Твір на тему «Пісня - душа народу»

Твір на тему «Пісня - душа народу»

Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа.

Є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. У ній розповідається про те, що Господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, допоможе людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло.

В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. От як пише про те І. Драч:

А пісня - це душа. З усіх потреб потреба.
Лиш пісня в серці ширить межі неба.
На крилах сонце сяйво їй лиша —
Чим глибше пісня, тим ясніш душа.

Народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.

Пісня — душа народу

Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній — пам’ять про визначних історичних діячів, минуле, щирі почуття. Пісня неодмінно лунала при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято. Пісня допомагала в праці тав дорозі.

Існує давня легенда, у якій ідеться про те, що Бог обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця леге­ нда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, допоможе людям пережити всі лиха.

В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі, прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. Без рідної пісні, як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів.

Народну пісню треба берегти, бо в ній — невичерпні багатства душі нашого народу. (З Інтернет-джерел, 180 слів)

Як вважає більшість сучасних дослідників культурної спадщини нашої країни, історію нашого народу з самого початку його зародження и до наших днів можна вивчати за змістом народних і авторських пісень. З цим ствердженням не можна не погодитись, оскільки українська пісня є справжньою душею народу і сягає в давнину, перетворюючись в унікальну поетичну біографію нашого талановитого народу.
Незважаючи на історичні обставини, що складалися в нашій крайні в той чи інший час, майже у всі часи людського буття пісні для нашого народу завжди залишалася частиною його життя, та й зараз вона є невичерпним джерелом наснаги. Багато пісень, які складалися в народі або були написані талановитими авторами, стали сьогодні довершеним творінням нашого геніального народу, можна сказати, дивом з див світу.
Пісня – душа народу, і це цілком закономірно, оскільки людське життя починається з колискової пісні, яка лине з материнських вуст, потім супроводжується різноманітними піснями в залежності від індивідуальних переваг кожного з нас, а закінчується обрядовими піснями під час того, як ми залишаємо цей світ.
Якщо говорити про народні пісні, то більшості з наших співвітчизників з дитинства відомі історичні пісні, які складалися нашими предками під час бойових походів, у кровавих та нещадних січах, під час відпочинку та на всіх інших дорогах козацької слави. З давніх-давен українська народна пісня мандрувала чумацькими шляхами, розповсюджувалась по країні заробітчанами та жовнірами, виражаючи біль та сподівання наших предків. Так, у середні віки вони відображали важку долю українського народу, висловлювали протест проти солдатчини, панщини, кріпацтва та приниження з боку інших держав.
Обрядові пісні, які складалися з моменту утворення української культури и передавалися із покоління в покоління, дійшли до нашого часу, в більшості своїй, у вигляді романтичних колядок та щедрівок, що виражають піднесений настрій та святкову суєту. Таким способом наші предки прославляли звичайну трудову людину, відволікали її думки від повсякденних проблем та дозволяли деякий час побути в вимріяній казковій країні. А ось навесні, коли все навкруги оживало, коли яскраві весняні барви природи тривожили чуйні серця української молоді, над нашими селами лунали веснянки. Вини поєднували радість очікування и тихий смуток невідомості.
Дійшли до наших часів і інші святкові пісні, та пісенні твори, які відображають повсякденне життя нашого народу. Не менш, ніж народні пісні, українці люблять твори класичних та сучасних авторів, що були перекладені на музику.
Серед українських поетів-піснярів перше слово, безперечно, належить І. Франку, який заклав основу перекладу віршів українських поетів на музику. Пізніше багато пісень склалося з віршів М. Вороного, В. Сосюри, А. Леашика, а сучасна пісенна творчість відрізняється настільки великим різноманіттям, що потребує окремого, більш детального розгляду.
Але незалежно від того, являється пісня народною чи авторською, в любому випадку це безцінна культурна спадщина нашого народу, в якій, як в дзеркалі відображається усе наше життя. І цю спадщину ми повинні знати та цінити протягом усього свого життя.

ей вислів став уже крилатим. Особливо щодо української пісні, бо українців у світі знають як співучий народ. Пісня супроводжує людину все життя: від народження й до самої берізки (так каже моя бабуся). Мама мені співала колискових пісень, а потім, коли я трохи підріс, вона вчила мане гарно говорити і ми з нею разом співали коротенькі дитячі пісеньки, особливо мені подобалася пісенька «Котку, котку рябку, викопай нам грядку».

У піснях народ ніби записав усю історію, тому є пісні історичні, є побутові, чумацькі, є обрядові пісні та безліч дитячих пісеньок. А у нас на книжковій полиці стоїть дуже цікава книжка «Історія України в народних піснях», там можна прочитати про все: і про Богдана Хмельницького, і про лицарів, що боронили землю від ворогів, і про героїчну Марусю Богуславку, яка визволила бранців із полону.

Українці — народ жартівливий, тому в збірниках пісень можна знайти безліч жартівливих пісень. І радість, і смуток, і душевні переживання народ вилив у пісню. Тож справді, пісня — душа народу.

1-й твір

Пісня - це ознака життя кожного народу, кожної людини. Якщо людина співає - вона живе і насолоджується кожною подарованою їй хвилиною. Пісня передає настрій, емоції, почуття. Піснею можна виділити радість і смуток, повернутися до історії наших предків, перейнятися духом минулого і стати одним цілим із своїми прадідами. Коли зникає пісня - помирає людська душа, людина втрачає зв язок з своїм внутрішнім світом, назавжди залишаючись лише з матеріальними цінностями . Тому так важливо берегти пісню, бо пісня - це душа народу.

http://znanija.com/task/759942

2-й твір

Пісня… Українська… Народна… Милозвучна… Лине віками по Україні. Ча­рують нас мелодійні пісні та думи.

У народі говорять: «Пісня ні в злу, ні в добру годину не покидає людину». Во­на з нами всюди, скільки стоїть цей світ. Лагідний материн наспів сповнений лю­бові до людей, природи, до всього живого. Під цей спів виростали поети, композитори, філософи, хлібороби, захисники рідної землі…

Був час, коли ми не шанували народну пісню як належить, не берегли. Тому багато чого втрачено, загублено безслідно.

Та останнім часом з народною піснею сталося диво: вона повірила в себе, в свою силу і красу, піднялася і зазвучала на повний голос.

Народна пісня — дорогоцінне надбання нашого народу. У ній завжди вчува­ється голос батьківщини, ніжний шепіт матусі, слово мудрої поради і золотий промінчик надії. Видатний письменник М. Гоголь говорив: «Народні пісні для України — це все: і поезія, й історія, і майбуття…»

Минають століття, змінюються устрої, потрясають світ війни і землетруси, на зміну одним поколінням приходять інші, зі своїми смаками та уподобання­ми. А народна пісня залишається, через усі злигодні та поневіряння проносить свою нев’янучу красу. Бо вона — це голос народу, вияв його працелюбної та спі­вучої вдачі, втілення моралі, мрій і прагнень. Пісня така ж нездоланна і безсмертна, як і той народ, який її створив:

Україна моя починається

Там, де доля моя усміхається,

І, як пісня, як спів солов’їний,

Не кінчається Україна.

http://ukrtvoru.info/narodna-pisnya-%E2%80%94-dusha-narodu/

3-й твір

Як вважає більшість сучасних дослідників культурної спадщини нашої країни, історію нашого народу з самого початку його зародження и до наших днів можна вивчати за змістом народних і авторських пісень. З цим ствердженням не можна не погодитись, оскільки українська пісня є справжньою душею народу і сягає в давнину, перетворюючись в унікальну поетичну біографію нашого талановитого народу.
Незважаючи на історичні обставини, що складалися в нашій крайні в той чи інший час, майже у всі часи людського буття пісні для нашого народу завжди залишалася частиною його життя, та й зараз вона є невичерпним джерелом наснаги. Багато пісень, які складалися в народі або були написані талановитими авторами, стали сьогодні довершеним творінням нашого геніального народу, можна сказати, дивом з див світу.
Пісня – душа народу, і це цілком закономірно, оскільки людське життя починається з колискової пісні, яка лине з материнських вуст, потім супроводжується різноманітними піснями в залежності від індивідуальних переваг кожного з нас, а закінчується обрядовими піснями під час того, як ми залишаємо цей світ.
Якщо говорити про народні пісні, то більшості з наших співвітчизників з дитинства відомі історичні пісні, які складалися нашими предками під час бойових походів, у кровавих та нещадних січах, під час відпочинку та на всіх інших дорогах козацької слави. З давніх-давен українська народна пісня мандрувала чумацькими шляхами, розповсюджувалась по країні заробітчанами та жовнірами, виражаючи біль та сподівання наших предків.

Пісня — душа народу

Так ніхто не кохав.

Через тисячі літ

Лиш приходить подібне кохання.

І земля убирається зрання.

Піснярем 60-х років XX століття називають А. Леашика. Його «Пісня про рушник» стало однією з найулюбленіших. Привертає увагу в цій пісні образ рушника, що…



ПІСНЯ – ДУША НАРОДУ

Покажіть мені народ, у якого було б більше пісень...

Важко відшукати більш талановитий народ, ніж ми – українці. В нашій народній творчості таяться величезні скарби. А найбільшою її окрасою є народні пісні. Певен, що у світі не знайдеться бодай однієї людини, яку б не зачарувала українська народна пісня. Вона вражає багатством мотивів і роз-маїттям тем. З молоком матері вбирають малюки колискові пісні. Лагідний материн наспів засіває дитячу душу любов’ю до людей, природи, до всього живого. Саме над колискою твориться найбільша таїна людського буття – переливання в душу дитини найщиріших материнських почуттів. Всі великі дороги в широкий світ завжди починаються від материнських пісень, співа-них над колискою. Вони сповнюють ніжними спогадами все наше подальше життя.

Народна пісня оспівує неповторну і милу серцю красу рідної землі : її тополі, явори і смереки, дрімучі ліси й безкраї степи, колосисті поля й окса-митові луки, яскраві зорі і стежки-доріжки. Завдяки народній ліричній пісні у всьому світі Україну асоціюють з вербою і калиною. Наша народна пісня, на-че жива істота, сумує й радіє, захоплюється й розчаровується, кохає й пере-живає щем розлуки, сміється і ридає.

В народних піснях прославляється щедрість і гостинність нашого наро-ду, міцні родинні зв’язки. У цих перлинах народної творчості звеличено пра-цю і одвічні людські чесноти. Засуджено ледарство, черствість, байдужість.

У народі будуть вічно жити героїчні захисники рідної землі, оспівані в піснях. Ці історичні пісні є славою народу, предметом його національної гор-дості. Вони були вірними супутниками історії нації, яка пройшла тернистими шляхами принижень, поневірянь, зради. Історичні пісні – згусток благород-них ідеалів, що був рушійною силою дійової любові до Батьківщини. Нам відомі пісні про визвольну боротьбу під проводом Богдана Хмельницького, про славних ватажків народних повстань та героїчні подвиги українського народу. Ці пісні були складені кобзарями, що закликали воїнів на боротьбу із загарбниками, творили славу їхній хоробрості.

Найбільшою окрасою усної народної творчості і найціннішим її скар-бом є обрядові пісні. Саме вони передають всю надзвичайну духовну красу нашого талановитого народу. Здавна пов’язана з язичницькими віруваннями, обрядова пісня славила звичайну людину-трудівника, вела її в ідеальну краї-ну вимріяного та бажаного. Перед Новим роком та Різдвом виконувалися щедрівки та колядки, бажаючи добрим людям багатий врожай, усіляких га-раздів та славних гостей. Навесні з усіх куточків сіл лився чарівний мотив веснянок, пронизаний радісним неспокоєм пробудження матінки-природи і сподіваннями на багатий врожай. А жниварський цикл пісень становить згусток хліборобської гордості за результат своєї нелегкої праці. Вони про-йняті оптимізмом, любов’ю до рідної землі.

Завжди будуть хвилювати і зворушувати пісні про кохання і людські взаємини. Бо саме в них розкрилася чиста й красива, ніжна і чарівна душа нашого народу. І хоча народні ліричні пісні здебільшого сумні, а іноді навіть трагічні, вони надзвичайно мелодійні. Проте, в них завжди спалахують зблиски надії і світлої мрії. Саме тому їхня краса так полонить душу.

В чому ж сила і невмируща суть української народної пісні ? В тому, що мудра поезія пісень проймає до найглибших струн душі, радує її, випливає слізьми, та не гіркими, а такими, що облегшують душу, вселяють надію і гор-дість. У цих невеличких за розміром перлинах вмістилася вся велич народно-го досвіду і мудрості. Не зважаючи на своє багатовікове існування, українсь-кі народні пісні не застаріли і несуть в собі духовну красу нашого таланови-того народу. І саме тому народна пісня є безсмертною, як і сам народ.

Петров Олександр (29.11.1996 р.н.)

……………………………………………………………………………………………………………………………….

КАЛЬДЕРОН

 1 Кожна людина спроможна керувати своїми емоціями, душевним станом. У всіх є право вільно висловлювати думку. Хоча, у драмі Кальдерона"Життя-це сон", Сехісмундо був обмеженим цим правом, живучи у в"язниці.Він не мав власної думки, а лише піддавався громадській думці, через що він і став жорстоким по відношенню до оточуючих. Його переповнювало почуття помсти, помсти батькові за тяжку долю. Хоча наприкінці твору ми бачимо, як Сехісмундо суттєво змінюється на кращу сторону, стає шляхетним. І тут ми розуміємо, що йому вдалось приборкати того звіра, що сидів у його душі. У сучасності ми навряд зустрінемось з такою ситуацією, тому що люди мають більше прав, і тому вони вільно висловлюють думки, без ніяких ущемлень. Приборкати у собі звіра-означає контролювати свої емоції, перебувати у гармонії зі своїм внурішнім світом.Тож, слід діяти обдумано,перед тим, як щось зробити.

Педро Кальдерон є відомим іспанським драматургом епохи бароко. Серед відомих у всьому світі творів цього письменника найбільшої популярності набула п’єса «Життя – це сон», сюжет якої став яскравим прикладом духовної еволюції людини. З головним героєм цього твору принцом Сехисмундо ми зустрічаємось у вежі, де його тримають як небезпечного звіра. Тримають тільки тому, що на момент його народження гороскоп пророкував появу на світ правителя-тирана. На диво, ми бачимо незвичайно сильну особистість, людину, яка сповнена сумними роздумами про вроджену гріховність людини і навколишній стан речей. Сехисмундо добре розуміє, що над ним тяжіє якийсь фатум, але він не може зрозуміти, як його подолати.

Поштовхом до подальшого духовного та морального розвитку принца стає рішення короля і батька змінити його положення і звільнити з ув’язнення. Однак, тільки-но з’явившись у царських палатах, Сехисмундо перетворюється на справжнього самодура, який наліво й направо погрожує смертю усім оточуючим. У його поведінці гарно видно гнів на кривдників і нездоланне бажання їм помститися. Він навіть не намагається боротися з тими пристрастями, які бурують у його душі.

Сехисмундо добре усвідомлює свою жорсткість, але не прагне її вгамувати і знаходить їй виправдання. Адже він – син жорстокого польського короля Басиліо. Його батько напередодні народження сина отримав пророкування, що його нащадком стане справжній тиран, ще зліший та жорстокіший, ніж він сам. Тому с перших же днів свого життя принц опинився у безлюдній вежі у якості в’язня.

Перебуваючи за ґратами, Сехисмундо намагався побороти в собі звіра і це йому майже вдалося. Але звільнившись і потрапивши до королівського двору, він навіть не спробував довести, що він така ж людина, як і оточуючі. А коли батько намагається нагадати йому про людинолюбство, напоумити його, на це принц відповідає:

«Так як же мені тебе обійняти ,

Яка вміє вбивати ?».

Так Сехисмундо докоряє батькові за те, що той закрив для нього двері королівського палацу, а його рідним домом зробив неприступну вежу, де син виріс, як справжній звір, навіть незважаючи на те, що з початку таким не був. Принца знову повертають до башти та запевняють, що перебування у королівському дворі коло батька – це всього лише сон: «Життя – це сон».

Поки Сехисмундо знаходиться у заточенні, його батько король Басиліо вирішує зробити спадкоємцем трону герцога Астольфо і робить це, незважаючи на протести свого народу. Це рішення стає причиною повстання, під час якого принца визволяють із в’язниці. Сехисмундо очолює повсталих, які виступають проти засилля Московії, звідки був герцог Астольфо, і бореться разом із своїм народом за незалежність Батьківщини. Після перемоги принца обирають королем і він отримує необмежену владу. Але тепер Сехисмундо став абсолютно байдужим до насолод і життєвих благ, адже йому вдалося перемогти власний егоїзм. Набути гуманність і мудрість йому перемогла впевненість в тому, що життя – це справді сон. І відмовляючись від влади, він каже своїм ураженим придворним: «Моїм вчителем був сон». Передбачення пророцтва так і не здійснюються, адже долю перемогла воля людини, воля, яка перемогла і звіра в душі і серці Сехисмундо.

Кожен з нас майже постійно бореться сам з собою, кожен з нас намагається перемогти звіра, що знаходиться десь глибоко в душі. Кожен з нас намагається довести іншим, що він не звір, та разом з тим зовсім не помічає того, що відбувається навколо нього, того, що відбувається з іншими людьми. Намагаючись бути людиною, ми руйнуємо те, що створено самою природою, те, що ми отримали при народженні. Тому, на мій погляд, драма Педро Кальдерона на яскравому прикладі доводить нам, що ніхто не зможе стати справжньою людиною, доки не переможе в собі звіра і не зрозуміє, що найважливіші у нашому житті цінності не матеріальні, а моральні і духовні                                                                                                                                                     ………………………………………………………..                                                                                                                                  надмірна метафоричність, яку бачимо, наприклад, у монолозі

Росаури на початку твору:

О гіппогрифе ярий,

Куди на горе наше,

Мій коню, в шалі тому

Цих скель стрімких і голих

Твір на тему «Пісня - душа народу»

Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа.

Є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. У ній розповідається про те, що Господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, допоможе людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло.

В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. От як пише про те І. Драч:

А пісня - це душа. З усіх потреб потреба.
Лиш пісня в серці ширить межі неба.
На крилах сонце сяйво їй лиша —
Чим глибше пісня, тим ясніш душа.

1234Следующая ⇒

Поделиться: