Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология
Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии


І. Умови вступу на спеціальність «Управління проектами»



ПЕРЕЛІК ТЕСТОВИХ ПИТАНЬ із сучасних ПРОБЛЕМ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ І РОЗВИТКОМ СУСПІЛЬСТВА ТА МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ, ВІДПОВІДНО ДО ПРОГРАМИ ВСТУПНИХ ЕКЗАМЕНІВ НА СПЕЦІАЛЬНІСТЬ «УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ» У 2011 РОЦІ

Одеса - 20 1 1

ЗМІСТ

Вступ

І. Умови вступу на спеціальність «Управління проектами»

II. Програма вступних екзаменів та перелік тестових питань

ІІI. Методичні матеріали, відповідно до програми вступних екзаменів у 20 1 1 році

ІІІ.1. Управління підприємницькою діяльністю

Тема 1. Економічна теорія

Тема 2. Мікроекономіка

Тема 3. Економічна політика

    ІІІ.2. Сучасні проблеми розвитку суспільства

Тема 1. Державно-управлінські та політико-правові питання

Тема 2.  Соціально-політичні питання

   



ВСТУП

 

Менеджмент проектів застосовується у всьому світі як інструмент, що дозволяє підвищити ефективність бізнесу, забезпечити його стійкість, зростання, конкурентоспроможність – тобто все те, що має назву «успіх».

Виклики часу й вимоги сучасного бізнесу віддзеркалюються й на практиці управління проектами, але разом з тим нові можливості, що пропонує сучасний менеджмент проектів, відомі поки що тільки обмеженому колу фахівців.

Як змінилися методи управління проектами у таких загальновизнаних сферах як будівництво й інформаційні технології?

Як застосовувати управління проектами в паливній енергетиці, на транспорті, в державному управлінні?

Які методології є ключовими для управління проектами в цих індустріях?

Чому управління проектами сьогодні не слід відокремлювати від інших управлінських контурів — управління процесами, продуктами, стратегічного управління?

Відповіді на ці та інші запитання, ґрунтуючись на узагальненому досвіді кілька десятків проектів, дадуть визнані спеціалісти й професіональні викладачі кафедри управління проектами Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України.

Характеристика спеціальності «Управління проектами» та особливості програми підготовки:

- основними змістовними модулями магістерської програми є: формування проектної команди, розробка організаційних проектних структур, динамічне лідерство та психологічні аспекти в управління проектами; фінансовий, стратегічний та інвестиційний менеджмент в управлінні проектами; планування проектної діяльності, проектній та комерційний аналіз та оцінка ризиків проектів; інформаційні технології в управлінні проектами; прийняття проектних рішень, управління закупівлями і поставками, фінансова звітність у проектах, патентування та ліцензування тощо;

- навчальний процес забезпечують фахові викладачі-практики, які мають великий досвід в розробці й впровадженні методології управління проектами на підприємствах України, професійну міжнародну сертифікацію, сучасні знання та навички тренерів з управління проектами;

- використання у навчальному процесі сучасних методик викладання: розв’язування реальних практичних ситуацій, робота в командах по вирішенню проблем й прийняттю рішень з управління проектами, використання ділових ігор для розробки проектів, програм та портфелів проектів;

- виконання завдань реальних діючих підприємств на території України та участь у міжнародних проектах, підготовка магістерських дипломних проектів для конкретних підприємств;

- викладання за допомогою сучасних технічних засобів, мультимедійних презентацій у спеціалізованих аудиторіях на базі міжнародних професійних стандартів (PMI та IPMA), надання слухачам електронних підручників, презентацій, методичних матеріалів, навчально-методичних посібників;

- використання технологій проектного офісу, сучасних інформаційних технологій в управлінні проектами на базі програмних комплексів «Project expert» та «Microsoft Project»;

- підготовка та допомога у складанні сертифікаційного екзамену (IPMA) – міжнародного професійного сертифікату з управління проектами;

Кваліфікаційна характеристика – керівник проектів і програм:

- управління проектами – це ефективне використання сучасних засобів та технологій управління (насамперед, інформаційних) в процесах планування проекту, координації учасників при його виконанні, контролю, з метою вчасного завершення проекту та отримання запланованих результатів;

- керівник проекту – одна з перших осіб на підприємстві, яка здійснює керівництво роботою проектних команд в процесі реалізації проекту. Він організує та планує роботу команди; контролює своєчасне й якісне її виконання; визначає тип, склад і структуру проектів; координує роботу стосовно змін у проектах; визначає ризики проекту та стратегії його реалізації;

- магістр з управління проектами – може займати штатні посади директора програми, директора проекту, а також виконувати функції професійного менеджера проекту та практикуючого менеджера проекту на посадах, затверджених Мінпраці України.

Слухачі магістратури «Управління проектами» навчаються за програмами, які відповідають Галузевому стандарту вищої освіти України та освітньо-професійній підготовки магістра за спеціальністю специфічних категорій 8.000003 – Управління проектами, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України.

 

Конкурентні знання –

стабільність, успішність, процвітання!

 

 



Форми навчання:

- денна – 1,5 роки

- заочна – 2,5 роки

Прийом документів здійснюватиметься:

на денну  та заочну форми навчання з 18 квітня по 26 липня 2011 року

На навчання приймаються на договірній основі особи, які мають базову вищу освіту.

Вступники спеціальності «Управління проектами» проходять конкурсний відбір за результатами:

· комп’ютерного тестування з іноземної мови (англійська, німецька, французька – за вибором вступника) для вступників на основі базової вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр;

· тестування із сучасних проблем управління підприємницькою діяльністю та розвитком суспільства.

 

Найкращі студенти та слухачі факультету проходять практику та стажування в найвідоміших установах і підприємствах України.

Вступники подають наступні документи:

1. Заяву, в якій вказують обрану спеціальність та форму навчання.

2. Копію диплома про базову вищу освіту з додатком, засвідчену нотаріально.

3. Особовий листок з обліку кадрів (для тих, хто має трудову книжку).

4. Автобіографію.

5. Медичну довідку за формою 0-86-о (оригінал або завірену копію).

6. Шість (6) фотокарток розміром 3х4 см.

7. Копію трудової книжки (кожна сторінка засвідчена у встановленому порядку).

8. Копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду.

9. Копію паспорту (1-4 сторінки, сторінка зі штампом реєстрації), або свідоцтва про народження для осіб, які за віком не мають паспорта.

10. Копію військового квитка чи посвідчення про приписку до призовної дільниці.

11. Два поштових конверти з марками (із заповненою зворотною адресою).

Тел. (048) 741-48-84, (0482) 63-86-55

 

Кафедра управління проектами:

Каб. 313, 314. Тел. (048) 729-76-69

 

 

Понеділок-п’ятниця з 9.00 до 17.00;

субота з 10.00 до 15.00

(під час роботи приймальної комісії)



Та перелік тестових питань

Попит і пропозиція.

Ринкова рівновага.

Теорія виробництва.

Теорія ринкових структур.

Попит і пропозиція

1. Що з переліченого нижче не належить до факторів, що визначають рівень попиту:

а) доходи споживача;

б) ціна товару чи послуги;

в) очікування виробника.

2. Що з переліченого нижче визначає попит на ресурси:

а) державна політика;

б) ціни даного та взаємодоповнюючих ресурсів;

в) ціни на товари конкурентів.

3. Що з переліченого нижче розкриває зміст поняття "пропозиція":

а) бажання та здатність людей стати споживачами товарів (послуг);

б) бажання та здатність продавців заповнити ринок різними товарами та послугами;

в) сукупність благ, пропонованих на ринку.

4. Що з переліченого нижче належить до факторів, що визначають рівень пропозиції:

а) державне регулювання та конкуренція на ринку;

б) очікування зміни ціни на продукцію та ресурси;

в) усі попередні відповіді правильні.

5. Що з переліченого нижче розкриває зміст поняття "ринкова рівновага":

а) така ситуація, коли доходи споживачів відповідають розміру пропозиції відповідного ринку;

б) такий стан ринку, коли обсяги попиту збігаються з обсягами пропозиції;

в) такий стан ринку, коли споживачі можуть максимально задовольняти свої потреби.

6. Про яке з перелічених нижче понять йде мова, якщо воно відображає "ба­жання та здатність економічних суб’єктів стати споживачами товарів і послуг":

а) попит;

б) пропозиція;

в) споживання.

7. Що з переліченого нижче визначає рівень пропозиції:

а) вмотивованість працівників;

б) ринкова кон’юнктура;

в) технологія виробництва.

Ринкова рівновага

1. Який з перелічених нижче видів безробіття найбільшою мірою сприяє фіаско ринку:

а) інституційне;

б) фрикційне;

в) циклічне.

2. Що з переліченого нижче відповідає сутності поняття "корисність товару":

а) задоволення, яке отримують споживачі від користування товаром;

б) споживчі властивості товару;

в) поєднання ціни та якості.

3. Що з переліченого нижче є відображенням "ефекту доходу":

а) знижка за дисконтною карткою;

б) гроші, отримані студентом від батьків;

в) підвищення розміру заробітної плати.

4. Що відповідає сутності поняття "ефект":

а) результат, наслідок виробництва;

б) різниця між виручкою і собівартістю виробництва продукції;

в) свідчення того, наскільки ефективно ведеться виробництво.

5. Якому із перелічених нижче типу економічних систем притаманна проблема того, "що, як і для кого виробляти":

а) будь-яка економічна система;

б) командно-адміністративна економіка;

в) ринкова економіка.

6. За яких із перелічених нижче умов проблема "як виробляти" не існує:

а) в інформаційному суспільстві;

б) якщо економіка не відчуває дії закону зменшення доходності факторів виробництва;

в) якщо кількість виробничих ресурсів жорстко зафіксовано і "прив’язано" до конкретних товарів.

 

Теорія виробництва

1. На яку з перелічених нижче проблем спрямоване вирішення питання "що, як і для кого виробляти":

а) визначення параметрів та структури виробництва;

б) максимізація зайнятості;

в) стимулювання економічного зростання.

2. Що з переліченого нижче відіграє вирішальну роль під час вирішення проб­леми "як виробляти" в умовах ринкової економіки:

а) динаміка та обсяги попиту на кінцевий продукт;

б) прагнення виробників мінімізувати виробничі витрати та максимізувати прибутковість;

в) рівень спеціалізації виробництва.

3. Що з переліченого нижче відіграє вирішальну роль під час вирішення проблеми "що виробляти" в умовах ринкової економіки:

а) вибір між виробництвом засобів виробництва та предметів споживання;

б) розвиток ринку досконалої конкуренції;

в) ступінь та засоби державного регулювання виробничої сфери.

4. Що з переліченого нижче відіграє вирішальну роль під час вирішення проб­леми "для кого виробляти" в умовах ринкової економіки:

а) рівень конкуренції на внутрішньому ринку;

б) рівень платоспроможного попиту і особистих переваг різних покупців;

в) споживачі відмовляються купувати менш привабливі для них товари.

5. Про який із перелічених нижче показників йде мова, якщо той відображає "величину, на яку змінюється сукупних дохід у результаті збільшення кількості реалізованої продукції на одиницю":

а) граничний дохід;

б) граничний прибуток;

в) прибуток.

6. У чому полягає економічна роль уряду:

а) встановлення рівноваги між попитом і пропозицією;

б) дієве втручання у функціонування ринку із спрямованням його діяльності на досягнення максимального рівня ефективності товарообміну;

в) наповнення державного бюджету.

7. Що з переліченого нижче є наслідком "ефективності під час розподілу":

а) ситуація, за якої неможливо шляхом перерозподілу наявної кількості благ задовольнити потреби однією людини, не завдавши шкоди задоволенню потреб іншої людини;

б) ситуація, коли розподіл суспільного продукту здійснюється відповідно до власності на засоби виробництва;

в) ситуація, коли усі індивіди отримали однакову кількість суспільного продукту.

 

Теорія ринкових структур

1. Що з переліченого нижче зазвичай не відбувається на олігопольному ринку:

а) максимальне використання виробничих потужностей;

б) обмеження обсягів виробництва;

в) фіксування цін.

2. Що з переліченого нижче є умовою максимізації прибутку:

а) збільшення граничної вартості;

б) зменшення граничних витрат;

в) збільшення різниці між доходами і видатками.

3. Цінова дискримінація - це:

а) підвищення цін на товар більш високої якості;

б) реалізація різним покупцям однієї й тієї самої продукції за різними цінами;

в) різниця в оплаті праці за національністю або за статтю.

4. Що з переліченого нижче належить до переваг цінового механізму:

а) забезпечення ефективного розподілу ресурсів;

б) надання свободи вибору усім економічним суб’єктам;

в) сприяння стабільному розвитку економіки.

5. До якого з переліченого нижче видів монополій належить "Укртелеком":

а) відкрита;

б) закрита;

в) природна.

6. Який із перелічених нижче засобів захисту зазвичай застосовують закриті монополії:

а) авторське право, патенти, ліцензії;

б) виробництво унікальної продукції;

в) економія на масштабах виробництва.

7. Що з переліченого нижче розкриває зміст поняття "цінова війна":

а) встановлення цін на рівні вищому, ніж у конкурентів;

б) встановлення цін на рівні нижчому, ніж у конкурентів;

в) почергове зниження ціни конкурентами з метою заволодіння олігопольним ринком, яке призводить до встановлення ціни рівноваги.

 

Норми та джерела права.

Норми та джерела права

1. Яким соціальним регуляторам притаманна загальнообов’язковість, норматив­ність і формальна визначеність?

а) моральним нормам;

б) звичаям та традиціям;

в) правовим нормам.

2. Норма права - це:

а) правила зовнішньої поведінки, які розглядаються членами соціального об’єд­нання як обов’язкові, здійснюються добровільно, а у разі їх порушення до порушників застосовуються засоби громадського впливу;

б) правила поведінки, які встановлені в певній корпорації (підприємстві, установі, організації) для регулювання відносин між людьми, спрямовані на досягнення цілей її функціонування і вираженні в її статутах, положеннях, рішеннях;

в) загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлення або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.

3. Який із перерахованих актів є нормативно-правовим?

а) розпорядження Президента України про святкування дня юриста;

б) наказ про зарахування на посаду;

в) положення про преміювання, затверджене наказом центрального органу вико­навчої влади.

4. Яке поняття відповідає визначенню: "це офіційний правовий документ, що містить індивідуальний державно-владний припис компетентного органу"?

а) нормативно-правовий акт;

б) акт застосування норм права;

в) відомчий нормативно-правовий акт.

5. Які нормативно-правові акти приймає вищий орган законодавчої влади?

а) загальні підзаконні нормативно-правові акти;

б) внутрішньо-організаційні нормативно-правові акти;

в) закони.

6. Як називається елемент правової норми, який передбачає умови застосування правової норми?

а) презумпція;

б) гіпотеза;

в) диспозиція.

7. Який елемент норми права передбачає визначення умов її застосування?

а) преюдиція;

б) преамбула;

в) гіпотеза.

8. Які форми права є джерелами національного права в Україні?

а) судові прецеденти;

б) нормативно-правові акти;

в) правові звичаї та традиції.

 

Тема 1. Економічна теорія

Тема 2. Мікроекономіка

Попит і пропозиція.

Ринок характеризують такі змінні: попит, пропозиція, ціна. Ринкова ціна це результат взаємодії продавців і покупців. З одного боку, ціна виступає як функція попиту і пропозиції, а з іншого — вона впливає на величину попиту і пропозиції, які є функцією ціни. Всі ці змінні пов'язані між собою і взаємно впливають, формуючи ринковий механізм саморегулювання.

Попит це форма виразу економічних потреб, забезпечених грошовими засобами. Розрізняють індивідуальний (окремих економічних суб'єктів) та ринковий (агрегований окремих суб'єктів) попит.

Графічним відображенням функції попиту є крива попиту, яка звичайно є спадною і у більшості випадків - нелінійною.

Пропозиція — це кількість товарів, яка є або може бути доставлена на ринок. Розрізняють індивідуальну пропозицію (окремої фірми) та ринкову пропозицію (сумарний обсяг індивідуальної пропозиції всіх фірм галузі).

Пропозиція — це множина співвідношень цін і відповідної кількості товару.

Обсяг пропозиції - це конкретна кількість товару, яку продавці бажають і можуть поставити на ринок за деякий період часу за певного значення ціни.

Графічним відображенням функції пропозиції є крива пропозиції, яка звичайно є висхідною і також нелінійною.

Взаємодія попиту і пропозиції визначає ринкову рівновагу - такий стан ринку, за якого обсяги попиту та пропозиції збігаються.

Ціна рівноваги - це ринкова ціна, за якої обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції і яка задовольняє і продавців, і покупців. За цією ціною їхні інтереси збігаються, а на ринку не існує ні дефіциту, ні надлишку продукції. Рівноважний обсяг продукції - це обсяг попиту та пропозиції за ціною рівноваги.

Зміни параметрів ринкової рівноваги можуть відбуватись в результаті втручання держави, зокрема шляхом встановлення податків і надання субсидій.

Втручання держави або інших регулюючих інституцій в процес ринкового ціноутворення може бути спрямованим на відхилення цін від рівноважних. Якщо ціна встановлюється на рівні, вищому за рівноважну (нижня межа або "підлога" ціни), з'являється надлишок продукції. Якщо ціна відхиляється вниз від рівноважної (верхня межа або "стеля" ціни), виникає дефіцит.

Таке втручання частково руйнує ринок, ціна втрачає свою роль регулятора. Ринкова система втрачає здатність до саморегулювання.

Як попит так і пропозиція реагують на зміни. Еластичність показує ступінь їх чутливості до цих змін. Еластичність - це міра чутливості пов'язаних величин. Вона визначається як співвідношення змін у відсотках залежної і незалежної змінних.

Розрізняють наступні види еластичності попиту: еластичність попиту за ціною; еластичність попиту за доходом; перехресну еластичність попиту.

Для товарів-субститутів перехресна еластичність попиту додатна, для товарів-комплементів від'ємна.

Еластичність пропозиції характеризує чутливість продавців до зміни ціни продукції.

Цінова еластичність пропозиції - це відсоткова зміна обсягу пропозиції, обумовлена одновідсотковою зміною ціни товару:

Ринкова рівновага.

Метою споживання товарів та послуг є задоволення потреб людини.

Закон зростання сукупної корисності полягає у тому, що зі збільшенням споживання якогось блага загальна сума корисності зростає. Зростання сукупної корисності визначається зменшенням граничної корисності. Сукупна корисність досягає максимуму за нульового значення граничної корисності.

Припущення щодо уподобань завжди стосуються особи, яка сформувала стале уявлення про цінність набору для певного періоду часу.

Крива "дохід - споживання" показує співвідношення між доходом споживача і кількістю товарів, що він купує і сполучає всі точки рівноваги споживача, пов'язані з різними рівнями доходу.

Ціна визначається суб'єктивною оцінкою корисності товару споживачем, а вибір залежить від рівня ринкових цін.

Крива "ціна - споживання" показує залежність між обсягом споживання блага та його ціною; вона сполучає всі точки рівноваги споживача, пов'язані зі зміною ціни одного з товарів. На її основі будується крива індивідуального попиту.

Властивості кривої попиту:

відображає зміну рівня корисності споживача: чим нижчою є ціна, тим вищий рівень добробуту вона забезпечує споживачеві;

у кожній точці кривої попиту споживач максимізує корисність, оскільки кожна точка є оптимумом споживача на певному рівні корисності.

Ринковий попит обчислюється додаванням показників величини індивідуального попиту всіх покупців даного товару за кожного значення ціни і зсувається по горизонталі.

Криві індивідуального попиту утворюються на основі уподобань певних споживачів. Часом виникає ланцюговий ефект, який з'являється при бажанні споживача наслідувати моду, придбати те, що мають інші. Крива індивідуального попиту зміщується праворуч, а ринковий попит стає більш еластичним.

Крива попиту визначає ціну, яка відображає бажання платити граничного споживача, а також готового першим залишити ринок за найменшого підвищення ціни.

Невизначеність умов формування споживчого вибору є джерелом ризику для бізнесу. Під ризиком розуміють можливість відхилення від цілі, яку ставила перед собою людина, а також, можлива відсутність позитивного результату. Схильність до ризику пов'язана з майновим станом людини. Більшість людей не схильна до ризику сумами, які вважає значними. І навпаки, ризик може стати привабливим, якщо суми, якими ризикують, невеликі порівняно з виграшем.

Не схильні до ризику, ведуть себе відповідно до закону спадної граничної корисності грошового доходу. Люди, схильні до ризику, вважають, що кожна додаткова одиниця багатства стає все більш корисною.

Основне правило зменшення ризику - "не кладіть всі яйця до одного кошика".

 

Теорія виробництва.

Витрати на весь обсяг продукції називаються сукупними витратами. Вони включають постійні і змінні витрати:

Постійні витрати - це фіксовані, їх величина не змінюється зі зміною обсягів випуску. Це витрати на устаткування, утримання управлінського персоналу, рентні платежі за оренду приміщення чи землі, зобов'язання фірми з облігаційних позик, страхові внески тощо. Змінні витрати - це витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягів виробництва.

У довгостроковому періоді фірма може змінювати обсяги всіх ресурсів одночасно, або масштаб виробництва. Зміна технології веде до зміни залежності між структурою затрат ресурсів і випуском. Для аналізу застосовуються одно-, дво- і багатофакторні виробничі функції. Вони можуть бути представлені у табличній, графічній і аналітичній формах.

У випадку фіксованого рівня виробництва необхідно, щоб втрата продукції від зменшення кількості праці компенсувалась приростом продукції від збільшення застосування капіталу, і навпаки.

Фактори є абсолютними доповнювачами, коли кожен рівень виробництва вимагає визначеної комбінації праці і капіталу мають вигляд прямих кутів, вершини яких відповідають певним наборам факторів.

У довгостроковому періоді всі фактори виробництва змінні, тому в аналізі не виділяються постійні витрати.

Фірма може змінити співвідношення праці і капіталу без зміни загальної суми витрат.

Раціональність поведінки фірми вимагає поєднання мети і обмеження, досягнення максимально можливого обсягу випуску продукції з мінімально можливими сукупними грошовими витратами виробництва

У процесі розвитку фірми зростаючий ефект масштабу дає економію витрат на масштабі, - витрати на одиницю продукції зменшуються з нарощуванням обсягів випуску, а у випадку спадного ефекту масштабу мають місце втрати на масштабі, - середні витрати зі збільшенням обсягу випуску зростають.

Мінімальний ефективний розмір підприємства - це той найменший обсяг виробництва, за якого фірма може мінімізувати свої довгострокові середні витрати.

Коли зростаючий ефект масштабу незначний і швидко вичерпується, мінімальний ефективний розмір підприємства відповідає невеликим обсягам виробництва. У таких галузях існує значне число відносно дрібних виробників, а великі фірми не будуть ефективнішими.

Позитивний і негативний ефекти масштабу є найважливішими факторами, які визначають структуру кожної галузі і рівень розвитку конкуренції в ній.

Пропозиція товарів безпосередньо пов'язана з їх виробництвом, а виробництво — з витратами ресурсів. Теорія виробництва і витрат пояснює закономірності досягнення ефективності, дозволяє оптимізувати рішення виробників.

Підприємництво — це ініціативна діяльність, пов'язана з виробництвом товарів і послуг, яка передбачає використання власних коштів і готовність ризикувати ними з метою одержання, прибутку.

Мета фірми - максимізація економічного прибутку в умовах обмежених ресурсів вона визначає всі рішення фірми відносно того, що виробляти, як, для кого.

Виробництво - це процес перетворення вхідного потоку затрат ресурсів у вихідний потік випуску. Випуск - це товари (послуги) виготовлені фірмою за певний період часу.

Фактори виробництва це праця, земля, капітал, підприємливість, час і технологія.

У створенні продукту і його вартості рівноправно беруть участь всі фактори виробництва. Кожному фактору приписують свою продуктивність, здатність вмінювати свою частку у вартість.

Фірма так комбінує співвідношення ресурсів, щоб досягти максимально можливого обсягу виробництва, тобто використати задіяні ресурси найбільш ефективно. Під ефективністю розуміють ступінь віддачі факторів виробництва.

Фірма оцінює способи виробництва з точки зору технологічної та економічної ефективності. Спосіб виробництва вважається ефективним, якщо не існує іншого способу, за якого для випуску заданого обсягу продукції витрачалось би менше ресурсів.

Інформацію про взаємозв'язок між витратами виробничих факторів і обсягами випуску продукції у фізичному виразі надає функція виробництва. Вона відображає технічний закон: для кожного рівня технічних знань існує відповідне числове співвідношення затрат і обсягів продукції. За допомогою цієї функції можна визначити технологічно ефективний спосіб виробництва.

Функції виробництва вказують на існування численних альтернативних можливостей одержання певного обсягу продукції за різних співвідношень між факторами виробництва. Функція виробництва описує те, що можливо здійснити технічно за умови ефективної діяльності фірми.

Економічно ефективним вважається спосіб виробництва, який мінімізує альтернативну вартість всіх видів витрат виробництва заданого обсягу продукції. Економічна ефективність залежить від цін ресурсів. Економічно ефективним є той, який на даний момент забезпечує мінімальні грошові витрати фірми за даного рівня цін на ресурси.

Монополія - це наявність на ринку лише одного продавця і багатьох покупців.

Ступінь панування фірми на ринку характеризує концентрація продавців, що визначається долею продаж фірми, або декількох фірм, від загального обсягу продажу на ринку.

Модель ринку єдиного виробника називається чистою монополією.

У досягненні мети монополія зустрічається з трьома обмеженнями - витратами виробництва, попитом та ціною продукції.

Монополія сама призначає ціну на свою продукцію, при цьому вона може продавати весь обсяг продукції за однаковою ціною, або ж диверсифікувати ціни для кожної групи споживачів.

Монополія уособлює галузь, тому стикається з кривою ринкового попиту, яка є типовою спадною і визначає співвідношення між ціною і обсягом так, що повне маніпулювання цінами неможливе.

Фірма — монополіст одночасно приймає стратегічне рішення про обсяг випуску і про ціну.

Завдяки бар'єрам входження в галузь монополія і в довгостроковому періоді отримує економічний прибуток. Монополіст не змушений працювати за ціною, рівною мінімуму довгострокових середніх витрат, тому й обсяг випуску монополіста менший, ніж ефективний масштаб виробництва.

Монополізація виробництва призводить до виникнення суспільних втрат:

за інших рівних умов монополія порівняно з конкурентною галуззю виробляє менший обсяг продукції і встановлює вищі ціни;

монополія не досягає виробничої ефективності, монополія не досягає ефективності розподілу ресурсів.

Суспільні втрати – це ціна, яку суспільство платить за неефективний розподіл ресурсів монополією, - вимірюються величиною сукупних втрат надлишку споживача і надлишку виробника від скорочення обсягу випуску і підвищення ціни. Інша частина надлишку споживача захоплюється монополістом і перетворюється на його додатковий виграш, трансформується у надлишок виробника.

Природна монополія є наслідком вільної дії ринкових сил, коли виробництво суспільно важливого товару зосереджується на одній фірмі, де воно обходиться дешевше, ніж виробництво кількома. У більшості випадків вони утворюються в комунальних галузях господарства.

Існування природної монополії є економічною необхідністю і вигідне для суспільства. Для зменшення негативних наслідків, породжених монопольною владою, діяльність природних монополій регулює держава.

Основна мета цінової стратегії монополіста - захоплення якнайбільшої частини споживчого надлишку і перетворення його у монопольний прибуток.

Теорія ринкових структур.

Розрізняють чотири основних варіанти ринкових форм: 1) поліполія – багато продавців протистоять великій кількості покупців (в економічній теорії така ситуація характеризується як досконала конкуренція). Для поліполії характерна цінова конкуренція та єдиний стандартизований продукт, наявність повної інформації про параметри ринкової пропозиції, вільність доступу до ринку, відсутність персональних переваг у суб’єктів ринку; 2) олігополія, характеризується тим, що виробництво у певній галузі контролюється невеликою кількістю виробників (продавців), неціновою конкуренцією, наявністю обмежень до входу на ринок; 3) монополія – обмежує ринкову стихію, спрямовує свою діяльність на впорядкування господарської системи в інтересах висококонцентрованого виробництва; 4) монополістична конкуренція характеризується неціновою конкуренцію, відсутністю стандартизованого продукту, великою кількістю виробників та відносно вільним входом до ринку.

Продавцями факторів виробництва або ресурсів виступають домогосподарства та інші фірми, які володіють ними. Ринки факторів виробництва, як і товарів можуть бути досконало конкурентні та з монопольною та монопсонічною владою.

Попит фірми на фактори виробництва має спільні риси для всіх видів ресурсів, а пропозиція ресурсів має свої специфічні особливості. Закон попиту так само справедливий для ринку ресурсів, як для ринку готової продукції: чим вищою є ціна ресурсу, тим меншим за інших рівних умов буде обсяг попиту на нього.

Формування попиту на ресурси зазнає впливу багатьох факторів, пов'язаних з похідним характером попиту

Якщо ресурси взаємозамінні, то зміна ціни одного викликає два ефекти ефект заміни що зменшує попит на відносно дорожчий ресурс, та ефект обсягу випуску що збільшує попит на обидва ресурси при зниженні ціни одного з них.

Якщо ресурси є взаємо-доповнювачами, то зміна ціни одного не викликає ефекту заміни, діє лише ефект обсягу випуску, який спричиняє різноспрямовані зміни у попиті на один ресурс відносно зміни ціни іншого ресурсу.

Фірма досягає максимізує прибуток з мінімізує витрати.

 

Щоб максимізувати корисність робітник повинен прийняти альтернативне рішення. Рівень годинної ставки заробітної плати відображає вартість втрачених можливостей.

Робітник може вибрати лише одне місце роботи з багатьох можливих. Щоб утримати робітника на певному робочому місці, бізнес має забезпечивши таку заробітну плату, яку робітник міг би одержати при найкращому застосуванні свого ресурсу.

З іншого боку ставка заробітної плати відображає продуктивність праці, а також дефіциту трудових ресурсів у періоди економічного піднесення і мобільністю робочої сили - можливістю змінювати місце роботи.

В умовах досконалої конкуренції ринкова рівноважна ставка зарплати встановлюється внаслідок взаємодії сукупного попиту на працю та її сукупної пропозиції і визначається граничною доходністю останнього з найнятих робітників даної кваліфікації, який має найнижчу продуктивність. Будь-яка подія, що впливає на попит або пропозицію праці, змінює рівноважну ставку зарплати і граничну доходність на одну й ту саму величину.

Якщо ринок праці і ринок готової продукції — досконало конкурентні, то в процесі встановлення загальної ринкової рівноваги досягається ефективний розподіл праці у суспільстві. 

Профспілки намагаються вирішити дві проблеми, які виключають одна одну: збільшити зайнятість і підвищити заробітну плату.

Фактором диференціації зарплати виступає неоднорідність робочої сили. В окремих країнах диференціація є наслідком дискримінації в оплаті праці. Головною причиною диференціації зарплати є різниця у кваліфікації та освіті. Зв'язок між освітою та професійним навчанням, з одного боку, і оплатою праці з іншого, між освітою і продуктивністю праці відображає поняття людського капіталу.

Можна виділити три види інвестицій в людський капітал: в освіту; в охорону здоров'я; в мобільність робочої сили. Прийняття рішення про одержання вищої освіти вважають інвестиційним рішенням, яке враховує витрати і вигоди. Витрати на освіту складаються з прямих витрат (плата за навчання, підручники і т. п.), альтернативних витрат (втрачені доходи, які людина могла б одержати за роки, які пішли на навчання) та не грошових витрат, які виникають, коли людина втрачає привабливе дозвілля і змушена витрачати час на навчання.

Вигоди від освіти поділяються на фінансові і не фінансові такі як задоволення сприймати нові ідеї, розширювати свій кругозір, розвивати інтелект. Зіставити витрати і вигоди від освіти неможливо, тому що вони розірвані у час.

Розрізняють три ринки капіталу:

ринок фінансового капіталу;

ринок фізичного капіталу;

ринок оренди.

Фірма має три джерела фінансування довгострокових інвестиційних проектів:

власні грошові ресурси, залучені та позичені грошові ресурси.

Ціною позичкового капіталу виступає відсоток - сума грошей, яку повинен сплатити позичальник за можливість тимчасового використання чужих грошей.

Річна ставка відсотку обчислюється як відношення суми сплаченого позичкового проценту до позиченої суми. Для інвестора вона виступає як альтернативна вартість інвестицій.

Формування фінансових ресурсів пов'язане з вибором у часі. Теорія міжчасового вибору полягає в тому, що економічний суб'єкт, приймаючи рішення змушений пожертвувати поточним споживанням заради виграшу в майбутньому.

Реалізація схильності домогосподарства до споживання і заощадження залежить від його фінансових можливостей.

Фірма визначає обсяг попиту на кредитні ресурси на основі співставлення вигоди і видатків на інвестиції.

Крива сукупного попиту домогосподарств і фірм разом з кривою пропозиції визначає рівноважну ставку на ринку фінансового капіталу. Основними чинниками, що впливають на стан рівноваги, є доходи і схильність до заощадження домогосподарств, а також прибутковість інвестицій.

Пропозиція землі абсолютно нееластична, тому ціна землі залежить лише від змін у попиті на неї. Доход, одержаний від здачі землі в оренду, має рентну природу.

Земельна рента - це регулярно одержуваний землевласником надлишковий доход, не пов'язаний з підприємницькою діяльністю. З точки зору орендарів - це необхідні витрати, які утримують дані ділянки землі від їх альтернативного використання.

 

Тема 3. Економічна політика

Види інкорпорації:

1) За юридичною значимістю:

офіційна інкорпорація — тобто впорядкування нормативно-правових актів шляхом видання правотворчими або уповноваженими їхнім рішенням компетентними органами збірників чинних нормативно-правових актів;

неофіційна інкорпорація — це підготовка і видання збірників чинних нормативно-правових актів неправотворчими органами держави або іншими організаціями чи особами.

2) За обсягом: загальна (генеральна), галузева, міжгалузева, спеціальна (за окремими інститутами однієї галузі права).

3) За критерієм об'єднання нормативно-правових актів: предметна, тобто за предметом регулювання; хронологічна (за часом видання нормативно-правових актів); суб'єктна (залежно від органу, який видав акти).

Кодифікація — це спосіб систематизації законодавства, який полягає у змістовній переробці, узгодженні й об'єднанні певної групи юридичних норм, пов'язаних спільним предметом правового регулювання, в єдиному нормативному акті. Тобто, це впорядкування правових норм, яке супроводжується переробкою їхнього змісту, з відміною одних і прийняттям інших норм права. Іншими словами, кодифікація — це систематизація у процесі правотворчості. В результаті кодифікації видається єдиний, логічно і юридично цільний, нормативно-правовий акт. Тому кодифікація завжди має офіційний характер і може проводитися тільки правотворчим органом.

Види кодифікації:

1) За обсягом:

загальна, в результаті якої утворюється кодифікований нормативний акт з основних галузей права (Звід законів);

галузева, яка охоплює нормативно-правові акти певної галузі законодавства (основи законодавства, кодекси);

міжгалузева та підгалузева (інституційна), що, відповідно, розповсюджується на кілька галузей (Повітряний кодекс) чи інститутів (Митний кодекс).

2) За формою виразу: основи (головні засади) законодавства; кодекси; положення; статути.

ПЕРЕЛІК ТЕСТОВИХ ПИТАНЬ із сучасних ПРОБЛЕМ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ І РОЗВИТКОМ СУСПІЛЬСТВА ТА МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ, ВІДПОВІДНО ДО ПРОГРАМИ ВСТУПНИХ ЕКЗАМЕНІВ НА СПЕЦІАЛЬНІСТЬ «УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ» У 2011 РОЦІ

Одеса - 20 1 1

ЗМІСТ

Вступ

І. Умови вступу на спеціальність «Управління проектами»


Поделиться:



Последнее изменение этой страницы: 2019-05-08; Просмотров: 163; Нарушение авторского права страницы


lektsia.com 2007 - 2024 год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! (0.181 с.)
Главная | Случайная страница | Обратная связь