Стаття 409. Випадки матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові

1. Роботодавець несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові, а у випадках передбачених цим Кодексом – і членам сім’ї працівника, у разі:

1) заподіяння шкоди через невиконання зобов'язань за трудовим договором, зокрема:

а) ушкодження здоров’я внаслідок незабезпечення безпечних умов праці;

б) заподіяння шкоди, що виникла внаслідок включення роботодавцем у трудовий договір умов, що погіршують положення працівника, порівняно з цим Кодексом, нормативно – правовими та локальними нормативними актами про працю;

в) невиплати заробітної плати у визначені цим Кодексом, колективним чи трудовим договором терміни;

г) в інших випадках, коли дії чи бездіяльність роботодавця стали причиною завдання матеріальної чи моральної шкоди працівникові та членам його сім’ї;

2) виникнення шкоди внаслідок незаконного звільнення, відсторонення від роботи, призупинення трудового договору чи переведення на іншу роботу;

3) відмови від виконання або за умови несвоєчасного виконання рішень органів по розгляду трудових спорів, а також рішень уповноважених державних органів, які здійснюють контроль та нагляд за дотриманням законодавства про працю чи про охорону праці;

4) заподіяння шкоди внаслідок псування, крадіжки особистих речей чи іншого майна працівника.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити збереження майна працівника, якщо такий обов'язок покладено на роботодавця законодавством, угодою, колективним або трудовим договором, а також у випадках, коли знаходження майна працівника на території, у приміщеннях роботодавця або на місці виконання робіт є звичайним, а працівник не має можливості здійснювати його зберігання, хоч би він був позбавлений такої можливості тимчасово.

Незабезпечення роботодавцем із його вини збереження майна працівника у таких випадках, а також пошкодження майна працівника внаслідок неналежних умов праці тягне за собою обов'язок роботодавця відшкодувати в повному обсязі вартість майна або суму, на яку його вартість знизилась;

5) заподіяння майнової чи моральної шкоди після розірвання трудового договору внаслідок поширення роботодавцем неправдивої інформації про рівень особистих або професійних якостей працівника чи інформації, що принижує особисту або професійну честь та гідність працівника;

6) завдання працівником шкоди третій особі під час виконання трудових обов’язків;

7) в інших випадках, передбачених трудовим чи колективним договором.

2. Невиконання роботодавцем передбачених колективним або трудовим договором обов’язків щодо надання працівникові або членам його сім’ї матеріальних благ і послуг дає працівникові право на стягнення з роботодавця вартості зазначених благ і послуг відповідно до роздрібних цін, що склалися в даній місцевості, незалежно від того, чи здійснював працівник витрати в порядку оплати цих благ і послуг.

 

Стаття 410. Визначення розміру шкоди, заподіяної працівникові

1. Розмір майнової та моральної шкоди, заподіяної працівникові, визначається працівником або відповідними компетентними органами чи посадовими особами.

2. Розмір майнової шкоди, заподіяної особистому майну працівника, визначається за звичайними цінами, що застосовуються на дату заподіяння шкоди.

 

Стаття 411. Порядок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові

1. Заява працівника з вимогою про відшкодування шкоди повинна бути розглянута роботодавцем протягом п’яти днів із дати її подання.

2. У випадку, коли працівник повністю або частково не згодний з рішенням роботодавця, а також, у разі ненадання працівникові письмової відповіді протягом установленого терміну, працівник або його представник може звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитку.

⇐ Предыдущая26272829303132333435Следующая ⇒

Поделиться: