Незмінні базові національні інтереси України визначають і незмінні

пріоритети й стратегічні цілі зовнішньої політики нашої держави. Вони закріплені

відповідними актами вищих органів державної влади – Постановою Верховної Ради

України «Про основні напрями зовнішньої політики України» від 1993 року, Законом

України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 року № 964-IV,

Рішенням РНБО «Про Стратегію України щодо Організації Північноатлантичного до-

говору (НАТО)» від 23 травня 2002 року і відповідним Указом Президента від 8 лип-

ня 2002 року, Стратегією інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженою

Указом Президента України 11 червня 1998 року № 615/98 та іншими нормативними

документами і рішеннями.

Зокрема, цими документами визначено такі пріоритети і стратегічні цілі.

Формування безпечного міжнародного середовища, підтримка міжнародного

миру та безпеки шляхом зміцнення систем колективної безпеки на європейському і

трансатлантичному просторі, подальшої участі у міжнародній миротворчій діяльності,

багатосторонніх заходах з протидії розповсюдженню зброї масового ураження, теро-

ризму, транснаціональній організованій злочинності, торгівлі людьми, наркотиками та

іншим викликам міжнародній безпеці.

Захист та підтримка українських громадян та їхніх інтересів за кордоном

шляхом розвитку договірно-правової бази відносин з іншими державами, передусім з

країнами Євросоюзу, пом'якшення наслідків входження до Шенгенської зони сусідніх

з Україною країн – нових членів ЄС, захист і допомога громадянам України, що потра-

пляють до зон конфліктів, стихійних лих і екологічних катастроф тощо.

Забезпечення гідного місця України у глобальному поділі праці, безпечне та

Ефективне входження української економіки у світову економічну систему, зокрема

Розділ 5 186

у Світову організацію торгівлі. При цьому необхідно: забезпечити сприятливі

зовнішні умови для досягнення максимального ефекту від включення України до

міжнародного поділу праці; звести до мінімуму ризики інтеграції у світову економіку;

забезпечити максимальне підвищення рівня національної енергетичної, екологічної та

ресурсної безпеки; активно сприяти залученню іноземних інвестицій, орієнтованих

на модернізацію економіки; забезпечити зростання українського експорту, підвищити

інтерес промисловців та підприємців до роботи на зовнішніх ринках.

Вступ до ЄС як стратегічна мета України. Зовнішньополітична стратегія України

пов’язана насамперед з інтеграцією до ЄС та НАТО. Політичні рішення визначили на-

ступний алгоритм кроків України на шляху до Євросоюзу: вступ до СОТ, створення

зони вільної торгівлі, підготовка укладення нової посиленої угоди з ЄС, створення мит-

ного союзу, набуття статусу асоційованого, а згодом і повноправного члена ЄС.

Приєднання України до європейської та євроатлантичної систем безпеки, що

передбачає поглиблення відносин з Організацією Північноатлантичного договору, фор-

мування умов для вступу України в НАТО паралельно з участю у безпекових програмах

ЄС та ОБСЄ. Взаємовідносини з НАТО – ключовою організацією із забезпечення без-

пеки в Європі, повинні базуватися на виконанні взятих Україною зобов’язань, чіткій

реалізації прийнятих документів у зазначені в них терміни та наповненні співпраці кон-

кретним змістом.

Сьогодні вступ до Альянсу, законодавчо визначений Верховною Радою України

одним з основних пріоритетів зовнішньої політики нашої країни, ще не переведений у

практичну площину. Але активне наближення до цієї мети та поглиблення співпраці з

НАТО вже є надзвичайно актуальним і важливим.

Порядок денний відносин України з Організацією Північноатлантичного до-

говору фактично збігається з переліком стратегічних інтересів нашої держави, серед

яких особливо важливим є реформування всіх сфер державного і суспільного життя.

Дотримання демократизації, забезпечення свободи слова, гарантування незалежності

судової системи, боротьба з корупцією, встановлення ефективного цивільного контро-

лю над усіма складовими воєнної організації держави свідчитимуть про готовність

України до членства в Організації Північноатлантичного договору.

Ключові напрями двостороннього співробітництва – розширення активної

взаємодії з країнами-членами ЄС, Росією, США, та країнами-регіональними лідерами.

Розвиток українсько-російського співробітництва на основі загальновизнаних

норм і принципів міжнародного права, прагматизму та відкритості, взаємовигідної

кооперації та співпраці бачиться як ключова умова забезпечення національної та

регіональної безпеки.

На основі визначених цілей потрібно шукати можливості для конкретних дій: ство-

рення зони вільної торгівлі без винятків та обмежень на основі правил СОТ, формування

спільних підприємств та корпорацій, конкурентоспроможних на світових ринках, завер-

шення міжнародно-правового оформлення кордону, врегулювання питань, пов’язаних

з тимчасовим базуванням на території України Чорноморського флоту РФ, розбудова

співробітництва у гуманітарній сфері на основі паритетності та рівноправності, роз-

виток у суспільстві реалістичного бачення відносин з Росією для формування людсь-

кого виміру взаємовигідного політичного, економічного і гуманітарного українсько-

російського співробітництва.

⇐ Предыдущая42434445464748495051Следующая ⇒

Поделиться: