E лектротравма Поразки електричним струмом

Діагностичні критерії:

1.Поразки електрострумом можливі при безпосередньому контакті з провідником електроструму, через eлектродугу, від «крокової напруги», що виникає при зіткненні ділянок тіла з землею поблизу лежачого на ґрунті електропроводу.

2.Вражаюча дія електроструму залежить від його фізичних характеристик (сили і напруги, виду і частоти), умов контакту і стану організму.

3.При поразці електрострумом виникають специфічний і неспецифічний його вплив на організм: специфічне виявляється в біологічному, електрохімічному, тепловому і механічному ефектах.

4.Біологічний ефект виявляється порушенням функції зовнішнього подиху, фiбриляцiєй шлуночкiв, артеріальною гіпертензією; електрохімічний - виникненням коагуляцiйного і калiквацiйного некрозу тканин у місці входу і виходу петель струму; тепловий - электроопiком (аж до обвуглювання тканин); механічний - розшаруванням і розривом тканин.

5.Неспецифічна дія електроструму виявляється впливом світлового випромінювання на органи зору (опіки роговиці, електроофтальмiя і т.д.), поразкою органа слуху (розриви барабанної перетинки) при виникненні вибуху від вольтової дуги.

Поразки атмосферною електрикою

1.Виникають при поразці блискавкою, при яких впливають електрострум надвисокої напруги, ударна хвиля, надсильний світловий і звуковий імпульси.

2.Розрізняють чотири ступені тяжкостi поразки блискавкою:

I ступінь - короткочасні судорожні скорочення м'язів без утрати свідомості;

II ступінь - судороги з утратою свідомості при збереженому подиху і серцевій діяльності;

III ступінь - утрата свідомості, порушення подиху і серцевої діяльності;

IY ступінь - блискавична смерть.

Електричні опіки

1.Розрізняють контактні ушкодження (справжні електроопiки), опіки спалахом вольтової дуги, вторинні термічні опіки, змішані і комбіновані поразки.

2.Справжні електроопiки розташовуються в місцях входу і виходу петель струму, що позначаються як «знаки струму», в основному вони глибокі.

3.Опіки спалахом вольтової дуги виявляються електроофтальмiєю.

4.Вторинні термічні опіки виникають при загоранні одягу, оточуючих предметів.

 

Медична допомога:

1.Звільнити потерпілого від впливу електроструму, дотримуючись правил особистої безпеки.

2.У випадках клінічної смерті - реанімаційні заходи.

3.ЕКГ-контроль для верифікації порушень ритму серцевої діяльності.

4.Аналгезія: трамадол 1-2 мг/кг або ренальган 0.5-5.0 мл, або 50% анальгін 0.3-0.5 мг/кг із дiазепамом (седуксеном) 0.2-0.3 мг/кг внутрiм’зово; при великих опіках - промедол 0.01 мг/кг внутрівенно з дiазепамом.

5.При наявності опіків - асептичні пов'язки.

6.Госпіталізація до опікового відділення або ВIТ.

Теплова травма

Діагностичні критерії:

1.Тривалий вплив теплового фактора на організм дитини може викликати загальне перегрівання і/або тепловий удар.

2.При загальному перегріванні скарги на слабість, головний біль; шкірні покриви вологі, підвищення температури тіла, тахікардія, ортостатична гіпертензія. У важких випадках спостерігаються нестабільність АТ, аритмії серцевої діяльності, мiгренеподiбнi і мiньероподiбнi пароксизми, астенія, уповільнення зорово-моторних реакцій.

3.При тепловому ударі розрізняють 4 ступеню тяжкостi стану:

*тепловий удар легкого ступеню - слабість, головний біль, запаморочення, спрага, нудота; температура нормальна або субфебрільна, рясне потовiддiлення; тахікардія;

*тепловий удар середньої тяжкості - пульсуючий головний біль, нудота, блювота; температура тіла підвищена до 38-39°С, шкіра гiперемiрована, рясне потовiддiлення; дратівливість, немотивований гнів; гіперрефлексія, порушення координації рухів; виражена тахікардія;

*тепловий удар важкого ступеню – сильний головний біль, запаморочення, порушення зору, багаторазова блювота; психомоторне порушення, дезорієнтація, порушення свідомості; гіперрефлексія, тонічні і клонiчнi судороги, патологічні рефлекси, парези і паралічі; температура тіла підвищена до 40-41°С, виражена тахікардія, аритмія серцевої діяльності; може розвиватися мозкова кома;

*тепловий удар украй важкого ступеня - клінічна смерть.

Медична допомога:

1.Ізолювати потерпілого в прохолодне місце. Холодна вода або лід (у целофанових мішках) на шию, у пахвові западини, на пахові області. Жаропонижуючи ліки недоцільні.

2.Інгаляція 100% кисню в кількості 10-12 л/хв.

3.Бензодiазепiни (седуксен, реланiум, дiазепам, сибазон) у дозі 0.2-0.5 мг/кг внутрiм’язово.

4.Глюкокортикоїди в дозі 2-3 мг/кг (по преднізолону) внутрiм’язово.

5.При судомах - бензодiазепiни 0.5 мг/кг внутрівенно або 1% гексенал 5-7 мг/кг, при відсутності ефекту - iнтубацiя трахеї (без премедикацiї атропіном) і переведення на ШВЛ.

6.Iнфузiя 0.9% NaCl з 5% розчином глюкози в співвідношенні 1:1 у дозі 20 мл/кг/година.

7.При необхідності - СЛЦР.

8. Госпіталізація до соматичного стаціонару, у важких випадках - до ВIТ.

Холодова травма

Діагностичні критерії:

1.При впливі низьких температур на організм дитини можуть виникати місцеві (локальні) ушкодження у вигляді відморожень і/або загального переохолодження організму.

2.З'ясувати час перебування на холоді, можливість вживання алкоголю.

3.Враховувати, що в механізмі загального переохолодження ведучу роль має не стільки температура навколишнього середовища, скільки його підвищена вологість.

4.При локальних відмороженнях розрізняють 4 ступеню ушкодження тканин:

I ступінь - шкіра бліда, оніміла, «задубiлi» кінцівки,

II ступінь - міхури із серозно-геморрагiчним умістом,

III ступінь - повний некроз шкіри,

IV ступінь - некроз сухожильі м'язів.

5.При загальному переохолодженні розрізняють 4 ступеню важкостi стану:

* перший ступінь - температура тіла в межах 36-37°C за рахунок збільшеної теплопродукції, біль різної інтенсивності, гiпо- або анестезія шкіри;

* другий ступінь - температура знижується до 35-34°C, бліда і холодна шкіра, помірна тахікардія, артеріальна гіпертензія, легке психічне порушення;

* третiй ступінь - температура тіла знижується до 34-30°С, м'язовий тремор переходить у задубіння, зникнення больового вiдчуття; свідомість поплутана, тахікардія змінюється брадикардією i аритмією, артеріальна гiпотензiя;

* четвертий ступінь - холодовий шок.

Медична допомога:

1.При відмороженнях - зігрівання уражених ділянок грілками, пластиковими мішками з теплою водою; заборонено розтирати снігом або льодом. Помістити потерпілого в тепле приміщення.

2.Накладення на відморожені ділянки сухих асептичних пов'язок.

3.При загальному важкому замерзанні - реанімаційні заходи.

4.При загальному замерзанні - не змінювати різкo положення тіла (можливе виникнення фiбриляцiї, а при заледенінні - травми).

5.При виникненні фiбриляцiї - дефiбриляцiя, при відсутності ефекту - продовжити зігрівання і повторна дефiбриляцiя при температурі тіла не менш 35°С.

6.При загрозливих порушеннях подиху - після попередньої премедикацiї 0.1% атропіну сульфату 0.1 мл/рік життя (не більш 0.5 мл), введення внутрівенно, кетамiну в дозі 5 мг/кг і проведення iнтубацiї трахеї і переведення хворого на ШВЛ теплою киснево-повітряною сумішшю, при неможливості iнтубацiї - крiкоконiкотомiя.

7.При явищах холодового шоку - катетеризація магістральних судин, інфузiя теплого (38-40°С) iзотонiчного розчину натрію хлориду в кількості 10-20 мл/кг за годину.

8.Аналгезія: трамадол 1-2 мг/кг або ренальган 0.5-5.0 мл, або 50% анальгін 0.3-0.5 мг/кг із дiазепамом (седуксеном) 0.2-0.3 мг/кг внутрiм’язово або промедол 0.01 мг/кг внутрівенно з дiазепамом.

10.Госпіталізація: при легких ступенях відмороження - доставка до травматологічного пункту, при средньоважких і важких - до опікового відділення; при холодовому шоці - до ВIТ.

УРГЕНТН I ЗАХВОРЮВАННЯ ОРГАНІВ

ЧЕРЕВНОЇ  ПОРОЖНИНИ

⇐ Предыдущая6789101112131415Следующая ⇒

Поделиться: