Від категорії робіт за тяжкістю.

Всі роботи за тяжкістю поділяються на три категорії:

1) категорія легких робіт (1а, 1б - витрати енергії до150 ккал/год) - роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходьбою, але не вимагають систематичного фізичного навантаження або підняття і перенесення вантажів;

2) категорія робіт середньої тяжкості (2а, 2б - витрати енергії 150 - 250 ккал/год) - роботи, пов'язані з постійною ходьбою, перенесенням невеликих вантажів (до 10 кг), і такі, що виконуються стоячи;

3) категорія важких робіт (3 - витрати енергії більше 250 ккал/год) - робота, пов'язана з постійними пересуваннями і перенесенням значної ваги.

Максимальний інтервал оптимальних параметрів мікроклімату залежить від вищезазначених факторів становить:

- температура 16 – 25 ^оС;

- вологість повітря 40 – 60 %;

- швидкість руху повітря 0, 1 – 0, 6 м/с.

Для виробництв, де існує велике теплове навантаження технологічного обладнання або комунікацій до показників мікроклімату, також відносять теплове випромінювання обладнання. Тепло, що випромінюється, чинить на працівника тепловий тиск і здатне викликати тепловий удар. Тому інтенсивність теплового опромінювання робітників від нагрітих поверхонь технологічного устаткування не повинна перевищувати:

- 35 Вт/м² - при опромінюванні більше 50% поверхні тіла людини;

- 70 Вт/м² - при опромінюванні від 25 % до 75 % поверхні;

- 100 Вт/м² - при опромінюванні до 25% поверхні тіла.

Прилади для контролю мікроклімату

Температуру повітря визначають за допомогою ртутних або спиртових термометрів, термопар. Дуже часто її вимірюють за допомогою «сухого» термометра психрометра. В разі необхідності фіксації показань застосовують термографи. У цехах, де є теплове опромінювання працівників, температуру визначають за допомогою подвійних термометрів. Подвійний термометр має два термометри: в одному резервуар із ртуттю зачорнений, в другому - покритий шаром срібла. Перший - поглинає, другий - відбиває теплове випромінювання.

Фактичну температуру визначають за формулою

t = t _с – К (t _ч - t _с),

де t _с - показання посрібленого термометра; t _ч - показання почорненого термометра;

К - константа приладу (паспортна величина).

Відносну вологість повітря вимірюють за допомогою психрометрів: стаціонарного (Августа) або аспіраційного (Асмана). Аспіраційний психрометр дозволяє вимірювати вологість повітря з більшою точністю. Він має два термометри, - «сухий» і «вологий», - а у верхній частині - вентилятор, що прокачує через прилад досліджуване повітря зі сталою швидкістю.

Психрометрами можна користуватися, якщо температура повітря не менше 10 ^оС. При низьких температурах застосовують гігрометри, дія яких базується на здатності деяких матеріалів змінювати свою пружність залежно від вологості повітря. Таку здатність мають волосся людини та тварин, натуральна шкіра, деякі синтетичні матеріали.

У разі необхідності фіксації показань застосовують гігрографи.

Швидкість руху повітря вимірюють за допомогою анемометрів – крильчастих або чашкових. Крильчасті анемометри застосовують при малих швидкостях руху повітря – 0, 5 - 5 м/с. Робота з крильчастим анемометром полягає в тому, що визначають напрям руху повітря і розташовують анемометр так, щоб вісь колеса крильчатки була розміщена паралельно потоку повітря. Відмічають показання шкали анемометра до вимірювань і вмикають його на 0, 5 – 1 хвилину. Потім анемометр вимикають і відмічають нові показання його шкали. Визначають число обертів за секунду, потім за графіком залежності числа ділень за секунду від швидкості повітря, який додається до анемометра, визначають швидкість.

У чашкових анемометрах замість крильчатки чотири півкулі. Такі анемометри застосовують для вимірювання більш високих швидкостей – до 10 м/с і вище.

Для вимірювання малих швидкостей руху повітря від 0, 02 до 1 м/с можуть бути використані кататермометри. Це спиртовий термометр із циліндровим або кульовим резервуаром внизу, який переходить у капіляр з розширенням його у верхній частині. Застосування ґрунтується на залежності швидкості охолоджування резервуара від швидкості руху повітря, яке обдуває резервуар.

Інтенсивність теплового випромінювання вимірюється актинометрами.

Дія актинометрів базується на поглинанні променистої енергії і перетворенні її в тепло, кількість якого реєструється різними способами, наприклад, за допомогою термометрів опору.

Заходи щодо нормалізації мікроклімату

Найбільш частими причинами відхилення параметрів мікроклімату від нормативних значень є надходження надлишкового тепла в повітря виробничого приміщення або водяної пари від працюючих апаратів, комунікацій тощо.

Заходи захисту від тепловипромінювань можна поділити на чотири групи:

- усунення джерела тепла;

- захист від тепловипромінювання;

- полегшення тепловіддачі від тіла людини в оточуюче середовище;

- індивідуальний захист працюючих.

Для зменшення вологості у виробничих приміщеннях слід уникати технологічних процесів, де є відкриті поверхні рідин, з яких вона випаровується. Технологічне обладнання повинно бути герметичним, у разі виділення пари необхідно передбачати влаштування аспіраційних систем. Як дієвий засіб регулювання показників мікроклімату використовують вентиляцію та опалення виробничих приміщень.

За необхідності виконання робіт у зонах з підвищеною температурою працюючим треба видавати ЗІЗ: термозахисні одяг та взуття, рукавички, каски і т.ін.

 

⇐ Предыдущая3456789101112Следующая ⇒

Поделиться: