Успіхи та проблеми України на шляху європейської інтеграції

Студентів потрібно ознайомити з успіхами на шляху

європейської інтеграції та факторами, що гальмують інтеграційні

процеси України в ЄС. Розглянемо це питання через виконання

Плану дій Україна – ЄС на 2005 – 2007 рр. Як же виконала це

трирічне «домашнє завдання» Україна?

Центр Разумкова спробував відповісти на це запитання,

провівши в рамках проекту «Громадський моніторинг «Плану дій

Україна – ЄС», підтриманого Міжнародним фондом «Відродження» і

Швейцарським агентством з розвитку і співробітництва, серію

експертних і соціологічних досліджень ( у грудні 2006-го і квітні

2007 р.). Загалом результати мають такий вигляд [3]. На думку

експертів, оцінки яких збігаються з оцінками пересічних громадян,

Україні вдалося досягти певних успіхів у сфері демократизації

країни. 46 % зазначили значний прогрес у забезпеченні свободи

ЗМІ. 27 % зафіксували помірний прогрес. Переважно позитивно

оцінюється ситуація із забезпеченням прав національних меншин: 30

22

% респондентів переконані, що вдалося досягти значного прогресу,

31; обрали оцінку «помірний прогрес».

Експерти вважають, що за час виконання Плану дій Україні

вдалося досягти певних успіхів на шляху будівництва громадського

суспільства (18 % опитаних відзначили значний прогрес, 32 % –

помірний).

Досить оптимістичні оцінки щодо забезпечення прав людини й

основних свобод (значний і помірний прогрес на цьому напрямку

побачили відповідно 13 % і 34 % опитаних).

Проте більш ніж стримано оцінюють представники експертних

кіл:

– боротьбу з корупцією;

– забезпечення незалежності судової влади;

– зрушення в соціально-економічній сфері.

З грудня 2006-го по квітень 2007 р. кількість респондентів, які

не побачили жодних внутрішніх результатів боротьби з корупцією,

зросла з 66 до 76 % [4]. До речі, і європейські експерти зазначають,

що саме корупція в Україні, яка «набула характеру епідемії», є

головною перешкодою соціально-економічного розвитку.

Презентуючи на координаційній нараді керівників правоохоронних

органів антикорупційні ініціативи, В.Ющенко поскаржився, що

«жити в такій корупції неможливо, це не дає розвиватися країні» [5].

Подібна невтішна динаміка спостерігається і в оцінках

забезпечення незалежності судової влади – у грудні 2006 р.

цілковиту відсутність прогресу у цій сфері зафіксували 57 %, у квітні

2007 р. – 72 %. Дивуватися таким оцінкам не варто, оскільки в країні

нині діє розбалансована, напівзруйнована судова система, точиться

відверта боротьба за контроль над судами. У справи української

Феміди втручаються владні і політичні інституції.

Так само не вселяють оптимізму й оцінки соціально-

економічних досягнень. Мотиви подібного скепсису зрозумілі з ряду

причин.

По-перше, не забезпечено безпеку бізнесу і права інвесторів.

Адміністративний і податковий тиск уже став притчею во язи цех. За

словами президента «ми маємо найгіршу у світі податкову систему»

(за оцінками міжнародних експертів, із 175 національних податкових

систем українська перебуває на 174 місці) [6].

23

По-друге, високий рівень тінізації економіки. Пошлемося

знову ж на главу держави. За його оцінкою, майже 50 % національної

економіки працює «у тіні».

По-третє, небезпечних масштабів досягло соціальне

розшарування суспільства. Вже не перший рік фіксується критичне

співвідношення доходів найбагатших і найбідніших громадян

України – 30: 1 (у країнах ЄС ця пропорція становить 5, 7: 1, у Китаї

– 7: 1, Японії – 4, 3: 1) [7].

Нинішня ситуація в сфері екології й охорони здоров’я

загальної картини не поліпшує.

Загалом є підстави говорити про те, що План дій при всіх

позитивних і очевидних досягненнях реалізується «вибірково» і не

повною мірою. А це на тлі перманентної внутрішньополітичної

нестабільності загрожує дезорієнтацією країни, «висиханням»

проєвропейських настроїв у суспільстві, і, нарешті, профанацією

самої ідеї руху України в Європу.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: