Врахування суспільних інтересів в умовах одностайності та простої більшості: особливості та переваги.

1)Правило простої більшості: рішення вважається прийнятим, якщо за нього віддали голоси 50% виборців + 1 голос. Умови ефективного застосування: вибір з-поміж двох альтернатив.

Умови неефективності: якщо альтернативи не дві, а більше, або якщо альтернативи зіставляються не за однією характеристикою, а за кількома.          

Наслідок – ПАРАДОКС КОНДОРСЕ: коли з-поміж кількох альтернатив кожен індивід може обрати найкращий та найгірший варіант, але узагальнити їх переваги неможливо.    Критерії співставлення альтернатив між собою: незалежність недоцільних альтернатив, принцип Парето, відсутність диктату, необмежена сфера дії, колективна раціональність.

Умови одностайності спонукають учасників процесу ухвалення рішення так довго дискутувати про суспільний проект і настільки модифікувати інструменти його фінансування, щоб усі дали на нього свою згоду. Внаслідок цього можуть “виплисти “ такі рішення, про які навіть ніхто й гадки не мав перед початком обговорення. Звичайно, як показав К.Вікселль, з огляду на можливість стратегічної поведінки учасників голосування одностайність досягається не завжди. Тому неможливо уникнути порушень принципу повної одностайності. теза Вікселля зводиться до необхідності відмови при голосуванні від принципу більшості та переходу до правила одностайності, оскільки лише в такий спосіб можна контролювати “тиранію випадкової більшості”.

Інституціональна симетрія і принцип одностайності запобігають ситуації, коли громадяни сплачують державі за послуги ціну більшу, ніж вони повинні вносити. Якщо при голосуванні індивіди керуватимуться своїми справжніми преференціями, то буде виконуватися принцип еквівалентності, тобто умова рівності податкових платежів і зустрічних послуг держави діятиме для всіх громадян. Цей принцип є рестриктивним (обмежуючим) правилом регулюваннядіяльності держави. За його дотримання практично унеможливлюється прийняття дискреційних податково-політичних рішень. Питання податкової політики більше не розв’язується авторитарним шляхом, а, навпаки, затверджується шляхом досягнення консенсусу під час голосування.

Правило простої більшості та його альтернативи.

1)Правило простої більшості: рішення вважається прийнятим, якщо за нього віддали голоси 50% виборців + 1 голос. Умови ефективного застосування: вибір з-поміж двох альтернатив. Якщо ні альтернативи,набравшей у першому турі необхідну квоту голосів, то проводиться другий тур голосування, у якому беруть участь лише дві альтернативи, які набрали у першому турі найбільшу кількість голосів. У в другому турі переможець визначається за правилом відносного більшості. У цьому також кожен виборець може подавати лише одне голос за альтернативу на одне місця.

Правило абсолютної більшості у останньому послідовному турі.

Визначення: перемагаюча альтернатива повинна щось одержати принаймні 50 % + 1 голос. Якщо ні альтернативи, яка дістала першому турі необхідну квоту голосів, то проводяться послідовні тури голосування без альтернативи з мінімальним кількістю голосів на попередньому турі до здійснення необхідної квоти голосів. У цьому кожен виборець подає лише одне голос за альтернативу на одне місця.

 

Умови неефективності: якщо альтернативи не дві, а більше, або якщо альтернативи зіставляються не за однією характеристикою, а за кількома.          

Наслідок – ПАРАДОКС КОНДОРСЕ: коли з-поміж кількох альтернатив кожен індивід може обрати найкращий та найгірший варіант, але узагальнити їх переваги неможливо.    Критерії співставлення альтернатив між собою: незалежність недоцільних альтернатив, принцип Парето, відсутність диктату, необмежена сфера дії, колективна раціональність.

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: