Марія – також Мати розкаяних грішників

 

Марія об’явила св. Бриґіді, що Вона – Мати не лише справедливих і невинних, а також грішників, якщо тільки вони хочуть виправитись. Коли якийсь грішник хоче навернутись і прибігає до Неї, Вона як Мати милосердя готова пригорнути його до Себе і допомогти йому набагато більше, ніж мати, яка народила! Власне про це писав св. Георг VІІ до княгині Матильди: “Хто хоче бути сином тієї великої Матері, передовсім мусить покинути гріх, а потім може сподіватись, що буде визнаний Її сином (…)”. Св. Петро Хризолог твердив майже так само: “Хто чинить інакше, ніж Марія, ділом доводить, що не хоче бути Її дитям! Марія покірна, а він хвалькуватий? Марія чиста, а він недобросовісний? Марія повна любові, а він ненавидить ближнього? Людина, яка так поступає, доводить, що навіть не прагне бути сином святої Матері”.

“Діти Марії, – пише Річард від св. Вавринця, – наслідують Її чистоту, лагідність і милосердя”. Як може прагнути стати дитям Марії той, хто Її засмучує своїм життям! Один грішник сказав якось Марії: “Покажися матір’ю!” Тоді Пресвята Владичиця відповіла йому: “Покажися сином!” Інший взивав Її, називаючи Матір’ю милосердя. Марія сказала на це: “Ви, грішники, коли хочете, щоб Я вам допомогла, називаєте Мене Матір’ю милосердя, а потім не перестаєте грішити і робите Мене Матір’ю Болісною”. У Святому Письмі є слова, натхнені Святим Духом: “Проклятий Господом, хто пробуджує гнів Своєї матері” (Сир. 3, 16), тобто Марії, – пояснює Річард від св. Вавринця. Бог карає того, хто засмучує своїм життям або, навіть більше – своєю затверділістю добру Матір. Написав я “своєю затверділістю”, бо грішника, який не позбувся пороку, однак старається поправитись і благає Марію про допомогу, добра Мати не опустить і допоможе йому повернути життя у ласці (…).

Тридентський Собор відкинув і визнав єретичним твердження, що всякі молитви і вчинки, що відбуваються у стані смертельного гріха, є гріхами. Св. Бернард каже, що молитва, яка виходить з уст грішника, не є доброю, бо він не здобуде нею любов, а все ж є корисною і допомагає йому у визволенні з гріха. Як навчає св. Тома, молитва грішника не здобуває справжніх заслуг, однак може випросити ласку прощення, бо опирається не на заслуги того, хто молиться, а на доброту Божу, на заслуги та обітниці Господа Ісуса, який сказав: “Бо кожен, хто просить, отримає” (Лк. 11, 10). Ця обітниця стосується також молитви, скерованої до Божої Матері.

“Хоч молільник, – каже св. Анзельм, – не заслуговує на те, щоб його вислухали, однак заслуги Марії, до якої він звертає свій голос, спричинять те, що він буде вислуханий”. Тому св. Бернард заохочує кожного грішника, щоб молився до Марії і щоб покладав великі надії на молитви до Неї. Якщо ж грішник не заслуговує на те, про що просить, то Бог може вділити йому Свої ласки з огляду на заслуги Марії, яка заступається за нього.

“Саме таке завдання кожної матері”, – каже той же святий. Коли б якась мати бачила, що два її сини смертельно ненавидять один одного, чи не зрушила б небо і землю, аби тільки їх примирити? Отож Марія є одночасно Матір’ю Господа Ісуса і Матір’ю людини. Коли нагледить якогось грішника, який ненавидить Господа Ісуса, то цього не може перенести і старається всіма можливими способами поєднати їх між собою. Отож саме Ти, Маріє, Ти – Мати грішника і Ти – Мати Судді, а будучи Матір’ю обидвох, не можеш перенести, що поміж Твоїми синами панує незгода.

Найласкавіша Владичиця нічого іншого не хоче від грішника, а тільки, аби Їй довірився і хотів виправитись.

Коли ж Марія бачить біля Своїх стіп того, хто благає про милосердя, не дивиться на його гріхи, а на помисли, з якими він приходить до Неї. Якщо з добрими намірами, то хоч би і допустив усі гріхи світу, Вона його пригорне і як наймилосердніша Мати не ухилятиметься від лікування ран його душі. Марія не лише носить це ім’я, Вона справді є Матір’ю милосердя. І такою дається пізнати через Свою любов і доброту, з якою нам допомагає (…).

Марія, мати грішників, які прагнуть навернутися, і як Мама не може їм не співчувати. Взагалі, нещастя тих бідних дітей відчуває так, ніби воно Її власне. Коли ханаанейська жінка просила Ісуса, щоб звільнив її дочку від сатани, то кричала: “Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давида! Біс мучить мою дочку страшенно” (Мт. 15, 21). Позаяк злий дух мучив не матір, а її дочку, то повинна була казати: “Господи, змилуйся над моєю дочкою”, а не: “Змилуйся наді мною”. Вона, одначе, слушно кричала: “Змилуйся наді мною”, бо матері відчувають терпіння своїх дітей так, як свої власні. Коли якийсь грішник поручає себе Марії, – як точно зауважив Річард від св. Вавринця, – Вона заступається за нього перед Богом з такими самими словами: “Змилуйся наді Мною”. Ніби каже: “Господи Мій, ця бідна грішна душа – то Моє дитя, і Ти змилуйся над нею, але радше наді Мною, її Матір’ю”.

Обох задовольнить Господь, лише б усі грішники зверталися до найдорожчої Матері, і тоді напевне отримають прощення. “О Маріє, – із захватом промовляє св. Бонавентура, – з материнською любов’ю Ти приймаєш грішника, яким погордили всі, і не опускаєш його, доки не поєднаєш цього нещасного з його Суддею”. Отож цим він прагне сказати, що поки грішник перебуває у своїх гріхах, зненавиджений і відкинутий усіма, навіть вогонь, повітря і земля хотіли б його покарати, щоб помститися за зневагу, спричинену своєму Господеві. Якщо такий бідака звернеться до Марії, чи Вона його відштовхне? Навпаки, якщо прийде до Неї, аби знайти у Неї допомогу і виправлення, Вона його притулить із почуттям Матері і не опустить, поки Своїм потужним заступництвом не поєднає з Богом і не приведе до життя в ласці.

У другій Книзі Самуїла читаємо, що одна мудра жінка з Текоа так промовила до Давида: “Царю! Я мала двох синів. На нещастя, один з них убив іншого, і так я втратила сина. А оце суд хоче занапастити і того другого, який ще при мені. Змилуйся наді мною, нещасною матір’ю. Не допусти, щоб у мене відібрали всіх моїх дітей”. Тоді Давид, змилувавшись над тією матір’ю, наказав звільнити винного і віддав його їй (пор. 2 Сам. 14,4-21). Так само каже Марія, коли бачить Бога, розсердженого на якогось грішника, що звертається до Неї (…). Побожний Лансперґіус ось які слова кладе в уста Бога: “Я довірив Марії грішників, аби їх прийняла за Своїх дітей, а Вона старається пильно виконати Своє завдання і не втратить жодного із Їй поручених, власне тих, котрі Її призивають, і наскільки це лише можливо, прагне всіх до Мене допровадити”.

“Хто ж здатний, – каже Блозій, – описати доброту, милосердя, вірність і любов, з якою наша Мати старається нас спасти, якщо Її кликати на поміч?” “Уклякнімо, – заохочує нас св. Бернард, – перед доброю Матір’ю, обнімімо Її святі стопи і не відпускаймо їх, поки не поблагословить нас і не прийме як Своїх дітей. Хто ж міг би сумніватися в Її милосерді? (…). Так повинен говорити кожен грішник, прибігаючи до милосердя Матері: “О Владичице і Мати моя, я своїми гріхами заслужив на те, щоб Ти мене відкинула і Сама покарала мене за мої провини. Але як Ти навіть мене відкинеш, не втрачу надії, що хочеш мене спасти. На Тебе покладаю всю надію і якщо тільки матиму щастя умерти перед Твоїм ликом, взиваючи до Твого милосердя, я певний, що не буду осуджений, а піду до Неба. Там хвалитиму Тебе у товаристві тих Твоїх почитателів, які в годину своєї смерті Тебе хвалили і завдяки Твоєму потужному заступництву досягли спасіння”.

Прошу прочитати наступний приклад і переконатися, що жоден грішник не повинен сумніватися у милосерді й любові доброї Матері, якщо він Їй залишиться вірним.

Приклад

 

О. Карл Бовіо,ТІ, помістив у своїх записках оповідання, в якому йде мова про те, що в одній з місцевостей Англії в 1430 році жив молодий шляхтич на ім’я Ернест; він віддав убогим цілий свій маєток і став монахом в одному з монастирів. Вів там життя надзвичайно досконале, отож його оточення дуже його шанувало, зокрема, за його особливу набожність до Пресвятої Діви. Сталося так, що в тій місцевості запанувала пошесть, і мешканці довколишніх сіл попросили монахів того монастиря молитися за них. Настоятель наказав Ернестові, аби він так довго молився перед образом Пречистої, поки Марія не відповість йому. Через три дні молодий монах отримав відповідь Марії, яка порадила відмовити конкретні молитви, що й було зроблено, і пошесть припинилася.

Однак за якийсь час його любов до Марії пригасла: біс оточив його багатьма спокусами, особливо нечистими, схиляючи його до думки покинути монастир. Нещасний постановив собі це зробити, утекти через монастирський мур. Коли він проходив коридором, де висіла Її ікона, раптом почув: “Сину мій, чому Мене покидаєш?” Збентежений, він упав на підлогу: “Владичице моя, бачиш, що я вже не маю сили витримати! Чому Ти не прийшла мені на поміч?” На це Марія відповіла: “А ти чому Мене не кличеш? Коли б ти Мені довірився, не закінчив би так марно: почни знову Мене взивати і більше не переживай”.

Ернест повернувся до монастиря, але спокуси далі тривали. Перестав поручати себе Марії, отож нарешті втік з монастиря і віддався грішному життю. Чинив один гріх за другим, став навіть убивцею: будучи власником корчми, вбивав і обкрадав прибулих мандрівників.

Якогось дня в корчму зайшов один молодий шляхтич. Корчмар-перевертень за своїм звичаєм ступив до покою гостя, аби його вбити: однак на ліжку не побачив подорожнього, там був розп’ятий Ісус, який, зі співчуттям дивлячись на нього, сказав: “Чи тобі не досить, невдячний, що Я за тебе помер? Хочеш Мене вбити ще раз? Скорше простягни руки і побажай Мені щось!”

Нещасний Ернест був вражений і заплакав: “Господи мій, я хочу до Тебе вернутися, бо Ти виявляєш мені велике милосердя”. Він негайно покинув трактир і подався у бік монастиря, аби чинити покуту. По дорозі його затримав слуга закону і припровадив до судді, перед яким Ернест признався у всіх своїх злочинах. Його покарали на смерть через повішання; не дали йому навіть часу для прийняття таїнства покути. Тоді він поручив себе Марії. Його повісили, але Марія так учинила, що він не помер. Вона сама його визволила і сказала: “Повертайся до монастиря, покутуй, а коли побачиш у Моїх долонях запевнення про прощення гріхів, тоді приготуйся до смерті”. Ернест повернувся, все оповів настоятелеві, віддався покуті, а через багато років, побачивши в руках Марії запевнення у прощенні гріхів, приготувався до смерті й умер як святий.

Молитва

О найдостойніша моя Царице, гідна мого Бога, Пресвята Маріє, почуваю себе бідним і обтяженим гріхами, і не повинен би насмілюватись наближатися до Тебе і називати Тебе Матір’ю. Але не хочу, щоб моя бідність позбавила мене тієї втіхи і вдячності, яку пізнаю, коли Тебе так називаю. Знаю добре, що заслуговую бути відкиненим. Однак благаю Тебе, не дивись на мене, а глянь на те, що вчинив і витерпів Твій Син Ісус Христос. Я, бідний грішник, і більше, ніж інші, зневажав Божий Маєстат. Це зло я вже зробив.

Але тепер до Тебе прибігаю, бо Ти можеш допомогти, Мати моя. Не кажи, що не можеш мене врятувати, бо знаю, що Ти могутня і що Бог для Тебе вчинить усе, чого тільки прагнеш. А якщо кажеш, що не хочеш мені допомогти, то принаймні розкажи мені, у кого маю шукати порятунку в цьому нещасті? Взиваю до Тебе і Твого Сина разом із св. Анзельмом: “Змилуйся наді мною, мій Спасителю, і пробач мені! Май співчуття до мене, Маріє моя, і заступися за мене. Або хоч скажи мені, хто із вас співчутливіший, щоб я міг на нього покласти більшу надію? Та все ж ні на землі, ні на Небі нема нікого, хто б більше співчував усім нещасним і хто міг би їм більше помогти! Ти, о Ісусе, мій Отець, а Ти, о Маріє, моя Мати. Ви любите всіх у потребі і шукаєте їх, щоб їм прийти на допомогу. Я справді заслужив на пекло і з усіх найнещасніший, але ж зараз не мусите мене шукати. Сам до Вас приходжу із безмежною вірою, що мене не опустите. Ото стою біля Ваших стіп. Ісусе мій, прости мені! Маріє моя, рятуй мене!”

 

 

Розділ 2

Життя. Насолода

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: