Почаївська лавра: історія створення, святині, стилі побудови основних церков.

Свя ́ то-Успе ́ нська Поча ́ ївська ла ́ вра — православний чоловічий монастир у Почаєві, Тернопільська область,Української православної церкви (Московського патріархату) зі статусом лаври. Найбільша православна святиня Волині, друга, після Києво-Печерської лаври, України. За легендою, монастир заснували ченці Києво-Печерського монастиря, які втекли від нападу татарів 1240 року. Вперше згадується в документах 1527 року. Коли 1596 року польська влада проголосила унію, монастир рішуче виступає проти окатоличення православних, стійко витримуючи натиск чужих віровчень, стає могутнім духовним центром Православ'я. У1597 р. шляхтянка Анна Гойська подарувала монастиреві чудотворну ікону Матері Божої, яку привіз на ВолиньHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/1559" \o "1559" 1559 року грецький митрополит Неофіт. Розквіт монастиря пов'язаний з діяльністю ігумена Йова Заліза(1550–1651 р.), який преобразив обитель — ввів общинножиття монахів, оточив обитель огородою, створив типографію для захисту Православ'я. 1649 року коштом Федора та Єви Домашевських зведено кам'яний храм в монастирі. Одна з святинь — Почаївська ікона Божої Матері; 1675 р. завдяки молитві до цієї ікони турецько-татарські завойовники відступили від монастиря (події присвячена дума «Ой, зійшла зоря вечоровая»).

В Успенському Соборі за невеликою латунною огорожею біля першої колони знаходиться слід правої Стопи Пресвятої Богородиці. Над Стопою, подібно древньому вівтарю, ковчег з шовковим платом. На платі — зображення Стопи Богородиці, за ним на стіні відлите з бронзи, прикрашене золотом, сріблом барельєфне зображення явлення Богоматері. Під ковчегом — на камені знаходиться слід Стопи, з якого б'є джерело.В Успенському Храмі, над Царськими вратами, в зіркоподібному, сяючому різнокольоровими каменями кіоті — чудотворна Почаївська Ікона Богородиці — друга Лаврська святиня, подарував 1559 року грецький митрополит Неофіт місцевій поміщиці Ганні Гойській.Ікона писана візантійським стилем на невеликій липовій дошці. Богородиця прихилила свій лик до Сина, якого тримає на правій руці, в лівій — плат, їм Вона прикриває ноги Богонемовляти. Десниця Ісуса піднята для благословення всіх, для кого Він — «шлях, істина і життя». На голові у Богоматері і Спасителя прикрашені корони. З обох сторін і внизу на іконі є невеликі зображення святих: праворуч — пророка Іллі, мученика Мини, ліворуч — первомученика Стефана, преподобного Авраамія, внизу — великомучениці Катерини, праворуч від неї — святої Параскеви, ліворуч — святої Ірини. Дізнавшись чудодійну силу Почаївської Ікони Божої Матері після зцілення свого сліпонародженого брата Пилипа, Ганна Гойська 1597року передала святиню Почаївському монастирю.

Києво-Печерська лавра.

Успе ́ нська Ки ́ єво-Пече ́ рська ла ́ вра — одна з найбільших православних святинь України, визначна пам'ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври.

Від часу свого заснування як печерного монастиря у 1051 р.^[1] Києво-Печерська обитель була постійним центром православ'я на Русі. Разом із Софійським собором внесена до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО. На території Верхньої лаври діє Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, якому було надано статус національного у 1996 р.^[2] Монастирське життя зосереджене в Нижній лаврі. Обидві частини лаври відкриті для відвідувачів. У теперішній час пам'ятка перебуває під юрисдикцією національного заповідника, державних музеїв і Української православної церкви Московського патріархату. Обитель засновано 1051 р., за князя Ярослава Володимировича, ченцем Антонієм, якпечерний монастир. Один із перших монастирів Русі, що поклав початок руському чернецтву. Співзасновником монастиря вважається один із перших учнів Антонія —Феодосій. У 1058 р., попросивши благословіння преподоб­ного Антонія, преподобний Варлаам побудував над печерою дерев'яну цер­кву на честь Успіння Пресвятої Богородиці.

 

Зарваниця.

Археологічні знахідки

По­близу Зарваниці виявлено археологічні пам'ятки культури кулястих амфор.

У книзі А. Мельника про археологічні знахідки написано: «властитель села, п. Роман Охоцький робив розкопки за двором в стороні цвинтаря, де сьогодні дерев'яний хрест, та там викопав кам'яну домовину, а в ній людський кістяк та камінний топірець. Ці археологічні здобутки подарував до музею гр. Дідушицьких у Львові.»

[ред.]Легенда про заснування

Є кілька версій щодо назви села. За народними переказами, початки зародження Зарваниці пов'язуються з появою чудотворної ікони Богоматері. Місцина над Стрипою стала надійним прихистком християнства під час наступу монголів на терени Русі-України. Коли у 1240 році був дощенту зруйнований Київ, уцілілі монахи почали втікати назахід.

 

«

Один із київських ченців чудом врятувався від ворожих наїзників і опинився на галицькому Поділлів лісах над рікою Стрипою. Довге скитальство та нестерпний голод так знесилили його, що, умиротворений надією на допомогу Богоматері, чернець заснув. У сні відкрилась перед ним райська місцина: оповита чарівним серпанком долина, погаптована різнобарвними квітами і освітлена дивним сяйвом. В його блиску з'явилася Мати Божа з двома ангелами, які мали в руках білі лілії. Чернець упав перед Пречистою Дівою Марією на коліна. Вона із усміхом подала йому в руки край свого омофора. Пробудившись, побачив чудову долину, оточену віночком густого лісу. Раптом у росяній траві засвітилося джерело чистої води, а над ним спалахнула небесним промінням ікона Пресвятої Діви Марії з малим Ісусом на руках. пригадав Чернець сон і склав поклін Пречистій. Це місце, де зарвав його сон, назвав Зарваницею. Згодом він збудував біля кринички каплицю і примостив у ній ікону Богоматері. Сюди, почувши про чудо, почали приходити люди і поселятися. З роками у затишному видолинку виросли церква і монастир, селянські обійстя. Так почалася Зарваниця. 76. Замки України. 77. Фортеці України. Замки України — одні з найцікавіших пам'яток історії в Україні. За даними історика Сергія Трубчанінова, в Україні було понад 5000 пам'яток фортифікації[1], проте від більшості з них сьогодні немає й сліду. Деякі існуючі замки Хотинська фортеця — фортеця 13 — 18 століття у місті Хотин. Сьогодні на території фортеці розташований Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця». Одне з семи чудес України. Меджибізький замок — пам'ятка фортифікаційної архітектури XVI століття, виконана у стилі Ренесанс, що знаходиться у селищі Меджибіж. Фортеця внесена до Державного реєстру національного культурного надбання України. Золочівський замок — замок у місті Золочів. Музей-заповідник «Золочівський замок» — відділ Львівської галереї мистецтв, пам'ятка історії і культури національного значення. Старий замок — фортифікаційна споруда у місті Тернопіль, пам'ятка архітектури національного значення. [ред.]Деякі замки-руїни Алустон (фортеця) — середньовічна візантійська фортеця на південному узбережжі Криму. Барський замок — фортифікаційна споруда у м. Бар Буданівський замок — фортифікаційна споруда у селі Буданові. В 1956 р., відновлений комплекс запрацював як психіатрична лікарня на 300 ліжок. Вона функціонує тут досі. Бучацький замок — пам'ятка архітектури всеукраїнського значення, розташований у місті Бучач Губківський замок — руїни фортеці поблизу с. Губків на правому березі річки Случ Високий замок — замок, збудований під керівництвом Галицько-Волинського князя Лева на Замковій горі у Львові. Кременецький замок — фортифікаційна оборонна споруда в м. Кременець Новомалинський замок — побудований у XIV ст., мав п'ять наріжних п'ятигранних башт, з'єднаних мурами, в'їзну браму і міст через рів Сатанівський замок — фортифікаційна споруда в с. Сатанів. Пам'ятка містобудування та архітектури України національного значення. Скалатський замок — замок в містечку Скалат (Тернопільська область; не плутати із селом Старий Скалат). Розташований у південно-західній частині міста, у заплаві ріки Гнилої. Токівський замок — пам'ятка архітектури місцевого значення, оборонна споруда у с. Токи Полонська фортеця — оборонна фортифікаційна споруда, що існувала на території міста Полонного в X—XIX ст. Чортківський замок — фортифікаційна споруда у місті Чорткові. Служив резиденцією відомих українських магнатських родів Гольських та Потоцьких. Хустський замок — фортифікаційна споруда, що існувала в 11-18 століттях у м.Хуст Язлівецький замок — замок XIV-XVII століття у с.Язловець Замок Гербуртів - Цей замок найвіддаленіший від Львова і знаходиться в мальовничих горах майже на кордоні між сучасними Україною та Польщею. [ред.]Деякі втрачені замки Стрийський замок (реконструкція) Гологірський замок — був один з найдавніших замків на Галичині, слугував як родинне гніздо родини Гологірських, знаходився біля с. Гологори Борецький замок Городенківський замок — середньовічна фортифікаційна споруда у Городенці, прикордонний замок Речі Посполитої. До нашого часу не зберігся. Дзвенигородський замок Рівненський замок Корсунський замок Стрийський замок — замок XIV — XVIII століття, що знаходився у місті Стрию, пізніше перетворений на палац, розібраний за Австро-Угорщини.   78. «Цар-колос» К.Білокур. Катерина Білокур і її доля. Катерина Білокур (7 грудня 1900 року, с. Богданівка на Київщині – 9 червня 1961, там же* – відома українська художниця. Писати і читати навчилася самотужки. Двічі пробувала вступити до технікумів (у Миргороді та Києві*, але не прийняли документи через відсутність атестату за семирічки. Про мистецтво дізналася вже дівчиною від сільського вчителя Івана Калити та з книжок. Перші спроби малювати робила вуглиною на домашньому полотні. Всі матеріали для малювання виготовляла сама: пензлі – із шерсті кота, фарби – із бузини, буряка, калини, цибулі. Малювала здебільшого квіти, інколи натюрморти, портрети і пейзажі. Художня манера К. Білокур сформувалася у 1930-і роки. У цей час вона створює вишукані композиції “Берізка” (1934*, “Квіти за тином” (1935*. Допомогла їй випадок. Катерина Василівна почула по радіо пісню “Чи я в лузі не калина була?” у виконанні Оксани Петрусенко і надіслала їй лист-подяку, ще й додала малюнок – пучечок калини. Це дуже зворушило співачку, котра розповіла про Катерину Василю Касіяну і Павлу Тичині. Тоді її творчістю зацікавились, організували виставки у Полтаві, Києві, Москві. Де б вона не була, відвідує музеї образотворчого мистецтва, картинні галереї. У 1954 році картини “Цар-колос”, “Берізка”, “Колгоспне поле” мали великий успіх на виставці в Парижі. Пабло Пікассо був зачарований її творами: “Якби в нас була такого рівня художниця, ми змусили б весь світ заговорити про неї”. 79. «Українська ніч» А.Куїнджі. Творець: Архип Куїнджі Час створення: 1876 Матеріал: полотно Техніка: олія Місцезнаходження: Москва Музей: Державна Третьяковська галерея  «Українська ніч» — картина українського художника Архипа Куїнджі (1841/1842 — 1910), написана 1876 року. Картина зберігається в Третьяковській галереї. Розмір картини — 79 × 162 см[1]HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D1%96%D1%87" \l "cite_note-tanais1-2" [2]. Картина «Українська ніч» уперше була показана 1876 року на 5-й виставці Товариства пересувних художніх виставок («передвижників») і мала там великий успіх[3]HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D1%96%D1%87" \l "cite_note-petrov2-4" [4]. Вона також експонувалася у відділі російського мистецтва наВсесвітній виставці 1878 року в ПарижіHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D1%96%D1%87" \l "cite_note-artprojekt-5" [5]. Ця картина вважається переломною в творчості художника. Починаючи з неї, Куїнджі відійшов від академічного романтизму своїх ранніх робіт, а відмінною рисою його творчості стала екзотичність зображення[6]. Велика частина картини «Українська ніч» написана оксамитовими синьо-чорними тонами, і лише світлі стіни сільських хат-мазанок у правій частині картини яскраво сяють в місячному світлі.

Андріївська церква.

Андрі ́ ївська це ́ рква — барокова церква Св. Андрія у Києві.

Збудована в 1744–1767 роках (за іншими даними 1749–1754) за проектом архітектора Бартоломео Растреллі на Андріївській горі в пам'ять відвідин Києва імператрицею Єлизаветою Петрівною, на місці Хрестовоздвиженської церкви. Крім цієї роботи, в Україні є ще одна споруда авторства Б. Растреллі — Маріїнський палац.

Входить до складу Національногo заповідника «Софія Київська». У наш час^[Коли?] (2010 рік) знаходиться в аварійному стані.^[1] В церкві проводяться богослужіння Української автокефальної цекрви

Висота церкви з хрестом — 46 м (зі стилобатом — 60 м); довжина — 30 м, ширина — 23 м.

Характеристика об'єкта

⇐ Предыдущая1234567Следующая ⇒

Поделиться: