Магнітна сприйнятність та проникність для вибраних матеріалів ⇐ ПредыдущаяСтр 9 из 27Следующая ⇒
Середовище	Сприйнятність ( )	Проникність ( )	Відносна проникність ( )	Магнітне поле
Mu-метал	20,000[5]	25,000 × 10-6 Н/А2	19900	при 0.002 T
Пермалой	8000[5]	10,000 × 10-6 Н/А2	7960	при 0.002 T
Електрична сталь	4000[5]	5000 × 10-6 Н/А2	3980	при 0.002 T
ферит (нікельо-цинковий)		20-800 × 10-6 Н/А2	16-640
ферит (манганезо-цинковий)		>800 × 10-6 Н/А2	640
Сталь	700[5]	875 × 10-6 Н/А2	696	при 0.002 T
Нікель	100[5]	125 × 10-6 Н/А2	99.5	при 0.002 T
Платина	2.65 × 10-4	1.2569701 x10-6 Н/А2	1.0003
Алюміній	2.22 × 10-5[6]	1.2566650 × 10-6 Н/А 2	1.00002
Водень	8 × 10-9 або 2.2 × 10-9[6]	1.2566371 × 10-6 Н/А 2	1
Вакуум	0	1.2566371 × 10-6 Н/А 2 (μ0)	1
Сапфір	−2.1 × 10−7	1.2566368 × 10-6 Н/А2	0.999994
Мідь	−6.4 × 10−6 або −9.2 × 10−6[6]	1.2566290 × 10-6 Н/А2	0.999994
Вода	−8.0 × 10−6	1.2566270 × 10-6 Н/А2	0.999992

 

 

                     

                  Напруженість магнітного поля

Напруженість магнітного поля — векторна характеристика, яка визначає величину й напрям магнітного поля в даній точці в даний час.

Позначається зазвичай латинською літерою , вимірюється в ерстедах у системі СГСМ і ампер-витках на метр (А·в/м) у системі СІ.

                        Рівняння Максвела

Напруженість магнітного поля визначається першим рівнянням Максвела. У диференціальній формі воно має такий вигляд

,

де — вектор електричної індукції, — густина електричного струму, с — швидкість світла. ^[1]

Це рівняння значить, що вихрове магнітне поле породжується змінним електричним полем, або ж електричними струма

 

                       Граничні умови

На розривній границі двох середовищ граничні умови для напруженості магнітного поля записуються у вигляді

,

де - вектор нормалі до поверхні, а - густина поверхневого струму.

Якщо на границі струму немає, то гранична умова спрощується до вимоги рівності тангенціальних складових напруженості магнітного поля

Нормальна складова вектора напруженості магнітного поля має розрив, який визначається різницею магнітних проникностей двох середовищ. Для знаходження величини розриву потрібно врахувати неперервність нормальної складової вектора магнітної індукції.

 

                       Закон Біо-Савара-Лапласа

Закон Біо-Савара-Лапласа — закон, який визначає магнітну індукцію навколо провідника, в якому протікає електричний струм. Початково Жан-Батіст Біо і Фелікс Савар на підставі своїх експериментів сформулювали закон, що визначав напруженість магнітного поля навколо прямолінійного дуже довгого провідника зі струмом. Цей закон називають законом Біо-Савара. П'єр-Симон Лаплас узагальнив результати Біо та Савара, сформулювавши закон, який визначав напруженість магнітного поля в будь-які точці навколо контура зі струмом довільної форми. Хоча історично закон був сформульований для напруженості магнітного поля, в сучасному формулюванні використовується магнітна індукція.

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: