Перспективи розвитку регіонів Укранїи

У перспективі в Донецькому і Придніпровському регіонах набудуть подальшого розвитку такі галузі спеціалізації промисловості: паливно-енергетична, чорна і кольорова металургія, хімічна, автомобільна, аерокосмічна промисловість, важке машинобудування. У найближчій перспективі здійснюватиметься комплексна реструктуризація та технічне переоснащення перспективних підприємств вугільної, металургійної, хімічної промисловості, машинобудування, енергетики, а також структурне реформування всього виробничо-територіального комплексу та збалансування розвитку базових галузей з реальними потребами економіки. Здійснюватимуться конверсія окремих оборонних підприємств з метою використання їх потужностей для випуску цивільної продукції, зокрема товарів народного споживання; проводитимуться заходи щодо забезпечення продуктивної зайнятості населення шляхом дивеpсифікації виробництв, організації громадських робіт, створення нових робочих місць, особливо у шахтарських містах і селищах. Відбуватиметься нарощування потужностей легкої та харчової промисловості. Поряд з цим значна увага приділятиметься поліпшенню екологічної ситуації шляхом впровадження у виробництво безвідходних і маловідходних технологій, перепрофілювання окремих підприємств, ліквідації териконів, хвосто- і шлакосховищ, відстійників, рекультивації порушених земель. У Східному регіоні України структурна перебудова спрямовуватиметься на технічне переоснащення та підвищення ефективності роботи підприємств таких галузей спеціалізації, якими є тракторне і сільськогосподарське машинобудування, автомобільна, електронна, електротехнічна, харчова промисловість. Збільшуватимуться обсяги власного видобутку газу, нафти та продуктів їх переробки. У перспективі здійснюватиметься конверсія частини виробничих потужностей підприємств військово-промислового комплексу з їх спрямуванням на випуск цивільної продукції. Поряд з цим вдосконалюватиметься спеціалізація сільськогосподарського виробництва, підвищуватиметься його товарність та ефективність, набудуть подальшого розвитку переробні галузі. Регіон більш ефективно використовуватиме наявний науково-технічний потенціал та переваги прикордонного розташування. У Центральному регіоні України структурні зрушення в економіці спрямовуватимуться на посилення її соціальної орієнтації, забезпечуватиметься прискорений розвиток АПК, сфери послуг, харчової і легкої промисловості, а також машинобудівних галузей — авіабудування, сільськогосподарського машинобудування, радіотехніки і електроніки. Здійснюватиметься реконструкція та технічне переоснащення підприємств хімічної промисловості, розвиток наукомістких виробництв на основі науково-технічного і кадрового потенціалу м. Києва. Передбачаються заходи щодо вирішення еколого-економічних і соціальних проблем, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У Поліссі подальшого розвитку набудуть такі галузі спеціалізації, як сільськогосподарське машинобудування , приладобудування , видобуток і переробка мінералів , легка та харчова промисловість . Проводитиметься реструктуризація АПК у напрямі підвищення частки харчової та переробної промисловості. Передбачається розвиток інтенсивного землеробства і тваринництва. Створюватимуться найсприятливіші умови для вирощування суто поліських культур (картоплі, льону-довгунця, хмелю) та їх промислової переробки, а також подальшого розвитку лісового господарства, деревообробної промисловості, промисловості будівельних матеріалів. У Подільському регіоні здійснюватиметься технічна реконструкція та модернізація енергетики, сільськогосподарського машинобудування, приладобудування, харчової промисловості. Намічено перепрофілювання частини підприємств на випуск техніки для агропромислового комплексу, медицини, товарів народного споживання. Забезпечуватиметься пріоритетний розвиток легкої промисловості, виробництва будівельних матеріалів, скляних, фаянсових виробів на базі власної сировини. Посилиться спеціалізація АПК на вирощуванні та переробці цукрового буряка, зернових культур, м’яса і молока, поглиблюватиметься ступінь переробки сільськогосподарської продукції. Структурна перебудова промислового комплексу Карпатського регіону спрямовуватиметься на підвищення питомої ваги сільськогосподарського і автомобільного машинобудування, електронного та електротехнічного виробництва з використанням сучасних технологій. Здійснюватимуться заходи щодо реконструкції і технічного переозброєння підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості, подальшого розвитку та інтенсифікації лісового господарства, лісопромислового комплексу, легкої та харчової промисловості.

У сільському господарстві основна увага приділятиметься розвитку овочівництва, садівництва, виноградарства, м’ясо-молочного скотарства та вівчарства. У господарському комплексі регіону формуватиметься високоpозвинутий pекpеаційно-туpистичний та оздоpовчо-лікувальний комплекс загальнодержавного і міжнародного значення. Розвиватиметься регіональне транскордонне співробітництво у рамках єврорегіонів. У перспективі пріоритетними напрямами розвитку Причорноморського регіону будуть насамперед галузі моpегосподаpського комплексу — суднобудування та судноремонт, рибне та портове господарство, а також галузі машинобудування для обслуговування агропромислового комплексу, освоєння нафтогазових родовищ шельфової зони Чорного моря. Передбачається значно підвищити ефективність сільського господарства у виробництві зерна, соняшнику, овочів, винограду, а також м’яса і молока.

 

36. Трудові ресурси, їх суть та види зайнятості

Трудові ресурси – наявне працездатне насе­лення (чоловіки від 16 до 60 років, і жінки від 16 до 54 років, а також працюю-чі пенсіонери та підлітки). Заг. кіл-ть працездатного населен-ня України в 1993 р. превищувала 29 млн. чоловік. В працез-датному віці знаходиться 55,8 % населення. Найб. питома вага осіб працездатного віку в Одеській (57,6), Хар­ківській (57,2), Запорізькій (57,2), АР Крим(57,5). Найнижчий показник в Че-рнігівській області (51,3). У сфері матеріального в-ва зайнято 64% працівни­ків. В пром- ті – 29%, більше 20% – с/г, понад 11% – в освіті, галузяях науки та культури. Значна частка при-падала на буд-во (7,4%), торгівлю, гром. харчу­вання (7,1%), транспорт і зв’язок (6,7%).Нині переважаючою формою зайнятості є держ сектор економіки, проте частка недержавних форм власності пос-тупово зростає. У н/г країни жінки пе­реважають над чолові-ками, вони зайняті на важких і шкідливих роботах, працюють у нічну зміну.

37. Економічні показники РЕ

Показник — конкретне значення кількісних або якісних параметрів явища чи процесу, що відбувається в умовах конкретного місця протягом визначеного часу. У загальному вигляді всі показники поділяються на три категорії в залежності від того, які функціональні особливості регіональних процесів вони відображають. Це:

• економічні, що відображають продуктивність та економічну ефективність діяльності;

• соціальні — рівень соціального розвитку та демографічну ситуацію;

• екологічні — стан та використання навколишнього природного середовища.

Існує значна кількість показників, які використовуються для характеристики регіонального розвитку.

На рівні макрорегіонального дослідження рекомендується застосовувати обмежену їх кількість, але таких, які у достатній мірі відображають хід процесу соціально-економічного розвитку в динаміці.

За своїм призначенням, змістом і формою усі показники поділяють на натуральні та вартісні, кількісні та якісні, абсолютні та відносні, затверджені та розрахункові, норми і нормативи.

Натуральні показники (виробництво продукції, виконані роботи, надані послуги) характеризують використання ресурсів, матеріальне виробництво, обсяги соціальної роботи, вимірюються в натуральних одиницях.

До вартісних показників належать такі, що відображають економічну (грошову) оцінку результатів діяльності підприємств, організацій, виготовленої ними продукції, виконаних робіт, наданих послуг. За їх допомогою визначають обсяг товарної, валової, реалізованої продукції, обсяг капітальних вкладень, результати економічної та соціальної діяльності.

Кількісні показники використовують для виміру кількісної сукупності певних об'єктів, визначають обсяг, розміри, масштаби виробництва, руху товарів, виконання робіт.

Якісні показники характеризують рівень розвитку явищ, процесів, їх якісні особливості, закономірності. Використовують для планування та оцінки ефективності функціонування окремих складових частин регіональної економічної та соціальної діяльності.

Кількісні та якісні показники розробляють в натуральному і вартісному виразі.

Абсолютні показники характеризують число одиниць сукупності, її частин, груп. В управлінні з використанням абсолютних показників визначають планові завдання та їх виконання, які обчислюються як в натуральному, так і вартісному вимірі.

Відносні показники характеризують міру співвідношення двох показників і визначаються як результат від ділення одного показника на інший, який використовується як базовий, основний. Відносні показники показують динаміку, структуру відповідних величин, вимірюються у відсотках, питомій вазі.

Затверджені показники відрізняються своїм адресним характером і являють собою форму доведення планів розвитку регіону до конкретних підприємств, організацій, виконавців із зазначенням термінів їх виконання та необхідних для цього трудових, матеріальних та фінансових ресурсів.

Розрахункові показники носять інформаційний або аналітичний характер. В більшості випадків вони використовуються для характеристики, обґрунтування та аналізу показників при їх затвердженні.

Для дослідження соціально-економічних проблем на регіональному рівні використовують такі методи: системний, діалектичний, нормативний, балансовий, програмно-цільовий, метод комплексного соціально-економічного аналізу, економіко-математичні методи.

 

⇐ Предыдущая15161718192021222324Следующая ⇒

Поделиться: