разом з іншими органами виконавчої влади заходів до: недопущення незаконного вивезення за кордон культурних цінностей; недопущення переміщення через митний кордон України товарів, які не відповідають вимогам якості та безпеки, а також контрафактних товарів; запобігання контрабанді, порушенням митних правил та їх припинення; 3) провадить дізнання у кримінальних справах про контрабанду, здійснює провадження в адміністративних справах про порушення митних правил та контролює проведення такої роботи регіональними митницями, митницями; 4) забезпечує функціонування єдиної автоматизованої інформаційної системи митної служби; 5) здійснює контроль за: своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів, контроль за справлянням яких відповідно до законодавства покладено на митні органи; правильністю визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України; правильністю визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України; 6) проводить верифікацію (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України; 7) вживає заходів до погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу; 8) забезпечує в межах своїх повноважень реалізацію державної політики у сфері охорони державної таємниці, здійснює контроль за її збереженням у митній службі; 8) здійснює у межах своїх повноважень заходи щодо запобігання та протидії проявам корупції, хабарництва та інших службових зловживань у митній службі; 9) видає документи, необхідні для провадження діяльності митного брокера, митного перевізника, відкриття та експлуатації митних ліцензійних складів, магазинів безмитної торгівлі, погоджує питання щодо відкриття вантажних митних комплексів, автопортів, автотерміналів, веде облік виданих митними органами документів, необхідних для відкриття та експлуатації складів тимчасового зберігання, здійснює контроль за діяльністю зазначених суб'єктів; 10) забезпечує взаємодію митних органів з іншими органами виконавчої влади та митними органами інших держав, надсилає останнім відповідно до укладених договорів запити щодо проведення перевірки документів, поданих суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності при митному оформленні, забезпечує виконання міжнародних договорів України про взаємну допомогу в митних справах; 11) виконує інші функції.

 

6. Система органів митної служби України.

Митна служба України – це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.

Митні органи – це контролюючі органи щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість та інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони (відповідно до п. 41.1.2 ч. 41.1 ст. 41 ПКУ).

Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Організаційна структура митної служби України реорганізується періодично, що пояснюється прагненням підвищити злагодженість керівництва митними органами, скорочення чисельності адміністративного апарату та перерозподілу вивільнених працівників на важливіші ділянки роботи, зменшення витрат бюджетних коштів та поліпшення якості покладених на митну службу завдань. Нині відсутній єдиний нормативно-правовий акт, який би повністю визначав систему митних органів України. Відомості про усю систему цих органів містяться в цілій низці наказів ДМСУ, якими вона постійно реорганізує (у т. ч. ліквідує) і створює свої структурні підрозділи (наприклад, накази від 25.02.2010 р. № 161 «Про ліквідацію митного органу» – Харківської митниці та № 163 «Про створення митного органу та митних постів» – Харківської обласної митниці та низки підпорядкованих їх митних постів), та відображені на її офіційному сайті.

ДМСУ – це спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи спрямовує, координує та контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій щодо виконання законодавства України з питань митної справи, в межах своїх повноважень видає накази, організує та контролює їх виконання. Її діяльність спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Регіональна митниця є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.

Митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та положення, яке затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Митниця підпорядковується регіональній митниці та спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи безпосередньо.

Створення, реорганізація та ліквідація митниць здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

У складі ДМСУ діють також спеціалізовані митні управління та організації.

Отже, становлення митної служби незалежної України відбувалося на базі відповідних структур УРСР відразу після проведення референдуму щодо самостійного розвитку нашої держави, митний контроль з колишніми республіками Радянського Союзу був запроваджений лише в 1993 р., у 1996 р. відбулася кардинальна оптимізація системи служби і в подальшому реорганізації її структур відбувається регулярно з метою покращення ефективності виконання покладених на неї фіскальної, правоохоронної, контролюючої, інформаційної та інших функцій.

 

Питання для перевірки знань та самостійної роботи студентів з тем 9-10.

1. Назвіть завдання державних податкової, прикордонної, митної служб України.

2. Які функції виконують державні податкова, прикордонна, митна служба України?

3. Охарактеризуйте структуру державних податкової, прикордонної, митної служб України.

4. Проаналізуйте організацію діяльності державних податкової, прикордонної, митної служб України.

5. Які покладаються права та обов'язки на державні податкову, прикордонну, митну служби України, відповідно до визначених законом завдань?

6. Хто та як здійснює контроль і нагляд за діяльністю державних податкової, прикордонної, митної служб України?

7. Наскільки органи державної податкової і/або митної служби своєю діяльністю сприяють розвитку українського суспільства?

⇐ Предыдущая18192021222324252627Следующая ⇒

Поделиться: