Ніколи не померкнуть іскорки дотепів, веселощів жартівливих пісень. Адже наш народ, як ніякий інший народ у світі, вміє посміятися над собою. Тому такий народ ніколи не здолати жодному ворогові.

В чому ж сила і невмируща суть української народної пісні ? В тому, що мудра поезія пісень проймає до найглибших струн душі, радує її, випливає слізьми, та не гіркими, а такими, що облегшують душу, вселяють надію і гор-дість. У цих невеличких за розміром перлинах вмістилася вся велич народно-го досвіду і мудрості. Не зважаючи на своє багатовікове існування, українсь-кі народні пісні не застаріли і несуть в собі духовну красу нашого таланови-того народу. І саме тому народна пісня є безсмертною, як і сам народ.

Петров Олександр (29.11.1996 р.н.)

……………………………………………………………………………………………………………………………….

КАЛЬДЕРОН

 1 Кожна людина спроможна керувати своїми емоціями, душевним станом. У всіх є право вільно висловлювати думку. Хоча, у драмі Кальдерона"Життя-це сон", Сехісмундо був обмеженим цим правом, живучи у в"язниці.Він не мав власної думки, а лише піддавався громадській думці, через що він і став жорстоким по відношенню до оточуючих. Його переповнювало почуття помсти, помсти батькові за тяжку долю. Хоча наприкінці твору ми бачимо, як Сехісмундо суттєво змінюється на кращу сторону, стає шляхетним. І тут ми розуміємо, що йому вдалось приборкати того звіра, що сидів у його душі. У сучасності ми навряд зустрінемось з такою ситуацією, тому що люди мають більше прав, і тому вони вільно висловлюють думки, без ніяких ущемлень. Приборкати у собі звіра-означає контролювати свої емоції, перебувати у гармонії зі своїм внурішнім світом.Тож, слід діяти обдумано,перед тим, як щось зробити.

Педро Кальдерон є відомим іспанським драматургом епохи бароко. Серед відомих у всьому світі творів цього письменника найбільшої популярності набула п’єса «Життя – це сон», сюжет якої став яскравим прикладом духовної еволюції людини. З головним героєм цього твору принцом Сехисмундо ми зустрічаємось у вежі, де його тримають як небезпечного звіра. Тримають тільки тому, що на момент його народження гороскоп пророкував появу на світ правителя-тирана. На диво, ми бачимо незвичайно сильну особистість, людину, яка сповнена сумними роздумами про вроджену гріховність людини і навколишній стан речей. Сехисмундо добре розуміє, що над ним тяжіє якийсь фатум, але він не може зрозуміти, як його подолати.

Поштовхом до подальшого духовного та морального розвитку принца стає рішення короля і батька змінити його положення і звільнити з ув’язнення. Однак, тільки-но з’явившись у царських палатах, Сехисмундо перетворюється на справжнього самодура, який наліво й направо погрожує смертю усім оточуючим. У його поведінці гарно видно гнів на кривдників і нездоланне бажання їм помститися. Він навіть не намагається боротися з тими пристрастями, які бурують у його душі.

Сехисмундо добре усвідомлює свою жорсткість, але не прагне її вгамувати і знаходить їй виправдання. Адже він – син жорстокого польського короля Басиліо. Його батько напередодні народження сина отримав пророкування, що його нащадком стане справжній тиран, ще зліший та жорстокіший, ніж він сам. Тому с перших же днів свого життя принц опинився у безлюдній вежі у якості в’язня.

Перебуваючи за ґратами, Сехисмундо намагався побороти в собі звіра і це йому майже вдалося. Але звільнившись і потрапивши до королівського двору, він навіть не спробував довести, що він така ж людина, як і оточуючі. А коли батько намагається нагадати йому про людинолюбство, напоумити його, на це принц відповідає:

«Так як же мені тебе обійняти ,

Коли рукою торкнуся про руку ,

Яка вміє вбивати ?».

Так Сехисмундо докоряє батькові за те, що той закрив для нього двері королівського палацу, а його рідним домом зробив неприступну вежу, де син виріс, як справжній звір, навіть незважаючи на те, що з початку таким не був. Принца знову повертають до башти та запевняють, що перебування у королівському дворі коло батька – це всього лише сон: «Життя – це сон».

Поки Сехисмундо знаходиться у заточенні, його батько король Басиліо вирішує зробити спадкоємцем трону герцога Астольфо і робить це, незважаючи на протести свого народу. Це рішення стає причиною повстання, під час якого принца визволяють із в’язниці. Сехисмундо очолює повсталих, які виступають проти засилля Московії, звідки був герцог Астольфо, і бореться разом із своїм народом за незалежність Батьківщини. Після перемоги принца обирають королем і він отримує необмежену владу. Але тепер Сехисмундо став абсолютно байдужим до насолод і життєвих благ, адже йому вдалося перемогти власний егоїзм. Набути гуманність і мудрість йому перемогла впевненість в тому, що життя – це справді сон. І відмовляючись від влади, він каже своїм ураженим придворним: «Моїм вчителем був сон». Передбачення пророцтва так і не здійснюються, адже долю перемогла воля людини, воля, яка перемогла і звіра в душі і серці Сехисмундо.

Кожен з нас майже постійно бореться сам з собою, кожен з нас намагається перемогти звіра, що знаходиться десь глибоко в душі. Кожен з нас намагається довести іншим, що він не звір, та разом з тим зовсім не помічає того, що відбувається навколо нього, того, що відбувається з іншими людьми. Намагаючись бути людиною, ми руйнуємо те, що створено самою природою, те, що ми отримали при народженні. Тому, на мій погляд, драма Педро Кальдерона на яскравому прикладі доводить нам, що ніхто не зможе стати справжньою людиною, доки не переможе в собі звіра і не зрозуміє, що найважливіші у нашому житті цінності не матеріальні, а моральні і духовні                                                                                                                                                     ………………………………………………………..                                                                                                                                  надмірна метафоричність, яку бачимо, наприклад, у монолозі

Росаури на початку твору:

О гіппогрифе ярий,

⇐ Предыдущая1234

Поделиться: