ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕРЕСІВ ПРАЦІВНИКІВ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ РОБОТОДАВЦЯМИ ВИПЛАТ НА ЇХ КОРИСТЬ

Стаття 354. Обмеження відрахувань із заробітної плати

1. Відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених цим Кодексом і законами України.

2. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі й організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених унаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми. При пропущенні цього строку відповідні грошові суми можуть бути стягнені з працівника лише за рішенням суду;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він уже одержав відпустку, за не відпрацьовані дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, визначених статтями 132, 156, 159 – 161, 167, 172-174 (у разі, якщо порушення правил прийняття на роботу відбулось не з вини працівника), 175-177, пунктами 2 – 5 і 7 частини другою статті 152 і пунктами 1 і 2 частини першої статті 158 цього Кодексу;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації чи роботодавцю - фізичній особі.

 

Стаття 355. Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати

Із нарахованих працівникові заробітної плати та інших виплат роботодавець здійснює відрахування податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійних внесків на не державне пенсійне забезпечення відповідно до закону. Своєчасно не відрахований роботодавцем податок на доходи фізичних осіб може бути відрахований роботодавцем в наступному періоді на підставі розпорядження роботодавця, що може бути видане в межах строку 1095 днів із дня здійснення роботодавцем відповідної виплати на користь працівника без відрахування податку. При цьому всі не відраховані раніше суми відраховуються при здійсненні виплати на користь працівника в межах, визначених цією статтею.

2. З нарахованих заробітної плати і гарантійних виплат (крім вихідної допомоги) працівникові, який відбуває кримінальне покарання чи адміністративне стягнення у вигляді виправних робіт, відповідно до закону України та вироку (постанови) суду здійснюється відрахування у встановленому розмірі до державного бюджету.

3. Суми заробітної плати і гарантійних виплат, що залишаються після відрахувань, передбачених частинами першою і другою цієї статті, вважаються належними до виплати працівникові.

4. При цьому максимальний розмір відрахувань із виплат належних до виплати працівникові не може перевищувати:

1) за загальним правилом – двадцяти відсотків;

2) у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також утратою годувальника, та збитків, заподіяних злочином, – п'ятдесят відсотків.

5. При відрахуванні із заробітної плати і гарантійних виплат на підставі кількох виконавчих документів максимальний розмір відрахувань збільшується у випадках, зазначених в пункті 1 частини четвертої цієї статті, до п'ятидесяті відсотків, а у випадках, що передбачені пунктом 2 частини четвертої цієї статті, – до сімдесяти відсотків.

 

⇐ Предыдущая23242526272829303132Следующая ⇒

Поделиться: