Стоянки первісних людей на території України.

На землі сучасної України найдавніші люди прийшли з Європи і Закавказзя приблизно 1 мільйон років тому, за доби раннього - початкового і найтривалішого періоду історії людства. Людська історія України починається з селища Королеве Виноградівського району на Закарпатті. Саме там виявлено найдавніший комплекс знахідок доби палеоліту. Сліди діяльності пітекантропів виявлено неподалік с. Рокосове в Закарпатті, с. Лука- Врублівецька на Дністрі та Амвросіїіка в Донбасі, у передгір’ї Криму тощо. Наступники пітекантропів, неандертальці, залишили по собі чимало стоянок на території нашої держави(близько 200). Їх багато досліджено в печерах Криму, відомими стоянками також є поселення на Закарпатті, в Подністров’ї, на Житомирщині та ін. На території України існування неандертальців засвідчене відкриттям не лише жител чи стоянок, а й решток самої людини! У печері Киїк-Коба (Крим) було розкопано неандертальське поховання, в якому археологи знайшли кістяк жінки віком 35 років.

Перші люди на теренах нашої держави – пітекантропи, об’єм мозку яких сягав лише 800-1300 см кубічних ( цікаво, що об’єм мозку сучасної людини 1400-2000 см кубічних), а зріст 160-170 сантиметрівЇх основні заняття відповідали формі привласнювального господарства:збиральництво, полювання на дрібних тварин, згодом – на мамонтів, зубрів, північних оленів.

Трипільська культура.

Трипільська культура (кінець V - середина ІІV тис. до н.е.) була відкрита ще у 1893 році археологом В.Хвойкою поблизу с. Трипілля, Київщина. Батьківщина трипільців – береги Південного Бугу й Дністра, а звідти вони розселилися на схід до Середнього Подніпров’я, на захід до Румунського Прикарпаття. Житла трипільців були дерев’яними, з глиняною піччю, могли бути двоповерховими, про що свідчать численні поселення. Найвідоміші – Майданецьке, Тальянки та ін.. площею 250-400 га, в яких проживало до 10-20 тисяч осіб! Причини зникнення трипільської спільноти остаточно не з’ясовані і донині: можливо, їх витіснили кочовики, можливо, розпалася внаслідок господарської та екологічної кризи. Але основи українського родоводу були закладені вже в той час. Звичайно, що з IV тис. до н.е. можна говорити про автохтонність частини населснні на території України, яке незважаючи на численні етнічні допливи та культурні зміни зберегло через тисячоліття основне - любов до рідної землі.

Культура скіфів.

У VІІ ст. до н.е скіфи, що розселилися між Доном та Дунаєм. Наприкінці VІ-V ст. до н.е. утворилася рабовласницька держава – Велика Скіфія. Вона являла собою союз племен на чолі з царем, влада якого передавалася у спадок. Столицею Великої Скіфії було Кам’янське городище на Дніпрі. Писемні джерела розрізняють царських скіфів, скфів-скотарів, скіфів-землеробів, скіфів-орачів. Скіфи залишили царські кургани: Чортомлик, Солоха, Гайманова Могила, Товста Могила та інші. Головною пам’яткою скіфів-орічів та землеробів є Більське городище(Полтавська обл.), що мало в периметрі близько 30 км. За версією археолога Б.Шрамка, воно мало назву Гелон і згадується у Геродота. До кінця ІІІ ст. до н.е. Велика Скіфія перестала існувати, у степовому Криму скіфи утворили державу Мала Скіфія із столицею в м.Неаполь.

 

8 У сучасній науці розрізняють такі основні етапи розвитку культури стародавніх слов'ян: мізинський, трипільський і черняхівський. Катакомбна - культура на території України була виявлена на початку XX ст. після розкопок курганів у басейні Сіверського Дінця.Слов'янська культура (у тому числі й українська) у цю добу була досить сильно пов'язана з культурами сусідніх етносів. Уже в епоху бронзи (кінець IV — початок І тис. до н. е.) маси людей були охоплені міграцією.Наступним етапом розвитку культури стародавніх слов'ян була так звана черняхівська культура, яку археологи датують від II до V ст. н. е. Цей період в історії України характеризується вченими як культура антів. Анти займалися хліборобством. Культуру антів характеризують знахідки в могильниках біля с. Зарубинці, а потім біля с. Черняхів на Київщині. Так звану зарубинецьку і черняхівську культури характеризує керамічне мистецтво, яке має певні особливості. Кераміка зарубинецької культури вироблялася в основному вручну і мала чорний колір, а кераміка черняхівської культури вироблялася з допомогою гончарного кругу і мала сірий колір.Найбільш цінним, на думку археологів, виявились знахідки біля с. Черняхів, де було розкопано 250 поховань.У розкопаних могильниках була знайдена кераміка, глечики, миски, кістяні гребінці, упряж, намиста та інші прикраси культури антів.
9 Кам'яна́ доба — великий (найдовший період в історії людства) доісторичний період часу, впродовж якого люди широко використовували камінь для виготовлення знарядь праці, була відсутня технологія обробки металу, використовувалась також деревина, кістка, на пізнішому етапі з'явилась обробка глини, з якої робили посуд.Кам’яна доба ділиться на:а)давня кам'яна доба або палеоліт- період найдавнішої історії людства, що охоплює епоху з моменту виділення людей з тваринного стану і появи первіснообщинного ладу до остаточного відступу льодовиків.б)перехідну епоху — мезоліт- період між палеолітом і неолітом, X-VI тисяч років до нашої ери. Період почався з завершення останнього льодовикового періоду і тривав протягом підвищення рівня світового океану, що викликало необхідність людей адаптуватися до навколишнього оточення і знаходити нові джерела свого прожитку.в)нова кам’яна доба або неоліт- Нова кам'яна доба характеризувалася появою сільського господарства і скотарства під час так званої неолітичної революції, розвитком гончарного ремесла і появою перших великих поселень людей, таких як Чатал-Гуюк і Єрихон. Перші культури неоліту з'явилися близько 7000 до н. е. в зоні так званого « родючого півмісяця». Сільське господарство і культура поширилися в Середземномор'ї, долині Інду, Китаї і країнах Південно-Східної Азії .
10 Епоха палеоліту (200 тис. - 10 тис. років до Н. X.) засвідчує існування на території України певної культури. Саме в ці часи:- люди набувають вміння добувати і використовувати вогонь;- удосконалюють знаряддя праці, житло будується з дерева (жердин), кісток;- виготовляють прикраси, що нагадують людину, фігури тварин;- з 'являються зачатки релігійних вірувань (анімізм, магія, тотемізм, фетишизм), а разом з ними елементи мистецтва.У добу мезоліту (10 тис. - 7 тис. років до Н. X.) на Україні:- використовується лук і стріли;- розвивається рибальство, приручено собаку;- започатковуються форми первісної племінної організації;- основою суспільного устрою стає матріархат;- для обробки дерева використовується долото, сокира, тесло;- виготовляються нові знаряддя праці - ножі, кинджали, списи з ріжучими кам 'яними пластинами тощо.Племена трипільської культури заселили Подніпров 'я, особливо густо правий берег Дніпра, а також Придністров 'я.
11 Бiблiя - iснує вже понад 3000 рокiв i перекладена 1200 мовами. За визначенням дослiдникiв, вона посiдає перше мiсце у свiтi за своïм значенням, кiлькiстю видань, вдячних читачiв i за величчю того впливу, який має на розвиток людства, на його культуру. По-перше, це пов'язане з тим, що Бiблiя є проголошенням Слова Божого; у яке вiрять i християни, й iудеï. Друга причина полягає у ïï моральних цiнностях, у гуманiстичних глибинах, бо на сторiнках Книги всiх книг сплелися у двобоï

12. Українські переклади Біблії. Вважається, що перший переклад виконано у волинських монастирях архімандритом Григорієм, це — Пересопницьке Євангеліє (1556-61).Першими з біблійних текстів перекладено українською мовою Євангелія (Пересопницьке Євангеліє (1556-61) та інші).Переклад Нового Завіту Пилипа Морачевського, виконаний 1860, але заборонений Валуєвським циркуляром 1863, був виданий 1906. Відомі також переклади Євангелія священиків проф. Ярослава Левицького (1921), Михайла Кравчука (1937) та Теодосія Галущинського (1946).Перший повний переклад Святого Письма розпочав 1860 Пантелеймон Куліш, але рукопис згорів під час пожежі. Вдруге він розпочав його разом із Іваном Пулюєм (останньому належить переклад Псалтиря) за грецьким текстом: Їм допоміг Іван Нечуй-Левицький, який переклав Книгу Рути, 1-шу та 2-гу Книги Паралипоменон, Книги Езри, Неємії, Естери та Пророка Даниїла. Переклад вийшов у світ у січні 1904. Другий повний переклад Біблії належить митрополитові Іларіону (Іванові Огієнку). В початковій редакції перекладу 4-х Євангелій він виконав, проживаючи в Галичині (1922–1926) у місті Винники (нині підпорядковане Львівській міськраді) та Львові. Старий Завіт перекладено з гебрейського тексту,а Новий — за грецьким текстом «Novum Testamentum Graece» за редакцією Ебергарда Нестлє. Повний переклад Біблії завершено влітку 1940 (опубліковано у червні 1962). Третій переклад належить греко-католикові Іванові Хоменку, а четвертий — Рафаїлові Турконяку.У цей час існує шість повних (які включають як Старий Заповіт так і Новий Заповіт) перекладів Біблії українською мовою. Це:переклад Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя, Івана Нечуй-Левицького, вперше надрукований у 1903 році;переклад Івана Огієнка, вперше надрукований у 1962 році;переклад Івана Хоменка, вперше надрукований у 1963 році;переклад[1] Філарета, вперше надрукований у 2004 році;переклад[2] Олександра Гижі, єдиний повний переклад Біблії українською мовою, який ще не надрукований;переклад[3] Рафаїла Турконяка, вперше надрукований у 2011 році. 13Антична культура — це культура держав, що сформувалися з 3 тисячоліття до н. е. по 5 століття нашої ери на теренах Середземноморського регіону періоду архаїчної Греції, класичної Греції, доби еллінізму та доби Римської республіки.Антична культура складає два періоди — це давньогрецька культура, що охоплює час від 3 тис. до н. є. до І ст. до н. е., та давньоримська, яка розвивалася в період з VIII ст. до н. є. до V ст. н. є. Кожний з цих періодів по-своєму цінний, однак культура Стародавньої Греції займає окреме місце — вона створила чудові зразки людського генія, що пронизали усі грані людського життя: філософію, поезію, прозу, скульптуру, архітектуру, живопис і т. ін. Вона дала світові плеяду блискучих імен, таких як драматурги Есхіл, Софокл, Еврипід, історики Геродот і Фукидід, філософи Демокрит, Платон і Аристотель. 14Монументальному живопису властиве філософсько-епічне розуміння дійсності, суспільно-значимий зміст, масштабність задуму, громадянський пафос, високий лад образів, звернення до великої колективної аудиторії тощо. Монументальний живопис тісно пов’язаний з архітектурою, підпорядковується архітектурній споруді, створюючи синтез – органічну єдність різних видів мистецтв в межах єдиного художнього твору. Синтез тоді досягає повноти, коли різні види мистецтв узгоджуються спільністю ідейного задуму та стилістичною єдністю. В ансамблі монументальний живопис виконує також і декоративну роль.Монументальна скульптура (пам'ятник, монумент) пов'язана з архітектурним середовищем, вирізняється значущістю ідей, високим рівнем узагальнення, великими розмірами; монументально-декоративна скульптура включає всі види оздоблення архітектурних споруд і комплексів (атланти, каріатиди, фризи, фронтонна, фонтанна, садово-паркова скульптура); станкова скульптура, не залежить від середовища, має розміри, близькі до натури чи менші, і конкретний поглиблений зміст. Залежно від того, як художник зображає людину, скульптура поділяється на бюст і статую. Зображення

 

15. Іван Георгій Пінзель- галицький скульптор середини18 століття, представник пізнього бароко і рококо. Зачинатель Львівської школи скульпторів. Його праці можна знайти у різних куточках Західної України, а також у музейних збірках світу. 2007 рік в Україні був проголошений роком Пінзеля. І. Г. Пінзель творив до самої смерті й залишив по собі дуже багатий спадок. Він зумів досягнути досконалості в зображення містичного і драматичного, що добре видно у творах, які експонуються в музеї, серед яких: "Ангел", "Розп'яття", "Жертвоприношення Авраама", "Самсон, що роздирає пащу лева" та інші. Але його твори наразі перебувають у дуже поганому стані. Перш ніж потрапити на виставку вони потребують реставрації.

 

Кавалерідзе Іван Петрович - український скульптор, кінорежисер і драматург. Нечисленні монументи тодішнього Києва споруджувалися за одним принципом: фігура історичної особи поєднувалася з атрибутами її діяльності. Митець звертався у своїй творчості до багатьох тем, та головними для нього завжди були постаті Сковороди і Шевченка. Він створив два гіпсових варіанти пам'ятника Т.Шевченкові для Києва. Найкращі твори І.Кавалерідзе, що ввійшли до скарбниці нашої культури, є не лише в Україні, а й за її межами.

Леонід Володимирович Позен — український скульптор-передвижник, член Петербурзької академії мистецтв . Спеціальної художньої освіти не мав. Виконав численні скульптурні групи і статуетки на теми з життя та історії українського народу («Кобзар», «Переселенці», «Жебрак», та інші). Автор пам'ятника Івану Котляревському і пам'ятника Миколі Гоголю у Полтаві. Виконав для Полтавської школи імені Івана Котляревського скульптурне погруддя українського письменника. Твори зберігаються у Полтавському художньому музеї , Музеї українського образотворчого мистецтва у Києві, Третяковській галереї у Москві , Російському музеї у Санкт-Петербурзі. У Полтаві на честь Позена названо провулок .

Миха ́ йло Йо ́ сипович Мике ́ шин — російський та український художник і скульптор білоруського походження, автор ряду видатних пам'яток у великих містах Російської імперії. Відомий художник, скульптор і графік другої половини ХІХ століття. Микешин вивчав скульптурну техніку І. М. Шредера. Треба відзначити, що Мікешин був великим шанувальником творчості Тараса Шевченка. Попри чималу різницю в роках (скульптор на 21 рік молодший), вони приятелювали, часто відвідували один одного у творчих майстернях.

Олекса ́ ндр Порфи ́ рович Архи ́ пенко — український та американський скульптор і художник, один із основоположників кубізму в скульптурі. Роботи Архипенка визначаються динамізмом, лаконічністю композиції й форми. Більшості його композицій властива манера кубізму («Боксери», «Солдат іде), конструктивізму та абстракціонізму («Жінка», «Жозефіна Бонапарте»,;; «Балерина»).

Творчість Архипенка мала великий вплив на розвиток модерністського мистецтва, у тому числі архітектури та дизайну в країнах Європи та Америки. Твори Архипенка перевернули світові уявлення початку XX ст. про скульптуру. Саме Архипенко вперше «склав» єдину форму з різних нееквівалентних форм, вводячи у композиції скло, дерево, метал. Пластика, рух, проявлена конструкція і конструктивність, ліричність — основні якості його творів, які були високо оцінені сучасниками — Г. Аполлінером, П. Пікассо, Ф. Леже.

16. Особливості античної міфології.

 В античні часи міфологія була формою мислення, світосприйняття й тлумачення світу давніми людьми, виражала їхнє прагнення зрозуміти природу й вистояти у боротьбі за існування. Антична література пережила п'ять етапів.

Архаїка

Період архаїки, або дописемний період, охоплює довгий ряд століть усної народної творчості та закінчується протягом першої третини I тисячоліття до н. е. і увінчується появою «Іліади» і «Одіссеї» Гомера.

Класика

Другий період античної літератури збігається зі становленням і розквітом грецького класичного рабовласництва (VII–IV ст. до н.е). Цей період зазвичай називається класичним. У зв'язку з розвитком внутрішнього світу особистості з'являються численні форми лірики і драми, а також багата прозаїчна література, що складається з творів грецьких філософів, істориків і ораторів.

Еллінізм

Третій період античної літератури, виникає на новому щаблі великого рабовласництва. Замість невеликих міст-держав класичного періоду, виникають величезні військово-монархічні організації. Внаслідок цього елліністичний період часто трактувався як деградація класичної літератури. Цей період займає величезний проміжок часу — з III ст. до н. е. до V ст. н. е. Початок цього культурно-історичного періоду пов'язаний з діяльністю Александра Македонського. Виникає жанр прозового роману.

Час Риму

У цей період на арену літературного розвитку виходить молодий Рим. В його літературі вирізняють:

· етап республіки,

· «золотий вік»

· літературу пізньої античності

Перехід до середньовіччя

У ці століття відбувається поступовий перехід до середньовіччя З'являються описи діяльності святих та інших діячів церкви. У подальші століття латинська мова залишається мовою церкви. На варварських землях, що належали Західній Римській імперії, латинська мова суттєво впливає на формування молодих національних мов. На цих землях поширюється вплив римо-католицької церкви.

17. Слов'янська міфологія - вірування давніх слов'ян, були тісно пов'язані з обожненням явищ і сил природи. Кожне з них мало певне надприродне пояснення та пов'язувалось з певним божеством чи таємничою істотою. Слов’янська міфологія характерна тим, що вона — всеосяжна і являє собою не окрему область народного уявлення про світ і всесвіт (як фантазія або релігія), а знаходить втілення навіть у побуті — будь то обряди, ритуали, культи або землеробський календар, демонологія (від домових, відьом і лісовиків до банників і русалок).

18. Архітектуру Київської Русі можна поділити на 4 періоди:

Перший період

Кінець X — 30-і роки XI століття, коли під впливом візантійської будівельної техніки і архітектури зароджується і починає свій розвиток кам'яна монументальна архітектура. Це був час будівельної діяльності Володимира Великого у Києві та його сина Мстислава у Чернігові.

Другий період

Охоплює 30 — 50-і роки XI століття. Це був час будівництва Ярослава Мудрого. Розширюється територія міст, зводяться міцні укріплення, будуються палаци, зводяться великі собори. Головною особливістю споруд стає багатоповерхове завершення.

Третій період

Друга половина XI — початок XII століття, коли будуються храми, які найбільше відповідають потребам і канонам православної церкви та з'являються місцеві архітектурні школи.

Четвертий період

Охоплює 20-80-ті роки XII століття. У цей період остаточно формуються місцеві архітектурні школи. Споруди будуються у романському стилі. Церква стає не тільки храмом, а й окрасою міста. Розвивається будівельна техніка, виникають нові конструктивні прийоми.

Загалом у мистецтві Київської Русі, як і в мистецтві Західної Європи, архітектурі належало провідне місце.

19. Середньовіччя як епоха в історії світової та української культури.

Культура Середньовіччя отримала часом неадекватну, але досить оригінальну оцінку в творах науковців, літераторів, політичних діячів. Діячі Просвітництва та літературно-філософської думки XIX ст. вважали Середньовіччя втіленням величі католицизму та примату сліпої віри над розумом, розквіту монархій та станових привілеїв, влади грубої сили й дикості. Але найголовнішим надбанням цього часу стало творення нових націй, їхніх індивідуальних мов та культур, що сягали своїм корінням у тогочасну мову міжнаціонального спілкування - латину.

Найхарактерніших рис середньовічна культура набула з X ст. У цей період у суспільстві створюється розвинута соціальна структура: розвиваються міста, а разом з ними - ремесла, торгівля, школи і університети, мистецтво в усіх основних його видах.

У період раннього західноєвропейського Середньовіччя культура перебувала під впливом католицької церкви. До рук церкви потрапила й система освіти.

Основою західноєвропейського середньовічного світогляду було християнство, що визначило основну рису його світогляду та філософії -теоцентризм. Тобто будь-яка проблема Середньовіччя, в тому числі й проблема людини, розглядалася в контексті ідеї Бога та виводилася з неї.

 

Візантійський стиль

Самі характерні якості для візантійського стилю - витонченість, розкіш.
У візантійській культурі була зроблена спроба з'єднати античну простоту з розкішшю Сходу. У культурних спорудженнях зовнішня простота сполучалася з пишнотою декору інтер'єра. Візантійське мистецтво створило ікону, хрестово-купольні храми, іконостас, широку популярність одержали візантійські тканини.
Стіни обшивали дерев'яними панелями й завішували тканинами, цегельна кладка ховалася за допомогою штукатурки, оздоблювальним каменем або мармуром. Двері стали залізними.
Стали використовувати смальту - кольорове скло. Широко в дизайні інтер'єра використовували глазуровану плитку, слоновую кістка, так само широко використовували золото, срібло, мармур, напівкоштовні камені.

Романський стиль

Багато принципів романського стилю стосується до середини XIIІ століття.У романський період виникали національні школи. Для церковних будівель того часу була притаманна форма латинського хреста, будівлі були масивними, з низькими колонами. Перекриття з дерев’яних перетворюються на кам’яні склепіння, також звичними стають масивніші вежі. Сформувалися такі типи споруд як укріплення міста, замки, собори, міські церкви. Архітектурні деталі античного часу огрубіли і перетворилися. В якості будівельного матеріалу під час романського періоду активно використовується камінь. Гармонійно розвивалася система склепінь, опор, на які вони спиралися. Цей процес був неоднаковий для різних держав Європи.

Готичний стиль

Готичний стиль художній стиль, що з'явився завершальним етапом у розвитку середньовічного мистецтва країн Західної, Центральної і частково Східної Європи (між серединою 15 - 16 ст.). Готика була стилем високих соборів у Европі. Створені в цю епоху композиції прикрашались вишуканими зубчатими шпилями, що повторяли архітектуру соборів. Готичний живопис і скульптура вирізняються подовженими пропорціями фіґур, і лягали суворому канонові. Спроби зображувати трьохвимірний простір у живописі зустрічаються вельми рідко, краєвид випадковий і непереконливий. Наприкінці XIV століття видно тягу до більшої витончености та елеґантности, а також зацікавлення сюжетами повсякденного життя.

⇐ Предыдущая1234567Следующая ⇒

Поделиться: