Завдання правоохоронних органів України в умовах формування правової держави.

Правоохоронні органи – це органи, діяльність яких спрямована на захист національної безпеки, забезпечення стану законності й правопорядку, захист прав, свобод та інтересів громадян, суспільства і держави та на реалізацію інших законодавчо визначених функцій держави.

В Законі України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів" подано перелік правоохоронних органів, до яких, зокрема, належать:

·  Органи прокуратури;

· Органи внутрішніх справ;

· Органи служби безпеки;

· Митні органи;

· Органи охорони державного кордону;

· Інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Правоохоронні функції або завдання здебільшого залежать від участі того чи іншого органу в охороні (підтриманні) правопорядку. Підтримання правопорядку та припинення правопорушень покладено на компетентні державні органи (прокуратуру, органи внутрішніх справ, податкову міліцію, органи Служби безпекиУкраїни), для яких діяльність і з підтримання правопорядку, запобігання правопорушенням, дізнання й розслідуваннязлочинів є обов'язковою і полягає в невідкладному й адекватному реагуванні на факти невиконання або неналежного виконання вимог правових норм з боку юридичних або фізичних осіб. Відновлення порушеного права – пріоритетне завдання у діях правоохоронних органів. Йдеться про систему правомірних дій, до яких примушують фізичну або юридичну особу, що своїми діями зумовила збитки або будь-які інші негативні наслідки, щодо їх відшкодування.  Для цього передбачено процедури скасування незаконного рішення, прийнятого державним (або й правоохоронним) органом, встановлено порядок відновлення порушених правовідносин, відшкодування моральної або матеріальної шкоди, закріплено компенсаційні виплати за неправомірні дії правоохоронних органів тощо.

Так, на правоохоронні ограни України покладаються такі завдання:

1. Прокуратура України здійснює вищий нагляд за додержанням законів України, здійснює захист від неправомірних посягань.

2. Міністерство юстиції України: здійснює захист прав і законних інтересів громадян, здійснює кодифікацію і систематизацію законодавства, розробляє проекти законодавчих актів, надає юридичну допомогу населенню, реалізує рішення судів та інших органів

3. Служба безпеки України: забезпечує захист суверенітету , конституційного ладу , територіальної цілісності, забезпечує захист науково-технічного та оборонного потенціалу України.

4. Міністерство внутрішніх справ( поліція): забезпечує особисту безпеку громадян, запобігає порушенням та припиняє їх, охороно громадського порядку, виявлення та розкриття злочинів, безпека дорожнього руху

5. Адвокатура України: забезпечує захист прав і свобод громадян, надає юридичну допомогу

6. Нотаріат України: засвідчує права , а також факти, які мають юридичне значення, надає документам юридичну силу, сдійснює нотаріальні дії, спрямовані на зберігання майна, документів.

Тому,найважливішим гарантом правопорядку та законності є правоохоронна діяльність держави, яка здійснюється через систему державних органів та громадських організацій. Можна сказати, що робота всіх державних органів здійснюється в рамках закону і сприяє утвердженню основ законності та укріпленню правопорядку.Отже правоохоронними органами слід вважати державні органи, основною (спеціальною) функцією яких є забезпечення законності та охорона правопорядку, боротьба з правопорушеннями, охорона законних прав та інтересів громадян, юридичних осіб, суспільства і держави в цілому.

 

5. Природа та поняття судової влади.
Одні дослідники визначають судову владу як сукупність діючих в Україні судів, що здійснюють правосуддя; інші ототожнюють судову владу з методом її реалізації — правосуддям. Поняття «судова влада», «судова система», «правосуддя» — родинні, але не тотожні. Влада — категорія багатогранна, тому її слід розглядати як функцію управління, засіб нав'язувати свою волю, примус, нарешті, владовідносини. Таким чином, судовій владі притаманні всі складові, що лежать в основі власне влади.

Здійснення права допустиме лише тоді, коли відбулося становлення влади. Право санкціонується владою, нею гарантується та оформлюється. Для судової влади характерна наявність, як правило, не менше двох суб'єктів відносин, одним з яких є суд.

Основу судової влади складає сукупність судових органів, які наділені різною компетенцією. Головним їх призначенням є вирішення правових конфліктів, що виникають в суспільстві між людьми, між людиною і державою, між різними структурами держави. Отже, судовій владі належить особлива роль — роль арбітра в спорах про право. Суб'єктом, який здійснює судову владу, виступає не будь-який державний орган, а тільки суд з притаманними лише йому можливостями впливу на поведінку людей та соціальні процеси.

Владовідносини як елемент судової влади, крім цього, характеризуються наявністю правових норм, що надають можливість суду виносити рішення, обов'язкові до виконання, вираженням волі суду до всіх учасників відносин, яке забезпечується застосуванням правових санкцій у разі невиконання цієї волі.

Роль судової влади в механізмі поділу влади полягає ще й у стримуванні двох інших гілок влади в межах конституційної законності шляхом здійснення конституційного судочинства і судового контролю за ними. Таким чином, судова влада — це специфічна гілка державної влади, яка реалізується уповноваженими на те спеціальними органами — судами, її призначенням є вирішення всіх виникаючих у суспільстві правових конфліктів.Наведене визначення судової влади не є вичерпним, сутність цього феномена можна розуміти лише при дослідженні його ознак і функціональної спрямованості.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: