Зниклі - види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про їх існування у дикій природі.

Зникаючі - види, що знаходяться під загрозою зникнення, збереження яких є малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія факторів, що впливають на їх стан.

Вразливі - види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії "зникаючих", якщо продовжиться дія факторів, що впливають на їх стан.

Рідкісні - види , популяції яких невеликі, які у даний час не відносяться до категорії "зникаючих" чи "вразливих", хоча їм і загрожує небезпека.

Невизначені - види, про які відомо, що вони відносяться до категорії "зникаючих", "вразливих" чи "рідкісних", однак достовірна інформація, яка б дозволяла визначити до якої із зазначених категорій вони відносяться,- відсутня.

Недостатньо відомі - види, які можна було б віднести до однієї з вищеперерахованих категорій, однак у зв'язку з відсутністю повної достовірної інформації питання залишається не визначеним.

Відновлені - види, популяції яких завдяки вжитим заходам щодо їх охорони не викликають стурбованості, однак не підлягають використанню і вимагають постійного контролю.

Культурні рослини - рослини, вирощувані людством для отримання харчових продуктів , кормів в сільському господарстві, ліків, промислової та іншої сировини , інших цілей.

Тварини – одне з царств еукаріотичних організмів.

Популяція – сукупність особин одного виду, які більш-менш тривалий час існують спільно на певній території, відносно відокремлено від інших подібних угрупувань.

Вид – це сукупність популяцій особин, що подібні між собою за будовою, функціями, положенням в екосистемі, займають певний ареал, вільно скеруються між собою в природі, дають плодючих нащадків і не гібридизуються з іншими видами, всі особини виду утворюють генетичну єдність, оскільки мають подібний набір генетичної інформації.

Підвиди – сукупність подібних між собою популяцій, які відрізняються від інших популяцій того ж виду однією або небагатьма станами ознак

Плазматична мембрана (плазмалема ) в основному складається з подвійного шару ліпідів (серед яких переважають фосфоліпіди) та пов’язаних з ними білками.

Фагоцитоз – процес поглинання твердих часток;

Піноцитоз – процес поглинання розчинів.

Ендоцитозу – активного поглинання речовин клітиною з зовнішнього середовища.

Цитоплазма – внутрішнє середовище клітини, яке характеризується відносною сталістю хімічного складу, структурної організації та властивостей.

Ядро – органела, яка містить генетичну (спадкову) інформацію у складі хромосом.

Ендоплазматична сітка – це система порожнин у вигляді мікроскопічних каналів та їх потовщень, які обмежені мембраною та сполучаються між собою. Розрізняють два різновиди ендоплазматичної сітки: гранулярну (зернисту) та агранулярну (незернисту).

Вакуолі – порожнини в цитоплазмі, заповнені рідиною і оточені мембраною.

Мітохондрії – органели, вкриті оболонкою з двох мембран: зовнішньої і внутрішньої.

Пластиди – органели клітин рослин і деяких одноклітинних тварин (наприклад, евглени зеленої).

Епітеліальні тканини вкривають тіло, вистелюють його порожнини та порожнини внутрішніх органів.

М’язові тканини характеризуються здатністю до скорочення у відповідь на збудження.

Міофібрил – волокон, що складаються зі скоротливих білків

Нервова тканина має здатність до збудження під впливом певних чинників та його проведення в організмі.

Нейрони – основна елементарна структурно-функціональна одиниця нервової системи.

Аксон – видовжений (інколи – до 1 м завдовжки), відросток нейрону, по якому імпульси проводяться від його тіла до інших нейронів або органів.

Дендрит – здебільшого коротенький, сильно розгалужений відросток нейрону, по якому збудження проводиться до тіла нервової клітини від рецепторів або інших нервових клітин

⇐ Предыдущая12345

Поделиться: