Способи побудови лінійних картографічних знаків

Загальними базовими способами є: вибір кольору, товщини, шаблону штрихів (для створення штрих-пунктирної лінії).

Колір задається за допомогою однієї з кольорових моделей (RGB, CMYK, HSB і ін.).

При створенні лінії задається її товщина, одиниці виміру й спосіб побудови. Більшість програм креслить потовщені лінії як площинний об'єкт, тобто спочатку створюється деякий контур навколо осьової лінії, що потім зафарбовується. Існує кілька варіантів створення такого контуру. Вони відрізняються формою в кінцевих точках лінії, а також формою з'єднання у внутрішніх точках.

Для створення штрих-пунктирної лінії необхідно задати шаблон штрихів і проміжків. Багато лінійних знаків можуть бути отримані шляхом накладання ліній, створених за допомогою основних базових засобів. Наприклад, знак «дорога» отриманий шляхом накладання двох потовщених ліній різного кольору, причому товщина верхньої лінії менша. Знак «залізниця» отриманий накладанням трьох базових типів: двох потовщених суцільних ліній і однієї потовщеної штрих-пунктирної лінії, у якості способу побудови використаний варіант попередньої.

Специфічні можливості зі створення лінійних знаків довільного креслення видні на прикладі інструменту «пензлик» програми Аdobe Іllustrator «Пензель» - це шаблон, розрізняють три види інструменту пензлик: шаблонний пензлик, розсіююючий пензлик, художній пензлик. Пензлі корисні для створення лінійних знаків у вигляді стрілок.

 

Способи побудови площинних картографічних знаків

Найбільш загальні засоби площинних знаків – заливання кольором, заповнення шаблоном (текстура), градієнтне зафарбування.

Заливання кольором – найпростіший спосіб, є присутнім у всіх програмах, створює різне заливання за світлотою й кольором.

Заповнення шаблоном – також є у всіх програмах. Шаблони є растрові й векторні. Векторні розрізняються за внутрішньою структурою: текстурою й світлотою.

Спосіб градієнтного зафарбування є модифікацією способу заливання кольором, у якому використовується не постійний колір, а змінний за тим чи іншим законом. Існує кілька видів градієнтного зафарбування. Найбільш частіше зустрічається лінійне та радіальне. У способі лінійного зафарбування колір області плавно змінюється від одного фіксованого значення до іншого уздовж заданого напрямку. У способі радіального зафарбування зміна кольору походить від деякої заданої точки радіально у всіх напрямках. Градієнтне зафарбування використовується при створенні художніх знаків, і для додавання об'ємності. Лінійне градієнтне зафарбування дозволяє створювати ефект циліндричної поверхні, а радіальна – сферичної.

 

Контрольні запитання й завдання

1. Які редактори називають графічними?
2. Якими бувають графічні редактори?
3. Що складає основу векторних зображень?
4. Шо таке контур?
5. Основний елемент векторної графіки
6. Що називають растром?
7. Що називають фракталом?
8. Як будуються точкові картографічні знаки?
9. Як будуються лінійні картографічні знаки?
10. Як будуються площинні картографічні знаки?

 

Частина 4 . ОСНОВИ КОЛЬОРОЗНАВСТВА

Наука про колір

Кольорознавство – систематизована сукупність даних фізики, фізіології й психології зі сприйняття й розрізнення кольору – вивчає питання, що відносяться до кольору (теорія кольорового зору, фізична теорія кольору, вимір і кількісне вираження кольору тощо) і є науковою основою кольорового оформлення карт.

Для розуміння принципів відтворення і синтезу кольорів за допомогою палітр і вікон діалогу графічних редакторів необхідно, в першу чергу, познайомитися з теорією кольору і пов'язаною з нею термінологією.

Засновником сучасного знання про колір є Ісаак Ньютон, який у 1666 р. вперше одержав спектр, пропустивши промінь білого кольору через просту призму. Світло розклалося на спектр. Кольори цього спектру, названого видимим спектром світла, умовно класифікують як червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, блакитний, синій та фіолетовий. Для нашого ока кожна ділянка цього видимого спектра має свої унікальні характеристики і називається кольором.

Кольорознавство – наука про колір. У кольорознавстві виділяють три розділи: фізики кольору, фізіології кольору, психології кольору.

Фізика кольору вивчає променисту енергію: її випромінення, поширення, відбивання, пропускання та поглинання.

Фізіологія кольору вивчає процеси, що відбуваються в органі зору під дією випромінення, і зв’язок між будовою органу зору, характеристиками випромінювань і відповідними їх кольорами.

Психологія кольору – вивчає як впливає колір на загальний психічний стан, викликаючи різний настрій: спокійний або роздратований, радісний або сумний, підвищувати або знижувати увагу, сприяти розкриттю змісту.

Встановлено також, що теплі кольори (червоний, оранжевий, жовтий) діють на психіку людини збуджено, а холодні кольори (зелений, блакитний, синій) навпаки, знижують втому і заспокоюють очі.

Характеристики кольору

          Завдяки кольору ми можемо оцінити найбільшу кількість властивостей предметів, що нас оточують та їх найменші відміни. Завдяки зору ми визначаємо геометричні контури предметів – їх форму; відстань до предметів – глибину простору; кількість і якість випромінюваного або відбитого випромінювання – яскравість і кольоровість.

Усе що ми бачимо в навколишньому нас просторі, або випромінює світло, або його відбиває. Всі кольори, що спостерігаються в природі поділяють на хроматичні й ахроматичні. Першу групу складають усі кольори спектра. Другу групу: чорний, білий і всі відтінки сірого. Їх часто називають нейтральними.

Ахроматичні кольори характеризуються тільки яскравістю: одні кольори темніші, а інші світліші. У відмінності від них хроматичні кольори для свого опису вимагають задавання яскравості й колірного тону. Одним із властивостей ахроматичних кольорів є світловий контраст, коли два кольори, розташовані поруч, побічно впливають один на одного. Ахроматичні кольори визначаються насиченістю й світлотою.

Основною властивістю хроматичного кольору є його колірний тон. Кожний з них визначається місцем у спектрі, тобто довжиною хвилі: довгохвильові кольори – червоний, жовтогарячий; середньохвильові – жовтий і зелений; короткохвильові – блакитний, синій і фіолетовий. Поряд зі спектральними назвами існують і інші, які утворилися від найменування об'єктів та не входять у спектр: абрикосовий, рожевий, малиновий, бузковий, вишневий і ін.

При оформленні карт істотне значення має насиченість кольору. Кожен колір може бути бляклим, приглушеним або чистим, глибоким. Насиченість характеризує ступінь, силу виразності колірного тону чи чистоти кольору і залежить від ступеня розбавленості спектрального кольору білим. Зі збільшенням білого кольору в хроматичному його насиченість зменшується. У спектральних кольорах насиченість дорівнює 1, а в чисто білому – 0. Таким чином, через відсутність у спектрі білого, кольори спектру найбільш насичені. Усі кольори за насиченістю прийнято називати: дуже насиченими (чисті спектральні), середньо- і малонасичені. У процесі створення кольорових оригіналів карт для зменшення насиченості кольору (за умови рівної світлоти) необхідно замість даного кольору додати сірий.

Для визначення будь-якого кольору недостатньо лише двох параметрів – колірного тону й насиченості. Наприклад, із двох червоних кольорів, один світліший інший темніший, тобто мова йде про різну світлоту, що пов'язують із наявністю чорного чи білого пігменту. Чисті спектральні кольори мають різну світлоту: жовті тони мають найбільшу світлоту, червоні й зелені займають проміжне положення та сині й фіолетові найменшу світлоту. При кольоровому оформленні карт для зменшення світлоти визначеного кольору в нього варто додати чорної фарби. За світлотою всі хроматичні кольори поділяють на світлі, середні й темні.

Таким чином, для визначення будь-якого кольору варто назвати його колірний тон, насиченість і світлоту. Наприклад, червоно-рожевий, середньої насиченості, темний.

У колірному спектрі виділяють теплі й холодні кольори. До теплого відносять червоні, жовті та жовтогарячі тони, до холодних - сині, блакитні. Усі теплі кольори здаються нам виступаючими, вони начебто наближаються до нас, а холодні – відступаючими. Хроматичні кольори також завжди виділяються на фоні ахроматичних.

Особливості зорового сприйняття кольорів враховується при оформленні тематичних карт, у яких головні елементи змісту переважно відображують теплими тонами, а другорядні – холодними. Кожен колір має свій відтінок, він може бути теплим чи холодним. Наприклад, жовтий з холодним відтінком - це лимонний, зелений з теплим відтінком – трав'яний, а з холодним – бірюзовий та ін.

 

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: