Управлінське рішення як наукова категорія.

Державне рішення - певний вибір та обґрунтування певного проекту дій державних органів, вкладених у досягнення громадських цілей.

Слід розрізняти політичні та адміністративних рішень. Перші - згусток політичного керівництва. Вони підпорядковані здійсненню спільних інтересів і спільних цілей соціальних груп, або даного співтовариства. Політичні рішення приймає на регіональному рівнях чи рамках якогось суспільства, то вони торкнуться інтересів державного союзу людей, функціонування структури державної влади. Адміністративні рішення є акти управлінських дій, що регулюють функціонування окремих видів виробничо-господарської, соціальної й культурної сфери життя громадян, безліч поточної практичної діяльності окремих організацій. Адміністративні рішення - функція органів виконавчої влади і управління.

Політичні рішення, на відміну адміністративних, завжди безпосередньо чи опосередковано адресовані певним групам людей, служать засобом регулювання відносин, є способом висловлювання й реалізації соціальних інтересів і цілей. Вони - результат діяльності суб'єктів політичної влади й політичного керівництва. Відповідно до принципу пріоритетності політики у управлінні політичні рішення мають домінуюче значення стосовно адміністративно-управлінських.

Державне рішення характеризується передусім суб’єктом, хто приймає рішення - керівний орган у структурі державної влади - колегіальний чи індивідуальний; суб’єктом-виконавцем рішення є апарати державної служби; об’єктом, якому адресовано рішення - нижчі керівні органи, соціальні групи, зайняті у різноманітних галузях життєдіяльності суспільства, політичні та громадські об'єднання.

Інші характеристики державного рішення:

- авторитет рішення, що означає рівень суб'єкта структурі державної влади, приймає рішення про його легітимність і обґрунтованість;

- діапазон рішення, що характеризує політичний простір, у якому воно діє, і обсяг завдань, охоплюваний даним рішенням

- інформаційна забезпеченість рішення, тобто. інформаційна база його прийняття, зокрема наукова;

- технологія й стиль прийняття рішень - сукупність методів і прийомів підготовки й ухвалення рішення, способів отримання й сприйняття інформації, яка потрібна на рішення, лад і характер обговорення альтернативних варіантів проектів та засобами визначення їх пріоритетності;

- типи прийняття рішень - демократичний чи авторитарний;

- практична значимість рішення [2].

Державні рішення групуються з багатьох підстав. Зокрема: за рівнем суб'єктів у системі державної влади управління - рішення державних, регіональних та місцевих органів влади; характером цілей і завдань - рішення політичні чи адміністративні, керівні й виконавчі, стратегічні чи оперативно-тактичні, загальнодержавні чи які стосуються окремих сфер державного життя; за сферами життєдіяльності суспільства - рішення господарсько-економічні, соціальні, з проблем державного будівництва й управління; в масштабах охоплення об'єкта управління - рішення загальносистемні, загальнополітичні, макроекономічні; по управлінським функціям - питанням планування, організації, контролю та ін.

Адміністративні рішення державних урядових органів можуть нести у собі політичний аспекту тією мірою, якою вони є засобом реалізації загальнодержавної політики чи основного закону держави.

Управління завжди здійснюється з метою досягнення певних цілей, а реалізація цілей будь-якого організаційного формування забезпечується шляхом прийняття і виконання численних рішень.

Вироблення рішення - це творчий процес вибору однієї або декількох альтернатив із множини можливих варіантів дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. Воно є процесом, який реалізується суб'єктом управління та визначає дії, спрямовані на досягнення наперед визначеної цілі в певній фактичній чи запроектованій ситуації [3].

Вироблення управлінського рішення - творча, вольова дія суб'єкта управління на основі знання об'єктивних законів функціонування керованої системи й аналізу інформації про це, яка полягає у виборі цілі, програми і способів діяльності з її досягнення або у зміні цілі. У широкому значенні управлінське рішення розглядається як акт реалізації влади з вибором способу дій у конкретній ситуації, що становить основу процесу управління.

Потреба в прийнятті рішення виникає у зв’язку із зовнішніми обставинами (припис вищестоящого органу управління, координація і регулювання відносин з іншими органами управління) і внутрішніми (відхилення від заданих параметрів діяльності, виникнення резервів, порушення дисципліни, заохочення працівників тощо). Рішення є відповідною реакцією на внутрішні й зовнішні впливи. Вони спрямовані на розв'язання проблем і максимальне наближення до заданої цілі.

Для визначення загальних і конкретно-специфічних підходів до розробки, реалізації й оцінювання управлінських рішень, з метою підвищення їх результативності, ефективності, якості та послідовності, застосовують їх певну класифікацію.

Управлінські рішення можна класифікувати:

• за характером цілей;

• за функціональним змістом, характером завдань, що вирішуються (сферою дій);

• за рівнями ієрархії систем управління;

• за характером організації розробки;

• за причинами виникнення;

• за вихідними методами розробки;

• за організаційним оформленням.

За характером цілей рішення, які приймаються, можуть бути: стратегічні, тактичні, оперативні.

За функціональним змістом, тобто за відношенням до загальних функцій управління, управлінські рішення поділяються на: планові рішення, організаційні, технологічні, прогнозуючі.

За рівнями ієрархії систем управління розрізняють управлінські рішення: на рівні великих систем; на рівні підсистем; на рівні окремих елементів системи.

Залежно від характеру організації розробки рішень виділяють: одноособові, колегіальні, колективні.

За причинами виникнення управлінські рішення поділяють на:

- ситуаційні, пов'язані з характером обставин, що виникають;

- рішення, що виникають за приписом (розпорядженням) вищестоящих органів;

- програмні, пов'язані із включенням даного об'єкта управління в певну структуру програмно-цільових відносин, заходів;

- ініціативні, пов'язані з виявленням ініціативи системи, наприклад, у сфері виробництва товарів, послуг, посередницької діяльності;

- епізодичні й періодичні, що випливають із періодичності відтворювальних процесів у системі.

Залежно від методів розробки управлінські рішення бувають:

- графічні, з використанням графоаналітичних підходів (сіткових моделей і методів, стрічкових графіків, структурних схем);

- математичні, які передбачають формалізацію уявлень, відносин, пропорцій, термінів, подій, ресурсів;

- евристичні, пов'язані з широким використанням експертних оцінок, розробки сценаріїв, ситуаційних моделей.

За організаційним оформленням управлінські рішення поділяють на:

- жорсткі, що однозначно задають подальший шлях їх втілення;

- орієнтовні, що визначають напрямок розвитку системи;

- гнучкі, що змінюються відповідно до умов функціонування і розвитку системи;

- нормативні, що задають параметри протікання процесів у системі.

Другий підхід до класифікації пов'язаний з характером завдань, що вирішуються: економічних, організаційних, технологічних, технічних, екологічних та ін.

Зазвичай класифікаційні підходи використовують комплексно, що дає змогу всесторонньо оцінити обставини, в яких приймаються управлінські рішення.

До управлінських рішень висувається низка вимог, зокрема:

- усестороння обґрунтованість;

- своєчасність;

- необхідна повнота змісту;

Підготовка та прийняття рішень у державному управлінні - повноважність (владність);

- узгодженість з раніше прийнятими рішеннями.

Усестороння обґрунтованість рішення означає, що воно має охоплювати весь спектр питань, всю повноту вимог управлінської системи (на основі аналізу ресурсного забезпечення, науково-технічних можливостей, цільових функцій розвитку економічних і соціальних перспектив регіону, галузі, національної економіки).

Своєчасність управлінського рішення передбачає недопущення відставання або випередження потреб і завдань соціально-економічної системи.

Необхідна повнота змісту рішень означає, що рішення має охоплювати весь об'єкт управління, всі сфери його діяльності, всі напрямки розвитку. В найбільш загальній формі управлінське рішення має охоплювати:

1) сукупність цілей функціонування і розвитку об'єкта управління;

2) основні шляхи і способи досягнення цілей;

3) засоби і ресурси, які використовуються для досягнення цих цілей, а також джерела надання ресурсів;

4) відповідального за все управлінське рішення та відповідальних за досягнення конкретних цілей та надання необхідних ресурсів;

5) терміни досягнення цілей та надання необхідних ресурсів;

6) порядок взаємодії між виконавцями;

7) організацію виконання робіт на всіх етапах реалізації рішення1.

Важливою вимогою, яка висувається до управлінського рішення є повноважність (владність) рішення - строге дотримання суб’єктом управління наданих йому прав і повноважень, збалансованість прав і відповідальності кожного органу, кожної ланки, кожного рівня управління.

Узгодженість з раніше прийнятими рішеннями означає перш за все послідовність, несуперечливість розвитку, необхідність збереження і дотримання причинно-наслідкового зв'язку суспільного розвитку.

Врахування наведених вимог забезпечує якість управлінських рішень, під якою слід розуміти рівень його відповідності характеру вирішуваних завдань функціонування і розвитку певних соціальних систем.

До чинників, які визначають якість, результативність і ефективність управлінських рішень належать:

• об’єктивні закони суспільного розвитку, пов'язані з прийняттям і реалізацією управлінського рішення;

• чітке формулювання цілі - для чого приймається управлінське рішення, які реальні результати можуть бути досягнуті, як виміряти і зіставити поставлену ціль і досягнуті результати;

• обсяг і цінність інформації, на основі якої приймається рішення;

• термін розробки управлінського рішення;

• організаційні структури управління;

• форми і методи здійснення управлінської діяльності;

• методи і методики розробки і реалізації управлінських рішень;

• суб’єктивність оцінки варіанта вибору рішення;

• стан управлінської і керованої системи (психологічний клімат, авторитет керівника, професійно-кваліфікаційний склад);

• система експертних оцінок рівня якості й ефективності управлінських рішень.

⇐ Предыдущая14151617181920212223Следующая ⇒

Поделиться: