ТЕМА 10. ОДИНИЧНИЙ ТА ПАРТІОННИЙ МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА

 

План

1. Організаційні методи.

2. Організація непотокового виробництва.

3. Партіонний метод оброблення.

 

1.Організаційні методи.

Відомо, що кожен виробничий процес здійснюється в часі та просторі. Поєднання цих двох аспектів виробничого процесу здійснюється із застосуванням певного методу.

Залежно від особливостей виробничих процесів та типу виробництва визначають метод його організації, який характеризується ознаками, головною з яких є взаємозв'язок послідовності виконання технологічних операцій із порядком розташування устаткування та ступінь безперервності виробничого процесу.

Організація виробничого процесу в часі визначається ступенем його переривчастості, що залежить від виду продукції та технології її виготовлення. Тому слід з'ясувати особливості видів продукції: дискретної та неподільної.

У машинобудуванні вся продукція належить до дискретної, тому здійснюються як перервні, так і напів- та безперервні виробничі процеси.

Перервні виробничі процесі реалізуються під час розташовування устаткування (робочих місць) за однорідними технологічними групами (однорідними технологічними операціями) або за групами для обробки однорідних за конструкцією та розмірами .масою) деталей. Розташування устаткування (робочих місць) за ходом технологічного процесу оброблення деталей (складання сладальних одиниць та виробів) забезпечує здійснення безперервних виробничих процесів.

Певні особливості здійснення виробничих процесів, а також виробництва на робочих місцях, дільницях, цехах вимагають застосування одиничного (одинично-технологічного), партіонного або потокового методів організації виробництва.

На вибір методу організації виробництва впливають такі чинники: номенклатура продукції, кількість виробів, розміри й маса виробу, періодичність випуску виробів, трудомісткість продукції, точність та шорсткість поверхні виробу, характер технології виробництва.

 

2. Організація непотокового виробництва.

Переходячи до розгляду другого питання теми, необхідно з'ясувати параметри одиничного типу виробництва та умови здійснення організації непотокового виробництва.

Особливі ознаки та умови реалізації одиничного методу організації виробництва:

• на робочих місцях обробляються різні за конструкцією технологію виготовлення предмети праці, що обумовлено обмеженим (майже одиничним) обсягом їх випуску;

• усі робочі місця розміщуються за однотипними технологічними групами без певного зв'язку з послідовністю виконали операцій;

• технологічне устаткування в основному універсальне; предмети праці (деталі) переміщуються в процесі оброблення за складними маршрутами, унаслідок чого є великі перерви між операціями.

Одиничний (одинично-технологічний) метод організації виробництва застосовується у виготовленні складних унікальних виробів, у дослідному виробництві, під час виконання індивідуальних замовлень, виконання окремих видів ремонтів тощо.

Відмінними рисами одиничного методу організації виробництва є: велика номенклатура продукції, що не повторюється; використання універсального устаткування та спеціального оснащення; розташування устаткування за групами однотипних верстатів; застосування укрупненої технології; залучення робітників із високою кваліфікацією та широкою спеціалізацією; значна частка ручної праці; незавантаженість устаткування; складна система матеріально-технічного забезпечення; збільшення незавершеного виробництва та запасів на складі; високі витрати на виробництво та реалізацію продукції; низька оборотність оборотних коштів.

Усі характеристики одиничного методу організації виробництва свідчать про затратний спосіб виготовлення виробів та надання послуг.

Одиничний метод організації виробництва найбільш притаманний технологічній формі спеціалізації підрозділів, тому його називають одинично-технологічним.

Одиничний метод виробництва в організаційному є досить складним і не відповідає повною мірою принципам раціональної організації виробничого процесу.

Ринкові потреби об'єктивно вимагають підвищення серійності виробництва і переходу до більш ефективних методів – партіонного та потокового.

Організаційно-економічними передумовами впровадження зазначених методів є стандартизація та уніфікація конструкцій виробів (вузлів, деталей), типізація технологічних процесів, застосування групових методів обробки деталей.            Групова технологія обробки розробляється для характерної за ознаками конструктивної й технологічної подоби найбільш складної деталі, для якої підбираються устаткування, оснащення, інструмент та розробляється технологія з таким розрахунком, щоб забезбезпечити без переналагодження обробку всіх деталей групи. ким чином досягається скорочення різноманітності операцій та деталей, що обробляються.

Метод групового оброблення деталей сприяє застосуванню технології, яка близька за рівнем до технології великосерійного й масового виробництва.

 

3. Партіонний метод оброблення.

На груповій технології оброблення засновано партіонний метод організації виробництва, який має такі характерні риси: запуск у виробництво предметів праці партіями; оброблення одночасно продукції кількох найменувань; закріплення за робочим місцем виконання кількох операцій; широке застосування поряд зі спеціалізованим устаткуванням і універсального; використання робітників високої кваліфікації з широкою спеціалізацією; переважне розташування устаткування за групами однотипних верстатів.

Найбільше поширення партіонні методи організації одержали в серійному та дрібносерійному виробництвах, у заготівельних цехах масового й великосерійного виробництва.

Оскільки за партіонного виробництва на наявних робочих місцях обробляється велика номенклатура деталей, важливо визначити однакову за конструктивно-технологічними характеристиками кількість деталей (розмір партії деталей), що обробляється безперервно на кожній операції

Величина партії деталей безпосередньо впливає на ефективність виробництва.

Оптимальним є такий розмір партії деталей, за якого загальні витрати з їх виготовлення будуть мінімальними, ураховуючи також витрати, пов'язані з наявністю незавершеного виробництва.

Групове виробництво на механообробній стадії може бути створено на базі групової технології у вигляді предметно-групових цехів, дільниць і групових (багатопредметних) поточних ліній без переналагодження верстатів.

В основу організації предметно-замкнених дільниць покладено класифікацію деталей і складальних одиниць за певними ознаками. При цьому кожна класифікаційна група закріплюється за певною групою робочих місць.

Найбільш ефективною є організація предметно-замкнених дільниць з однаковими або подібними технологічними маршрутами виготовлення деталей.

Являючи собою найпростішу форму потокової лінії, такі дільниці мають безперечні переваги: скорочення кількості дільниць, на яких проходить обробку кожна деталь; зменшення кількості й різноманітності маршрутів руху деталей, що обробляються на дільниці; зменшення міжопераційного часу; ліквідація часу пролежування деталей між дільницями та між цехами.

За однакової та суворо визначеної послідовності оброблення деталей на всіх робочих місцях забезпечується поточність і ритмічність виробництва. Створення предметно-замкнених дільниць інколи вимагає перегляду конструкції та технології виготовлення деталей з метою уніфікації, нормалізації деталей, типізації технологічних процесів, найліпшого розташування устаткування (робочих місць).

Як свідчить зарубіжний досвід, японські корпорації успішно переводять свої виробництва на різноманітний асортимент продукції, яка виготовляється малими серіями за допомогою впровадження гнучких виробничих систем.

За показниками економічної ефективності (зростання продуктивності праці, використання устаткування, зниження собівартості, оборотності оборотних коштів) партіонні методи значно поступаються потоковим.

Використання групових методів обробки створює передумови для зниження витрат часу на переналагодження устаткування, зменшення тривалості виробничого циклу, скорочення розмірів станочного парку тощо. Так, на підприємствах провідних зарубіжних компаній із виробництвом світового класу час переналагодження устаткування займає не більше 10 хвилин.

Це досягається: кращою підготовкою до переналагодження, поліпшенням методів переналагодження, що припускають і модифікацію самих верстатів із метою більш швидкого їх переорієнтування з випуску одного виду виробів на інший; усуненням або зведенням до мінімуму різноманітного роду спеціальних пристосувань та оснащення; розташуванням устаткування за предметне1 (продуктовою) ознакою, що одержала назву чарункової форми розміщення виробничого устаткування.

Чарункова система компонування устаткування потребує збалансованості технологічних операцій, об'єднання в групи-партії для обробки конструктивно й технологічно подібних деталей і виробів. У результаті її використання час технологічної обробки в цілому скорочується на 90 % порівняно з класичною схемою розміщення устаткування за групами однотипних верстатів, зменшуються внутрішньовиробничі запаси, поліпшується використання живої праці, підвищується фондовіддача.

Другим важливим напрямом підвищення ефективності партіонного методу є впровадження гнучких автоматизованих виробництв на основі гнучких виробничих систем (ГВС).

 

План семінарського заняття

1. Методи організації виробництва та чинники, що визначають

їх вибір.

2. Організація одиничного (непотокового) виробництва.

3. Партіонний метод обробки та особливості його застосування.

4. Предметно-замкнена форма організації виробництва.

 

Література [2,3,10, 13, 14, 22].

 

Термінологічний словник

Метод організації виробництва - способи сполучення організації виробничого процесу в часі та просторі як сукупність засобів і прийомів його реалізації.

Одиничний (одинично-технологічний) метод організації виробництва - спосіб здійснення виробничого процесу у виготовленні складних унікальних виробів, виконанні індивідуальних замовлень та спеціальних робіт.

Партіонний метод організації виробництва - спосіб реалізації виробничого процесу, що передбачає запуск у виробництво та виготовлення виробів періодично повторювальними партіями певного розміру.

Предметно-замкнена дільниця - підрозділ, який створюється за предметно-груповою формою організації виробництва й зосереджує всі або більшість операцій повного оброблення деталей чи складальних одиниць у даному цеху.

 

 

⇐ Предыдущая567891011121314Следующая ⇒

Поделиться: