ТЕМА 14. ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ВИРОБНИЧИХ СИСТЕМ

 

План

1.Загальні положення організаційного проектування виробництва.

2. Діагностика стану виробничої системи.

3. Процес організаційного проектування та раціоналізації виробничих систем.

 

1.Загальні положення організаційного проектування виробництва.

На початку розгляду теми треба з'ясувати передумови, сутність і загальні положення організаційного проектування.

У сучасних умовах загострення конкурентної боротьби зарубіжні компанії здійснюють регулярні реорганізаційні заходи з метою надання виробничим системам більших властивостей гнучкості та мобільності зі створення й освоєння нової продукції з урахуванням усіх потреб і побажань споживачів.

Зарубіжний досвід підтверджує актуальність і життєву необхідність системного проектування нової продукції, технології, організації праці, виробництва та системи управління підприємством. Поширився погляд, за яким ключовим чинником успіху є проведення постійних комплексних нововведень, які охоплюють усі сфери діяльності фірми. Вплив зовнішнього середовища зумовлює випередження в реорганізаційних заходах відносно структури життєвого циклу продукції.

За часів централізованої економіки були спроби формалізувати процеси організаційного проектування на рівні деяких великих підприємств і галузей.

Організаційне проектування здійснюються під час технічного переозброєння, реконструкції та розширення виробництва, розроблення нових виробничих процесів або їхніх частин, дільниць, цехів, підприємств промисловості, їхніх функціональних підрозділів (служб, господарств), а також під час реалізації довгострокових поточних програм реорганізації та вдосконалення діючого виробництва.

Організаційне проектування передбачає розроблення комплекс, них проектних рішень з організації праці, виробництва та управління, спрямованих на забезпечення умов ефективного функціонування підприємства та призначених для впровадження подальшого вдосконалення.

Організаційний проект (оргпроект) виробничої системи (ВС) розробляється в тісному взаємозв'язку з іншими частинами комплексного проекту підприємства: конструкторською, технологічною, інформаційно-управлінською, програмного забезпечення та ін.

Головна мета організаційного проектування полягає в побудові раціональних схем поєднання в просторі та часі всіх складових виробничого процесу - праці, предметів праці й засобів праці - у заданих виробничих умовах із найкращими техніко-економічними показниками рішення завдань, поставлених перед системою, що проектується.

У процесі оргпроектування вирішується комплекс завдань організації виробництва, праці та управління, спрямованих на надання виробництву сукупності властивостей, що задаються вимогами зовнішнього середовища.

Об'єктами оргпроектування є промислові виробничі системи з повним технологічним циклом та реалізовані в них виробничі процеси, а також їхні детерміновані елементи:

• технологічні процеси, їх стадії, операції та переходи, включаючи допоміжні;

• адміністративно-виробничі підрозділи різноманітного організаційного рівня (підприємство як сукупність робочих центрів,

цех, дільниця (лінія), робоче місце (модуль)), а також їх функціональні підсистеми (служби господарства).

Предметом оргпроектування є зв'язки та взаємовідносини, які обумовлюють процес виробництва, його організацію та інтеграцію складових елементів виробничої системи, праці й управління, у тому числі в умовах комплексної автоматизації виробництва.

Зміст оргпроекту становлять організаційно-технічні та інші рішення, а також заходи щодо їх реалізації, спрямовані на раціональну організацію та оптимізацію структури й процесу функціонування ВС.

Основні проектні рішення та заходи передбачають: визначення кількісного та якісного складу елементів виробничої системи, їх структурування та розташування у просторі; розроблення регламентів організаційних процесів; створення організаційно-нормативної бази для конкретних виробничих систем; моделювання інформаційних зв'язків і потоків, формування документообороту й інформаційного забезпечення; установлення економічних відносин між підрозділами підприємства та окремими виконавцями.

Вихідними даними для оргпроектування є результати комплексного техніко-економічного обстеження виробництва, вивчення аналогів, а також наявні проектні рішення організаційно-технічного характеру.

Загальні етапи оргпроектування: передпроектна підготовка; технічний проект; робочий проект; освоєння (упровадження) проекту та коригування його результатів.

Під час проведення реструктуризації великих підприємств і формування «бізнес-одиниць» доцільно у створенні оргпроектів використовувати типові проекти. У такому разі виконується один комплексний техноробочий проект.

Стадії (етапи) оргпроектування цілком узгоджуються зі стадіями (етапами) комплексного проектування, які встановлено відповідними нормативними матеріалами (ЄСКД, ЄСТД, ЄСПД).

Результати оргпроектування повинні подаватися як комплект організаційно-планової та техніко-економічної документації, призначеної для використання в процесі експлуатації ВС, яка загалом включає текстову, табличну та графічну частини.

У розробленні оргпроекта використовується системний підхід. Комплексний характер оргпроекта та етапність його розробленні визначають тісний взаємозв'язок розділів і етапів, зміст яких має формувати систему проектних рішень.

Побудова оргпроекта як системи проектних рішень здійснюється на принципах: цільової спрямованості; поступовості; нарощування; безперервності; інтегрованості; паралельності; модульності; багатоваріантності й оптимальності.

Оргпроект повинен мати матричну побудову, при цьому використовуються різні методи: оригінальний (традиційний), типового та автоматизованого моделювання.

Критерієм ефективності під час порівняння різних варіантів організаційних рішень є можливість повнішого та сталого досягнення кінцевих цілей за відносно менших витрат на виробництво.

Оргпроекгування здійснюється групою (групами) фахівців - системних організаторів виробництва (економістів-менеджерів інжинірингу, виробничих / операційних менеджерів), які працюють у тісному контакті з інженерами-технологами, системотехн' ками, програмістами та ін.

Оргпроектування може виконуватися за договорами-контрактами силами спеціалізованих проектно-конструкторських організацій як у рамках комплексного проектування ВС, так і цілеспрямовано за конкретними об'єктами.

Умовою успішного впровадження оргпроекту є формування та здійснення програм безперервної підготовки й перепідготовки всіх керівників, спеціалістів та робітників підприємства.

 

2. Діагностика стану виробничої системи.

Другим блоком питань оргпроектування, на який треба звернути особливу увагу, є системний аналіз як інструмент діагностування.

Будь-яке проектування починається із загального аналізу наявних зразків продукції або виробничих процесів. Сутність аналітичних процесів полягає у визначенні специфічних особливостей елементів, операцій шляхом поступового переходу від загальних характеристик об'єкта дослідження. Системний аналіз визнано найбільш ефективним інструментом діагностування та об'єктивним джерелом інформації для раціоналізації виробничих операцій, процесів і системи виробництва в цілому.

У діагностуванні виробничих систем із метою підвищення їх продуктивності використовується комплекс техніко-економічних показників, які відбивають стан тих чи інших сторін організації виробництва:

• показники, що відображають результативність (ефективність) організації;

• показники, що характеризують ступінь реалізації наукових

принципів організації виробничих;

• показники, що відображають стан організації виробництва

за підсистемами:

- у поелементному розрізі (коефіцієнт організації робочих

місць; коефіцієнт прогресивних методів організації роботи; коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією; коефіцієнти,

що характеризують організацію функціонування знарядь праці та

організацію руху предметів праці);

- у функціональному розрізі (коефіцієнти, що характеризують

організацію технічної підготовки виробництва (комплектності,

суміщення), основного виробництва, інфраструктури тощо).

Таким чином, аналіз дозволяє зіставити фактичні значення показників з еталонними та визначити причини, що викликають розбіжність у їх відхиленнях.

Далі здійснюється оцінка рівня системи організації виробництва. Кількісна оцінка рівня організації виробництва у сполученні якісним аналізом його стану є дійовим інструментом виявлення 3 реалізації внутрішньовиробничих організаційних резервів підвищення ефективності виробництва.

Просторове сполучення елементів виробничого процесу знаходить своє відображення в різних варіантах і формах побудови виробничої структури підприємства, цеху, дільниці.

Часове сполучення та поєднання всіх елементів виробничого процесу полягає в організації узгодженого в часі руху деталей і виробів за рахунок раціонального рішення складного комплексу завдань системи оперативно-виробничого планування та управління.

Виробнича структура здійснює безпосередній вплив на формування організаційної структури та на рівень техніко-економічних показників.

Із позицій системного підходу оцінювання та аналіз виробничої структури здійснюється з трьох взаємопов'язаних сторін: функціональної, елементної, організаційної.

Оцінка системи організації виробництва (СОВ) у цілому на підприємстві формується на основі відповідних оцінок ієрархічних рівнів виробничих підрозділів — дільниць, цехів. Кожний ієрархічний рівень СОВ також у свою чергу оцінюється з функціонального, елементного й організаційного взаємопов'язаних боків.

Розрахунок показників здійснюється знизу вверх, починаючи з рівня дільниці, де конкретний прояв має форма спеціалізації та раціональної побудови виробничого процесу.

Наступним кроком є оцінювання рівня організаційної побудови цеху, дільниці. Рівень організації виробництва визначається його типом. Основною параметричною характеристикою типу виробництва є коефіцієнт закріплення операцій.

Для діагностики організаційного рівня виробництва проводять дослідження екстенсивної (розгорнутої у просторі) та інтенсивної (у часі) виробничої структури.

Важливіша характеристика виробничої структури - форма спеціалізації її основних первинних підрозділів, що наперед визначає склад системи, закон її композиції та обсяг вертикальних (зовнішніх) і горизонтальних (внутрішніх) коопераційних зв'язків між виробничими підрозділами та між їхніми первинними елементами.

У теорії інформації ступінь організованості ототожнюється з мірою інформації, яка визначається як функція кількості різноманітних зв'язків між підрозділами виробничої системи. Рівень зв'язків за кооперацією є критерієм прогресивності та раціональної організації побудови ВС.

За низького рівня зв'язків забезпечується максимум пропускної здатності ВС за обсягом виробництва. До основних характеристик зв'язків належать фізичне наповнення, направленість, тривалість, напруженість (потужність) та роль у системі.

Цілісність виробничої системи забезпечується тоді, коли потужність існуючих зв'язків між її елементами більша, ніж напруженість їхніх зв'язків із навколишнім середовищам. Напруженість предметних зв'язків оцінюється за інтенсивністю потоку деталеоперацій, складальних одиниць або виробів.

Відображення зв'язків у структурі здійснюється методом графічного моделювання виробничих потоків на основі теорії графів, що розглядає різні форми взаємозв'язків між окремими просторовими елементами.

Черговим кроком є оцінка рівня функціональної побудові цеху, дільниці. Склад та зміст функцій визначають структуру елементів виробничої системи. Важливо для раціональної функціональної побудови ВС забезпечити відповідність структури елементного складу структури робіт, передбаченої планом. Здійснюються послідовні розрахунки необхідних та наявних ресурсів за групами технологічно взаємодіючого устаткування, щоб визначити можливості виконання робіт у намічені терміни.

Для збалансованості завантаження устаткування за недостачі ресурсів здійснюють оперативні заходи: частину робіт передають на інші, однотипні верстати, поліпшують технологію, використовують міждільничну кооперацію, збільшують змінність роботи устаткування тощо.

У випадку зайвих ресурсів у цілому виводять відповідну частину устаткування, що сприяє збільшенню фондовіддачі, зменшенню собівартості продукції, підвищенню рівня його завантаження.

У діагностиці виробничих систем використовуються відносні показники завантаження та змінності роботи за кожною групою устаткування. Важливим аспектом діагностування є оцінка рівня елементної побудови цеху, дільниці. Діагностування виробничої системи передбачає встановлення її елементного складу, перевірку останнього на відповідність структурі робіт, які плануються, за трудомісткістю, визначення ступеня повноти й раціональності його екстенсивного та інтенсивного використання.

Ступінь повноти й раціональності використання елементного складу будь-якої ВС визначаться рівнем реалізації основних принципів раціональної організації виробничого процесу.

Конкретні отримані показники необхідно порівняти з нормативними, які встановлюються з урахуванням резервування надійності виробничих систем.

Для оцінювання організаційно-технічного рівня робочих місць використовують такі показники: продуктивність обладнання, що застосовується; відповідність його вимогам щодо якості продукції; використання технічних особливостей устаткування; прогресивність технологічного процесу, що застосовується; технологічна оснащеність робочого місця; виправданість використання ручної праці; технічний рівень і якість інструменту, що використовується; забезпеченість виконавців .інструментом (комплектність, технічний стан, наявність необхідного резерву); раціональність планування; організаційна оснащеність, кількість і трудомісткість постійно закріплених робіт, змінність та ін.; відповідність санітарно-гігієнічних умов нормативним вимогам; застосування безпеки праці; забезпечення спецодягом та взуттям відповідно до встановлених стандартів.

Після ретельного діагностування наявної або аналогічної виробничої системи здійснюється процес її організаційного проектування та раціоналізації.

 

3. Процес організаційного проектування та раціоналізації виробничих систем.

Для проектування спочатку будується дерево цілей, яке дає можливість оцінити вірогідність досягнення цілей вищого та нижчого рівня відповідно до ресурсів, а також установити пріоритет цілей.

Під час створення виробничої системи, а також у процесі її функціонування необхідне чітке виконання вимог до продукції, послуг.

Вибір виду організації праці та системи обслуговування робочих місць, а також відповідність кваліфікації робітників здійснюються стосовно устаткування й технологічного процесу.

Властивості виробничих систем обумовлюють їх складність і особливо взаємодію головних її елементів, людей та технічних засобів праці. Виходячи з конструктивно-технологічних характеристик будь-якого нового багатофункціонального виробу, підприємство як система теж має певні властивості й принципи побудови.

Узагальнений алгоритм організаційного проектування виробничої системи має такі етапи:

• передпроектний (комплексне техніко-економічного обстеження виробництва; розроблення технічного завдання);

• вибір форми організації виробництва, що передбачає обґрунтування: типу виробництва; складу підрозділів та їх спеціалізації; форм організації підрозділів; моделі організаційної структури виробництва;

• структурно-функціональна організація виробництва, що припускає прийняття вихідних проектних рішень із формування структури ВС і організації її функціонування. Наявність корисної функції є підставою для створення структурного елемента для її виконання. Основні напрями розроблення структурно-функціональної організації виробництва: склад зовнішніх зв'язків та їх параметри; склад функцій; склад структурно-функціональних елементів; склад внутрішніх зв'язків; побудова функціональної структури виробництва.

• обґрунтування виробничої структури, що передбачає елементне наповнення функціональної структури та обґрунтування виробничої структури підрозділів основного виробництва ВС. Основні завдання: визначення складу та обсягу робіт, їх розподіл за виконавцями; визначення складу та кількості устаткування, його розміщення; визначення складу й чисельності виробничого персоналу, його закріплення за робочими місцями; планування, розрахунок площ; робоче проектування (детальне опрацювання в робочій документації схем функціонування всіх елементів (підсистем) ВС і їх взаємодії між собою та із зовнішнім середовищем).

Організація основного виробництва. Основні завдання: визначення складу, інтенсивності та трасування матеріальних потоків; визначення складу, пропускної здатності й розташування виробничих підрозділів; визначення складу, продуктивності й зон обслуговування бригад; побудова транспортно-технологічних схем виробництва, моделювання роботи, оцінка ефективності.

Організація обслуговування виробництва. Основні завдання: визначення видів забезпечення (виходячи зі складу допоміжних функцій ВС); поділ функцій забезпечення між структурно-функціональними одиницями проектованої ВС і ВС більш високого рівня оргструктури; визначення складу функцій кожної одиниці та її структурування; організація забезпечення кожного виду, організація допоміжних виробничих процесів і функціонування підрозділів забезпечення.

Оперативне управління виробництвом. Основні напрями: орґструктура та функції апарату управління; оперативно-календарне планування виробництва; диспетчерування виробництва; організація інформаційних зв'язків і документообіг.

Організація функціонування комплексу технічних засобів транспортно-накопичувальної системи; комплексу засобів технологічного оснащення; робочих місць персоналу, оснащених технічними засобами; побудова алгоритмічної моделі функціонування комплексу технічних засобів.

Організація праці персоналу. Основні завдання: нормування праці; склад і спеціалізація бригад, зони обслуговування; оснащення та обслуговування робочих місць; оплата праці; охорона праці й техніка безпеки; підготовка та перепідготовка кадрів.

Важлива роль у реалізації оргпроекту, забезпеченні його ефективності належить персоналові. Тому під час розробки графіків перепідготовки необхідно враховувати план поетапного введення в експлуатацію окремих черг організаційного проекту спроектованої виробничої системи.

 

План семінарського заняття

1. Сутність організаційного проектування.

2. Аналіз організації виробничих систем.

3. Стадії, етапи та процеси оргпроектування виробничих систем.

 

Література [2, 3, 4, 8, 14, 15, 18].

 

Термінологічний словник

Організаційний проект — сукупність остаточних комплексних про-•ктних рішень з організації праці, виробництва та управління, спрямованих на забезпечення умов ефективного функціонування виробничої системи та призначених для впровадження та подальшого вдосконалення.

Організація виробництва — певне кількісне та якісне сполучення й поєднання у просторі й часі особистих і речових елементів, що забезпечують екологічну й соціальну ефективність виробництва.

Проектування організації виробництва — процес розроблення організаційної, технічної та планово-економічної документації, за якою створюється та здійснюється на практиці (матеріалізується) виробнича система

 

⇐ Предыдущая567891011121314

Поделиться: