Яку велику віру ми повинні покладати на Марію як Царицю милосердя

Позаяк Пресвята Марія, Владичиця, піднесена до гідності Матері Царя царів, то цілком слушно свята Церква почитає Її і прагне, аби всі надавали Їй захисний титул Цариці. “Її Син – Цар, – сказав св. Атаназій, – то і Його Матір обов’язково треба називати і вважати Царицею”. А св. Бернард із Сієни додає: “Марія заслужила Собі звання Цариці світу і всіх створінь з тієї хвилі, в яку погодилась стати Матір’ю Предвічного Слова. Якщо тіло Марії, – зауважує абат Арнольд, – було злучене з тілом Ісуса, як же Вона як Мати може бути позбавлена царського достоїнства Сина? (…)”.

Господь Ісус – Цар цілого світу, отже, і Марія Цариця всього. Тому – як мовить св. Бернард із Сієни – ті створіння, що служать Богові, так само мусять служити Марії, бо ангели, люди й будь-які створіння в небі і на землі однаково Їй підлягають, якщо підкоряються Божим наказам. Ось чому абат Гюеррик звертається до Марії з такими словами: “Царюй, Маріє, і вільно розпоряджайся добрами Свого Сина, бо як Мати й Улюблениця Царя світу маєш повне право на царський сан і владу над різними створіннями”.

Марія більше ніж Цариця. І собі на радість не забуваймо, що Вона великодушна Цариця. Ласкава і готова чинити для нас, бідних, Свої добродійства. Тому Свята Церква хоче, щоб ми Її у цій молитві поклонялися і називали Царицею Милосердя. Уже саме ім’я Цариці – як зауважує св. Альберт Великий – означає співчуття і милосердя до убогих, тимчасом як титул королеви – радше повагу і суворість. І Сенека пише, що велич короля і королеви полягає в оперті на нещасних. Тирани через свою владу думають лише про своє особисте щастя, а царі повинні дбати про добро підданих. З цієї причини під час освячення царів їхнє чоло намащують олією, що символізує милосердя; це повинно нагадувати їм, щоби вони правили, керуючись почуттями милосердя до своїх підданих (…).

Це чудово проілюстрував св. Альберт Великий в історії цариці Естери, яка була старозавітним прообразом Марії, нашої Цариці. У третьому розділі Книги Естери читаємо, що за панування царя Ксеркса в його країні проголошено декрет, за яким мали знищити всіх юдеїв. Тоді Мардохей, якого теж стосувався цей вирок, доручив турботу про порятунок усіх юдеїв цариці Естері; просив її, щоб пішла до царя і вимагала скасування вироку. Спочатку Естера не погоджувалася, злякавшись, що Ксеркс ще більше розгнівається, але Мардохей зганьбив її за це і сказав донести їй, що не повинна турбуватися тільки про себе, якщо Бог підніс її на трон для порятунку всіх євреїв:”Не думай, що ти одна з усіх юдеїв, тому що ти на царському дворі, спасешся! Якщо ж ти в цей час мовчатимеш, то допомога й рятунок юдеям прийде з іншого місця, та ти й дім батька твого загинете. І хто знає, чи не задля такого лютого часу, як цей, ти й досягла царської чести?” (Ест. 4, 13). Так сказав Мардохей цариці Естері і так можемо сказати й ми, бідні грішники, нашій Цариці Марії, щоб Вона захотіла випросити нам у Бога прощення кар, на які заслуговуємо: не вважай, Владичице, що з ласки Бога Ти стала Царицею світу лише для Твого добра; Бог для того Тебе вивищив, щоб Ти могла нам глибоко співчувати і повсякчас допомагати.

Коли Ксеркс побачив перед собою Естеру, ласкаво запитав її, що вона бажає від нього. Цариця на це відповіла: “Коли я, царю, знайшла ласку в твоїх очах (…), нехай буде дароване мені моє життя за моїм бажанням і народові моєму на мою просьбу” (Ест. 7, 3). Ксеркс вислухав її просьбу і тут же дав наказ відмінити вирок. Отож, якщо він із любові до Естери відкликав свій декрет, як же Бог, який так безмежно любить Марію, може Її не вислухати, коли Вона поручає Йому бідних грішників, що прибігають до Неї, і просить: “Царю мій і Боже, якщо я знайшла ласку у Твоїх очах, даруй мені мій народ, за котрого заступаюсь”. А Богородиця добре знає, що Вона благословенна між усіма людьми і єдина знайшла ласку, яку вони втратили; знає досконало, що Її Господь любить більше, ніж усіх святих і ангелів укупі. “Якщо Мене, Господи, – благає, – справді любиш, дай Мені тих грішників, за яких прошу”. Хіба можливо, щоб Бог Її не вислухав? Чи ви не знаєте про силу молитви Марії перед лицем Божим?

(…) А може, боїмося, що Марія не заступиться за якогось грішника, обтяженого багатьма гріхами? Може, ми боїмося маєстату і святості великої Цариці? Св. Георг VІІ уважає, що так не може бути, бо чим до вищого достоїнства піднесена Марія, чим є святішою, тим Вона ласкавіша і милосердніша до грішників, які прагнуть виправитися і до Неї прибігають. Земні царі і цариці трясуться за свій маєстат, і тому піддані бояться стати перед ними. “Та як же можна боятися Матері милосердя, – каже св. Бернард, – бідним людям, коли в Ній нема нічого суворого ані відлякуючого; навпаки, усе наповнене ласкою і любов’ю?..” Її Серце таке ласкаве і милосердне, що нікого не зможе відправити з порожніми руками. “Як же Ти могла б, Маріє, відмовлятися, – так звертається до Неї св. Бернард, – від підтримки нещасних? Ти ж Цариця милосердя! А хто ж має право на милосердя, як не люди нещасливі? Ти ж Цариця милосердя, а я найбідніший з усіх грішників; якщо я перший з Твоїх підданих, Твій обов’язок старатися для мене більше, ніж для інших”.

“Змилуйся над нами, Царице милосердя, і подбай про наше визволення, а не кажи, Пресвята Владичице, – додає св. Юрій Нікомедійський, – що не можеш нам допомогти через велику кількість наших гріхів, бо Ти ж наділена такою міццю і милосердям, яку ніщо не може перевершити. Ніхто не встоїть перед Твоєю силою, бо єдиний наш Творець уважає ту честь, що віддають Тобі, Матері Його, власною. Ось чому хочу наголосити, що Марія має перед Сином безмежний борг вдячності за те, що вибрав Її Своєю Матір’ю, але не можна теж заперечувати, що і Син має перед Нею великі обов’язки, бо Вона Його породила. Щоб сплатити задавнені борги Марії, Господь Ісус тішиться Її славою і завжди вислуховує Її прохання.

Яку ж велику віру ми повинні покладати на Царицю, коли знаємо, що належить Їй від Бога; саме тому Вона така милосердна, що нема на землі нікого, хто б не відчув Її співчуття і ласки! “Вона є, – казала Марія св. Бриґіді, –Царицею Неба і Матір’ю милосердя, радістю для справедливих, а для грішників воротами до Бога. “Нема на землі такого грішника, який був би позбавлений Мого милосердя (…). Усі називають Мене Матір’ю милосердя, бо саме Боже милосердя до людей зробило Мене такою милосердною до них. Тому навіки буде нещасливий той, хто у житті до Мене не прибігає, хоча так просто можу йому допомогти. Поступаючи так, сам себе губить, хоч Я переповнена співчуттям до усіх і дуже прагну допомагати грішникам”.

Прибігаймо до стіп найласкавішої Цариці, якщо хочемо визволення; а якщо нас вражає перелік наших гріхів, згадаймо собі, що Марія для того стала Царицею милосердя, аби оточити Своєю опікою найбільш опущених грішників, які шукають у Неї захисту. Вони ж то мають бути Її короною в Небі. Про це розповідає такий приклад.

 

 

Приклад

 

У житії сестри Катерини, із Згромадження св. Авґустина, читаємо, що в місцевості, у якій жила ця Божа слугиня, мешкала також якась жінка на ім’я Марія. У молоді роки вона вела грішне життя і навіть у літньому віці не покидала своїх поганих звичок. Нарешті життя викинуло її як непотріб, і вона змушена була жити самітницею у печері, де й померла від гидкої хвороби, залишена всіма, без Найсвятіших Тайн. Поховали її в полі, як звіра.

Сестра Катерина мала звичку пристрасно поручати Богові душі померлих, та коли довідалася про смерть нещасної бабуні, їй навіть на думку не спало, щоб за неї помолитися, бо вважала її подібною до засуджених на вічні муки. Через чотири роки з’явилася їй якась душа з Чистилища і так сказала: “Сестро Катерино, яка я бідна! Доручаєш Богові душі всіх померлих, лише до мене не маєш співчуття!”

– Хто ж ти? – запитала слуга Божа.

– Я та нещасна Марія, яка вмерла у печері.

– А хіба, ти помилувана? – спитала сестра Катерина.

– Так! Мене помилувала милосердна Діва Марія.

– Але ж як?

– Коли я вже була близько до смерті, повна гріхів і покинута всіма, я звернулася до Матері Божої із такими словами: “Владичице, Ти потіха покинутих; я ж покинута усіма. Ти моя єдина надія, тільки Ти можеш мене спасти, змилуйся наді мною!”

Пресвята Владичиця змилувалася наді мною і випросила для мене акт покаяння. Коли я померла, то отримала спасіння. І не тільки. Моя Цариця навіть випросила для мене полегшення кари: замість того, щоб переносити великі терпіння, я маю розплатитися так: буду зносити легші терпіння незрівняно більшу кількість літ. Мені ще треба кілька Богослужінь, щоб мене помилували остаточно. Прошу тебе, подбай про це, і я тобі обіцяю, що завжди буду молитися за тебе Богу і Марії”. Сестра Катерина відразу подбала про відправу Служби Божої у цій потребі; а за кілька днів знову з’явилася їй ця душа і сказала: “Дякую тобі, Катерино, вже йду до Неба славити милосердя Боже і молитися за тебе”.

 

Молитва

 

Мати Божа і Владичице моя Маріє! Ось стою перед Тобою, Царице Неба і землі, як той жебрак, покритий страшними ранами, перед Великою Царицею. Прошу Тебе, з висоти Свого трону скоріше зверни Свої ласкаві очі на мене, бідного грішника. Бог дав Тобі всі багатства для того, щоб допомагати бідним, і назвав Тебе Царицею милосердя, щоби Ти могла спасати нещасних. Глянь на мене і змилуйся наді мною. Дивись на мене і не опускай очей, поки з грішника не стану праведником. Звичайно, я знаю, що на це не заслуговую, а навіть більше, своєю невдячністю заслужив, щоб Бог відібрав від мене навіть ті ласки, які Ти мені подарувала, але проте, Царице милосердя, Ти не шукаєш заслуг, лиш убогості, щоб рятувати тих, хто потребує допомоги. А хто нещасніший від мене, хто ж більше потребує Твоєї підтримки?

Преславна Владичице, я знаю, що Ти – Цариця світу, а отже, й моя, і хочу по-особливому посвятити себе службі Тобі, щоб Ти могла розпоряджатися мною згідно зі Своєю волею. Тому звертаюся до Тебе, як св. Бонавентура: “Владичице моя, хочу віддатися Твоєму пануванню, щоб Ти всім, що мені належить, вільно керувала і розпоряджалася; не залишай мене самого собі! Керуй мною, Царице моя, використовуй згідно зі Своєю волею, навіть накажи мені, коли я буду непослушний, бо спасінням будуть для мене ті кари, які відміряє Твоя рука. Для мене більша ласка бути Твоїм слугою, ніж стати володарем цілої землі. “Твій я: спаси мене” (Пс. 119, 94). Візьми мене, Маріє, як власність і подбай про моє спасіння. Не хочу більше собі належати: я віддаюся Тобі. А якщо в минулому погано Тобі служив і втратив стільки можливостей осягнути Твою науку, то на майбутнє прагну стати найстараннішим і найвірнішим Твоїм слугою. Не хочу допустити, щоб від цієї хвилини хто-небудь перевищив мене у любові до Тебе, моя найулюбленіша Царице. Це Тобі обіцяю і цього сподіваюсь дотримати з Твоєю допомогою. Амінь.

 

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: