Предмет і методологія курсу «Судові та правоохоронні органи України». Місце курсу «Судові та правоохоронні органи України» в системі інших юридичних дисциплін.

Стр 1 из 26Следующая ⇒

Предмет - система знань про компетенцію та принципи судової, правоохоронної та правозахисної діяльності, про напрями та завдання державних органів і служб у сфері охорони та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також взаємодія між державними органами різних гілок влади. Складається з таких блоків:

· Теоретичні положення які визначають організацію та діяльність СПО України;

· Чинне законодавство яке визначає організацію та діяльність СПО України;

· Теоретичні положення та чинне законодавство що визначають організацію та діяльність СПО зарубіжних країн.

Методологія курсу:

1) Всезагальний діалектичний(на противагу метафізичний) метод пізнання-усі явища досліджуються в їх динамічному розвитку, русі, та взаємозв’язку.

2) Загальнонаукові методи: конкретно соціологічний метод-опитування, анкетування, інтерв’ю; метод порівняльного аналізу(компаративний) -дослідження динаміки зміни деяких процесів, пошук відмінностей і спільних рис; історико-правовий - аналізу історичних джерел, документів минулих років (законів, офіційних документів, судових рішень по конкретних справах і т.п.)

3) Формально-юридичний метод -дослідження текстів нормативно-правових актів, з’ясування логічних зв’язків між окремими НПА, між окремими статтями, пошук протиріч в текстах НПА;

Місце курсу СПО, межує з такими правовими дисциплінами:

У курсі конституційного права висвітлено питання місця та значення правоохоронних органів у загальнодержавному механізмі, конституційні засади їх діяльності, охарактеризовано специфіку застосування норм Конституції як акта прямої дії.

Теорія держави і права є методологічною серед правових дисциплін; Для навчальної дисципліни СПО дуже актуальне вчення про функції держави й права, про норми права та їх реалізацію, правову й протиправну поведінку, а також вчення про правове регулювання та юридичний процес.

Кримінологія вивчає закономірності, стан, динаміку та географію злочинності, її причини й умови, а також особу злочинця. Кримінологія дає поштовх правоохоронним органам для вивчення антисоціальних явищ, пошуку запобігання злочинності, розкриття й попередження злочинів як на рівні суспільства, так і на рівні середніх і малих соціальних груп, а також на індивідуальному рівні.

Адміністративне право вивчає функції та завдання органів виконавчої влади. Його норми створюють правову основу виконання правоохоронної функції як одного з напрямів державного управління, оскільки будь-яка державна діяльність, у тому числі й аналізована, потребує впорядкування та організації.

Кримінальне право виконує охоронну функцію всіх правовідносин у випадку суспільне небезпечного посягання на них. Воно вивчає норми кримінального закону, а також практику застосування цих норм правоохоронними органами та судом, тобто їх дію.

Історія розвитку судової системи України.

Княжа доба

Від найдавніших часів княжої доби суди мали прилюдний характер. Існувало п'ять родів судів:
1. княжий суд, на якому князі, інколи ним уповноважені заступники (тивун, метельник тощо), чинили суд над населенням у столиці або поза нею під час роз'їздів; у провінції судили від імені князя його посадники;
2. вічевий суд вирішував спершу різні, потім найважливіші справи;
3. громадський або народний суд— найдавніша звичаєва форма (колись єдиний судовий орган, пізніше існував поряд з княжим судом); основою його був верховний суд, судові функції виконували «судні мужі»;
4.приватні (землевласницькі) суди давали право боярам судити справи своїх невільників, інколи і закупів;
5.церковні суди мали юрисдикцію над церковними людьми, а в церковних справах (злочинипротивіри, подружжятощо)— і над іншими.

Литовсько-польська доба

На українських землях у складі Польщі судова влада перейшла з кінця 14 ст. до королівських намісників (старостів); у 1435 р. уведено польську систему станово-шляхетських судів: міські суди, практика яких ґрунтувалася (із змінами) на німецькому праві (Маґдебурзьке право); сільські суди вирішували менші справи місцевого населення, а домініальні — важливіші й оскарження ухвал сільських судів.На українських землях у Великому князівстві Литовському зберігся спершу суд княжої доби з тим, що Великий князь мав право суду над удільними князями. З 1386 р. Судоустрій змінився під польським і західно-європейським впливами.

Період Гетьманщини

На Гетьманщині діяли у 1648–1763р р. Козацькі державні суди. Вони поділялися на провінціальні суди (сільські, сотенні, полкові), при чому кожний вищий суд був апеляційною інстанцією для нижчого, та на центральні суди: Генеральний Військовий суд, Генеральна Військова Канцелярія і суд гетьмана. Генеральний Військовий суд, що існував при гетьманській резиденції, був спершу найвищим судом країни, але згодом допускалися апеляції від нього до Генеральної Військової Канцелярії, яка, на додаток до апеляційного суду, була судом першої інстанції для генеральної старшини, полковників, бунчукових товаришів і гетьманських «протекціоністів». Суд гетьмана виникає з його прероґатив як зверхнього судді держави з правом судити усі справи впершій або апеляційній інстанції. У системі судів того часу діяли також міські, сільські, домініальні і духовні суди.

Період Російської Імперії

На українських землях під Росією після недовгого перехідного періоду уведено в 1782 р. станові суди: для дворян діяли верхні земські суди; справи міських мешканців розглядали городовий і губернський маґістрати, селян — Нижня і Верхня розправи; кріпаків судили самі поміщики. У кожній губернії створено ще так звані совісні суди, які розглядали деякі цивільні та карні справи про злочини, вчинені неповнолітніми та божевільними. Апеляційними і ревізійними інстанціями для всіх судів були губернські палати цивільного та карного суду, вироки яких затверджував губернатор, а у важливіших справах — Сенат. На Правобережжі до 1830-их pp. Діяв польський суд. У результаті судової реформи 1864 р. уведено новий судоустрій, побудований більше за західними зразками. У новій системі виділено з загальних судів волосні суди, тобто нижчі суди для селянства для розгляду цивільних і карних справ, та мирові суди для розгляду незначних цивільних і карних справ з метою спрощення судочинства.

Період (1920–1939р р.)

Під Польщею 1920 — 39р р. Основи судоустрою визначала Конституція від 17 березня 1921 р., яка визнала суд окремим органом державної влади, незалежним від виконавчого і законодавчого органів. Встановлено найвищий суд для карних і цивільних справ, суд присяжних для розгляду важких, політичних та інших злочинів; поза тим залишено систему суду попередніх режимів. Суд змінено розпорядженням голови держави від 6 лютого 1928 р. («Право на устрій загальних судів»), яке передбачало городські суди для незначних цивільних і карних справ (вони діяли в одноособовому складі), окружні для важливіших справ (вони були також апеляційною інстанцією для городських судів і при них діяли недовгий час суди присяжних) та апеляційні (від окружних судів). У Галичині було 11 окружних судів (у них допускалася українська мова, чого не було на північно-західних землях) та апеляційний суд у Львові. Найвищий суд у Варшаві був зверхньою апеляційною установою для апеляційних судів та касаційною для окружних судів присяжних. При окружних, апеляційному та найвищому судах урядували прокурори. Крім того, існували спеціальні суди — суди праці, римусового арбітражу тощо. Суддів призначав голова держави, і вони, за законом, мали бути незалежні від державної адміністрації. У дійсності судді добиралися лише з політично благонадійних осіб.

Період УРСР.

Основним судом в УРСР був народний суд, який був першою інстанцією для всіх карних і цивільних справ, не передбачених вищим судом. Обласний суд як суд першої інстанції розглядає справи, визначені законом, як суд другої інстанції для народних (міських) судів і порядком нагляду перевіряє законність вироків та рішень народних судів, що набрали вже законної сили.Верховний Суд УРСР є найвищим судовим органом у республіці, він діє у виняткових справах, цивільних і карних, як суд першої інстанції та головних як суд другої інстанції. Судові колегії Верховного Суду розглядають також протести генерального прокурора СРСР і УРСР, голови Верховного Суду і постанови президії нижчих судів. Найвищим судовим органом СРСР є Верховний Суд СРСР; в його компетенції є нагляд за діяльністю судових органів СРСР, а також союзних республік. Стосовно останніх він розглядає протести голови Верховного Суду і генерального прокурора СРСР на постанови пленумів верховних судів республіки, коли вони суперечать союзному законодавству або інтересам інших республік.Конституція і закон про судоустрій передбачають виборність суддів. Громадяни того чи іншого району (міста) обирають суддів народного суду на 5 років. Суддів обласних судів обирають обласні ради депутатів трудящих, а суддів Верховного суду — Верховна рада, також на 5 років. Кандидатів на суддів висувають партійні й інші громадські організації.

22. Система судоустрою України.

1. Суди України утворюють єдину систему.
2. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Стаття 4. Законодавство про судоустрій і статус суддів

1. Судоустрій і статус суддіввУкраїні визначаються КонституцієюУкраїни та законом.

2. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Стаття 17. Система судоустрою

1. Судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

2. Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд.

3. Систему судоустрою складають:

1) місцеві суди;

2) апеляційні суди;

3) Верховний Суд.

Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.

4. Єдність системи судоустрою забезпечується:

1) єдиними засадами організації та діяльності судів;

2) єдиним статусом суддів;

3) обов’язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом;

4) єдністю судової практики;

5) обов’язковістю виконання на території України судових рішень;

6) єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;

7) фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України;

8) вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

Суддя Верховного Суду

1. Суддею Верховного Суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із таких вимог:

1) має стаж роботи на посаді судді не менше десяти років;

2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше десять років;

3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше десять років;

4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше десять років.

2. Суддя Верховного Суду:

1) здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом;

2) бере участь у розгляді питань, що виносяться на засідання Пленуму Верховного Суду;

3) аналізує судову практику, бере участь у її узагальненні;

4) бере участь у розгляді питань, що виносяться на збори суддів відповідного касаційного суду, та здійснює інші повноваження, визначені законом.

Голова Верховного Суду

1. Верховний Суд очолює Голова Верховного Суду, якого обирає на посаду та звільняє з посади шляхом таємного голосування Пленум Верховного Суду з числа суддів Верховного Суду.

Голова Верховного Суду:

1) представляє Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України у зносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, а також із судовими органами інших держав та міжнародними організаціями;

2) визначає адміністративні повноваження заступника Голови Верховного Суду;

3) скликає Пленум Верховного Суду; вносить на розгляд Пленуму подання щодо обрання на посаду секретаря Пленуму; виносить на розгляд Пленуму питання та головує на його засіданнях;

4) контролює ефективність діяльності апарату Верховного Суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду, вносить подання про застосування до керівника апарату суду заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

5) інформує Пленум Верховного Суду про діяльність Верховного Суду;

6) здійснює інші повноваження, визначені законом.

3. Голова Верховного Суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

4. Голова Верховного Суду за посадою входить до складу Вищої ради правосуддя.

5. У разі відсутності Голови Верховного Суду його адміністративні повноваження здійснює заступник Голови Верховного Суду. У разі відсутності заступника Голови Верховного Суду адміністративні повноваження Голови Верховного Суду здійснює суддя, який має більший стаж роботи на посаді судді Верховного Суду.

Склад:

Входить 21 особа:

10 осіб- обирає з’їзд суддів з числа суддів та суддів у відставці

2 особи обирає Президент України

2 – Верховна Рада

2 – з’їзд адвокатів України

2 – всеукраїнська конференція прокурорів

2 – з’їзд представників юридичних навчальних закладів та наукових установ

1 – Голова Верховного Суду входить до складу ВРП за посадою .

Члени ВРП призначаються строком на 4 роки, одна і таж особа не може бути членом ВРП 2 строки поспіль. З/п членів ВРП складає 180000.

Національна школа суддів.

Національна школа суддів України — державна установа зі спеціальним статусом, що забезпечує підготовку висококваліфікованих кадрів для судової системи та здійснює науково-дослідну діяльність.

Національна школа суддів України утворена при Вищій кваліфікаційній комісії суддів України 21 грудня 2010 року і здійснює свою діяльність відповідно до Закону Про судоустрій та статус суддів та статуту.

18 листопада 2013 року рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на посаду ректора Національної школи суддів України призначений Микола Васильович Оніщук - доктор юридичних наук, заслужений юрист України, міністр юстиції України у 2007–2010 роках.

Національна школа суддів України здійснює такі завдання :

— організація спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді;

— підготовка суддів, яких призначено на посаду судді вперше; яких обрано на посаду судді безстроково; яких призначено на адміністративні посади в судах;

— періодичне навчання суддів з метою підвищення рівня кваліфікації;

— підготовка працівників апаратів судів;

— проведення наукових досліджень з питань удосконалення судочинства;

— вивчення міжнародного досвіду організації діяльності судів;

— науково — методичне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції.

Структура НШСУ :

Ректор (Оніщук), проректори(Мазурок В. А., Шукліна Н.Г.,Костенко А.В.) ; ректорат НШСУ(дорадчий орган,який вирішує питання, що потребують колегіального обговорення, очолює ректор. До складу ректорату входять ректор, проректори, керівники структурних підрозділів; науково-методична рада є консультативно-дорадчим органом , створеним для організації її науково- дослідницької діяльності. До складу входять 24 ооби, які мають наукові ступені та вчені звання.

Підготовку слухачів Національної школи суддів України забезпечує високопрофесійний викладацький склад, до участі в навчальному процесі залучаються судді Верховного Суду України, Вищих спеціалізованих, господарських, адміністративних судів; апеляційних та місцевих судів загальної юрисдикції, штатні викладачі.

Міжнародна діяльність Національної школи суддів України направлена на налагодження зв'язків та співробітництва з міжнародними організаціями, проектами та програмами міжнародної технічної допомоги, посольствами країн, акредитованих в Україні, іноземними закладами суддівської освіти з метою залучення найкращого світового досвіду та фінансування для вирішення нагальних потреб підготовки професійних кадрів для судової системи України.

Список присяжних

1. Для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідної місцевої ради, що формує і затверджує у кількості, зазначеній у поданні, список громадян, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам статті 61 цього Закону і дали згоду бути присяжними.

2. У разі неприйняття місцевою радою протягом двох місяців з моменту отримання подання рішення про затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням щодо затвердження списку присяжних до відповідної обласної ради.

3. Список присяжних затверджується на два роки і переглядається в разі необхідності для заміни осіб, які вибули зі списку, за поданням територіального управління Державної судової адміністрації України.

4. Після затвердження списку присяжних такий список передається до відповідного суду. Інформацію, що міститься у зазначеному списку, не може бути використано для цілей, що не пов’язані із добором присяжних.

Територіальні прокуратури.

Територіальні прокуратури - утворені відповідно до адміністративно-територіального поділу України. У кожній області діє обласна прокуратура. На правах обласних діють територіальні прокуратури Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя.

Обласні та прирівняні до них територіальні прокуратури очолює прокурор, який має перших заступників і заступників. Структуру цих прокуратур утворюють управління і відділи, що здійснюють передбачені законом функції на обслуговуваній території, а також контроль за діяльністю підлеглих нижчестоячих прокуратур міст, районів, районів у містах тощо. У прокуратурах, починаючи з цього рівня, утворюються, як вже раніше наголошувалось, колегії у складі прокурора (голова), його заступників, інших керівних працівників.

Низовими ланками територіальних прокуратур є прокуратури міст, районів, районів у містах, міжрайонні прокуратури на правах районних ( компетенція яких поширюється на два райони або район і місто обласного підпорядкування).У цих прокуратурах ( низової ланки), за умови значного обсягу роботи у прокурорів є заступники, старші помічники й помічники.

Військова прокуратура.

Військова прокуратура України — структурний підрозділ Генеральної прокуратури України, очолюване Заступником Генерального прокурора України - Головним військовим прокурором. Здійснює нагляд за виконанням законів у Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Військовій службі правопорядку ЗСУ, СБУ та інших військових формуваннях і органах.

Структура :

1.Головна військова прокуратура (на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратуриУкраїни);

2.військові прокуратури регіонів (на правах обласних):

Військова прокуратура Центрального регіону України

Військова прокуратура Західного регіону України

Військова прокуратура Південного регіону України

Військова прокуратура сил АТО (на правах регіону)

3.військові прокуратури гарнізонів та інші військові прокуратури, прирівняні до прокуратур міст і районів:

У разі якщо в силу виключних обставин у певних адміністративно-територіальних одиницях не діють органи прокуратури України, які мають здійснювати там нагляд, за рішенням Генерального прокурора виконання їх функцій може покладатися на військові прокуратури.

Утворення, реорганізація та ліквідація військових прокуратур, визначення їх статусу, компетенції, структури і штатів здійснюються Генеральним прокурором.

66. Принцип організації і діяльності прокуратури .

Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.Стаття 3. Засади діяльності прокуратури

1. Діяльність прокуратури ґрунтується на засадах:

1) верховенства права та визнання людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю;

2) законності, справедливості, неупередженості та об’єктивності;

3) територіальності;

4) презумпції невинуватості;

5) незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов’язків;

6) політичної нейтральності прокуратури;

7) недопустимості незаконного втручання прокуратури в діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади;

8) поваги до незалежності суддів, що передбачає заборону публічного висловлювання сумнівів щодо правосудності судових рішень поза межами процедури їх оскарження у порядку, передбаченому процесуальним законом;

9) прозорості діяльності прокуратури, що забезпечується відкритим і конкурсним зайняттям посади прокурора, вільним доступом до інформації довідкового характеру, наданням на запити інформації, якщо законом не встановлено обмежень щодо її надання;

10) неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

Систему прокуратури України становлять:

1) Генеральна прокуратура України;

2) регіональні прокуратури;

3) місцеві прокуратури;

4) військові прокуратури;

5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура

Адвокатське самоврядування.

Адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом;

Адвокатське самоврядування - гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом;

Стаття 43. Засади адвокатського самоврядування

1. Адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов’язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

2. Брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування та бути обраними до їх складу можуть лише адвокати України.

Стаття 44. Завдання адвокатського самоврядування

1. Завданнями адвокатського самоврядування є:

1) забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності;

2) підтримання високого професійного рівня адвокатів;

3) утворення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;

4) створення сприятливих умов для здійснення адвокатської діяльності;

5) забезпечення відкритості інформації про адвокатуру та адвокатську діяльність;

6) забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України;

7) участь у формуванні Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному законом.

Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з’їзду адвокатів України.

Права нотаріуса

· витребувативідпідприємств, установ і організаційвідомості та документи, необхідні для вчиненнянотаріальнихдій;

· одержувати плату за наданнядодатковихпослуг правового та технічного характеру, які не пов'язаніізвчинюваниминотаріальнимидіями, а також за вчиненняприватниминотаріусаминотаріальнихдій;

· складатипроектиугод і заяв, виготовлятикопіїдокументів та виписки з них, а такождаватироз'яснення з питаньвчиненнянотаріальнихдій і консультації правового характеру.

Обов'язкинотаріуса

· здійснюватисвоїпрофесійніобов'язкивідповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійноїетики;

· сприятигромадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненніїх прав та захистізаконнихінтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідкивчинюванихнотаріальнихдій для того, щобюридичнанеобізнаність не могла бути використанаїм на шкоду;

· зберігати в таємницівідомості, одержані ним у зв'язку з вчиненнямнотаріальнихдій;

· відмовити у вчиненнінотаріальноїдії в разіїїневідповідностізаконодавствуУкраїниабоміжнародним договорам;

· вести нотаріальнеділоводство та архівнотаріусавідповідно до встановлених правил;

· дбайливоставитися до документівнотаріальногоділоводства та архівунотаріуса, не допускатиїхпошкодженнячизнищення;

· надаватидокументи, інформацію і пояснення на вимогуМіністерстваюстиціїУкраїни,

· постійнопідвищуватисвійпрофесійнийрівень та інші обов’язки передбачені законом.

91.Система і структура, порядок формування, основні функції судових і прокурорських органів США, ФРН.

В США існують дві судові системи: федеральна система і судова система штатів. Обидві вони очолюються верховними судами відповідно федерації і кожного штату. Судова система США відповідно до закону про судоустрій 1789 р. складається з трьох ланок: Верховного суду США, апеляційних судів (їх 12) і окружних судів (94). Військові суди складають особливу ланку федеральної системи. Федеральні суди створюються за рішенням конгресу, їх судді призначаються президентом за згодою сенату і залишаються на посаді, поки поводяться бездоганно (тобто довічно). Справи по першій інстанції із застосуванням федеральних законів розглядають окружні суди загальної юрисдикції (у кримінальних і цивільних справах). В округах існують також спеціальні суди: податкові, митні, претензійні за позовами до уряду США та ін Апеляційні суди розглядають скарги на рішення окружних судів, апеляційний процес проходить, як і процес по першій інстанції Головну роль в судовій системі США відіграє Верховний суд США. Він складається з 9 членів, включаючи голову, які призначаються президентом США за згодою сенату. Верховний суд є першою інстанцією по справах, де стороною є дипломати іноземних держав або штат, але в основному він виступає як апеляційна інстанція з елементами касації Суди штатів можуть розглядати справи як за законами штатів, так і за федеральними законами (за звичайними справах останньою інстанцією є верховний суд штату, з питань конституційності - Верховний суд США). Суди формуються по-різному: судді обираються населенням, призначаються мерами міст, муніципальними властями, головам вищестоящих судів. Список присяжних засідателів зазвичай складається муніципальними органами з участю різних об'єднання громадян, а для розгляду конкретної справи присяжні визначаються жеребкуванням. Генеральний прокурор США, який очолює Міністерство юстиції США як доданий йому апарат і федеральні органи прокуратури, виконує такі функції, які в інших країнах покладено на прокуратуру, міністерство внутрішніх справ, органи контррозвідки і кримінального розшуку, тюремні відомства. Сфера діяльності федеральної прокуратури в США тому набагато ширше звичайної для прокуратури сфери кримінального переслідування і державного обвинувачення і не збігається з традиційних для європейських міністерств юстиції сфер повноважень.

Федералізм США зумовив існування трьох самостійних ланок прокуратури: федерального, штатного та місцевого. Кожна ланка маєсвої особливості в організації, комплектуванні і компетенції і діє в межах своєї територіальної та предметної юрисдикції. Штат має право на основі власної конституції або відповідного законодавства встановлювати організацію і визначати обсяг повноважень прокуратури в штаті, а федеральна служба функціонує на основі законів, прийнятих Конгресом США.Ніенеральний прокурор США, ніпідлеглійому федеральні органи не вповноважені керувати прокуратурами в штатах. Прокуратура на федеральному рівні - строго централізована ієрархія правозастосовуючих органів виконавчої влади, представлена Генеральним прокурором США і Прокурорами США

У Німеччині функціонує розгалужена судова система, яка не має якогось одного вищого судового органу ні у федерації, ні в землях. Це спеціалізована судова система. Крім конституційної юстиції - Федерального конституційного суду і конституційних судів земель – діють ще п'ять гілок правосуддя: загальна, адміністративна, трудова, фінансова та соціальна юстиція. Кожна гілка судової влади має свій верховний орган (верховний суд), який називається по-різному: Федеральнасудова палата (очолює систему загальнихсудів), Федеральний адміністративний суд, Федеральний фінансовий суд, Федеральний суд з трудових справ, Федеральний суд по соціальних справах. Кожна гілка судової влади (крім конституційної юстиції має кілька інстанцій: чотири інстанції у загальнихсудів (ділянцішиї суди як нижча ланка, декільказемельнихсудів. Вищий земельний суд та Федеральна судова палата), три - у решти видів судів (крім дільничних). Прокуратура в Німеччині, як і у Франції, не становить окремої системи, а діє при судах, перебуваючи в загальному підпорядкуванні міністра юстиції. Прокурори розслідують найскладніші справи за допомогою поліцейських служб і пред'являють звинувачення. По кримінальних справах судовий розгляд завжди, в тому числі у справах приватного обвинувачення, які порушуються самими потерпілими, здійснюється за участю прокурора. Прокурори вправі в певних випадках брати участь і у розгляді цивільних справ.

92.

Суди Шотландії:

Магістратські суди - основна ланка судової системи Великої Британії. Розглядають більш як 95% кримінальних справ. Застосовують штраф або позбавлення волі на строк до 6 місяців. Якщо магістрати приходять до висновку, що обвинувачений заслуговує більш тяжкого покарання, вони передають справу до Суду корони. Магістратські суди проводять також попереднє слухання в справах стосовно злочинів, що переслідуються за обвинувальним актом. Вирішують питання щодо достатності доказів для віддання обвинуваченого до Суду корони.

Суди графств- основні органи цивільного судочинства. Розглядають близько 90% усіх цивільних судових справ. Це позови стосовно виконання умов угоди, вилучення землі у судовому порядку, майнові спори на суму до 5000 фунтів стерлінгів; цивільні порушення, банкрутство, делікти адміралтейської юрисдикції - до 15000 ф. ст.; спори щодо довірчої власності, іпотеки, партнерства - до 30000 ф. ст. Якщо сума перевищує встановлений ліміт, то позов передається до Високого суду.

Суд корони- кримінальний суд. Розглядає по першій інстанції за участю присяжних справи щодо найсерйозніших злочинів. Кількість присяжних від 10 до 12. Виправдувальні вироки, винесені судом присяжних, апеляційному оскарженню не підлягають.

Апеляційний суд має цивільне і кримінальне відділення. До складу суду входять лорд-канцлер, колишні лорд-канцлери, лорд - головний суддя, який очолює цивільне відділення, а також до 18 лордів апеляційного суду. Апеляції на судові вироки розглядаються не менше як трьома суддями . Проміжні апеляції можуть розглядатися одним чи двома суддями.

Відділення королівської лави Високого суду розглядає у першій інстанції найскладніші цивільні справи й апеляції на вироки магістратських судів з кримінальних справ. На правах складових частин цього відділення функціонують: Суд адміралтейства, в якому розглядаються спори з морських перевезень, зіткнення суден і відшкодування, пов'язаних з цим збитків тощо; Комерційний суд, якому підсудні спори торговельного характеру.

Канцлерське відділення Високого суду розглядає як суд першої інстанції цивільні справи, пов'язані з банкрутствами, управлінням майна, довірчою власністю, діяльністю компаній тощо. На правах однієї зі складових частин цього відділення функціонує Патентний суд, який розглядає клопотання генерального контролера з питань патентів, дизайну та торгових марок.

Сімейне відділення Високого суду розглядає скарги на судові рішення магістратських судів з питань сімейних відносин (розлучень, виплати аліментів, опіки та піклування).

Спеціалізовані суди відрізняються один від одного своїм складом, ефективністю, формальностями та процесуальними нормами, якими вони керуються. Деякі з них називаються трибуналами, що розглядають менш складні, другорядні справи.

Суд коронера.

Коронер - посадова особа, обов'язком якої є проведення дізнання щодо нещасних випадків з летальним кінцем або смерті за неясних обставин. Під час проведення розслідування здійснює огляд трупа, опитує свідків, проводить розшук підозрюваної особи, може заарештувати її без санкції суду. Коронер скликає спеціальне журі присяжних, які мають визначити причини смерті, спираючись на докази, встановлені коронерським дізнанням та зафіксувати її відповідним вердиктом. Якщо коронерське журі дійде висновку, що смерть була природною або внаслідок випадку чи неспровокованого самогубства, то на підставі вердикту справа закривається. За встановлення обставин, які свідчать щодо насильницької смерті чи спровокованого самогубства, ухвалюється вердикт для суду, але дізнання коронера не має закінчуватися висновком щодо винуватості когось у вчиненні злочину чи остаточним висновком щодо причини насильницької смерті. Цей вердикт разом із матеріалами дізнання направляється до суду чи до прокурора, який проводить повне розслідування. Суд і органи обвинувачення не пов'язані вердиктом коронерських присяжних і проводять слухання у звичайному порядку, де коронер може виступати як свідок.

Церковні суди.

Синод Англіканської церкви має право ухвалювати приписи стосовно будь-якого питання діяльності церкви. Припис щодо юрисдикції в церковних справах 1963р. після отримання королівської санкції набув силу закону. У кожній єпархії є консисторський суд, суддя якого є канцлером єпархії, призначеним єпископом. Юрисдикція церковних судів поширюється, головним чином, на заяви щодо непристойної поведінки священнослужителів і невиконання ними своїх обов'язків; справи, пов'язані з "обрядовим або формальним догматом". Найважливішими церковними судами є Суд архієпископа Кентерберійського та суд архієпископа Йоркського. Ці суди є апеляційними інстанціями щодо судових рішень консисторських судів. Нагляд за діяльністю церковних судів здійснює Відділення королівської лави Високого суду.

Лицарський суд.

Вирішує суперечки щодо користування геральдичними девізами та гербами. Розв'язує конфлікти стосовно права на використання символіки, емблем та прапорів. Головує в суді граф-маршал (головний церемоніймейстер і голова геральдичної палати).

Військові суди здійснюють правосуддя у Збройних Силах Великої Британії. Розглядають справи щодо серйозних порушень військового права. Однак справи щодо навмисного вбивства, зради та зґвалтування, вчинені в межах Сполученого Королівства, розглядаються судами звичайної юрисдикції. Військовий апеляційний суд розглядає апеляції на рішення судів першої інстанції. Скарги на рішення Військового апеляційного суду можуть подаватися до Суду Палати лордів.

Апеляційні суди.

Нині їх у Франції - 35. До складу апеляційного суду входять - перший голова, голови палат і члени. Число палат і склад апеляційних судів установлюється Державною радою. Судді можуть брати участь у роботі різних палат. При кожному апеляційному суді - генеральний прокурор з підлеглими йому прокурорами. В судовому засіданні бере участь 3-5 суддів. Апеляційний суд виступає як суд другої інстанції відносно всіх трибуналів, які знаходяться в його судовому окрузі

Касаційний суд - це Верховний Суд України. До його складу входять - перший голова, 6 голів палат, судді. В Касаційному суді діє 5 палат з цивільних справ і одна - з кримінальних. Якщо за розгляду справи виникає питання, що відноситься до компетенції кількох палат, то справа передається на розгляд змішаної палати. У судовій системі Франції поряд з Касаційним судом між ним і Державною радою (вищою ланкою адміністративної юстиції) знаходиться Трибунал з конфліктів. Наявність такого органу пов'язана з наявністю двох паралельних юрисдикційних систем - загальної та адміністративної. До завдань трибуналу входить розгляд конфліктів - компетенції та рішення. У першому випадку вирішується питання підсудності справи, а в другому, коли кожна із юрисдикцій по-своєму вирішила справу і ці рішення протирічать одне одному.

Трибунал з конфліктів складається із восьми членів і двох заступників. По 3 члени обирає із числа своїх радників Касаційний суд і Державна рада. Ці шість, своєю чергою, обирають із того самого кола осіб ще 2 членів і 2 заступників. Головою трибуналу є Міністр юстиції, але його головування номінальне і обмежено в основному засіданнями, на яких обирається новий склад Трибуналу, що оновлюється кожних 3 роки. Фактично Трибуналом керує обраний ними самими віце-голова

Висока палата правосуддя.

Її створення передбачено Конституцією Франції. Це, за своєю сутністю, не судовий, а парламентський орган, покликаний діяти у випадках притягнення до юридичної відповідальності Президента Франції

· Теоретичні положення які визначають організацію та діяльність СПО України;

· Чинне законодавство яке визначає організацію та діяльність СПО України;

Методологія курсу:

Місце курсу СПО, межує з такими правовими дисциплінами:

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Последнее изменение этой страницы: 2019-05-08; Просмотров: 580; Нарушение авторского права страницы