Спосіб гіпсометричного фарбування

Гіпсометричне фарбування рельєфу за ступенями висот, з метою підвищення наочності рельєфу зображеного горизонталями, почало застосовуватися ще в ХІХ ст.

У 1889 р. генерал-лейтенант Тілло створює гіпсометричну карту Європейської Росії масштабу 60 верст в дюймі. Гіпсометричне фарбування подано двома фарбами: зеленою для низин і коричневої для височин. У 1897 р. Тілло складає нову гіпсометричну карту, приблизно на тих самих умовах що й першу. Проте масового поширення метод гіпсометричного фарбування в старій російській картографії не набув.

Гіпсометричне фарбування дає наочне і достатньо повне уявлення про загальну висотну характеристику форм рельєфу, абсолютні висоти над рівнем моря, чітко виділяє на карті найважливіші висоти місцевості. Але разом з тим це фарбування має ряд негативних сторін, часто недостатньо підкреслюється спрямованість гірських хребтів; в рівнинних районах, навіть значно пересічений рельєф, часто не може бути зображений гіпсометричним фарбуванням.

Фон, одержаний у результаті гіпсометричного фарбування, знижує читаність карти, ускладнює сумісне зображення на карті рельєфу й лісу, заважає нанесенню на карту іншого змісту. Крім того, часто буває важко судити про крутизну схилів, унаслідок того що із зростанням абсолютних висот, також змінюються висотні інтервали шкали гіпсометричного фарбування. З тієї ж причини зображення гірського рельєфу на великих абсолютних висотах може мати плоский спотворений характер.

 

Спосіб тушування

У ХVIII ст., коли на дрібномасштабних географічний картах рельєф у більшості випадків передавався перспективним способом для зображення рельєфу на топографічних картах і зніманнях застосовувалося відмивання. Проте відмивання того часу носило своєрідний характер. Відмиванням відображалася, головним чином, загальна конфігурація й напрямок позитивних і негативних форм рельєфу (височини, береги річок, яри, балки, лощини). Крутизна схилів, а тим більше висотність, значно менше знаходили своє відображення. До того ж можливості й потреби такого відображення були вкрай обмежені. Карти із зображенням рельєфу відмиванням були виключно рукописні, оскільки видання відмивання було освоєно лише в середині ХІХ ст. Серед рукописних карт ХVIII ст. з рельєфом, зображеним відмиванням, слід зазначити такі карти, як наприклад, карта Інгерманландії Петра Івашева 1764 р., карти атласу Швейцарської кампанії 1799 р., виконані квартимейстерами російської армії тощо. Відмивання на цих картах було зроблено майстерно.

Із розвитком знімальних робіт наприкінці ХVIII ст., до відмивання стали пред’являтися підвищені вимоги, зокрема вимоги зображення крутих і пологих схилів.

У середині ХІХ ст. на картах виданих літографічним способом з’явилася можливість відтворювати напівтонове зображення рельєфу, виконане спеціальним олівцем або вугіллям на шорсткій поверхні матеріалу – відмивання пензлем або тушування олівцем. Тушування рельєфу проводилося спеціальними літографічними олівцями. Тушуванням виконаний рельєф на цілому ряді карт кінця ХІХ і початку ХХ ст.

Тушування — засіб художнього безперервного напівтонового зображення. Найширшого вживання він знайшов у живописі при виготовленні художніх ілюстрацій. Вдосконалення технології створення карт, використання прозорих пластиків у складальних роботах при виготовленні напівтонових оригіналів значно розширило вживання тушування в картографічному виробництві. Виконання тушування рельєфу на пластиках — достатньо легкий і економічний спосіб. Практика відтворення рельєфу у пресі, виготовленого цим способом, показала хорошу якість і підтвердила його раціональність.

Серед таких карт слід згадати п’ятиверстки Кавказу і Закаспійської області, двадцятиверстку Персії з прикордонними частинами Азіатської Туреччини і Афганістану й ін.

Характерною особливістю майже всіх цих карт є велика деталізація тушування рельєфу, що в масовому друці іноді призводило до надмірного завантаження карти зображенням рельєфу, при недостатньому виділенні на першому плані його основних форм.

Перевага тушування в порівнянні з відмиванням на папері була в тому, що оригінал тушування одночасно виступав і друкарською формою. Ця обставина дозволяла добре зберігати півтони, хоча і в цьому випадку, в масовому друці, тушування не було позбавлене недоліків.

Спосіб відмивання

З переходом на більш досконалі методи видання карт та із збільшенням їх тиражності, тушування було поступово замінено відмиванням на папері (рис. 7.5). Із заміною карт старих саженних масштабів картами метричних масштабів, рельєф, на географічних картах масштабів 1,5 млн. і дрібніше, в основному стали зображати відмиванням.

Відмивання — найвиразніший прийом світлотіньового зображення, що широко упровадився в оформлення географічних карт. Зображення може бути ахроматичним і кольоровим. На географічних картах відмивання використовується як самостійний спосіб зображення рельєфу в основному на дрібномасштабних картах (загальногеографічних і тематичних), а також на туристських різних масштабів. У багатьох сучасних комплексних атласах у зміст топографічної основи тематичних карт включається рельєф, виконаний відмиванням, як правило, в сіро-блакитних тонах (карти Атласу Забайкалля, 1967; національних атласів: Атласу Швейцарії; 1965; Атласу Великобританії; 1963; Румунія, 1977; Атласу Природа і ресурси Світу, 1999 і ін.).

Вказані вище способи отримання світлотіньового зображення рельєфу відрізняються великою трудомісткістю й вимагають від виконавця великої майстерності, знань і художнього смаку.

 

Рис. 7.5. Відображення рельефу відмивкою при косому північно-західному освітленні

(з національного Атласу Швейцарії, вип. I, 1965 г.)

 

Для підвищення точності й пластичності зображення рельєфу застосовують поєднання відмивання з горизонталями і пошаровим фарбуванням, що особливо ефективним на загальногеографічних картах гірських територій. Великою художністю, наочністю і тонкістю виконання поєднань відмивання з горизонталями відрізняються топографічні карти Швейцарії, Австрії, Франції та ін. При використанні поєднань способів пластичного зображення рельєфу, його читаність багато в чому залежить від вибору кольорової шкали пошарового фарбування. Як указувалося раніше, найвдалішими є кольорові шкали, що освітлюються з висотою.

Шкали, побудовані за принципом: «чим крутіше, тим темніше» в поєднанні з відмиванням, дають невеликий пластичний ефект і, крім того, через низьку світлоту у верхніх ступенях знижуються читаність інших елементів змісту карти. Тому для сумісного вживання з відмиванням розробляють кольорові шкали з постійною світлотою, забезпечуючи прозорість кольорів у всій шкалі.

Напрямок прийнятого освітлення для відмивання, її генералізація, колір фарби, саме виконання відмивання не відрізняється на цих картах одноманітністю й залежить часто від суб’єктивного погляду виконавця. У цілому на них переважає комбінований спосіб відмивання, при якому на слабкому фоні відмивання, встановленому при вертикальному освітленні, дається різке посилення тіней південних і південно-східних схилів хребтів.

Коротко зупинимося на перевагах і недоліках відмивання. Відмивання дозволяє наочно відобразити форми рельєфу, напрямок гірських хребтів і вододілів, основний характер їх гребневої лінії, крутизну і форму схилів, розчленованої місцевості яружно-балочною і долинною мережею, систему височин.

Відмивання не створює суцільного фону (що має місце при гіпсометричному фарбуванні) і тим самим не заважає роботі на карті кольоровими олівцями, не викликає ускладнень в зображенні лісу і не затінює інших елементів карти.

Відмивання також має свої недоліки. Зокрема, воно не дає уяву про абсолютні висоти місцевості в будь-якій точці, що ускладнює використання карт із зображенням рельєфу відмиванням в авіації.

Комбінований спосіб

З існуючих способів зображення рельєфу жоден взятий окремо не задовольняє повною мірою вимог до зображення рельєфу, тому найкращі результати можуть бути одержані тільки шляхом поєднання декількох способів.

Вживання комбінованого способу зображення рельєфу відноситься ще до давнього часу. Так, наприклад, штрихування поєднували з відмиванням (1800 р. напівверстове знімання частини С-Петербурзької губернії), горизонталі з тушуванням (знімання Канського округу 1872 р.), гіпсометричне фарбування з штрихуванням (карта військового округу Туркестану, 1877 р.).

У даний час широко застосовується комбінований спосіб зображення рельєфу горизонталями з гіпсометричним фарбуванням і відмиванням.

 

Фоторельєф

Світлотіньове зображення рельєфу на карті можна одержати фотографуванням рельєфної моделі місцевості — фоторельєфом. Фоторельєф може бути основним змістом карти з незначним нанесенням інших елементів, як це дано на карті рельєфу в Атласі США (1970). В інших випадках фотографія з рельєфної моделі удруковується на карту з тематичним змістом і служить його основою.

Отримання світлотіньового зображення подібним методом при високоякісному його виготовленні забезпечує на карті хороший пластичний ефект, читаність і наочність форм рельєфу. Це особливо можна бачити на картах в національному Атласі Болгарії (1973). Використання моделей для отримання фоторельєфу є цілком доцільним, проте вимагає розробклення раціональної технології процесу виготовлення.

 

⇐ Предыдущая16171819202122232425Следующая ⇒

Поделиться: