Травма грудної клітки і живота

 

1. Визначення : Ушкодження тканин, кісткової основи грудної клітки і її органів внаслідок дії на них
різних по силі механічних і фізичних факторів.

2. Актуальність проблеми:

A) На травму грудної клітки припадає до 30% летальних випадків.

Б) Різні ушкодження грудної клітки нерідко супроводжуються однотипними порушеннями функції дихання, кровообігу, які можуть привести до загибелі потерпілого.

B) До 15% всіх кісткових ушкоджень становлять переломи ребер.

3. Механізм ушкоджень грудної клітки:

A) Механічний вплив на грудну клітку: удари, падіння, стискання.

Б) Пошкодження колючим або ріжучим предметом: ножові поранення.

B) Вогнепальні поранення.

Г) Баротравма.

4. Патогенез ушкоджень грудної клітки:

A) При пораненнях має місце пряме ушкодження тканин грудної клітки з можливим ушкодженням плеври, легень, серця.

Б) При тупій травмі грудної клітки плевра, легені, судини можуть ушкоджуватись відламками ребер.

B) При стисканні грудної клітки переломи ребер можуть виникати осторонь від точки прикладання сили.

5. Класифікація травм грудної клітки:

а) за ушкодженням шкірних покривів:

- закриті - без порушення цілісності шкірних покривів (в 75% супроводжуються переломами ребер):

- забій грудної клітки;

- струс грудної клітки;

- стискання грудної клітки;

- відкриті - з порушенням цілісності шкірних покривів;

б) за сполученням плевральної порожнини із зовнішнім середовищем:

- відкриті непроникаючі;

- відкриті проникаючі (з ушкодженням або без ушкодження органів грудної клітки);

в) за наявністю ускладнень:

- неускладнені ушкодження;

- ускладнені ушкодження (гемоторакс, пневмоторакс, хілоторакс, плевропульмональний шок, тампонада перикарда).

6. Особливості клінічної картини травм грудної клітки:

• загальні симптоми - ознаки порушення дихання і кровообігу, шоку і крововтрати;

• місцеві симптоми - біль, ознаки перелому каркаса грудної клітки;

• специфічні симптоми - підшкірна емфізема, кровохаркання, клініка пневмотораксу, гемотораксу.

A) Скарги:

- біль у грудній клітці;

- утруднення дихання;

- загальна слабкість.

Б) Анамнез захворювання :

-   з'ясовуються обставини і механізм травми.

B) Об'єктивні прояви:
а) огляд :

- блідість шкірних покривів;

- зміни глибини і частоти дихання, відставання однієї з половин грудної стінки в акті дихання;

- наявність ран на грудній клітці;

б) пальпація (допомагає встановити):

- локалізацію болючості;

- наявність підшкірної емфіземи (повітря із рани легень через грудну порожнину і дефект у парієтальній плеврі проникає у підшкірну клітковину грудної клітки), що визначається як симптом крепітації;

- наявність патологічної рухливості відламків ребер;

в) перкусія (дозволяє виявити):

- наявність повітря у плевральній порожнині - тимпаніт;

- наявність рідини у плевральній порожнині - притуплення перкуторного звуку;

- межі серця і легенів;

- наявність зсуву органів середостіння;

г) аускультація виявляє:

- наявність або відсутність дихальних шумів;

- зміну їх звучності і характеристик.

7. Стани, які реально загрожують життю травмованого:

- тампонада серця;

- тотальний гемоторакс;

- напружений пневмоторакс;

- ушкодження великої судини;

- вікончастий перелом ребер (перелом ребер по кількох лініях);

- розрив діафрагми;

- торакоабдомінальні поранення.

8. Принципи діагностики травм грудної клітки :

A) Обстеження потерпілого починають із оцінки тяжкості його стану (при важкому стані обстеження виконується одночасно із протишоковими заходами).

Б) Фізикальне обстеження потерпілого проводять після зняття одягу.

B) Усім потерпілим із травмою грудної клітки необхідно виконувати рентгенографію у двох проекціях: прямій і бічній, краще у вертикальному положенні потерпілого.

Г) Для оцінки рухливості куполів діафрагми віддається перевага рентгеноскопії.

9. Принципи лікування травм грудної клітки:

A) Усунення загрозливих для життя станів (асфіксія, асистолія).

Б) Адекватне знеболювання постраждалого (анальгетики, новокаїнові блокади).

B) Виведення із шоку.

Г) Дихальна гімнастика (не обмежувати екскурсію грудної клітки тугим бинтуванням – небезпека розвитку пневмонії!).

Д) У більшості випадків консервативна терапія - видалення із плевральної порожнини повітря, крові до повного розправлення легень.

 Е) Термінове оперативне лікування у випадку кровотечі, що триває, тампонади перикарда, розриву діафрагми.

 Є) Відстрочене оперативне лікування при продовженні надходження повітря по дренажу.

10. Ускладнення травми грудної клітки :

- гнійний плеврит;

- емпієма плеври;

- медіастиніт.

Забій грудної клітки

1. Визначення : Забій грудної клітки - ушкодження без порушення цілісності шкірних покривів, внутрішніх органів і реберного каркаса.

2. Механізм травми : падіння на нерухомі та рухомі предмети.

3. Клінічна картина:

A) Скарги:

- біль у забитому місці, що посилюється при диханні і  рухах.
Б) Анамнез захворювання:

- з'ясовуються обставини травми.

B) Об'єктивні дані:

а)    огляд:

- на загальний стан, як правило, не впливає або впливає незначно;

- шкірні покриви грудної клітки без змін або є синці, припухлість у місці травми;

- іноді відставання забитої половини грудної клітки в акті дихання;

б) пальпація:

- болючість і ущільнення в місці удару;

в) перкусія і аускультація патологічних змін не виявляє.

4. Діагностика грунтується:

- на клінічних даних;

- на даних лабораторних досліджень і рентгенографії грудної клітки (без патологічних змін).

5. Лікування забою грудної клітки:

- знеболюючі препарати або новокаїнова блокада місця травми;

- перші два дні - холод, далі теплові процедури (УВЧ, іонофорез);

- дихальна гімнастика;

- працездатність відновлюється протягом 1-2 тижнів.

Переломи ребер

1. Визначення: Перелом ребер - це порушення цілісності
каркаса грудної клітки (часто поєднується із забоєм грудної
клітки).

2. Механізм травми - удари, падіння, стискання (перелом
виникає в місці найбільшого згинання ребер).

3. Види переломів ребер:

- одиничні;

- множинні (при переломі 6 і більше ребер життєва
ємність легенів на боці ураження зменшується на
30-40% і можуть виникати небезпечні для життя
розлади зовнішнього дихання);

- подвійні або вікончасті переломи утворюють "ре­
берні клапани", при яких виникає парадоксальне
дихання (флотація ділянки грудної клітки): під час
вдиху ділянка поламаних ребер ("реберний клапан")
в результаті утворення негативного тиску в пле­
вральній порожнині западає, а під час видиху в
результаті підвищення тиску в плевральній по­
рожнині - вибухає .

 

Рис. 15. Множинні переломи ребер.

 

Рис. 16. Вікончастий (флотуючий) перелом ребер.

4. Клінічна картина:

-   при множинних і подвійних переломах можливий розви­
ток шоку (тахікардія, падіння артеріального тиску).

A) Скарги:

- біль у місці перелому, що різко посилюється при диханні та рухах;

- при множинних і подвійних переломах - утруднення дихання, нестача повітря.
Б) Анамнез захворювання:

- з'ясовуються обставини і механізм травми.

B) Об'єктивні прояви:

а) огляд:

- загальний стан при одиничних переломах страждає незначно, при множинних і подвій­них - тяжкий;

- шкірні покриви бліді, при множинних і подвійних переломах акроціаноз, синці, гематоми на грудній клітці;

- різного ступеня задишка;

- відставання травмованої половини грудної клітки в акті дихання, поверхневе дихання, парадоксальне дихання;

б) пальпація:

- значна болючість, патологічна рухомість реберних відламків;

- крепітація відламків у місці перелому;

- флотація ділянки грудної клітки при подвійних переломах;

в) перкусія - при відсутності ушкоджень плеври і легень виявляє болючість лише у місці перелому;

г) аускультація - ослаблення везикулярного дихання, найбільш виражене при множинних і подвійних переломах.

5. Діагностика переломів ребер:

- дані лабораторних досліджень при неускладненому переломі - без патологічних змін;

- рентгенографія грудної клітки виявляє ділянки перелому.

6. Лікування переломів ребер:

- знеболюючі препарати;

- міжреберна новокаїнова або спирт-новокаїнова блокада перелому (у місце перелому вводять 40-50 мл 0,5% новокаїну або 5-Ю мл 0,5% новокаїну з 1 мл спирту);

- перші два дні - холод, далі - теплові процедури (УВЧ, іонофорез);

- дихальна гімнастика (бинтування грудної клітки не застосовувати!);

- фіксація на 2-3 тижні флотуючої ділянки липким пластиром, спеціальною пластмасовою шиною, перекриваючи місця переломів на 5-7 см;

- при значній флотуючій ділянці і множинних переломах ребер по передніх лініях з більшим зсувом - лікування оперативне: остеосинтез ребер;

- працездатність при одиничних переломах відновлюється протягом 3-4 тижнів, при множин­них - за більш пізні терміни.

Струс грудної клітки

1. Визначення : Струс грудної клітки - це механічний вплив на тканини, що приводить до порушення їх функціонального стану без явних анатомічних ушкоджень.

2. Причини ушкодження : вплив вибухової хвилі (при бомбардуваннях, артобстрілі, підривних роботах, землетрусі).

3. Механізм розвитку ушкодження : різке подразнення симпатичних і блукаючих нервів приводить до порушення функції дихання, серцево-судинної і нервової систем - розвивається шок.

4. Клінічна картина:

- загальний стан вкрай тяжкий: різке падіння артеріального тиску, брадикардія.
А) Скарги:

- найчастіше потерпілий без свідомості.

Б) Анамнез захворювання:

- з'ясовуються обставини і механізм травми.
В) Об'єктивні прояви:

а) огляд:

- різка блідість шкірних покривів;

- прискорене поверхневе дихання (тахіпное);

- видимі ушкодження на грудній клітці не визначаються;

б) пальпація і перкусія - малоінформативні;

в) аускультація - різке ослаблення везикулярного дихання.

5. Діагностика струсу грудної клітки :

- ґрунтується на знанні обставини травми і клінічних даних.

6. Лікування струсу грудної клітки:

- двостороння шийна вагосимпатична блокада;

- протишокові заходи.

Стискання грудної клітки

1. Визначення: Стискання грудної клітки - ушкодження без порушення цілісності шкірних покривів м'яких тканин грудної клітки внаслідок порушення кровообігу і їх ішемії.

2. Причини ушкодження :

- вплив на грудну клітку двох твердих тіл із протилежних сторін (завали, буфери вагонів та ін.).

3. Механізм ушкодження:

- раптове підвищення внутрішньогрудного тиску приводить до порушення відтоку крові і її виходу із судин плевральної порожнини у верхню порожнисту вену, вени голови і шиї, що викликає
застійний крововилив - травматичну асфіксію;

- як правило, стискання супроводжується переломами ребер, розривом тканини легень.

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: