Структура контракту та його обов’язкові умови.

 Зміст контракту.

Зміст контракту складають його умови, про які сторони, що укла­дають угоду, договорились у процесі укладення контракту. Ці умови ві­дображають специфіку взаємин сторін та їх особливі вимоги до предме­ту та порядку виконання контракту. Контракти класифікують за їх обов'язковістю для продавця та покупця і за їх універсальністю.

Умови контракту діляться на обов'язкові та додаткові.

Обов'язкові:

• найменування сторін-учасників угоди;

• предмет контракту;

• якість і кількість;

• базисні умови поставки;

• умови платежу;

• санкції та рекламації;

• юридична адреса та підписи сторін.

Додаткові:

• здавання-приймання товару;

• страхівка;

• відвантажувальні документи;

• гарантії;

• пакування та маркування;

• форсмажорні обставини;

• арбітраж;

• інші умови.

Обов'язковими вони називаються тому, що якщо одна зі сторін не виконує їх, то інша має право розірвати контракт і вимагати відшкодування збитків. Додаткові передбачають, що при порушенні їх однією зі сторін інша не має права розірвати угоду, зате може вимагати виконання контрактних зобов'язань і застосувати штра­фні санкції, якщо це передбачено контрактом.

За універсальністю умови контракту можна поділити на універ­сальні й індивідуальні.

До універсальних належать:

• формування преамбули;

• здавання-приймання товару;

• базисні умови поставки;

• умови платежу;

• пакування та маркування;

• гарантії;

• санкції та рекламації;

• форсмажорні обставини;

• арбітраж.

До індивідуальних належать:

• найменування сторін-учасників угоди;

• предмет контракту;

• якість товару;

• кількість товару;

• ціна;

• строки поставки;

• юридична адреса та підписи сторін.

 Специфіка зовнішньоторгового контракту.

Крім того, важливо, що окремі умови зовнішньоторгових контрак­тів мають свою специфіку, яку необхідно знати і враховувати при скла­данні контракту. До таких умов належать: місце виконання контракту, ціна, фінансові умови, комерційні документи.

Місце виконання контракту.

Залежно від місця виконання контракту між сторонами розподіля­ються витрати на перевезення й обов'язки, пов'язані з доставкою товару. До місця виконання такі витрати й обов'язки за загальним правилом здійснюються продавцем, а в подальшому - покупцем.

У місці виконання контракту до покупця звичайно переходить право власності на товар і, відповідно, ризик випадкової втрати прид­баного майна. У цьому полягає основна відмінність договору купівлі-продажу від усіх інших договорів - орендного, ліцензійного, страху­вання та ін., де не закладена умова про перехід права власності на товар, а предметом договору є право користування товаром чи надання послуг.

Передачею визнається вручення то­вару покупцю, а також здавання товару транспортній організації чи по­шті для відправлення покупцю, якщо за контрактом укладання договору перевезення та оплата за доставку товару покупцеві не входить в обо­в'язки продавця.

Переданий ним товар повинен за кількістю, якістю та іншими умо­вами відповідати вимогам контракту саме в місці виконання контракту. За подальше погіршення товару, якщо в цьому нема вини продавця, не­суть відповідальність ті особи, якими було завдано шкоди товарові.

Ціна товару.

Ціна товару є однією із суттєвих умов контракту. Вона вира­жається числом грошових одиниць певної валюти за одну кількісну одиницю товару, вказаного в контракті.

Ціни контрактів за узгодженням сторін фіксуються у валюті однієї з країн контрагентів чи у валюті третьої країни.

Визначення ціни та валюти платежу залежить, по-перше, від спів­відношення сил між покупцем і продавцем, по-друге, від усталених зви­чаїв у міжнародній торгівлі. Наприклад, у торгівлі каучуком, оловом усталився ( ? ) звичай вказувати ціни у фунтах стерлінгів ( стерлінгах ), а в торгівлі наф­топродуктами - в американських доларах.

Інколи обумовлена у контракті ціна та ціна, фактично сплачена покупцем, не збігаються. Природно, що ціна товару залежить від обу­мовлених у контракті умов його поставки у вказаний географічний пункт.

Питання, що виникають при встановленні ціни на товар:

• на які ціни орієнтуватися експортеру при встановленні ціни попиту та імпортеру при визначенні доцільності купівлі;

• як співвідноситься ціна товару з витратами на доставку товару по­купцеві;

• яким способом розрахувати ціну товару;

• як зафіксувати ціну у контракті;

• в якій валюті встановити ціну товару і в якій здійснювати платіж;

• як уникнути валютного ризику.

Загальні принципи, які використовуються при встановленні ціни товару у практиці міжнародних торгових угод.

Ціна кожного товару встановлюється за певну одиницю виміру. Наприклад:

• за кількісну одиницю маси (кілограм, тонна і т.д.);

• за числову одиницю (десяток, дюжину, сотню і т.д.);

• за одиницю маси, з огляду на базисний вміст основної речовини в товарі (руди, концентрати, продукція на основі хімічних сполук), на коливання натуральної маси, вмісту побічних домішок і вологи.

За умов, якщо за даним контрактом поставляються товари різної кількості й асортименту, то ціна встановлюється окремо за одиницю то­вару кожного виду, сорту, марки. Тоді ціни на товар вказуються у дода­тках до контракту - специфікаціях, які є невід'ємною складовою конт­ракту. При поставках комплексного обладнання у специфікаціях вказує­ться ціна на кожний комплектуючий виріб. При часткових поставках у специфікації вказується ціна кожної часткової поставки. Якщо в основу ціни береться одиниця маси, то потрібно визначити її характер (маса нетто - маса товару без упаковки; маса брутто - маса товару разом з упаковкою; маса брутто за нетто - маса товару з упаковкою, маса якої настільки мала, що нею можна знехтувати). У разі, коли в основу ціни кладеться одиниця маси або ціна встановлюється за штуку чи комплект, у контракті обумовлюється чи включається вартість упаковки і тари у ціну товару.

Експортні поставки товару за даною ціною найефективніші, якщо ціна товару покриває прямі затрати, компенсує віднесені на товар не­прямі витрати, приносить прибуток. Прямі затрати - це затрати на ви­робництво та реалізацію, безпосередньо пов'язані з даним товаром. Ви­трати виробництва включають у себе придбання і збереження сиро­вини та матеріалів, заробітну плату, амортизацію основних фондів і ви­плату процентів за кредит. До витрат реалізації належать затрати на транспортування товару покупцеві, страхування товару, сплату експор­тних податків, мита та зборів, агентських винагород посередникам.

Непрямі затрати пов'язані з діяльністю підприємства загалом і відносяться на вартість даного товару. Окрім того, ціна товару обов'язково включає певний прибуток у процентах до суми витрат.

З метою визначення загального рівня цін планованого продажу ко­ристуються цінами, що публікуються у спеціальних і фірмових джере­лах інформації. Практично, світові ціни - це експортні ціни основних постачальників даного товару й імпортні ціни у головних центрах ім­порту цього товару. До публікованих цін належать довідкові ціни, біржові котируван­ня, ціни аукціонів, ціни, подані в загальностатистичних довідниках, ціни фактичних угод, ціни пропозицій великих фірм.

Довідкові (індикативні) ціни - це ціни товарів у внутріш­ній оптовій чи зовнішній торгівлі різних країн, що публікуються у дру­кованих виданнях.

Біржові котирування - ціни товарів, що є об'єктом біржової торгівлі, які в основному відображають фактичні операції.

Ціни аукціонів близькі до біржових котирувань, оскільки відо­бражають, як правило, реальні угоди.

Ціни попередніх угод застосовують у разі відносної стабільно­сті цін і, насамперед, на промислову сировину, а також на машини й об­ладнання. Види знижок:

Спеціальна знижка надається привілейованим покупцям, замовленнях яких найбільше зацікавлений продавець.

Загальна (проста) знижка - знижка з прейскурантної ціни. І серійні машини й обладнання становить звичайно 20-30%, а іноді й І 40%. Проста знижка на промислову сировину складає близько 5%.

Прогресивна (оптова знижка) - це знижка за кількість. Вона застосовується щодо серійних замовлень виробів, до яких експортери виявляють значне зацікавлення. Розмір знижки досягає 10%.

Ділерська знижка надається продавцями своїм постійні представникам і посередникам.

Знижка "сконто" - знижка при розрахунках готівкою. Такі знижки особливо поширені у Західній Європі. У контракті вона фіксує­ться так: "Ціна товару - 2 000 німецьких марок, при оплаті протягом одного тижня - знижка 4%".

Бонусна знижка, чи знижка за оборот, надається продавцем своїм постійним агентам за реалізацію певної кількості товару. В агент­ській угоді встановлюється від 5 до 25%.

Сезонна знижка використовується при продажі товару поза се­зоном.

При наданні спеціальної знижки застереження про неї у тексті контракту бажане. Застереження може мати такий вигляд: "Ціна одини­ці товару становить 900 дол. США, але продавець надає покупцеві зни­жку у розмірі 10% з кожного виробу, і кінцева ціна контракту складає таку-то суму".

При укладанні договорів купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) та товарообмінних договорів між українськими та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності та видів діяльності, необхідно керуватись положенням “Про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Договір (контракт) укладається відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України.

 

 Базисні умови поставки товару

Коло відносин з перевізниками встановлюється окремими документами – договорами перевезення. Однак найчастіше сторонам, що укладають договір, невідомі відмінності в торговій практиці різних країн. Це веде до непорозумінь, розбіжностей і звертань до суду. Для спрощення укладення міжнародних договорів купівлі-продажу товарів Міжнародна торгова палата видає Інкотермс (Incoterms) - збірники "Міжнародних правил тлумачення торгових термінів" (редакції 1953,1967,1976,1980,1990,2000 pp.), які містять базисні умови поставки (БУП).

Базисні умови "Інкотермс" мають рекомендаційний (факультативний) характер, тобто набувають для конкретної угоди обов'язкову чинність лише у тому разі, коли у ЗТК на неї робиться відповідне посилання. Проте у ЗТК використовувати їх доцільно, тому що, будучи загальновизнаними у світовій практиці, вони знаходять однакове розуміння у контрагентів, що не тільки спрощує складання контракту, а й гарантує успішне виконання угоди.

Основним міжнародним документом, який широко використовується у сучасній міжнародній комерційній практиці і який містить трактування 13 базисних умов поставки, є остання редакція збірника "Інкотермс-2000" (публікація МТП № 560). У ньому знайшли відображення нові види товарів, способи упакування, транспортування, форми фінансових розрахунків, використання засобів електронного обміну даними та інше.

Партнери можуть використовувати умови більш ранніх редакцій "Інкотермс", але при цьому необхідно у договорі вказати рік видання збірника умов.

При використанні "Інкотермс-2000" у контракті повинно бути зроблено посилання на нього, наприклад, "СІФ порт Марсель згідно з Інкотермс-2000". Якщо такого посилання немає, але включена та чи інша базисна умова, передбачена в "Інкотермс", на її детальне тлумачення можуть вплинути звичаї країн-контрагентів, специфіка роботи портів тощо. Тому під час переговорів з укладення контракту продавцеві та покупцеві слід повідомити один одному про такі особливості і, у випадку необхідності, уточнити окремі положення у контракті. Умови, які розширюють чи змінюють ті, що передбачені "Інкотермс", включають у договір, і вони мають пріоритет перед базовим змістом терміна.

Усі 13 базисів поставки розміщені послідовно один за одним за принципом зростанння витрат та відповідальності продавця з доставки товару, тобто від його найменших витрат та обов'язків (умова поставки "Ex Works" - "з заводу") до витрат та обов'язків найбільших, максимальних (умова "DDP" - "поставка з оплатою мита", тобто "поставка повністю оплачена").

Для полегшення розуміння в "Інкотермс-1990" умови були згруповані в чотири категорії, які відрізняються між собою за суттю: починаючи з "Е"- терміна — ЕХ WORKS , згідно з яким продавець надає товар покупцю на своїй власній території і тому не несе жодних ризиків та витрат з доставки вантажу (вони обмежуються територією складу готової продукції); далі йде група " F "- термінів - FCA , FAS та FOB , згідно з якою продавець зобов'язаний поставити товар перевізнику, призначеному покупцем, і тому продавець оплачує транспортування та несе ризики до проміжного (найчастіше внутрішнього) пункту/порту відвантаження; потім йде група "С"- термінів — CFR , CIF , СРТ і СІР, згідно з якими продавець повинен укласти контракт на перевезення, але не приймаючи на себе ризик втрати чи пошкодження товару або додаткові витрати внаслідок подій, які мають місце після відвантаження та відправлення, тому витрати продавця продовжуються до місця призначення, але ризики передаються на проміжному, внутрішньому пункті відвантаження, як при базисах "F" (наприклад, у порту відправлення). І нарешті група" D '' - термінів - DAF , DES , DEQ , DDU ma DDP , при яких продавець повинен нести усі витрати та ризики, необхідні для доставки товару в країну призначення.

Нижче наведена класифікація торгових термінів в редакції "Інкотермс-2000":

Група Е Відправлення  

EXW Франко-завод (назва місця)

Група F Основне перевезення не оплачено       

FCA Франко-перевізник (назва місця призначення)

FAS      Франко-вздовж борту судна (назва порту відвантаження)

FOB      Франко-борт (назва порту відвантаження)

Група С Основне перевезення оплачено           

CFR Вартість та фрахт (назва порту призначення)

GIF       Вартість, страхування та фрахт (назва порту призначення)

СРТ      Фрахт/перевезення оплачені до (назва місця призначення)

СІР       Фрахт/перевезення та страхування оплачені до (... назва місця

призначення)

Група D Прибуття       

          DAF     Поставка до кордону (...назва місця поставки)

DES      Поставка з судна (... назва порту призначення)

DEQ     Поставка з пристані (...назва порту призначення)

DDU    Поставка без оплати мита (...назва місця призначення)

DDP     Поставка з оплатою мита (...назва місця призначення).

Далі під усіма термінами відповідні обов'язки сторін зведені в групи під 10 статтями, де кожна стаття з боку продавця відображає становище покупця відносно даного питання:

ОБОВ'ЯЗКИ ПРОДАВЦЯ:

А.1. Надання товару у відповідності з договором

А.2. Ліцензії, свідоцтва та інші формальності

А.З. Договори перевезення та страхування

А.4. Поставка

А.5. Перехід ризиків

А.6. Розподіл витрат

А.7. Повідомлення покупцю

А.8. Докази поставки, транспортні документи, або еквівалентні електронні повідомлення

А.9. Перевірка - упакування - маркірування

А. 10. Інші обов'язки.

ОБОВ'ЯЗКИ ПОКУПЦЯ:

Б.1. Сплата ціни.

Б.2. Ліцензії, свідоцтва та інші формальності.

Б.З. Договори перевезення та страхування.

Б.4. Прийняття поставки.

Б.5. Перехід ризиків.

Б.6. Розподіл витрат.

Б.7. Повідомлення продавцю.

Б.8. Докази поставки, транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення.

Б.9. Огляд товару.

Б.10. Інші обов'язки.

Усі базиси поставки в Інкотермс поділяються на умови універсальні, які можуть бути використані для будь-якого способу транспортування, включаючи змішане перевезення, і спеціальні, які призначені для якого-небудь одного виду транспорту.

До універсальних умов, які передбачають будь-який вид транспортування, належать такі:

Група Е EXW Франко-завод (назва місця)

Група F FCA Франко-перевізник (назва порту відвантаження)

Група С СРТ Фрахт/перевезення сплачені до (назва місця призначення)

              СІР       Фрахт/перевезення та страхування сплачені до (... назва місця призначення)

Група D     DAF Поставка до кордону (...назва місця поставки)

              DDU     Поставка без сплати мита (...назва місця призначення)

              DDP     Поставка зі сплатою мита (...назва місця призначення).

До спеціальних умов, які призначені тільки для морського та внутрішнього водного транспорту, належать такі:

Група F FAS Франко-вздовж борту судна (назва порту відвантаження)

              FOB      Франко-борт (назва порту відвантаження)

Група С CFR Вартість і фрахт (назва порту призначення)

               GIF       Вартість, страхування і фрахт (назва порту призначення)

Група D DES Поставка з судна (... назва порту призначення)

               DEQ     Поставка з пристані (...назва порту призначення).

Слід зауважити, що термін DAF, який належить до групи універсальних базисів, на практиці застосовується лише при поставках залізницею чи автотранспортом.

Враховуючи поділ БУП на універсальні та спеціальні, застосовувати базис поставки у ЗТК слід коректно, тобто водні базиси слід використовувати тільки для водних поставок, а універсальні - для усіх інших. Наприклад, замість поширеного в українських ЗТК запису "СІФ аеропорт Бориспіль/Київ" слід використовувати спеціальний еквівалент СІФ - термін СІП (для повітряних та сухопутних перевезень).

Після скороченого або повного позначення базисної умови у контракті слід вказувати назву пункту, до якого належить ця умова (тобто пункту, де продавець вантажить продукцію НЗ;транспортний засіб або передає її покупцеві чи перевізнику).

Термін "франко", що застосовується при позначенні базисних умов, походить від слова "вільно" та означає, що покупець вільний від усіх витрат з доставки товару до пункту, позначеного за словом "франко ".

 

 

⇐ Предыдущая24252627282930313233Следующая ⇒

Поделиться: