Лекція 4. Функції держави

 1. Поняття і властивості функцій держави.

 2. Форми і методи здійснення функцій держави.

 3. Види функцій держави.

 1. Поняття і властивості функцій держави

У своїй повсякденній діяльності держава спрямовує свої мате­ріальні ресурси, політичні та ідеологічні зусилля на вирішення завдань, що стоять перед нею. Серед цих напрямів діяльності можна визначити основні, тобто такі, які виражають сутність держави і без яких вона не може повноцінно діяти як найваж­ливіша складова частина політичної системи суспільства. Основні напрями діяльності держави, в яких знаходять свій вираз Ті сут­ність, завдання й цілі, називаються функціями держави.

Таким чином, можна говорити, що здійснення державою її функцій має на меті вирішення соціальних, економічних та інших завдань, що обумовлені її сутністю. Успішна реалізація функцій держави повинна призводити до створення в суспільстві певного державно-правового порядку. Окремі функції держави є певними аспектами єдиної за своєю сутністю функціональної діяльності держави. Зовнішнім проявом здійснення державою її функцій є відповідна діяльність державних органів та їх посадо­вих осіб, тобто суб'єктів, що виступають від імені держави.

Функціям держави притаманні такі основні властивості:

1. У них безпосередньо знаходить свій конкретний вираз со­ціальна сутність держави, тобто виявляється, чиї інтереси — всього суспільства чи лише окремих його частин (класів, соціаль­них груп) — вона виражає і забезпечує.

2. Конкретні державні функції виникають, здійснюються і змі­нюються відповідно до завдань держави на певному історичному етапі її розвитку.

3. У функціях держав різних історичних типів знаходять свій прояв історичні особливості, закономірності розвитку та ди­наміка соціально-економічних, політичних та духовних перетво­рень у суспільства.

4. У функціях сучасної демократичної держави знаходить свій вираз її активна роль у суспільстві, що покликана обслуговувати суспільство і його членів у всіх сферах суспільних відносин.

5. Становлення і розвиток функцій конкретної держави зумов­лений конкретно-історичними умовами її існування. Ці умови визначають соціальну спрямованість держави, що і відтворю­ються в її функціях. Тому в функціях держав різних історичних типів виявляються як особливості, так і закономірності розвитку соціально-економічних, політичних та інших умов суспільного життя.

Таким чином, головні завдання й цілі держави на тій чи іншій стадії розвитку спричинені економічними, політичними, соціаль­ними та іншими умовами її існування. Відтак основні напрями діяльності держави, тобто її функції, мають об'єктивний характер, викликаний потребами життя суспільства. Здійснення функцій держави має постійний, систематичний характер і відбувається протягом усього часу існування об'єктивно зумовлених завдань, що стоять перед державою. Функції виникають, здійснюються й розвиваються відповідно до тих завдань, що належить викону­вати державі в конкретних історичних умовах.

Так, в умовах існування в суспільстві антагоністичних класо­вих протиріч функції рабовласницьких і феодальних держав були спрямовані на реалізацію їх головного призначення, яке полягало у здійсненні організованого примусу в масштабах усього суспільства з метою забезпечення реалізації інтересів пануючих класів, У сучасних умовах, за відсутності антагоністичних класів, функції демократичної держави покликані сприяти реалізації її основного призначення — забезпечення загальносуспільного блага, тобто створення найсприятливіших умов для існування й роз­витку всіх без винятку існуючих в суспільстві соціальних груп.

Функції держави взаємопов'язані з тими суспільними відно­синами, на які держава намагається активно впливати від­повідно до потреб усією своєю політикою. Саме функції держави характеризують сутність державного впливу на суспільні відно­сини. Щодо методів і заходів цього впливу, вони залежать від компетенції і форм діяльності відповідних державних структур, які організують практичне здійснення функцій держави в межах своєї компетенції.

Функції держави не можна ототожнювати з функціями її окре­мих органів. Функції держави — це основні напрями її діяльності, якими зумовлена робота всього державного апарату й кожного його органу. Функції окремого органу держави зумовлені соціаль­ним призначенням кожного з них як особливої частини механіз­му держави і знаходять свій вираз і конкретизацію в компетенції державних органів, у закріплених за кожним органом правах і обов'язках.

Функції держави необхідно відрізняти й від окремих видів державної діяльності. Остання здійснюється або спеціально упов­новаженими на те органами держави, або структурними під­розділами певної кількості органів (планування, статистична діяльність тощо).

 2. Форми і методи здійснення функцій держави

Функції держави мають свої особливі форми й методи здій­снення.

Зміст тієї чи іншої функції держави являє собою процес впли­ву держави через практичну діяльність її відповідних структур на певні суспільні відносини або на групу споріднених сус­пільних відносин. Кожна конкретна функція держави становить єдність змісту, форм і методів здійснення відповідної гілки єдиної державної влади (законодавчої, виконавчої, судової), за­стосування якої пов'язане з особливостями конкретного об'єкта державного впливу.

В юридичній літературі форми здійснення функцій держави поділяють на правові та організаційні.

1. До юридичних (правових) форм здійснення функцій держави належать:

а) правотворча, яка полягає в правовій регламентації суспільних відносин шляхом видання компетентними державними органами нормативних, тобто загальнообов'язкових до виконання, актів, спрямованих на зміцнення та охорону правопорядку, законності, на визначення змісту та забезпечення здійснення прав і свобод громадян. Все це в кінцевому підсумку покликано сприяти забез­печенню належних умов для здійснення функцій держави;

б) правозастосовча , тобто діяльність державних органів та ін­ших уповноважених державою суб'єктів щодо втілення законів і підзаконних нормативних актів у повсякденну суспільну прак­тику пі ляхом видання правозастосовчих актів. Правозастосовча діяльність пов'язана з повсякденним вирішенням різноманітних питань керування справами суспільства і виявляється на практиці як владна, творча виконавчо-розпорядницька робота державних органів по здійсненню функцій держави шляхом видання актів за­стосування норм права, що стають підставою для виникнення, зміни чи припинення правовідносин у сфері здійснення функцій держави;

в) правоохоронна, сутність якої полягає в забезпеченні безпо­середнього державного реагування на вчинені правопорушення у сфері здійснення державних функцій, у встановленні і притяг­ненні до юридичної відповідальності осіб, що їх вчинили.

При здійсненні правоохоронної діяльності компетентні дер­жавні органи, їх посадові особи видають акти застосування норм права (постанови слідчих, протести й подання прокурорів, виро­ки й рішення судів та ін.). Специфіка цих актів полягає в тому, що вони слугують цілям профілактики (попередження) злочинів та інших правопорушень, відновлення порушених прав, реалізації юридичної відповідальності суб'єктів, які вчинили правопору­шення у сфері виконання функцій держави.

Таким чином, правоохоронна діяльність при здійсненні функцій держави в кінцевому підсумку втілюється у владній оперативній роботі державних органів та їх посадових осіб, спрямованій на охорону приписів норм права від порушень, на захист наданих громадянам суб'єктивних прав і на забезпечення виконання по­кладених на суб'єктів юридичних обов'язків.

Поряд з правовими формами здійснення функцій держави існують фактичні або організаційні форми їх реалізації. Ці фор­ми полягають в однорідній за зовнішніми ознаками діяльності держави, що безпосередньо не тягне за собою настання юридич­них наслідків. У той же час організаційна діяльність здійснюється в межах, визначених правом.

2. До організаційних форм діяльності державних органів сто­совно здійснення функцій держави належать:

а) організаційно-регламентуюча — повсякденна оперативна організаційна робота, спрямована на вирішення конкретних зав­дань, на техніко-організаційне забезпечення функціонування різних ланок державного механізму;

б) організаційно-господарська — поточна господарська робота (економічне обґрунтування, контрольно-ревізійна діяльність, бухгалтерський облік, статистика, організація постачання, збуту та ін.) з матеріального забезпечення виконання різних дер­жавних функцій;

в) організаційно-ідеологічна — повсякденна роз'яснювальна, виховна робота, спрямована на ідеологічне забезпечення вико­нання тих чи інших функцій держави. Ця діяльність може вияв­лятися, наприклад, у роз'ясненні змісту нових законів та інших нормативних актів, у формуванні громадської думки, в роботі із засобами масової інформації тощо.

При здійсненні своїх функцій держава, в особі відповідних державних органів та їх посадових осіб, спирається на ряд мето­дів, а саме:

а) метод переконання, який виявляється передусім у відпо­відній ідеологічній діяльності, у тому числі з правового виховання населення, у проведенні різних профілактичних заходів, спря­мованих на формування в населення переконання в об'єктивній обґрунтованості існуючих функцій держави та необхідності сприян­ня їх реалізації;

б) метод заохочення, який полягає в пропаганді позитивного досвіду й наданні різних пільг та нагород суб'єктам, що безпосе­редньо беруть участь або сприяють ефективному здійсненню функцій держави;

в) метод примусу, який полягає в застосуванні до суб'єктів, що вчинили правопорушення у сфері здійснення державних функцій, передбачених нормами права заходів покарання, перевиховання та спонукання до діяльності, спрямованої на усунен­ня шкоди, заподіяної такою поведінкою.

 3. Види функцій держави

Здійснення державних функцій — це складний і багатогран­ний процес впливу держави в особі її органів та їх посадових осіб на певне коло суспільних відносин. Численність і особливості існуючих суспільних відносин обумовлюють існування досить широкого кола відповідних функцій держави.

Перелік державних функцій формувався довгий час і став ре­зультатом своєрідного "розподілу праці" між державою й сус­пільством, внаслідок чого було встановлено, вирішення яких завдань у країні бере на себе держава, а які підлягають розв'я­занню самим суспільством без участі держави, наприклад через органи самоврядування населення. Історія свідчить, що цей "роз­поділ праці" між державою й суспільством відбувався в досить гострій боротьбі, оскільки це було пов'язано в кінцевому підсум­ку зі встановленням можливих меж втручання держави в життя суспільства, у тому числі і в приватне життя своїх громадян.

Перелік функцій держави формувався на основі того, що дер­жава повинна перш за все забезпечувати таку діяльність:

• захищати країну від насилля і вторгнення з боку інших країн;

• по можливості захищати кожного члена суспільства від не­справедливості та гноблення з боку інших його членів шляхом неупередженого правосуддя;

• створювати й утримувати установи, які не можуть створю­ватись і утримуватись окремими особами, але існування й функ­ціонування яких має загальносуспільне значення (наприклад, армію, поліцію, пошту тощо).

З розвитком ринкових товарно-грошових відносин сформува­лась вимога максимального обмеження можливостей держави втручатись у процеси виробництва й розподілу матеріальних та нематеріальних благ. Втручання держави в економічну сферу визнається допустимим лише у випадках, пов'язаних з вирішен­ням загальносуспільних справ. Виходячи з цього обґрунтову­ється ідея про існування в сучасної демократичної держави так званої генеральної функції, яка полягає в забезпеченні вирішен­ня загальних справ з метою створення належних умов для життя й діяльності громадян. Ця генеральна функція держави конкретизу­ється у здійсненні інших функцій (основних і неосновних, внут­рішніх і зовнішніх тощо), що є складовими генеральної функції.

Для зручності розуміння та вивчення конкретні функції дер­жави на основі певних ознак (критеріїв) поділяють на ряд видо­вих груп.

1. За значенням для нормального функціонування і розвитку держави функції держави поділяються на основні й неосновні.

Під основними функціями держави розуміють такі напрями діяльності держави, без здійснення яких вона не може нормаль­но функціонувати й розвиватися.

Таким чином, основні функції характеризують призначення держави, найбільш загальні, найважливіші напрями її діяль­ності на певному етапі розвитку.

Основні функції держави мають такі загальні риси:

• вони з достатньою повнотою відображають сутність держави та її соціальне призначення. Щоб зробити правильні висновки щодо сутності й соціального призначення, наприклад, феодаль­ної держави і сучасної демократичної держави, досить порівняти їх основні функції: у першому випадку — це функція придушення опору пригноблених класів, а в другому — функція соціального обслуговування населення;

• реалізація цих функцій здійснюється не окремими органами держави, а державою в цілому, тобто їх здійснення забезпечу­ється діяльністю всього державного апарату або багатьма його складовими частинами;

• за своїм змістом основні функції мають комплексний харак­тер і спрямовані на широке коло споріднених суспільних відно­син.

Згідно з цим основні функції держави групують за найбільш важливими напрямами державного впливу на суспільні відносини: функція оборони країни; функція підтримання й захисту право­порядку, законності, охорони прав і свобод громадян, функція охорони й раціонального використання природних ресурсів та ін.

Неосновні функції держави є складовими елементами основ­них функцій, але самі собою не розкривають сутності держави. Так, у складі такої основної функції держави, як оборона краї­ни, можна виділити низку неосновних її функцій: зміцнення збройних сил, розвиток науково-технічного прогресу для забез­печення їх озброєнням, забезпечення відповідних пропорцій військового і цивільного виробництва тощо. Слід, однак, виходи­ти з того, що терміни "основні функції" та "неосновні функції" є до певної міри умовними, такими, що допомагають виділити із всієї сукупності функцій держави функції, що є більш або менш широкими за об'ємом і більш або менш загальними за змістом.

Отже, неосновні функції держави, як складові структурні частини основних функцій, являють собою напрями діяльності держави з виконання її завдань у конкретній, і в цьому розумінні більш вузькій сфері суспільних відносин, їх виконання забез­печується відповідною діяльністю окремих ланок державного апарату, а не державою в цілому.

2. За сферами діяльності держави — внутрішньої або зовніш­ньої — її функції поділяються на внутрішні і зовнішні.

а) Внутрішні функції держави — це напрями діяльності дер­жави, яка виконується в межах її території і в якій знаходить свій вираз її внутрішня політика.

До головних внутрішніх функцій держави належать наступні.

Економічна функція держави полягає у виробленні та коор­динації стратегічних напрямів розвитку економіки країни, у фор­муванні та забезпеченні виконання бюджету, створенні рівних умов для функціонування різних форм власності, заохоченні підприємницької діяльності, ефективній організації суспільного виробництва, управлінні внутрішньою торгівлею тощо. Цю функ­цію часто називають господарсько-організаторською.

Соціальна функція держави покликана забезпечити соціальну захищеність кожної особи, нормальні умови життя, праці та від­починку для всіх членів суспільства незалежно від рівня їх без­посередньої участі у виробництві матеріальних та духовних благ.

Найважливішою функцією держави в цивілізованому сус­пільстві є функція забезпечення реалізації та захисту прав і свобод людини й громадянина. Здійснення цієї функції має на меті ство­рення сприятливих умов для реалізації законних прав і свобод громадян, забезпечення їх реального захисту від протиправних обмежень з боку будь-яких суб'єктів, відновлення порушених прав і свобод та притягнення винних до юридичної відповідальності.

Фінансово-контрольна функція держави полягає у виявленні й обліку прибутків виробників, у збиранні податків та інших обов'язкових платежів до бюджету країни, у здійсненні контролю за правильністю використання податків.

Правоохоронна функція держави спрямована на забезпечення повного й точного здійснення приписів, що містяться у нормах права, усіма учасниками суспільних відносин, охорону правопо­рядку, громадської безпеки, прав і свобод людини й громадянина, дотримання законності, притягнення до відповідальності злочин­ців та інших осіб, що скоїли протиправні вчинки.

Культурно-освітня функція спрямована на піднесення культур­ного та освітнього рівня громадян, на створення найсприятливіших умов для задоволення їхніх інтелектуальних потреб та участі в культурному житті суспільства.

Ідеологічна функція держави полягає в пропаганді та захисті гуманістичних ідеологічних цінностей та відповідному вихованні суспільства.

Екологічна (природоохоронна) функція покликана забезпечити дбайливе та раціональне ставлення до природи, тобто до середо­вища, від стану якого залежить саме існування людини як живої істоти. З цією метою держава створює відповідне (природоохо­ронне) законодавство і забезпечує його неухильну реалізацію;

б) До головних зовнішніх функцій держави належать такі.

Функція оборони держави спрямована на захист державного суверенітету, кордонів, території країни від нападу ззовні та на вирішення інших питань національної безпеки.

Дипломатична і торговельна-економічна функції полягають у встановленні й розвитку взаємовигідних рівноправних по­літичних, економічних, культурних та інших відносин з іншими державами.

Функція підтримання загального миру й мирного співісну­вання передбачає діяльність щодо забезпечення максимального роззброєння, незастосування сили у відносинах між державами, приборкання агресорів.

До зовнішніх функцій держави належить її участь у діяль­ності міжнародних та міждержавних організацій, що має на меті врегулювання воєнних і політичних конфліктів, контроль за реа­лізацією прав, свобод і законних інтересів громадян в усіх країнах світу.

Функція культурного, наукового та інформаційного обміну з іншими державами покликана сприяти вирішенню проблем, що мають загальнолюдське значення.

Взаємодія з іншими країнами з питань охорони навколишнього середовища має на меті створення необхідних умов для запо­бігання планетарній екологічній катастрофі і розв'язання таких глобальних проблем сучасності, як сировинна, енергетична, демо­графічна та ін.

Слід мати на увазі, що в державах різних типів і на різних етапах їх розвитку кількість і зміст внутрішніх і зовнішніх функцій може змінюватися. Так, на перших етапах розвитку держав капіталістичного типу зміст функції державного регулюван­ня економікою був мінімальним. Нині цей зміст суттєво розши­рився, зросли сфери державного впливу в зазначених суспільних відносинах, підсилилась роль державно-правового регулювання. У нашій країні з встановленням Радянської влади державне регу­лювання економічних відносин у цій сфері було абсолютно паную­чим і торкалося буквально всього: від рівня державних інвестицій в ту чи іншу галузь економіки до встановлення найменування продукції і ціни на неї. Нині, з переходом до ринкових відносин, зміст цієї функції держави суттєво звузився. У той же час в Ук­раїні розширилися зміст і значення функції захисту правопоряд­ку, законності, охорони прав і свобод громадян, а також функції соціального захисту населення.

3. З точки зору тривалості здійснення в часі державних функцій є:

а) постійні функції, що здійснюються протягом усього часу існування держави (оборона країни, охорона правопорядку);

б) тимчасові, що здійснюються лише протягом певного періоду існування держави (у перші роки існування Радянської держави — придушення опору пануючих раніше класів).

Можлива й інша класифікація функцій держави. Наприклад, за сферами державної діяльності вони поділяються на право-творчу, виконавчу (управлінську), судову тощо.

Таким чином, функції сучасної демократичної держави вза­ємопов'язані й доповнюють одна одну та спрямовані на створен­ня найсприятливіших умов для нормального функціонування та розвитку суспільства в цілому, реалізації та захисту прав, сво­бод і законних інтересів людини й громадянина, рівноправного й взаємовигідного співробітництва народів та держав.

 

⇐ Предыдущая1234567Следующая ⇒

Поделиться: