Стаття 198. Гарантії працівникам у разі припинення трудових правовідносин за ініціативою роботодавця при змінах в організації виробництва та праці

1. На письмове звернення працівника роботодавець може звільнити працівника до закінчення строку попередження його про звільнення з виплатою всіх належних йому сум, у тому числі заробітної плати чи вихідної допомоги (стаття 348 цього Кодексу) за строк, що залишився до закінчення повного строку попередження про припинення трудових правовідносин.

2. Протягом строку попередження працівникові надається однин вільний від роботи день протягом тижня для самостійного пошуку роботи із збереженням за цей час середньої заробітної плати.

Стаття 199. Реалізація права на відпустки у разі звільнення працівника

1. За письмовою заявою працівника у разі його звільнення йому може бути надано невикористані дні відпусток із наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

2. У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням терміну строкового трудового договору відпустка з наступним звільненням може бути надана за його письмовою заявою і тоді, коли час відпустки повністю або частково виходить за межі терміну дії трудового договору. У цьому випадку днем звільнення також є останній день відпустки.

 

 

КНИГА ЧЕТВЕРТА.

РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ПРАЦІ

РОЗДІЛ 19. УМОВИ ПРАЦІ

§ 1

Істотні умови праці

Стаття 200. Істотні умови праці

 

1. Істотні умови праці – це умови праці, що є основою трудового договору.

2. До істотних умов праці належать: найменування, характер, форма та складність виконуваних робіт; умови оплати праці; режими робочого часу; застосування не повного робочого часу; наявність та обсяги застосування гарантій і компенсацій, у тому числі систем соціального страхування; застосування суміщення професій; можливість роботи за сумісництвом; наявність обмежень спільної роботи родичів чи інших законодавчо встановлених обмежень соціально – трудових прав працівника; наявність вимог щодо необхідності укладення договору про повну матеріальну відповідальність та інші умови праці, визначені сторонами трудових правовідносин.

§ 2

Характеристики умов праці

 

Стаття 201. Шкідливі та небезпечні умови праці

 

1. Шкідливі умови праці – це умови, що характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи та здатні чинити несприятливий вплив на організм працівника та/або його нащадків.

2. Шкідливі умови праці визначаються шляхом проведення атестації робочих місць за умовами праці (комплексної оцінки усіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я й працездатність працівників у процесі трудової діяльності) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

3. Небезпечні умови праці – це умови, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення гострих професійних уражень.

 Роботодавець зобов’язаний вживати заходів щодо мінімізації впливу на здоров’я працівника наявних на робочому місці шкідливих факторів.

 

Стаття 202. Шкідливий виробничий фактор

 

1. Шкідливий виробничий фактор – це фактор середовища або трудового процесу, вплив якого на працівника за певних умов (інтенсивність, тривалість дії тощо) може спричинити професійне або виробничо обумовлене захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищення частоти соматичних та інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров’я як працівника, так і його нащадків.

2. Залежно від кількісної характеристики рівнів і тривалості дії окремі шкідливі виробничі фактори можуть стати небезпечними.

 

⇐ Предыдущая11121314151617181920Следующая ⇒

Поделиться: