Сприйняття картографічних знаків

Дослідження процесів і механізму сприйняття карт підпорядковується двом основним завданням:

- розробці методики дослідження процесів сприйняття на різних рівнях – сприйняття окремих знаків, їх комбінацій, картографічного зображення в цілому;

- оцінці результатів дослідження сприйняття.

За зоровим сприйняттям окремих знаків накопичений великий експериментальний матеріал, як власне картографічних досліджень, так і досліджень психологів. Він вміщує вивчення ефективності графічних засобів, наприклад, читаність геометричних фігур, які розрізняються за формою; оцінці розмірів найпростіших картографічних знаків і шрифтів; розрізненість ступенів кольорових і чорно-білих (сірих) шкал; запам’ятовуваність знаків у нескладних комбінаціях.

У методиці дослідження розрізняються два підходи:

- вивчення сприйняття на групах ізольованих знаків поза картою, тобто без врахування різниць в розміщенні об’єктів, просторових зв’язків;

- аналіз читаності, впізнання окремих елементів змісту реальної карти з урахуванням різних кольорових тонів, перекриттів значкових, лінійних і площинних позначень.

Висновки й узагальнення експериментів, які проводились поза картою, не забезпечують оптимальних рекомендацій з раціональних прийомів побудови знаків на карті, тому малоефективні. Більш корисні для проектування систем знаків результати дослідження читаності картографічних позначень на конкретних картах.

Сприйняття картографічних знаків пов’язано з фізіологічними властивостями ока. Око людини – дуже досконалий орган, але все ж його можливості обмежені. Тому при побудові елементів знаку істотним є знання конкретних величин, які визначають чутливість ока.

Чутливість ока, як приймача променевої енергії визначаютьь величини, які характеризують властивість ока реагувати на дію випромінювання. Вона може бути абсолютною, контрастною, або розрізненною, відносною і спектральною.

Абсолютна чутливість вказує на властивість ока розрізняти мінімальні величини графічних елементів: (точок, ліній, площ). Відомо, що на відстані найкращого зору (25-35 см) при гостроті зору 1,0, контрасті по яскравості між знаком і фоном 90% чорна точка на білому фоні видна при куті зору в 1́ (середнє значення), тобто 0,09 мм в лінійному вираженні. Ця величина відповідає моменту попадання зображення на світлочутливий елемент сітківки ока; чітка ж різниця спостерігається при величині діаметра точки 2-3́, тобто 0,2 мм. Видимість лінійного елементу визначається його шириною, рівною 0,7́ (0,06 мм).

Площинні елементи розрізняються в залежності від їх форми, світлоти (прозорі, залиті), внутрішньої структури і кольору.

Сприйняття знаків геометричної форми з прямолінійними сторонами (квадрат, трикутник, ромб) визначають кути, причому знаки з гострими кутами впізнаються швидше, оскільки мають менший поріг розрізнення, ніж знаки з тупими кутами. Кращою розрізненністю володіють знаки округлої форми.

Процес сприйняття прозорих і зафарбованих знаків мають ті ж особливості, але поріг розрізненності перших декілька більше, оскільки з зменшенням контрастності знижується гострота зору.

Знаки з внутрішньою структурою мають більший поріг розрізненності, чим прозорі, який збільшується в основному під впливом іррадіації. Розрізненність знаків з внутрішньою структурою буде залежати від співвідношення площі чорного і білого в знаці. Експериментально встановлено, що при збільшенні чорних елементів у знаці видимість просвітів покращується. Співвідношення контрастів має значення при проектуванні позначень стінних карт, для застосування прийомів багатоплановості. На настільних картах надмірна чорнота знаків може негативно вплинути на читаність карти.

Знаючи порогові величини розрізнення точок і ліній, що утворюють площинні знаки, можна визначати мінімальну лінійну величину відстаней для спостерігання знаків (табл. 2.1).

Контрастна або розрізненна чутливість ока – це властивість знаходити різницю в кількісних і якісних випромінюваннях. Ми бачимо і розрізняємо графічні елементи так, наскільки вони вносять зміни в світло (кількість і спектральний склад), що відбивається від карти так як око може сприймати ці відміни. Мінімальна різниця двох подразнювачів, які дозволяють відрізняти їх при сприйнятті, називається порогом контрастної або розрізненної чутливості. Величина першого збільшується зі зменшенням кутових розмірів графічних елементів. Для нормального зору поріг контрастної чутливості дорівнює 2%. Різниця в контрасті знаку і фону менше 2% не сприймається.

Відносна і спектральна чутливість знаходять найбільший прояв при побудові кольорових позначень.

Таблиця 2.1

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: