Векторна графіка та її елементи

Для успішної роботи з графікою необхідно мати загальні базові уявлення про комп’ютер. Базова конфігурація ПК містить: системний блок, монітор, клавіатуру, маніпулятор (миша). ДО ПК можуть бути підключені інші периферійні пристрої: принтер, сканер, модем, плоттер, цифрова фотокамера ін.

Програми для роботи з графікою називають графічними редакторами. Графічні редактори бувають растрові, векторні та фрактальні. У растровому редакторі найважливішими елементами є точка й колір, а у векторному – лінія і форма. Фрактальна графіка займає проміжне положення між растровою та векторною графікою.

Зображення створене у векторних програмах, ґрунтується на математичних формулах. Тому векторні файли містять набори інструкцій для побудови геометричних об'єктів – ліній, еліпсів, прямокутників і ін. Основу векторних зображень складають різноманітні лінії чи криві, названі векторами чи контурами. Кожен контур являє собою незалежний об'єкт, який можна редагувати: переміщувати, масштабувати, змінювати. У векторному форматі – задаються координати початку й кінця прямої, колір та товщина лінії. Векторний формат компактний і не займає багато місця на вінчестері. Але він не придатний для збереження растрових зображень, наприклад, фотографій.

Векторні зображення можуть бути створені декількома видами програм:

- програмами векторної графіки;

- програмами САПР, типовий представник AutoCAD;

- спеціалізованими програмами конвертування растрових зображень у векторні;

- до векторних об'єктів відноситься і текс (Word, PageMaker).

На платформі Windows найбільшого поширення одержали векторні програми: CorelDRAW, Adobe Illustrator, Macromedia Freehand, Corel Xara.

Переваги векторної графіки наступні:

- необмежене масштабування без втрати якості й практично без збільшення розмірів вихідного файлу;

- легкість редагування, оскільки об'єкти не є плоскими, вони можуть накладатися, перекриватися;

- висока точність креслення (до сотої частки мікрона);

- ощадливе використання дискового простору;

- чудова якість друку;

- простий експорт векторного зображення в растрове.

Недоліки векторної графіки:

- практично неможливо здійснити експорт зображення з растрового формату у векторний;

- обмеження в креслярських засобах;

- не можливість автоматизованого введення графічної інформації;

- обмеження бібліотеки ефектів.

Структуру будь-якої векторної ілюстрації можна представити у вигляді ієрархічного дерева.

1. Сама ілюстрація має у своєму складі: об'єкти, вузли, лінії, заливання – це перший рівень.

2. Верхній рівень – об'єкти, що представляють собою різноманітні векторні форми.

3. Об'єкти складаються з декількох контурів.

Контуром називається будь-яка геометрична фігура, створена за допомогою інструментів векторної програми є обрисом того чи іншого графічного об'єкта. Контури є відкриті й закриті. Закриті контури можна заповнювати кольором чи текстурою.

4. Сегменти складають наступний рівень – це елементарні побудови для контурів. Кожен контур – це безліч сегментів. Початок і кінець сегменту називають вузлами чи опорними точками.

5. Нижній рівень – вузли і відрізки ліній.

Основним елементом векторної графіки є лінія, тому що будь-який об'єкт складається з набору ліній з'єднаних вузлами.

Лінії. За допомогою лінії легко побудувати будь-який складний об'єкт. За замовчуванням контури об'єктів звичайно не мають товщини. Додаткові атрибути: форма, товщина, колір, стиль задаються за допомогою спеціальних бібліотек у програмах.

Криві Безьє. На початку 70-х років Пьєр Безьє, проектуючи корпус «Рено» уперше застосував особливий вид кривих, що були названі кривими Безьє. До їхньої появи контури об'єктів були ламаними і переривчастими.

Вузли. Інший основний елемент векторної графіки – вузол. У векторних редакторах форму контуру змінюють шляхом маніпулювання вузлами: переміщенням, зміною властивостей вузлів, додаванням або видаленням вузлів.

Дотичні лінії та керуючі точки. При виділенні вузлової точки з'являється одна чи дві керуючі точки, з'єднані з вузловою точкою дотичними лініями. Переміщення керуючих точок змінює форму об'єкта.

Примітиви (форми). Поряд із різноманітними кривими, векторні редактори мають у своєму складі спеціальні інструментальні засоби для створення простих форм (графічних примітивів):

- окружність чи дуга окружності;

- коло чи сектор;

- випуклий багатокутник із заданим числом вершин, у тому числі правильний;

- зірчастий багатокутник із заданим числом і довжиною променів, у тому числі правильний;

- ламана лінія, складається з прямолінійних сегментів;

- крива лінія, сегментами якої є параметричні поліноми третього ступеня, криві Безьє.

Атрибути об'єкта – заливання та обведення. Обведення характеризується наступним набором параметрів: товщина, стиль (пунктирний ін.), параметри кутів і кінців ліній, стрілки, колір. Заливання в деяких векторних редакторах притаманне тільки замкнутим контурам. Залити область можна однорідним кольором, колірним градієнтом (відтінком), текстурою, растровим малюнком.

Комбіновані об'єкти. Векторне зображення може складатися із сотні об'єктів. Усі вони створюються спочатку як прості об'єкти, з яких потім формують складний об'єкт. Для цілей спільного використання передбачена група базових операцій: групування об'єктів, об'єднання об'єктів, використання складених контурів.

Групування об'єктів. Операція групування полягає в об'єднанні двох чи більше об'єктів в одну групу. З таким об'єктом можна маніпулювати як з єдиним цілим. Відповідає команда згрупувати чи зворотна – розгрупувати.

Об'єднання об'єктів. Об'єднаний об'єкт створюється шляхом послідовного використання декількох операцій з об'єднання в результаті чого властивості складових об'єктів губляться, залишаються лише властивості самого верхнього з вихідних об'єктів.

Використання складених контурів. Застосовують для більш складних операцій: створення складних форм; скорочення числа вузлів і сегментів; створення маски. Суть процесу створення маски можна трактувати як «вирізання дірки».

Отже, векторна графіка заснована на ряді базових понять, основними з яких є лінії (прямі чи криві) і вузли. Колір і форма незалежні один від одного, при цьому форма первинна, а колір як заповнювач вторинний. Векторна графіка використовується для відображення об'єктів з чіткими межами та ясними деталями – це шрифт, логотип, графічний знак, орнамент, декоративна композиція.

У векторних редакторах усі креслення складаються зі складних векторних об'єктів. До таких об'єктів відносяться коло, багатокутник, похідні криві які кресляться мишею, і текст.

Після того як об'єкт створений, його можна змінювати різними способами – переміщувати, обертати, розтягувати, нахиляти, модифікувати різними інструментами, застосовувати спеціальні ефекти. У кожного векторного об'єкта є набір властивостей – товщина, розмір, колір, текстура, прозорість. Їх теж можна змінювати за необхідністю.

Найвідоміші векторні редактори: CorelDRAW, Adobe Illustrator, Macromedia Freehand, Corel Xara.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: