Окремі показники макроекономічного розвитку

країн – нових членів ЄС [14]

Країни

Інфляція, % Відсоткова

Ставка

Дефіцит

Державного

бюджету у %

Від ВВП

Р. 2005 р. 2001 р. 2005 р. 1999 р. 2005

р.

Чеська

республіка 2, 0 1, 6 6, 3 3, 5 – 3, 6 – 2, 6

Естонія 9, 3 4, 1 10, 2 4, 0 – 3, 7 1, 6

Кіпр 3, 3 2, 0 7, 6 5, 2 – 4, 4 – 2, 4

Латвія 8, 1 6, 9 7, 6 3, 4 – 5, 3 – 0, 2

Литва 10, 3 2, 7 8, 2 3, 7 – 2, 4 – 0, 5

Угорщина 18, 5 3, 5 8, 0 6, 6 – 5, 5 – 6, 1

Мальта 3, 9 2, 5 6, 2 4, 6 – 7, 7 – 3, 3

Польща 15, 0 2, 2 10, 7 5, 2 – 1, 8 – 2, 5

Словенія 8, 3 2, 5 … 3, 8 – 2, 0 – 1, 8

Словаччина 6, 0 2, 8 8, 0 3, 5 – 7, 1 – 2, 9

ЄС – 10 9, 1 3, 1 8, 1 4, 4 – 9, 2 – 2, 4

ЄС – 15 1, 9 2, 2 5, 1 3, 5 – 0, 7 – 2, 3

34

Продовження таблиці 2

Країна

Державний борг у % від

ВВП Рівень

безробіття, %

Р. 1999 рік 2005 рік

Чеська

республіка 15, 8 30, 5 7, 9

Естонія 6, 2 4, 8 7, 9

Кіпр 59, 7 70, 3 5, 3

Латвія 12, 4 11, 9 9, 0

Литва 23, 0 18, 7 8, 2

Угорщина 60, 0 58, 4 7, 2

Мальта 54, 4 74, 7 7, 3

Польща 39, 3 42, 5 17, 7

Словенія 24, 6 29, 1 6, 3

Словаччина 47, 4 34, 5 16, 4

ЄС – 10 37, 4 41, 1 13, 4

ЄС – 15 67, 0 64, 6 7, 9

За роки підготовки до вступу рівень інфляції тут скоротився в

три рази і наблизився до середніх показників ЄС – 15. Разом з тим в

2005 р. зберігалися суттєві відмінності в її темпах в окремих нових

членах ЄС – 10: від 1, 6 % у Чехії до 6, 9 % – у Латвії [15].

Непостійною тенденцією була зміна безробіття. Її рівень

зростав в 1998 – 2002 роках, а з 2002 року почав зменшуватися,

особливо в 2005 р., коли зайнятість зросла на 1, 5 %. За 2004 – 2005

роки рівень безробіття в ЄС – 10 зменшився з 14, 3 % до 13, 4 %, що в

тім набагато перевищує відповідний показник до ЄС – 15 – 7, 9 %

[16]. Не дивлячись на позитивні тенденції до і після вступу в ЄС – 10

залишається високий рівень безробіття, особливо серед молоді;

значна незайнятість малокваліфікованої робочої сили, серйозні

регіональні відмінності в рівнях безробіття.

Об’єм міграції із ЄС – 10 в ЄС – 15 є несуттєвим, щоб вплинути

на структуру і рівень заробітної плати на ринках робочої сили ЄС –

15. Міграція із третіх країн викликає значно більшу стурбованість в

ЄС – 15.

Після розширення суттєві зміни відбулися і в сільському

господарстві ЄС – 10, особливо в Естонії, Латвії, Польщі.

35

Відзначимо також, що старі члени ЄС встановили для нових

ЄС – 10 семирічний перехідний період. На протязі цього періоду,

вони самі мали вирішувати:

– чи допускати на свої ринки праці іммігрантів;

– чи надавати їм свободи, соціальні послуги і гарантії, які

мають самі.

До недавна лише Ірландія допускала на свої ринки праці

іммігрантів, надавала їм свободи, соціальні послуги і гарантії, якими

користуються самі ірландці. Велика Британія не збиралася це робити

взагалі. Німеччина та Австрія встановили семирічний перехідний

період і вимагають додаткових обмежень на східноєвропейських

будівельників та прибиральниць.

Старі члени Союзу, побоюючись напливу мігрантів, не

дозволили приєднатися новим до Шенгенської угоди. А значить, без

візи пересуватися по країнах ЄС – 15 нові члени спочатку не могли;

якщо новим громадянам Євросоюзу було відмовлено у свобідному

пересуванні, а значить у вільному виборі місця роботи, то капітал міг

вкладати інвестиції куди забажає. А тому чимало великих концернів і

фірм, зокрема німецьких, перебазовують свої виробництва у Східну

Європу з її:

– дешевою робочою силою;

– низькими податками;

– невисокими стандартами безпеки праці;

– охорони оточуючого середовища.

З 2008 року нові члени ЄС приєдналися до Шенгенської угоди і

мають право на безвізове пересування по країнах ЄС – 15. ЄС – 10

сприяв зростанню західної економіки в середньому на 2 % на рік.

Багато фахівців пояснюють економічне зростання і міграцію

капіталів у країни Східної Європи. Наприклад, у Польщі, Чехії,

Угорщині лише на німецьких підприємствах працює 350 тис.

громадян цих країн. При цьому затрати на одного працюючого в

Німеччині в 10 разів більші, ніж в Польщі, Чехії, Угорщині.

Заробітна плата громадян Польщі, Чехії, Угорщини на німецьких

підприємствах складає 13 % від німецької ФРН [17].

І все ж економіка нових членів ЄС зростає. Вступ у ЄС нових

країн сприяв важливим структурним змінам в їх національній

економіці. По-перше, національні економіки нових країн – членів ЄС

стали органічною складовою єдиного внутрішнього ринку Союзу. На

долю ЄС – 15 після розширення припадає 62 % зовнішньої торгівлі

36

ЄС – 10 (в експорті до 67 %) при високій відкритості їх економік

[15]. По-друге, використовуючи існуючі конкурентні переваги,

виробники ЄС – 10 формують нові – як ланки європейських (і не

лише) інтегрованих виробничих систем, які об’єднують

підприємства різних країн Союзу з метою організації досліджень,

розробки, виробництва, збуту, обслуговування відповідної продукції.

На внутрішню торгівлю ЄС – 10 з ЄС – 15 припадає сьогодні до

60 % взаємовигідного товарообороту [18]. По-третє, орієнтація на

попит Єдиного внутрішнього ринку ЄС сприяє проникненню

передових технологій в їх економіку, активно формує виробництва

третього і четвертого технологічних укладів. Так, в 1995 – 2001

роках практично всі країни – кандидати на вступ до ЄС значно

підвищили свій індекс технічного розвитку за оцінками ЮНКТАД і

ввійшли в групу країн з самою високою інноваційною активністю.

Орієнтація на ємний і високотехнічний ринок ЄС, успішна

адаптація до його вимог значно покращила позицію ЄС – 10 на

світових ринках загалом. Ця група країн почала активно

використовувати комунітарні механізми ЄС для захисту своїх

позицій на єдиному внутрішньому ринку Союзу, а також для

економічної експансії на ринки третіх країн. Так, зростання експорту

10 країн в 2004 року сягнуло 20 %, а їх питома вага в світовому

експорті збільшилася з 1 % в 1992 р. до 2, 8 % – в 2003 році [19].

Потрібно відзначити особливу роль значної цільової допомоги

в цьому процесі ЄС: за останні 15 р. десять країн отримали 28 млрд.

євро [20].

Крім того, досягнення ЄС – 10 в економіці та інших сферах

суспільного життя неможливі без значних іноземних інвестицій. В

2004 р. об’єм прямих іноземних інвестицій сягнув 197 млрд. євро.

Проте не слід думати, що вступ до ЄС вирішує всі соціально-

економічні проблеми. Це далеко не так. У самого Євросоюзу є певні

проблеми економічного розвитку, а тому після його розширення

вони тією чи іншою мірою поширюються і на інші країни, в т.ч.

проблема безробіття. І все ж досвід ЄС – 10 свідчить, що шлях

входження малих економік у високо конкурентні міжнародні

економічні групи повністю себе виправдовує.

Румунія і Болгарія з 1 січня 2007 року стали відповідно 26-м і

27-м членами Європейського союзу. На цьому, кажуть у Брюсселі,

завершиться п’ятий етап розширення організації на схід, зокрема, на

терени колишнього «табору народної демократії», який розпочався

37

ще в 2004-му році. Із вступом двох нових членів Європейський Союз

набув у певному сенсі й нової якості. І всі інші, так звані «країни-

сусіди», котрі вже офіційно визнані кандидатами на вступ до ЄС або

лише збираються й намагаються ними стати (а серед них і Україна),

інтегруватимуться до Євросоюзу, уже багато в чому відмінного від

того, куди вони прагнули роками і навіть десятиліттями.

Українській стороні потрібно також усвідомити, що ЄС – це

насамперед міжнародна система зі своєю ієрархією, своїм центром та

периферією, своїми законами і закономірностями.

Той факт, що Європейський Союз перебуває у стані постійного

розвитку та оновлення, не виключає можливості реалізації вже

найближчим часом варіантів розвитку ЄС, відомих під умовними

назвами «Європа різних швидкостей», «Європа на замовлення».

Україна має визначити своє ставлення до проектів «Європа регіонів»

та «Європа громадян», які доповнюють домінуючий на сьогоднішній

день проект «Європа держав, урядів» і одночасно багато в чому

конкурують.

⇐ Предыдущая3456789101112Следующая ⇒

Поделиться: