Українська пісня – душа народу. Роль пісні у житті народу. Твір.

Українська мова є дуже мелодійною, вона чарівно вплітається в пісні. В одних розповідається про красу нашого краю. В інших нащадкам передалася слава наших прадідів-козаків. Є пісні про чарівні людські почуття та переживання.

Пісня заспокоює, розрадить, подарує мрію. Так сьогодні набула особливого змісту стара лемківська тужлива пісня «Пливе кача по Тисині». Тепер вона нагадує нам про полеглих новітніх героїв.

Наш народ зберігає традиції та моральні цінності у своїх великих родинах. Вони гарно передані у піснях. В наших піснях мрії та надії, сподівання. Багато чудових віршів, які покладені на музику, стали улюбленими піснями. Їх виконують на концертних площадках, весіллях, забавах або вона просто звучить для душі.

Душевна пісня завжди супроводжувала, супроводжує та буде супроводжувати кожного з нас у житті.

Пісня — душа народу

На думку китайських дослідників, історію народу можна вивчати за змістом як народних, так і авторських пісень.

З цією думкою не можна не погодитись, оскільки українська пісня, що своїм корінням сягає в сиву давнину, — це геніальна поетична біографія нашого народу.

У всі часи людського буття пісня в Україні була органічною часткою людського життя, невичерпним джерелом наснаги, довершеним творінням генія народу, дивом з див світу.

Життя кожної людини починається з пісні, що лине з материнських вуст. Ніжні, задушевні мамині пісні супроводжують увесь людський рід.

Серед народних пісень найбільш відомі історичні та обрядові. Пісня історична була у кривавих січах, у походах, по всіх дорогах козацької слави. Мандрувала вона чумацькими шляхами, з жовнірами та заробітчанами. Відобразила важку долю, висловлюючи протест проти панщини та кріпацтва, солдатчини, приниження.

Обрядові пісні — романтично-піднесені колядки та щедрівки — поетичним словом прославляли трудову людину, відривали її думки від буденних проблем, вели вимріяно-казкову країну. А навесні, коли все оживало навкруги, коли краса природи тривожила чуйні молоді серця, над українськими .селами лунали веснянки. У цих піснях поєднувалася радість із тихим смутком. За весною наставала русальна неділя, а далі — підготовка до весілля. Дійшли до нашого часу й купальські та жнивні пісні. Вони сповнені бадьорим настроєм, привабливістю, мріями про добробут, любов'ю до природи. Серед народних пісень до щему тривожать душу ліричні пісні, які супроводжують молодих під вінець. У них — відгомін сімейних радощів, жаль за не сповненими мріями, нарікання на важку долю, журба за справжнім коханням.

Серед поетів-піснярів перше слово, безумовно, належить І. Франку, який з молоком матері ввібрав у себе любов, що виявила себе у зрілій поезії.

Поезії збірки каменяра «Зів'яле листя» привернули увагу композиторів і зазвучали на всю Україну «Червона калино, чого в лузі гнешся?», «Чому являєшся мені у сні?», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» та інші.

Багато віршів М. Вороного теж покладено на музику. Його поезія ніколи не залишала читачів байдужими. Магічність віршів Вороного не в словах, а в музичності кожної строфи, кожного рядка. Ця музичність, яка бентежить, захоплює, тривожить.

У поезії В. Сосюри, все ніби звичне, розмірене, традиційне. Розповідь плине тихо, спокійно. А душа переповнюється незбагненним почуттям, аж дух захоплює, коли чуєш:

Так ніхто не кохав.

Через тисячі літ

Лиш приходить подібне кохання.

В день такий розквітає весна на землі

І земля убирається зрання.

Піснярем 60-х років XX століття називають А. Леашика. Його «Пісня про рушник» стало однією з найулюбленіших. Привертає увагу в цій пісні образ рушника, що…



ПІСНЯ – ДУША НАРОДУ

Покажіть мені народ, у якого було б більше пісень...

Важко відшукати більш талановитий народ, ніж ми – українці. В нашій народній творчості таяться величезні скарби. А найбільшою її окрасою є народні пісні. Певен, що у світі не знайдеться бодай однієї людини, яку б не зачарувала українська народна пісня. Вона вражає багатством мотивів і роз-маїттям тем. З молоком матері вбирають малюки колискові пісні. Лагідний материн наспів засіває дитячу душу любов’ю до людей, природи, до всього живого. Саме над колискою твориться найбільша таїна людського буття – переливання в душу дитини найщиріших материнських почуттів. Всі великі дороги в широкий світ завжди починаються від материнських пісень, співа-них над колискою. Вони сповнюють ніжними спогадами все наше подальше життя.

Народна пісня оспівує неповторну і милу серцю красу рідної землі : її тополі, явори і смереки, дрімучі ліси й безкраї степи, колосисті поля й окса-митові луки, яскраві зорі і стежки-доріжки. Завдяки народній ліричній пісні у всьому світі Україну асоціюють з вербою і калиною. Наша народна пісня, на-че жива істота, сумує й радіє, захоплюється й розчаровується, кохає й пере-живає щем розлуки, сміється і ридає.

В народних піснях прославляється щедрість і гостинність нашого наро-ду, міцні родинні зв’язки. У цих перлинах народної творчості звеличено пра-цю і одвічні людські чесноти. Засуджено ледарство, черствість, байдужість.

У народі будуть вічно жити героїчні захисники рідної землі, оспівані в піснях. Ці історичні пісні є славою народу, предметом його національної гор-дості. Вони були вірними супутниками історії нації, яка пройшла тернистими шляхами принижень, поневірянь, зради. Історичні пісні – згусток благород-них ідеалів, що був рушійною силою дійової любові до Батьківщини. Нам відомі пісні про визвольну боротьбу під проводом Богдана Хмельницького, про славних ватажків народних повстань та героїчні подвиги українського народу. Ці пісні були складені кобзарями, що закликали воїнів на боротьбу із загарбниками, творили славу їхній хоробрості.

Найбільшою окрасою усної народної творчості і найціннішим її скар-бом є обрядові пісні. Саме вони передають всю надзвичайну духовну красу нашого талановитого народу. Здавна пов’язана з язичницькими віруваннями, обрядова пісня славила звичайну людину-трудівника, вела її в ідеальну краї-ну вимріяного та бажаного. Перед Новим роком та Різдвом виконувалися щедрівки та колядки, бажаючи добрим людям багатий врожай, усіляких га-раздів та славних гостей. Навесні з усіх куточків сіл лився чарівний мотив веснянок, пронизаний радісним неспокоєм пробудження матінки-природи і сподіваннями на багатий врожай. А жниварський цикл пісень становить згусток хліборобської гордості за результат своєї нелегкої праці. Вони про-йняті оптимізмом, любов’ю до рідної землі.

Завжди будуть хвилювати і зворушувати пісні про кохання і людські взаємини. Бо саме в них розкрилася чиста й красива, ніжна і чарівна душа нашого народу. І хоча народні ліричні пісні здебільшого сумні, а іноді навіть трагічні, вони надзвичайно мелодійні. Проте, в них завжди спалахують зблиски надії і світлої мрії. Саме тому їхня краса так полонить душу.

⇐ Предыдущая1234Следующая ⇒

Поделиться: