Основні принципи міжнародних комерційних контрактів

Укладання зовнішньоторгових контрактів (ЗТК)

Проведення попередніх переговорів.

Ініціатива вступу у переговори може бути виявлена як продавцем, такі покупцем.

Попередні комерційні переговори є звичайним етапом узгодження умов контракту. Спірні питання з комерційних умов угоди та технічних вимог до товару розв'язуються методом уторгування, який полягає у взаємному вивченні об'єктивних аргументів сторін та знаходженні на цій основі взаємоприйнятних компромісних рішень.

Переговори можуть вестися листуванням, шляхом особистих зустрічей або телефоном. Переговори телефоном широко використовуються при укладанні угод на масові стандартизовані товари, коли основні умови угоди є типовими та заздалегідь відомі обом сторонам. У цьому випадку телефоном погоджуються лише ціна, кількість товару та строк поставки. Потім сторони оформлюють свою домовленість письмово. У біржовій торгівлі переговори телефоном є основною формою ведення переговорів з укладання угод. Телефонні переговори досить часто використовують також для підтвердження запропонованих оферентом умов, для закінчення попередніх переговорів. Телефонні переговори значно полегшують контакти між сторонами і у цьому сенсі є дуже зручними.

Як правило, ці способи поєднуються у різних комбінаціях, наприклад, переговори, які починалися листуванням можуть бути продовжені телефоном або під час особистих зустрічей.

При підготовці до проведення переговорів бажано дотримуватись таких рекомендацій:

- визначити предмет переговорів; здійснити підготовчі заходи; розробити документацію відправки/приймання делегації для проведення переговорів; підготувати техніко-економічне обґрунтування, затвердити базу договірних цін, підготувати та узгодити проекти документів; вивчити фірму та членів делегації майбутнього партнера;

- визначити склад своєї делегації, місце та завдання кожного її члена;

- виробити тактику ведення переговорів: можливий розподіл ролей учасників, послідовність викладення питань, що цікавлять; підготувати довідкові та інші матеріали, які можуть бути потрібні під час переговорів, розробити шляхи розв’язання розбіжностей та претензій, підготувати можливі відповіді на питання партнерів.

Документація відправки/приймання делегації для проведення передконтрактних переговорів включає:

- наказ про відрядження спеціалістів у країну партнера або наказ про приймання делегації з країни партнера;

- при прийнятті делегації контрагента – калькуляцію вартості приймання й обслуговування іноземних делегацій та окремих осіб у власній фірмі. При складанні калькуляції слід орієнтуватись на чинні нормативи.

При проведенні попередніх переговорів слід додержуватись загальних норм протокольної практики, звичаїв та умовностей, які прийняті у міжнародному діловому спілкуванні, центральним серед яких є принцип “міжнародної ввічливості” – дотримання шанобливості та поваги до усього, що символізує та репрезентує державу партнера, незалежно від її місця на значимості у міжнародному співтоваристві. Повага до посадових осіб іноземних компаній та фірм, точне дотримання протоколу створює сприятливу ситуацію, робочий настрій, який допомагає конструктивному розв’язанню обговорюваних питань та проблем.

Зазвичай ділові переговори проводяться між керівниками фірм або їх уповноваженими представниками за участю спеціалістів. Перша особа має право підпису контрактної та іншої документації і, як правило, має при собі печатку фірми або особисту печатку. Особи, уповноважені керівником фірми на ведення переговорів та підписання контрактної документації, повинні мати це право згідно із статутними документами фірми і мати при собі довіреність або інші письмові підтвердження таких повноважень. Серед таких осіб, крім керівника делегації, можуть бути експерти, з правом підпису або без нього. У складі делегації, крім керівників, можуть бути “технарі”, перекладачі, референти та юристи, які готують необхідні матеріали, поточні протоколи та документацію. Якщо заздалегідь підготовлений план ЗТК, то необхідно дати можливість партнеру попередньо ознайомитися з його текстом.

Ділові зустрічі або переговори, спрямовані на підготовку чи підписання ЗТК, доцільно оформляти відповідним протоколом з точним записом прийнятих рішень або пропозицій.

Для успішного проведення переговорів важливо створити нормальний психологічний клімат, правильно вибрати тактику їх ведення.

Для успіху ділової зустрічі потрібно набагато більше, ніж знайти відповідного партнера, треба самому бути відповідним партнером, знати про партнера, про його фірму, про його країну якомога більше, з одного боку, надати про себе правдиву та повну інформацію партнеру – з іншого.

Орієнтована технічна схема ведення переговорів включає в себе такі етапи:

- перша зустріч, привітання, відрекомендування делегацій;

- пояснення цілей та завдань делегації – ініціатора переговорів, вручення та приймання документів;

- обговорення постановлених питань.

Складання протоколу про наміри попереднього контракту

За результатами переговорів сторін з предмета передбачуваного контракту або угоди та її умов сторонами може бути укладений протокол про наміри. Це порівняно нова у нашій країні форма протоколу, зазвичай прийнята у ЗЕД. У цьому протоколі сторони виявляють свої наміри укласти контрактні відносини та приймають підготовчі зобов’язання на певний строк.

Протокол має містити таку інформацію: найменування документа; місце укладення та дату; повні та достатні юридичні найменування сторін-учасниць; прізвища та імена представників, їх посади і повноваження; предмет обговорення та наміри сторін з даного предмета; цілі сторін з предмета обговорення; попередні зобов’язання сторін; зобов’язання сторін за протоколом; зобов’язання нерозголошення інформації; зобов’язання не здійснювати оферти з предмета протоколу іншій особі у період дії протоколу або зобов’язань за ним; строк дії протоколу, по закінченню якого домовленість сторін втрачає силу, якщо обидві сторони не зробила конкретних кроків у напрямку здійснення якихось дій, обумовлених даним протоколом; обов’язки сторін здійснювати усі дії та витрати з виконання своїх зобов’язань за даним протоколом за свій рахунок і не висувати фінансових або інших претензій партнеру.

Остання умова є виключно важливою та обумовлює ризик кожної зі сторін. Слід відзначити, що на практиці значна частка таких протоколів не має життєвої сили та залишається лише на папері. Необхідність складання такого протоколу залежить від рішення сторін та від їх практичних намірів.

Більш поглиблена та розширена форма протоколу про наміри – це попередній контракт. Попередній контракт може містити обмежені фінансові зобов’язання сторін із застереженнями. Попередній контракт обов’язково укладається в письмовій формі.

Іноді сторони розуміють попередній контракт у контексті генеральної угоди або контракту, у якому докладно описуються найзагальніші принципи наступних взаємовідносин та умов взаємодії. Такий контракт має юридичну силу та посилання на нього дійсні у додаткових контрактах, що випливають з нього.

Складання та підписання зовнішньоторгового контракту

В результаті переговорів сторони одразу можуть скласти спільний проект контракту, в якому враховується фактична домовленість, досягнута сторонами.

Перед підписанням кожна сторона погоджує умови контракту з функціональними підрозділами своєї організації:

- з планово-економічним відділом;

- з валютно-фінансовим відділом;

- з підрозділами, що відповідають за кон’юнктурно-комерційну роботу;

- з юридичним відділом;

- з бухгалтерією;

- з транспортним відділом.

Надруковані та завізовані контракти підлягають остаточній перевірці оперативними працівниками та парафуються (візуються) коротким підписом в одному з нижніх кутків кожної сторінки. Працівник, що підтвердив контракт, несе повну відповідальність за правильність тексту, зокрема і перекладу іноземною мовою.

Як правило, друкують два оригінали контракту, які підписуються безпосередньо присутніми на переговорах представниками обох контрагентів, які мають право підпису комерційних документів за посадою, що займають, або за довіреністю. Кількість підписів з кожного боку визначається юридичним статусом контрагента. Зовнішньоторгові контракти з боку українських організацій підписуються, як мінімум, двома особами, які мають на це право.

Контракт може бути укладений у письмовій, усній, частково в письмовій і частково в усній формах. Українське законодавство вимагає обов'язкового укладення у письмовій формі не тільки контрактів, а й оферти, акцепту чи будь-якого іншого прояву намірів. У міжнародній практиці угоди часто укладаються в усній формі - телефоном, на аукціонах, біржах. Проте домовленість потім обов'язково підтверджується письмовим контрактом, підписаним обома сторонами.

Права та обов'язки за контрактом виникають з моменту, коли він вважається укладеним, тобто після його підписання, якщо у ньому не зазначений інший строк набуття ним чинності. Датою укладення є дата його підписання.

⇐ Предыдущая21222324252627282930Следующая ⇒

Поделиться: