Стаття 425. Обставини, що підлягають врахуванню при визначенні розміру відшкодування шкоди

1. При визначенні розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, крім прямої дійсної шкоди, має бути враховано ступінь вини працівника й ті конкретні обставини, за яких шкоду було заподіяно. У разі, коли шкода стала наслідком не лише дій чи бездіяльності працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір відшкодування шкоди повинен бути відповідно зменшений.

2. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями чи бездіяльністю працівника, вчиненими з корисливих мотивів.

 

Стаття 426. Порядок відшкодування шкоди

 

1. Відшкодування шкоди працівником у розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за наказом (розпорядженням) роботодавця.

2. Наказ (розпорядження) роботодавця має бути виданий не пізніше одного місяця з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернений до виконання не раніше семи днів із дня повідомлення про це працівникові.

3. У інших випадках, у тому числі, коли місячний термін закінчився або працівник не згоден із фактом чи розміром відшкодування ним шкоди, відшкодування шкоди відбувається шляхом подання роботодавцем позову до суду.

4. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою роботодавця працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або полагодити пошкоджене.

5. Роботодавець з урахуванням конкретних обставин заподіяння прямої дійсної майнової шкоди може відмовитися від її стягнення з працівника повністю чи частково.

 

КНИГА ШОСТА.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ТРУДОВІ СПОРИ

 

РОЗДІЛ 32. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 427. Поняття індивідуального трудового спору

 

1. Індивідуальний трудовий спір – це неврегульовані та передані на розгляд органів з розгляду індивідуальних трудових спорів, визначених частинами першою і другою статті 429 цього Кодексу, розбіжності між працівником і роботодавцем з приводу реалізації ними, визначених цим Кодексом, законодавством про працю, трудовим і колективним договором прав і обов’язків і набуття нових прав й обов’язків.

2. Індивідуальний трудовий спір розглядається в установленому цією книгою порядку.

 

Стаття 428. Сторони індивідуального трудового спору

 

1. Сторонами індивідуального трудового спору є працівник і роботодавець.

2. Стороною індивідуального трудового спору може також бути особа, яка раніше перебувала у трудових правовідносинах з роботодавцем, а також особа, якій відмовили у прийнятті на роботу.

3. Інтереси працівника (особи) чи роботодавця під час вирішення спору чи виконання рішення по ньому можуть представляти адвокати, представники профспілкової організації, членом якої є працівник, або інші уповноважені ними особи.

 

Стаття 429. Порядок розв’язання індивідуального трудового спору

1. Працівник і роботодавець можуть розв’язувати індивідуальні трудові спори у судовому порядку.

Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів у судах регулюється Цивільно-процесуальним кодексом за винятками, встановленими цим Кодексом.

2. Перед поданням справи до розгляду у судовому порядку працівник може вимагати розпочати процедуру примирення за участю комісії з індивідуальних трудових спорів.

3. Роботодавець і працівник повинні прагнути до позасудового розв’язання індивідуальних трудових спорів.

4. Особливості розгляду індивідуальних трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників інших установ, які мають класні чини чи спеціальні звання, можуть встановлюватися законами України.

 

РОЗДІЛ 33. ПРОЦЕДУРа ПРИМИРення

 

⇐ Предыдущая27282930313233343536Следующая ⇒

Поделиться: