Стаття 221. Режим робочого часу

1. Режим робочого часу встановлюється трудовим чи колективним договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку і передбачає:

1) тривалість робочого тижня (п'ятиденний з двома вихідними днями чи шестиденний з одним вихідним днем)

2) роботу змінами й число змін за добу;

3) тривалість щоденної роботи (зміни);

4) час початку й закінчення роботи;

5) види, порядок надання та тривалість перерв;

6) чередування робочих і вихідних днів.

2. Режим робочого часу і часу відпочинку працівників підприємств транспорту, зв'язку й інших, що мають особливий характер функціонування, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

3 Режим робочого часу працівників, зайнятих у роботодавців - фізичних осіб, визначається угодою сторін. При цьому тривалість робочого часу на тиждень не може перевищувати її нормальну тривалість.

4. Режим робочого часу осіб, які працюють у релігійних організаціях, визначається з урахуванням нормальної тривалості робочого часу, передбаченої цим Кодексом, виходячи з режиму справляння обрядів чи іншої діяльності релігійної організації, визначеної її внутрішнім статутом.

 

Стаття 222. П'ятиденний і шестиденний робочий тиждень та тривалість щоденної роботи

 

1. Для працівників установлюється, як правило, п'ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи, як правило, повинна бути однаковою. За наявності достатніх підстав тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує роботодавець за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом / вільно обраними представниками (представником) працівників, із додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 216 і 217 цього Кодексу).

2. На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами праці запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 години при тижневій нормі 24 години.

3. П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом / вільно обраними представниками (представником) працівників, з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з органом місцевого самоврядування.

Стаття 223. Чергування

1. Чергування – це обов'язок працівника знаходитись на підприємстві, в установі, організації на робочому чи іншому визначеному роботодавцем місці чи вдома з метою вирішення невідкладних питань та виконання термінових робіт. Чергування може вводитись роботодавцем відповідно до виробничих потреб. Залучення працівників до чергування у загальні вихідні дні, у дні державних і релігійних свят, коли робота не проводиться, допускається з додержанням вимог статті 244 цього Кодексу та інших актів законодавства про працю.

2. Чергування працівників на виробництві після закінчення робочого дня (зміни), у вихідні дні та дні державних і релігійних свят провадиться тільки у виняткових випадках. Графік чергування та його тривалість затверджується роботодавцем за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом / вільно обраними представниками (представником) працівників.

3. Час чергування на виробництві разом із тривалістю робочого дня (зміни), коли чергування здійснюється після закінчення робочого дня (зміни), не може перевищувати тривалість щоденної роботи, а тривалість чергування на виробництві чи вдома у вихідні дні та дні державних і релігійних свят, а також удома не може перевищувати восьми годин на добу.

4. Залучення працівників до чергування з метою вирішення невідкладних питань та виконання термінових робіт, що виходять за межі їх трудових обов’язків не допускається.

5. Залучення до чергування працівників за ініціативою роботодавця дозволяється не більше одного разу на місяць, а за згодою працівника не більше одного разу на тиждень. Забороняється залучати до чергування вагітних жінок і працівників із сімейними обов’язками, які мають дітей віком до трьох років.

6. Працівники із сімейними обов’язками, які мають дітей-інвалідів або дітей віком від трьох до п'ятнадцяти років, можуть залучатися до чергування тільки вдома та за умови їх письмової згоди.

7. Час чергування на виробництві включається до робочого часу у повному розмірі. Законодавством про працю галузевою угодою чи колективним договором може передбачатись включення до робочого часу лише частини часу чергування, якщо під час чергування працівник може відпочивати.

8. Час чергування вдома включається до робочого часу у розмірі не меншому як п’ятдесят відсотків.

9. Залучення працівників до чергування не може порушувати місячну норму робочого часу, що розраховується на підставі статей 216 - 218 цього Кодексу. У випадках залучення працівника до чергування в день, який є для нього вихідним, йому надається інший вихідний день на протязі того ж календарного місяця (до чи після чергування).

10. У разі залучення до чергування працівників після закінчення робочого дня, явка на роботу для працівників, які працюють на умовах як нормованого, так і ненормованого робочого дня, переноситься у день чергування на більш пізній час. Тривалість чергування або роботи разом із чергуванням не може перевищувати нормальну тривалість робочого дня.

 

⇐ Предыдущая13141516171819202122Следующая ⇒

Поделиться: