Державна податкова служба України: історія становлення (від епохи Київської Русі до часів Козацької Січі), правова основа діяльності, завдання і система.

У різні часи збором податків займалися спеціально уповноважені органи та особи, які були наділені відповідними повноваженнями.

Епоха Київської Русі: за княгині Ольги (945–957 роки) для стягнення податі призначалися постійні збирачі данини; з XI ст. – ще також данщики, митники, вірники, п’ятенщики, осьменники (у XII ст. у Києві стягували осьмиче – збір за право торгівлі), ключники та ін. Усі вони підпорядковувалися тіунам, посадникам, волостелям (на місцях), а вони – князю.

За часів існування Золотої Орди збором податків займалися монголо-татарські збирачі – баскаки. Але пізніше до кінця ХІІІ ст. Орда право збору данини передає слов’янським князям.

У період існування Литовсько-Української та Польсько-Литовської-Української держав – у цілому зберігається система податкових органів Київської Русі, а саме: збирачі данини, ключники, з’являються ревізори, які звітують намісникам – усіх їх призначають князі. У селах за збір податків відповідала громада. У містах збір податків контролював магістрат.

Епоха існування української держави – Запорізької Січі: систему податкових органів (за сучасною термінологією) очолював генеральний підскарбій – відповідав за стан фінансів козацького війська, розподіл натуральних і грошових податків, встановлення мита, очолював скарбову канцелярію тощо. На місцях обиралися полкові підскарбії, по два від кожного полку, які підпорядковувалися генеральному підскарбію. Особливою умовою обрання на посаду підскарбія була заможність і складання присяги.

Помічниками підскарбіїв були комісарські десятники і скарбова старшина, до складу якої входили військові шафари (казначей), підшафари, писарі та підписарі (за аналогією до сучасних митників), кантаржі (хранитель мір і ваги) та ін. (особи, які виконували технічні функції зі складання документів про рух коштів у скарбниці). Вони безпосередньо збирали податки, видавали гроші й речі, вели облік касових сум і матеріальних цінностей; підзвітні кошовому отаману та козацькій раді.

Розміри та порядок сплати податків пропонувалися шафарем та старшиною і ухвалювалися козацькою радою, що фіксувалося у законодавчих актах – грамотах.

Свої особливості становлення й розвитку податкові органи мали також в періоди, коли Україна входила до складу Російської імперії, намагалася стати самостійною й незалежною впродовж 1917-1922 років й у Радянському Союзі.

Від 04.12.1990 р. по 12.08 й 19.11.2012 р. правові основи організації та діяльності податкових органів України визначав закон України «Про державну податкову службу в Україні» № 509.

На сьогодні профільними нормативно-правовими актами, на підставі яких організована та діє державна податкова служба України є Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 р. № 2755 (далі – ПКУ), а також указ Президента України вiд 12.05.2011 р. № 584/2011 «Про Положення про Державну податкову службу України» і постанова Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) вiд 21.09.2011 р. № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».

24.12.2012 р. податкову і митну служби реорганізовано через створення Міністерства доходів і зборів України.

У своїй діяльності ця служба керуються Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень. В частині, що не регулюється зазначеними актами законодавства, правовий статус посадових і службових осіб органів державної податкової служби визначається законом України «Про державну службу» від 17.11.2011 р. № 4050-VI, податкової міліції – законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 р. № 3460.

Органи державної податкової служби – це контролюючі органи щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів (крім тих, контроль за справлянням яких здійснюють митні органи), а також стосовно дотримання законодавства (відповідно до п. 41.1.1 ч. 41.1 ст. 41 ПКУ).

 

Державна податкова адміністрація (служба) України є центральним органом виконавчої влади. Її голову призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України та звільняє з посади Президент України (згідно з п. 10 ч. 1 ст. 106 Конституції України і ст. 5 закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Державні податкові адміністрації (служби) в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України.

Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Органи державної податкової служби України координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами, установами банків, а також з податковими службами інших держав.

Посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. У разі прийняття на роботу посадовій особі може бути встановлено випробувальний термін від шести місяців до одного року.

На роботу до органів державної податкової служби не можуть бути прийняті особи, яких було засуджено за вчинення корисливих злочинів.

Посадові особи органів державної податкової служби здійснюють організаційно-розпорядчі та консультативно-дорадчі функції, визначені законодавством України.

Посадові особи органів державної податкової служби не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).

Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається Державною податковою адміністрацією України.

Завданнями органів державної податкової служби є: 1) здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); 2) внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; 3) прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; 4) формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; 5) роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; 6) запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

 

⇐ Предыдущая16171819202122232425Следующая ⇒

Поделиться: