Стаття 245. Право працівників на відпустку

1. Для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для здійснення сімейних обов’язків, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи, працівникам надаються відпустки в порядку і на умовах, визначених цим Кодексом, законами України та нормативно-правовими актами про працю.

2. Право на відпустки мають працівники, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

3. Працівники із сімейними обов’язками незалежно від їх статі не можуть бути обмежені у використанні свого права на отримання соціальних відпусток (за виключенням норм частин першої і другої статті 271 цього Кодексу) з причини використання такого свого права одним із членів сімї.

 

Стаття 246. Гарантії права на відпустку

 

1. Відповідно з цим Кодексом та іншим законодавством про працю право працівників на відпустки забезпечується:

1) гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади) та умов праці;

2) гарантійною виплатою на період відпустки в розмірі середньої заробітної плати, а також виплатою у випадках, передбачених нормативними актами про працю, угодами, колективним договором, матеріальної допомоги працівникові;

3) забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених цим Кодексом;

4) забороною звільнення працівника, який перебуває у відпустці, з ініціативи роботодавця;

5) забороною накладення на працівника, який перебуває у відпустці, дисциплінарного стягнення.

2. Забороняється обмежувати права працівників на відпустки, встановлені цим Кодексом або відповідно до нього.

3. Угода між працівником та роботодавцем про відмову працівника від відпустки чи її частини та компенсації за невикористану відпустку чи її частину (крім випадків передбачених цим Кодексом) є недійсною.

 

Стаття 247. Види відпусток

Установлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки:

основна відпустка мінімальної тривалості (стаття 252 цього Кодексу);

основна відпустка продовженої тривалості (стаття 253 цього Кодексу);

додаткова відпустка за роботу в шкідливих та важких умовах праці (стаття 254 цього Кодексу);

додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 255 цього Закону);

додаткова відпустка за роботу на умовах ненормованого робочого часу (стаття 256 цього Кодексу);

додаткова відпустка за вислугу років (стаття 257 цього Кодексу);

інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) творча відпустка, для підготовки та участі в змаганнях (стаття 264 цього Кодексу);

3) заохочувальні відпустки:

які надаються за ініціативою роботодавця (стаття 265 цього Кодексу);

за виконання державних чи громадських обов‘язків (стаття 266 цього Кодексу);

4) відпустки у зв'язку з навчанням:

у середніх навчальних закладах (стаття 267 цього Кодексу);

у професійно-технічних навчальних закладах (стаття 268 цього Кодексу);

у вищих навчальних закладах (стаття 269 цього Кодексу);

у зв‘язку з профспілковим навчанням (стаття 270 цього Кодексу);

5) соціальні відпустки:

у зв'язку з вагітністю та пологами, у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 271 цього Кодексу);

для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 272 цього Кодексу);

працівникам із сімейними обов’язками, які мають дітей (стаття 274 цього Кодексу);

6) відпустки без збереження заробітної плати:

що надаються у обов‘язковому порядку (стаття 275 цього Кодексу);

що надаються за згодою сторін (стаття 276 цього Кодексу).

 

Стаття 248. Право на встановлення інших видів відпусток

Законами України, а також колективними договорами може бути передбачено інші види відпусток, крім тих, які передбачені у статті 247 цього Кодексу.

 

⇐ Предыдущая15161718192021222324Следующая ⇒

Поделиться: