Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
Загальні закономірності розміщення продуктивних сил, їх суть та значення.
Розміщення продуктивних сил складається під дією певних за-кономірностей — багаторазової повторюваності внутрішніх, суттєвих і необхідних причинно-наслідкових зв'язків, що вик-ликаються впливом факторів розвитку виробництва. Вони по-діляються на загальні і специфічні. Перші діють у будь-якому товарному виробництві взагалі. Це, перш за все, закономірні-сть територіального поділу праці; концентрації і спеціалізації виробництва; регіональних відмінностей у продуктивності праці та ін. Специфічні закономірності властиві певним суспі-льноекиномічним формаціям і типам господарської діяльно-сті. Їх дія проявляється в різних способах виробництва, що ві-дрізняються своїм базисом. Розміщення продуктивних сил — це результат дії об'єктивних законів і закономірностей, а та-кож суб'єктивних процесів, що виникають в результаті діяль-ності людини. Закономірність — об'єктивно існуючий повто-рюваний, суттєий зв'язок явищ природи і суспільного життя. Між законами і закономірностями існує найтісніший взаємо-зв'язок. Інколи закономірність може трактуватись як прояв дії декількох законів. Всі закони і закономірності — відношення об'єктивні, вони проявляються незалежно від волі і свідомості людей. Закономірності розміщення продуктивних сил виявля-ються відношеннями між виробничою діяльністю людей і територією, на якій ця діяльність проходить. Загальні закономірності: 1)Екон. ефективн. розміщення і теріторіальної організації госп-ва: 2)Планомірного і пропорційного розм. вир-ва; 3)комплексний взаємно-обумовлений розвиток госп-ва: 4) сталий розвиток ПС; 5)зближення рівня розв. р.-нів; 6)розвиток територ. поділу праці; 7)розв. міжнар. поділу праці і міжнар. екон. інтеграції;8)орієнтація в процесі вирішення конкретних питань.
44. Стан системи охорони здоров'я в Україні Провідною проблемою української охорони здоров'я, як свідчать дані аналізу вітчизняних та міжнародних експертів, є невідповідність діючої в Україні старої радянської моделі охорони здоров'я (моделі Семашка), призначеної для функціонування в умовах планової економіки, сучасним реаліям. Недоліки існуючої в Україні моделі охорони здоров'я перш за все проявляються: — у зосередженості на вирішенні потреб галузі, а не на задоволенні медичних потреб населення; — неефективності структури системи, що призводить до деформованості структури медичних послуг та неефективності використання наявних ресурсів охорони здоров'я; — недостатності обсягів фінансування з громадських джерел, що призводить до порушення принципів справедливості та солідарності. В Україні за роки незалежності неодноразово започатковувалися різні реформи в сфері охорони здоров'я. Але загалом вони характеризувалися: — відсутністю чітко позначених цілей; — відсутністю комплексності перетворень; — постійним переглядом стратегії реформ; — відсутністю чіткої політики, що забезпечує виконання прийнятих рішень; — ігноруванням науково доведених або перевірених практикою підходів, форм та методів перетворень; — істотним впливом на прийняття рішень лобістських груп; — низькими темпами реалізації; — непослідовністю та суперечливістю.
45.Водні ресурси, їх народногосподарське значення та проблеми раціонального використання. Водні ресурси виступають джерелом промислового і побутового водопостачання, а тому відіграють вирішальну роль у розвитку всього народного господарства та у життєді-яльності населення. Рівень забезпеченості України водними ресурсами є недостатнім і визначається формуванням річкового стоку, на-явністю підземних і морських вод. Потенційні ресурси річко-вого стоку оцінюються у 209,8 куб. км, з яких місцевий стік на території України становить в середньому 52,4 куб. км, при-ток — 157,4 куб. км. Запаси підземних вод, не пов'язаних з по-верхневим стоком, становлять 7 куб. км. Крім того, в господа-рстві України використовується до 1,0 куб. км морської води. В розрахунку на одного жителя України поверхневий місце-вий стік становить близько 1045 куб. м. Найвищий рівень во-дозабезпечення жителів — у західних і північних областях України. Територіальний розподіл водних ресурсів України є нерівномірним і не відповідає розміщенню водомістких гос-подарських комплексів. Найменша кількість водних ресурсів формується у місцях зосередження потужних споживачів — Донбас, Криворіжжя, Автономна Республіка Крим, південні області України. Основними споживачами води є промисло-вість (в першу чергу електроенергетика, металургія, хімічна промисловість), сільське господарство, комунальне господа-рство. Для пом'якшення територіальних відмінностей у забе-зпеченні поверхневими водами в Україні побудовано 1,1 тис. водосховищ (повний об'єм 55,0 куб. км), найкрупніші з яких знаходяться на Дніпрі. Створено близько 29 тис. ставків, 7 крупних каналів і 10 водоводів тощо. Використання водних ресурсів поділяється на: водос-поживання, тобто відведення води від джерела з наступним застосуванням у технологічних процесах (промисловість, сіль-ське господарство зі зрошенням, комунальне господарство та ін.); водокористування, здійснюване безпосередньо в межах водного джерела без прямих витрат цього ресурса (гідроенер-гетика, водний транспорт, рибне господарство, туризм). Основні проблеми щодо раціонального формування, використання та збереження водних ресурсів України поля-гають у: забрудненні водних об'єктів шкідливими викидами та недостатньо очищеними промисловими і комунально-побуто-вими стічними водами; інтенсивному старінні основних фон-дів водозабезпечуючого і водоохоронного призначення, низь-кій продуктивності очисних споруд; недостатній самовіднов-люваній та самоочисній здатності водних систем; незбалансо-ваній за водним фактором системі господарювання, що харак-теризується високими обсягами залучення водних ресурсів у виробничу сферу та високою водомісткістю продукції.
|
Последнее изменение этой страницы: 2019-04-19; Просмотров: 202; Нарушение авторского права страницы