Насолодо” – Марія осолоджує смерть Своїм почитателям

“Друг любить протягом усього часу, він братом буде, коли спаде нещастя” (Пр. 17, 17). Правдивих друзів і правдивих рідних пізнають не в успіхах, а в біді та нестатках. Світські друзі не покидають приятеля доти, поки йому добре ведеться, а лише його спіткає нещастя, власне, якщо він стане перед лицем смерті, вони тут же зникають. Не так чинить Марія зі Своїми почитателями. Добра Владичиця і Мати не може покинути Своїх вірних слуг в пригніченні, а властиво в останній, найтяжчій за всі інші боротьбі. Як Вона – наше життя під час вигнання, так у мить смерті – наша насолода, бо нам випрошує солодку і щасливу смерть. Від того пам’ятного дня, у який зазнала великого терпіння, дивлячись на смерть Свого Сина Ісуса, і водночас мала щастя перебувати з Ним, хто був першим зі всіх вибраних, до кінця отримала ласку і тепер може бути при смерті всіх вибраних. Тому св. Церква каже нам просити Пресвяту Владичицю, щоб супроводжувала нас особливо у годину смерті: “Молися за нас грішних тепер і в годину нашої смерті”.

Багато великих переживань пізнає умираючий, чи то через докори сумління, чи зі страху перед судом, що наближається, чи з непевності у вічному спасінні. Саме тоді пекло озброюється в особливий спосіб і докладає великих зусиль, щоби здобути душу, яка переходить у вічність. Адже знаємо добре, що має мало часу, і, якщо в тій хвилі її не здобуде, втратить її назавжди. “Спустився до вас диявол із лютістю великою, знаючи, що короткий час має” (Од. 12, 12). Злий дух, котрий звичайно кусав душу при житті, у момент смерті вже не сам її притримує, а закликає на допомогу своїх приятелів (…).

Оповідають про св. Андрія з Авелліно, що в момент смерті його прийшло спокушати багато злих духів; у хвилину скону він мусив вести таку запеклу боротьбу з пеклом, що навколо нього всі монахи тремтіли від жаху. Обличчя його страшно напружилось і стало зовсім чорним; його тіло дрижало і корчилось; з очей плили потоки сліз, тоді він різко потряс головою – усе це були знаки жахливої боротьби, на яку його викликало пекло. Присутні плакали зі співчуття, стали ревніше молитися, одночасно тремтіли зі страху, бачачи, що так вмирає свята людина. Єдине втішало: Андрій повертав очі до образу Марії, ніби шукаючи в Неї допомоги. Згадали собі, як він кілька разів за життя розповідав, що Марія буде для нього прибіжищем у годині смерті. Нарешті сподобилося Богові закінчити цю боротьбу славною перемогою. Тремтіння тіла припинилось, обличчя набрало нормального вигляду і барв, а очі святого спочили на образі Матері Божої. Він побожно поклонився Марії (правдоподібно, Вона йому появилась), дякуючи Їй за допомогу. Через хвилю з виразом небесної радості він спокійно віддав свого духа у Її руки. У той саме час одна із умираючих монахинь звернулась до сестер, що були навколо неї: “Промовте одне “Богородице Діво”, бо саме у цю хвилю помер святий (…)”.

Як запевняє св. Бонавентура, Марія посилає св. Архангела Михаїла зі всіма ангелами на допомогу Соїм помираючим слугам, аби їх обороняли від сатанинських спокус і забирали із собою душі, які довго в особливий спосіб Їй поручались (…).

Який ти будеш щасливий, брате, якщо, перебуваючи при смерті, побачиш себе зв’язаним солодкими узами любові з Марією! Вірячи в запевнення про твоє вічне спасіння, вони тобі дадуть оцінити при смерті той добрий спокій, який буде для тебе початком вічного спочинку. У своїй книзі про досконалість о.Бінетті розповідає, що коли він був при смерті одного великого почитателя Марії, почув, як він заволав: “О мій тату! Якби ти бачив, який я щасливий, що служив Матері Божій! Не можу виповісти радості, яку відчуваю у цю хвилину”. О. Суарез віддавав Марії особливу честь і казав, що віддав би всі свої знання за промовляння одного “Богородице Діво”. Коли вмирав, узивав із радістю: “Не думав, що так солодко вмирати”. І ти, мій дорогий читачу, без сумніву, переживеш таку радість і задоволення, якщо в хвилину смерті згадаєш собі, що любиш Марію, ту добру Матір, яка напевно дотримується вірності Своїм дітям, якщо тільки вони вміють вірно почитати Її чуваннями, відмовлянням вервички, постами, частою вдячністю і поклонінням, а також прибіганням під Її опіку.

Навіть пам’ять про давні гріхи не відбере від тебе тієї втіхи, якщо віднині будеш старатися жити добре і служити найулюбленішій і найласкавішій Владичиці. Диявол направду буде тебе атакувати і спокушати, аби привести до розпачу, але Вона додасть тобі сили і прибуде в годину смерті, щоб допомогти. Св. Петро Даміан оповідає про свого брата Марина, що, хоч він допустив важкий гріх, швидко опам’ятався і став перед образом Марії віддати себе в Її неволю; на знак того обвив собі шию ременем і сказав: “Владичице моя, дзеркало чистоти, оце я, бідний грішник, образив Бога і Тебе гріхом проти чистоти. Не знаю, як це виправити; віддаю себе Тобі в неволю; оце стою перед Тобою і віддаю себе Тобі як невільник. Прийми мене, бунтівника, і не відкидай”. Потім поклав перед іконою якусь суму грошей і пообіцяв платити її щорічно як данину на знак свого підданства. За якийсь час Марин захворів і був близько до смерті. Перед сконом заволав до тих, що були коло нього: “Встаньте, встаньте, віддайте честь моїй Владичиці. Яка то ласка для мене, Царице небес, що Ти прийшла відвідати Свого бідного слугу. Поблагослови мене, Владичице, і не дозволь, щоб мене було погублено, а захисти мене Своєю присутністю”. У тій хвилі до світлиці зайшов його брат Петро. Марин розповів йому, що прийшла Марія і поблагословила його. Поскаржився також, що присутні не віддали Їй належної честі. Невдовзі після цього віддав свого духа Богові. Так і ти вмиратимеш, мій дорогий читачу, якщо будеш вірний Марії, хоча б і мав у минулому нещастя образити Бога. Вона тобі випросить солодку і спокійну смерть.

А якщо колись тебе огорне боязнь при вигляді допущених гріхів, Вона тобі додасть надії, а навіть прийде, щоб бути присутньою під час смерті, як то учинила, коли вмирав Адольф, граф з Гольштину. Як розповідають хроніки, Адольф покинув світ і вступив до Ордену св. Франциска. Жив великою любов’ю до Марії. Будучи близько до смерті, роздумував про своє давнє життя, яке провадив у світі, розважав про суворість Божого суду, і думки ті наповнили його тривогою перед смертю і боязню за спасіння. Тут же йому появилася Марія (бо не вміє Вона спочивати, коли терплять Її слуги) у супроводі багатьох святих. Приблизилася до вмираючого і, додаючи йому відваги, так звернулася до нього: “Адольфе мій найлюбіший, Ти – мій, віддай себе Мені, чому ж ти боїшся смерті?” Слуга Марії вирішив послухати Її, тривога минула, і він помер у великому спокої і радості.

Будьмо, отже, з добрими думками, незважаючи на всі наші гріхи, і сподіваймося, що Марія прийде до нас у хвилину смерті, аби нас потішити Своєю присутністю, якщо решту життя будемо Їй служити з любов’ю. Наша Цариця сказала те саме св. Мехтильді і пообіцяла їй, що буде при смерті всіх Своїх почитателів, що Їй вірно служили за життя. О Боже! Яка то буде для нас утіха у тій останній хвилині, у якій справа нашого спасіння має розв’язатися, коли побачимо біля Себе Царицю Небес, яка стоїть при нас і втішає обітницею Своєї опіки! Численні приклади, записані в книгах, крім тих, які я оповів, свідчать про те, що Марія у хвилі смерті часто навідує Своїх почитателів. Ласка та припала на долю св. Клари, св. Фелікса-капуцина, св. Клари з Монтефалько, св. Терези (Великої, – прим ред.), св. Петра з Алькантари. О Крассет розповідає, що Марія д’Ойґніс бачила Пресвяту Владичицю коло ліжка однієї побожної вдови з Віллемброку. Та хвора мала дуже високу температуру – Пресвята Владичиця стала коло неї, втішила і охолодила повівом віяла.

Закінчуємо цей розділ ще одним прикладом, що є свідченням того, яку сердечну любов виявляє Марія до Своїх дітей у час смерті.

Приклад

Св. Йоан Божий мав велику набожність до Пресвятої Владичиці, і коли зближався його час смерті, очікував Її відвідин. Але Вона не приходила, і він був дуже сумний, навіть нарікав. Коли ж надійшла та хвилина, появилася Божа Мати і, докоряючи йому за брак віри, відізвалася до нього лагідними словами, які завжди додають надії Її почитателям: “Йоане, Я не покидаю в такі хвилини Своїх слуг”. Ніби тим хотіла сказати: “Дорогий Йоане, що ж ти собі думаєш? Чи ж Я могла тебе покинути? Чи ти не віриш, що в годину смерті не покидаю Своїх почитателів? Я не прийшла раніше, бо ще не настала визначена хвилина; тепер, коли та година вибила, Я прийшла до тебе. Ходімо до Неба”. Незадовго по тім святий помер, і його душа полетіла до Неба хвалити навіки найулюбленішу Царицю.

Молитва

О Мати моя найдорожча, якою ж буде смерть такої нещасної людини, як я? Коли думаю про ту страшну хвилину, в котрій маю вмерти і стати перед Божим судом, а при цьому згадаю, що стількома гріхами я заслужив собі вирок суду, то тремчу, соромлюся і побоююся за своє вічне спасіння. О Маріє, у Крові Ісуса і в Твоїм заступництві моя надія. Ти – Цариця Неба, Владичиця світу, Мати Божа. Ти направду піднесена до найвищої гідності, але Твоя велич не віддаляє нас від Тебе, радше схиляє Тебе до милосердя над нещасними. У світі той, хто досяг якихось вершин, відходить і навіть не хоче дивитися на своїх давніх приятелів з нижчого стану. Так не чинить Твоє шляхетне і повне любові Серце: чим більше бачиш у нас нещастя, тим більше думаєш, як нам допомогти. Ще ми лиш починаємо Тебе призивати, а Ти вже спішиш із поміччю, а навіть випереджуєш наші молитви Своїми ласками; втішаєш нас у печалі, віддаляєш бурі, громиш ворогів, словом – не оминаєш жодної можливості, щоб засвідчити нам доброчинство.

Нехай завжди буде благословенна та Божа творча рука, яка з’єднала у Тобі такий маєстат з такою чуйністю, таку гідність з такою великою любов’ю. Дякую за це неустанно моєму Господеві і радуюсь з цього, адже у Твоєму щасті перебуває і моє щастя. О Потішителько засмучених, порадуй опечаленого, який Тобі поручається. Сумом мене наповняють докори сумління, які обтяжені стількома гріхами; я не певний, чи гідно за ними жалую. Так само у всьому, що роблю, спостерігаю стільки помилок і недосконалостей, пекло чигає на мою смерть, аби мене осудити, а Божа справедливість жадає винагородження. Мати моя, що станеться зі мною? Якщо Ти мене не порятуєш – згину. Що мені скажеш? Чи захочеш мені допомогти? О Владичице милосердя, втіш мене, випроси мені правдивий жаль за гріхи, випроси сили, щоби я виправився і відтепер вірно служив Богові. А коли наблизиться моя година смерті, о Маріє, Надіє моя, не опускай мене; підтримай мене тоді більше, як будь-коли, і додай надії, щоб я не впав у розпач при вигляді гріхів, які сатана поставить перед моїми очима.

О Владичице моя, пробач сміливість мою, коли прошу, щоб Ти прийшла втішити мене Своєю присутністю. Так багатьом Ти виявила ласки, і я хочу їх отримати. Якщо сміливість моя така велика, то ще більша Твоя доброта, Ти шукаєш навіть найнещасніших, щоб прийти до них з допомогою. На неї покладаю свою надію! Нехай Твоєю вічною славою буде те, щоТи вирятувала із пекла ще одного нещасного, покараного за проступки, і що запровадила його до свого Царства. Сподіваюся, що там буду мати щастя складати біля Твоїх стіп подяки, благословити Тебе і любити навіки. О Маріє, чекаю на Тебе, не залишай мене без допомоги. Хай так станеться! Так. Амінь. Амінь.

 

Розділ 3

 

Надіє наша, радуйся

Марія – надія всіх людей

 

Сучасним єретикам важко перенести, що ми вважаємо і називаємо Богородицю нашою надією: “Надіє наша, радуйся”. Кажуть, що тільки Бог – надія людини і що Він проклинає кожного, хто покладає надію на створіння: “Проклятий той, хто уповає на людину” (Єр. 17, 5). “Марія, – твердять вони, – є створінням, а чи якесь створіння може бути нашою надією?” Так кажуть єретики, та попри це св. Церква хоче, щоби всі священики і монахи щоденно зверталися до Неї і від імені всіх вірних взивали до Марії з таким солодким звертанням: “Надіє наша, надіє всіх, радуйся”.

“У двоякий спосіб, – каже св. Тома, ангельський Доктор, – можемо покладати на когось надію: або безпосередньо, або через посередника”. Хто сподівається отримати благо від царя, покладає на нього надію як на володаря або надіється на міністра чи на його улюбленця як на посередника. Якщо одержує ласки від царя, але через посередництво його улюбленця, то може цілком слушно назвати посередника своєю надією. Цар Небес, будучи безмежною добротою, незмірно прагне обдаровувати нас Своїми ласками. Оскільки Він потребує нашої віри, то, щоб її у нас збудити, дав нам за матір Свою власну Матір і наділив Її абсолютною владою, щоб підтримати нас. Господь хоче бачити, що ми на Неї уповаємо задля нашого спасіння і що ми від Неї сподіваємося всяких ласк. “Без сумніву, тих, хто вірить лише створінням, виключаючи Бога, – як то роблять грішники, які у пошуках людської приязні і ласки не бояться ображати Бога – Бог осуджує”, – як мовить пророк Єремія. Тим часом тих, хто надію покладає на Марію як на Матір Божу, котра може випросити ласку і вічне життя, тих Бог благословить і знайде в них уподобання. Адже Він прагне, щоби Її всі почитали – це велике Діло Його рук, яке само возлюбило Його на землі дужче, ніж всі люди та ангели.

“Отож ми слушно називаємо Пресвяту Владичицю нашою Надією, – так оповідає св. Роберт Беллярмін, – і сподіваємося отримати через Її заступництво те, чого ми не могли б отримати через власну молитву”. “Просимо Посередницю, – мовить Суарес, – про заступництво, аби Її гідність заступила нашу убогість. Якщо, – роздумує, – звертаємося до Марії з такою надією, то це не означає, що не віримо Богові, а чинимо це із-за власної недостойності”.

Свята Церква слушно називає Її Матір’ю святої надії (…); Матір’ю, яка будить у нас надію не тільки на здобуття земних дібр, бідних та недовговічних, а дібр незмірних, вічних, які належать до життя благословенних у Небі. “Радуйся, надіє наша, – вітає Марію св. Єфрем, – радуйся, правдиве спасіння християн, допомого грішників, обороно вірних і спасіння світу”. Св. Бонавентура називає Її єдиною нашою Надією після Бога. Св. Бернард підтверджує, що всі, хто прагне спасіння, можуть спастися через заступництво Марії, звертаючись до Неї так: “Владичице, не переставай оберігати нас і пригортати під покров Своєї опіки, бо після Бога не маємо жодної надії, крім Тебе”. Так само вчить нас св. Тома з Вілланова, називаючи Марію єдиним нашим прибіжищем, поміччю і охороною. Оце досконало мотивує св. Бернард: “Придивись, людино, до плану Бога, який його накреслив для того, щоби нам щедро уділити Своє милосердя. Постановивши визволити людей, Він уклав усю силу Відкуплення у руки Марії, аби Вона розпоряджалась за Своєю волею”.

Господь Бог наказав Мойсеєві, аби спорудив ковчег із чистого золота, і предрік, що з нього буде промовляти. “Спорудиш ковчег із щирого золота (…) і також віко (…) і говоритиму з тобою” (Вих. 25, 17 – 22). Один автор пише, що тим ковчегом є Марія, через яку Господь промовляє до людей і прощає нам, роздає ласки і добродійства. Ось чому – як зауважує св. Євгеній – Боже Слово перед вступом до лона Марії вислало до Неї Архангела з просьбою про дозвіл. Бог хотів, щоб таємниці Втілення світ завдячував ще й Пресвятій Владичиці. “Чому містерія Втілення не сталася б без згоди Марії? Тому що Бог хотів, щоб Вона була початком всяких дібр. Через Неї світ уже має і матиме усяке добро”. Усе добро, уся поміч, уся ласка, яку люди отримують і до кінця світу отримуватимуть, зумовлені посередництвом Марії. Через це слушно взивав побожний Людвик Блозій: “О Маріє, яка ж Ти достойна любові і яка ласкава до тих, хто Тебе любить! Хто ж був би такий немудрий та нещасний, аби Тебе не любити?”

У непевності і сумнівах просвічуєш помисли тих, котрі до Тебе прибігають у своїх терпіннях, тих, хто довіряє Тобі, втішаєш у небезпеках, підтримуєш тих, хто до Тебе взиває. Після Свого Сина Ти правдиве спасіння Своїх вірних слуг. Радуйся, о надіє розпачливих, о прибіжище опущених. Маріє, яка Ти могутня: Твій Син, вшановуючи Тебе, тут же сповняє Твої просьби.

Св. Герман уважає Марію засобом здобуття всіх наших дібр і визволення від усяких нещасть. Він так до Неї молиться: “О моя Владичице, тільки Ти моя втіха, дана Богом, провідниця у моїй подорожі до звільнення з в’язниці, надія мого спасіння. Вислухай, благаю Тебе, мої просьби і змилуйся наді мною, моя Царице, моя втіхо, допомого, надіє і сило моя”.

Отож св. Антонін слушно наводить цей фраґмент Книги Мудрості, що стосується Марії: “От і прийшли до мене з нею разом усі блага” (Мдр. 7, 11). “Оскільки Марія Мати і Дарувальниця всіх ласк, – каже він, – можна твердити, що всі ті, хто має до Цариці велику набожність, отримали разом з нею усі інші блага. Хто знайшов Марію, той знайшов усі блага, усі ласки і чесноти. Вона ж Своїм потужним заступництвом випрошує нам усе, чого потребуємо, аби були багаті на ласки. Сама нас повчає, що Їй належать усі скарби Бога, тобто Боже змилування, аби його роздала Своїм почитателям: “Багатство й слава в Мене, постійні блага і справедливість, (…) щоб дати блага тим, які Мене люблять, щоб наповнились їхні скарбниці” (Пр. 8. 18, 21). Тому св. Бонавентура нагадує нам, щоб ми завше звертали очі на руки Марії, бо через Її заступництво отримуємо те, чого прагнемо.

Скільки-то гордих людей стало покірними завдяки набожності до Марії, скільки гарячкових – лагідними, скільки сліпих отримало світло, скільки розпачливих – надію, скільки грішників – спасіння! Сама Марія це оповідала, коли в домі Єлизавети заспівала чудовий Свій гімн: “Бо Він зглянувся на покору рабині Своєї; ось бо віднині Мене благословлятимуть усі роди” (Лк. 1, 48). “Так, Маріє, – повторює св. Бернард, – усі народи називають Тебе благословенною, бо Ти всім народам дала життя і славу, бо в Тобі грішники знаходять прощення, а праведні витривалість у ласці Божій”. Лансперґій вкладає це зізнання в уста Ісуса: “О люди, бідні діти Адама, що живете серед стількох ворогів і нужд, старайтеся особливо почитати Матір Божу і Матір нашу, бо Я дав вам Марію як узірець, щоб ви від Неї навчилися, як маєте жити; зробив Її вашою втіхою, щоб ви у Неї шукали охорони в нещастях. Свою (духовну) Сестру Я вчинив власне такою, щоби Її ніхто не боявся і не барився шукати в Неї порятунку. Через це Я дав Їй таке ласкаве і милосердне Серце, яке не погорджує ніким з тих, котрі шукають помочі, воно не вміє відмовити тим, хто просить про ласку. Перед усіма розкриває покров Свого милосердя і не допустить, аби хтось відійшов від Неї без утіхи”. Нехай буде благословенна і обожнювана безмірна доброта нашого Бога, який велику Матір і оборонницю зробив такою чутливою і милосердною до нас.

 О Боже, яка ж велика віра переповнює св. Бонавентуру, замилуваного найулюбленішим нашим Відкупителем Ісусом і наймилосерднішою Владичицею нашою Марією. Він так сказав: “Що б Бог мені не призначив, то твердо знаю, що Він не може покинути душу, яка любить і шукає Його цілим серцем. Тому огорну Його своєю любов’ю і, поки мене не поблагословить, доти не покину Його. А Він не зможе відійти від мене. А якщо я нічого іншого не зможу зробити, принаймні сховаюся в Його Ранах і буду в них перебувати, щоб мене забрав з Собою. А якщо Відкупитель через мої гріхи відкине мене від Своїх стіп, кинуся до ніг Його Божої Матері і перебуватиму поруч з Нею, поки Вона не випросить мені прощення. Адже Мати милосердя ніколи не може і не могла без хвилювання дивитися на наші біди, не прагнучи тут же допомогти нещасним, котрі в Неї шукають порятунку. Коли навіть не буде зобов’язана, то із милосердя не перестане благати Сина, щоби мені простив”.

“Зглянься, – закінчимо із Евтимієм, – зглянься над нами, о наймилосердніша наша Мати, Своїми милостивими очима: адже ми – слуги Твої і на Тебе покладаємо всі наші надії”.

Приклад

Св. Ґеорґ Великий, Папа, розповідає про одну дівчину на ім’я Муза, яка відзначалася надзвичайною набожністю до Пресвятої Владичиці. Коли вона одного разу через поганий приклад приятельок опинилася у небезпеці – їй загрожувала втрата невинності, перед нею появилася Марія в оточенні багатьох святих дівчат і сказала: “Музо, чи хочеш належати до цього кола?” А коли Муза ствердно відповіла, Марія мовила: “Добре! Одійди від своїх приятельок і належно підготуйся, бо за місяць прилучишся до нас”. Муза розповіла про своє об’явлення і виконала все, що їй доручила Божа Мати. Через тридцять днів захворіла, і тоді знову їй появилася Марія: кликала її до Себе. Муза, відповівши: “Вже йду, Владичице”, спокійно заснула у Бозі.

 

Молитва

О Мати святої любові, життя, прибіжище і надіє наша, Ти добре знаєш, що Твій Син Ісус не хотів бути тільки нашим оборонцем перед Предвічним Отцем, Він прагнув, аби й Ти зверталася до Нього, просячи про Боже помилування. Постановив, що Твої молитви мають нам допомагати у спасінні, і дав їм таку силу, що можеш усе випросити. Я, бідний грішник, звертаюся до Тебе, Надіє нещасних. Сподіваюся на спасіння, о Владичице, через заслуги Ісуса і Твоє заступництво. Я впевнений у цьому. А навіть коли моє спасіння було б в моїх руках, то переклав би його на Тебе, бо вірю більше Твоєму милосердю й опіці, ніж усім своїм учинкам. Мати і Надіє моя, не покидай мене, хоч на Твоє милосердя не заслуговую. Споглянь на мою нужденність і змилуйся наді мною, допоможи мені й ізціли мене. Визнаю, що чимало разів своїми гріхами відкидав я світло і допомогу, яку Ти випросила у Господа, але ж милосердя Твоє до нещасних і влада, якою Тебе наділив Бог, перевищують кількість і силу всіх мої несправедливостей. Знає про це Небо і земля: той, ким опікуєшся, не загине. Нехай усі про мене забудуть, лише б Ти про мене пам’ятала, о Мати Всемогутнього Бога. Скажи Богові, що я – Твій слуга, розкажи Йому, що Ти мною опікуєшся, і я буду спасенний. О Маріє, Тобі вірю; моя надія живе, з нею хочу і сподіваюся вмерти, а тому завжди повторюю: “Єдина моя надія – Ісус, а після Ісуса – Марія”.

 

Марія – надія грішників

 

Бог, творячи Землю, зробив два тіла, що світять: одне велике, а саме – сонце, щоб світило вдень, друге менше, щоб розганяло темноту ночі (пор. Бут. 1,16). “Сонце, – як каже кардинал Гуґо, – було образом Ісуса Христа, бо Його світло радує всіх праведних, що живуть у променях ласки Божої; а місяць відображає Марію, бо Вона є світлом для грішників, що застрягли у ночі гріха”. Якщо Марія – спасительний місяць для бідних грішників, то що повинна робити людина, – запитує Папа Іннокентій ІІІ, – яка загрузла у ночі гріха?” На це він відповідає так: “Якщо хтось утратив світло сонця, марнуючи ласки Божі, то повинен звернутися до місяця; хай благає Марію, а Вона дасть йому світло, аби пізнав своє нещасне становище, а також додасть йому сили, щоб вийти з нього”. Св. Методій твердить, що дякуючи молитвам Марії, щохвилини навертається множество грішників.

З-посеред імен, якими свята Церква почитає Пресвяту Матір у литіях до Неї, найбільше віру у серцях грішників наповнює таке: “Прибіжище грішників”. У давні часи на ізраїльській землі існували міста (так зв. міста втечі), в яких могли заховатися злочинці: там звільнялися від заслуженої кари* . Сьогодні на карті вже нема таких міст; маємо лиш одне таке “місто”, і це – Марія. Саме про Неї мовить Святе Письмо: “Преславні речі говорять про тебе, місто Боже! (Пс. 87, 3). Однак існує різниця між Марією і тими ізраїльськими містами втечі: не для всіх злочинців і не за всякі провини узаконено в них прибіжище, а під омофором Марії можуть знайти притулок всі грішники. Навіть якщо вони допустили великі гріхи, того досить, аби до Неї прибігали. Тому св. Йоан Дамаскин укладає в уста Марії такі слова: “Я прибіжище для тих, хто до Мене приходить”.

Достатньо звернення до Неї. Якщо вже грішник увійде в це місто, не муситиме навіть просити про зцілення: “Збирайтесь та ходімо у міста-твердині” (Єр. 8,14). Таким містом-твердинею, за Альбертом Великим, є Пресвята Владичиця, бо Вона повна ласки і хвали (…). Через те, що не маємо відваги самі просити прощення, нам достатньо увійти до того міста втечі, а Марія промовлятиме і молитиметься за нас. Ось чому один автор заохочує всіх грішників, щоби ховалися під омофор Марії. Ось його слова: “Утікайте, о Адаме, Єво і ви всі, їхні діти, ви, хто Бога образив; утікайте, щоб сховатися на лоні доброї Матері. Чи ж не знаєте, що Вона єдине місто втечі і єдина надія грішників?” Св. Августин ще раніше називав Її так: “Єдине прибіжище грішників”.

Майже так само і св. Єфрем промовляє до Марії: “Ти єдина заступниця грішників і тих, хто ніде не може знайти допомоги. Радуйся, Прибіжище і охороно грішників; у Тобі єдиній вони можуть знайти порятунок”. Це ж хотів виразити Давид у такому фраґменті: “Господь мене сховає у Своєму наметі у день недолі” (Пс. 27, 5). Бо що ж є, власне, наметом Божим, як не Марія? Вона – Притулок, збудований Богом, до котрого лише Він ходить, аби сповняти великі таємниці Відкуплення людини.

Ось чому св. Василій каже, що Бог дав нам Марію, аби в Ній, ніби в якомусь народному шпиталі, були прийняті всі хворі, позбавлені будь-яких засобів утримання. Отож тепер запитую, хто передовсім має право бути прийнятим у шпиталь для убогих? Чи ж не найубогіші і найхворіші? Тому ті, найбідніші, найбільше позбавлені заслуг, які більше терплять, обтяжені власними гріхами, мають ще більше право взивати до Марії: “Владичице, Ти – охорона бідних і хворих, отже, мене не відкидай, бо я, будучи біднішим від інших і хворим, тим паче маю право, аби Ти мене прийняла”. І промовляймо ще до Неї зі св. Томою з Вілани: “О Маріє, окрім Тебе не можу знайти жодного іншого захистку. Ти єдина надія, якій ми поручаємо наше спасіння; Ти єдина Заступниця у Господа Ісуса, до Тебе всі звертаємося”.

В об’явленнях св. Бриґіди Марія названа Зіркою, що сходить перед сонцем. Можемо з цього зробити такий висновок: якщо у якійсь грішній душі народиться набожність до Матері Божої, це незаперечний факт, що невдовзі прийде до цієї душі Бог і збагатить її Своїми ласками. Св. Бонавентура, бажаючи пробудити в грішників віру в опіку Марії, просить нас уявити буремне море. Грішники випали з корабля ласки Божої, докори сумління і боязнь Божої справедливості кидають їх на всі боки; вони зосталися без світла і провідника, невдовзі втратили всяку надію і впали у розпач. Але Господь указав на Марію, яку повсюдно називають Зіркою моря, і так до них промовив: “Бідні грішники, ті, хто стоїть над берегом розпачі, не тратьте надії, піднесіть очі на ту прекрасну зорю, відпочиньте і наберіться відваги. Вона врятує вас від цієї бурі і допровадить до порту спасіння”.

Так уважав і св. Бернард: “Якщо не хочеш бути втопленим під час бурі, звернися до Зірки, поклич на поміч Марію. Вона – єдине прибіжище (за Блозієм) для тих, хто образив Бога, для спокушених і пригнічених. Мати Милосердя дарує ласку і насолоду не лише праведним, а й грішникам і тим, хто огорнений розпачем. Як тільки побачить, що до Неї прибігають, і пізнає, що щиро шукають Її допомоги, тут же їх вирятує, прийме і випросить прощення у Сина. Ніким не погорджує, навіть якщо це найнещасніші, нікому не відмовляє у Своїй опіці, а також усіх утішає: хто лиш до Неї взиває, тут же спішить до нього з допомогою. Своєю ніжністю Вона часто привертає грішників до Себе через набоженство і будить їх, навіть дуже далеких від Бога і тих, що застрягли у сні гріха. У такий спосіб Вона підготовляє їх до прийняття Божої ласки і чинить їх гідними вічної слави. Бог дав Своїй улюбленій Доні таке чутливе і милосердне Серце, що ніхто не повинен Її боятися просити у Неї допомоги. Тобто – так закінчив побожний її почитатель – це неможливо, аби загубився той, хто почитає Матір Божу ревно і покірно (…).

“О грішнику, – заохочує св. Василій, – не трать віри, а прибігай до Марії у всіх своїх потребах і приймай Її допомогу, бо Вона завше готова підтримати тебе; адже Бог хоче, щоб Вона помагала усім і в будь-якій потребі”. Мати Милосердя так сильно прагне рятувати грішників, і то навіть найбільших, що Сама вишукує їх, аби прийти їм на допомогу; а якщо вони до Неї прибігають, уміє поєднати їх з Богом”.

Ісаак запрагнув раз поживи із лісової звірини і сказав Ісавові, що за це вділить йому благословення (див. Бут. 27); Ревека хотіла, щоб це благословення отримав молодший син Яків. І доручила йому принести двоє козлят, бо мала намір догодити смакові Ісаака. Св. Антонін мовить, що Ревека була прообразом Марії. “Припровадьте Мені грішників (їх втілення – козлята), – взиває Марія до ангелів, -а Я їх так “приправлю”, і то власним жалем і доброю постановою, що стануть милими Моєму Господеві”. А монах Францоне, роздумуючи над цим, твердить, що Марія так уміє тих козлят приправити, що вони не тільки за смаком як олені, але навіть їх перевершують.

Сама Пресвята Владичиця оповідала св. Бриґіді, що нема на світі грішника, навіть вороже настроєного проти Бога, якого не могла б з Ним поєднати і збагатити наново ласкою, якщо він тільки до Неї прибігає і благає про допомогу. Ця ж свята якось чула, як Марія говорила до Ісуса, що Вона готова випросити ласку Божу навіть для Люципера, якщо він упокориться і попросить про допомогу. Той гордий дух ніколи не упокориться і в Марії не попросить підтримки, але якби це було можливо, Пресвята Діва з певністю змилосердилася б над ним і в силу Свого заступництва випросила б йому прощення і спасіння. А що це неможливе у випадку із сатаною, то можливе для грішників, що прибігають до Матері милосердя.

І Ноїв ковчег був прообразом Марії: як у ньому врятувалися всі звірята, так під покровом Марії перебувають усі грішники, які через свої тілесні гріхи, а властиво злочини, подібні до звірів. Але тут є певна різниця: звірята, які увійшли до ковчегу, зосталися і надалі звірятами – вовк залишився вовком, тигр тигром, – а під покровом Марії вовк стає ягням, а тигр – голубом. Св. Ґертруда бачила одного разу Марію з розгорненим омофором, а на його краях зауважила багато різних диких звірят: леопардів, левів, ведмедів. Пресвята Мати не тільки їх не відганяла, а пригортала і ласкала. Ця свята зрозуміла, що тими дикими звірятами є нещасні грішники. Марія приймає їх з насолодою і любов’ю, якщо лише звертаються до Неї.

Тому слушно мовить св. Бернард до Марії: “Ти не погордуєш жодним грішником, що прибігає до Тебе, хоч який би він був нечистий та огидний. Якщо тільки позве Тебе на допомогу, не забаришся простягнути Свою милосердну руку і витягнути його з прірви розпачу. Нехай навіки буде прославлений Бог, який, о найулюбленіша Маріє, створив Тебе такою солодкою і ласкавою навіть для найнещасніших грішників. Бідний, хто Тебе не любить, хто може до Тебе прибігати, а Тобі не довіряє. Осуджений, хто у Марії не шукає захисту. Хто ж був осуджений, якщо до Тебе звернувся?”

Читаємо у Книзі Рути (2, 3), що Вооз дозволив молодиці на ім’я Рут збирати колоски, які залишили на його полі жниварі. “Як Рут знайшла ласку в очах Вооза, так Марія, – каже св. Бонавентура, – знайшла ласку у Господа і Їй можна збирати колоски, які полишили зневірені; жниварями є євангелійні трудівники, місіонери, проповідники і сповідники, які своєю працею збирають і притягають душі для Бога”. Але є душі, такі збунтовані і затверділі, яких і вони полишають. Єдина Марія має такий привілей, що Своїм потужним заступництвом рятує колоски, що вони залишили. Але ж які бідні ті, хто не дозволяє ласкавій Владичиці себе “зібрати”! Вони очевидно погублять себе й будуть засуджені. Однак щасливий той, хто звертається до доброї Матері. “Нема на світі, – оповідає Блозій, – такого великого і порочного грішника, котрим би Марія погордувала і котрого б від Себе відштовхнула. Якщо лише попросить Її про допомогу, добра Мати зажадає і вмітиме поєднати його із Сином і випросити для нього вічне спасіння”.

Слушно, о моя найулюбленіша Царице, св. Йоан Дамаскин звертається до Тебе, називаючи Тебе надією розпачливих. Слушно так само св. Вавринець Юстиніан називає Тебе надією злочинців, св. Авґустин – єдиним прибіжищем грішників, св. Єфрем – безпечним портом для жертв морської катастрофи (…). Нарешті слушно св. Бонавентура нагадує тим, хто у розпачі, аби не губили надії. Повний радості і любові, він звертається до Марії і з почуттям узиває: “О Владичице, хто ж би на Тебе не покладав надії, коли Ти підтримуєш навіть тих, хто у розпачі? Не сумніваюся зовсім, – додає, – що отримаємо від Тебе, що тільки захочемо, якщо тільки до Тебе прибігатимемо. Отож Тобі повинен вірити той, хто втратив надію” (…).

Приклад

Св. Антонін оповідає про одного грішника, якому певний період часу здавалося, що він стоїть перед Божим Судом: сатана його оскаржував, Марія захищала. Ворог подав цілий аркуш його гріхів, які, покладені на шальки Божої справедливості, значно переважили його добрі вчинки. І що ж тоді зробила його велика Захисниця? Простягнула Свою милосердну руку, поклала її на другу шальку і добилася того, що вона перехилилася на користь Її почитателя. Таким чином дала йому зрозуміти, що випросить йому прощення, якщо змінить своє життя. І той грішник навернувся після того видіння, і розпочав нове життя.

Молитва

Поклоняюся, о найчистіша Владичице Маріє, перед Твоїм Пресвятим Серцем, яке було розкішшю і відпочинком Бога, Серцем, повним покори, чистоти і Божої любові. Оце я, нещасний грішник, приходжу до Тебе із серцем, покритим брудом і ранами. О Мати милосердя, не погорди мною через мою вину: нехай ця провина прихилить Тебе до більшого милосердя і прагнення допомогти мені. Не шукай в мені ані чеснот, ані заслуг. Я погублений і заслужив собі пекло. Поглянь, прошу Тебе, на віру, яку до Тебе маю і на моє бажання виправитися. Глянь на те, що для мене зробив і витерпів Господь Ісус, і після цього погляду мене залиши, якщо будеш на це здатна. Згадай усі терпіння Христа: холод, який пізнав у стаєнці, утечу до Єгипту, пролиту кров, труд, сум, смерть заради мене у Твоїй присутності. Через любов Ісуса старайся мене зцілити. О Мати моя, не хочу і не можу боятися, що мене покинеш, коли до Тебе прибігаю і благаю про допомогу. Якби я того боявся, причинив би кривду Твоєму милосердю, що шукає бідних, аби їм допомогти. Владичице, не відмовляй у милосерді тому, котрому Господь Бог не відмовив у Своїй Крові. Але заслуги Його Крові не стануть мені в пригоді, якщо Ти не заступишся за мене перед Богом: на Тебе покладаю надію на спасіння. Не прошу в Тебе багатства, захисту або інших земних багатств; прошу Тебе лише про ласки Божі: любов до Твого Сина, сповнення Його святої волі, врешті про Небо, щоб я міг Його там любити вічно. Чи ж це можливо, щоб Ти мене не вислухала? Але ні. Ти мене вислухала, у це вірю, і Ти вже за мене молишся, вже випрошуєш мені ласки, про котрі благаю, уже мене приймаєш під Свою опіку. Мати моя, не опускай мене і молися, молися за мене, допоки не побачиш мене, спасенного, в Небі, що хвалить Тебе біля Твоїх стіп і прославляє навіки. Амінь.

 

Розділ 4

До Тебе взиваємо ми,

Вигнані сини Євині

⇐ Предыдущая3456789101112Следующая ⇒

Поделиться: