Циклічність економічного розвитку, сутність,фази та види економічних циклів

 

Будь-якій формі руху характерна нестабільність. Економічний розвиток теж є певною формою руху, а тому цей закон поширюється і на нього. Поки зміни в кожній системі накопичуються поступово, а стабілізуючі механізми цієї системи за своєю потужністю перевищують коливання, спричинені цими змінами, система ці зміни сприймає спокійно, тобто знаходиться у стані рівноваги. За своїм змістом поняття «економічна рівновага» є досить простим і відображає такий стан взаємодіючих структур, за якого протидіючі елементи економічної системи компенсують один одного [7, c. 276].

 Але настає такий момент, коли стабілізуючі фактори за своєю силою починають поступатися змінам, зв’язки, що утримували систему у спокійному стані починають руйнуватися, а коливання стають все більш відчутними. Періодичність цих коливань та їх глибина залежить від самої системи, сили її стабілізуючих механізмів.

У багатьох країнах з ринковою економікою на протязі останніх двох століть відбувалося економічне зростання, а з ним і підвищенні рівня життя населення. Але їх економіка розвивалася нерівномірно, проте економічний розвиток мав не хаотичний, а хвилеподібний характер: піднесення неминуче чергувалося зі спадами, інколи наставали глибокі економічні депресії з великим безробіттям.

Економічний цикл – це періодичний підйом або спад реального ВВП на фоні загальної тенденції до зростання. Це регулярні коливання рівня ділової активності.

Характерною рисою циклічності є рух не по колу, а по спіралі, тобто вона є формою прогресивного розвитку. Кожна фаза наступного циклу за показниками рівня ділової активності вища, ніж аналогічна фаза попереднього циклу (Рис. 1).

Рис. 1. Модель економічного циклу

 

Рівень економічної активності у циклі з плином часу то підіймається, то спадає, подібно до хвилі. Цикл має тенденцію зростання, яка показує нам, що у однакових фазах сусідніх циклів рівень ділової активності не однаковий: з кожним новим циклом він все вище і вище.

В класичному економічному циклі відносно чітко виділяються чотири періоди, або фази:

1. Спад (криза). Вона характеризується скороченням обсягів виробництва і зниженням ділової та інвестиційної активності, проте ціни не завжди мають тенденцію до зниження. Вони падають тільки в тому випадку, коли спостерігається депресія (глибокий і тривалий спад). Спад зазвичай супроводжується зростанням безробіття і масовим банкрутством. Зростає відсоткова ставка, скорочується реальна заробітна платня. Спостерігається недостатність грошової маси, обезцінення основного капіталу, падіння курсу акцій. Офіційно фазою економічного спаду, або рецесією, вважають ситуацію падіння ділової активності, яка триває понад три місяці поспіль.

2. Дно (депресія, застій) - Найнижча точка спаду (депресії): виробництво і зайнятість досягають найнижчого рівня. Критична точка в економіці. Найбільша кількість банкрутств, дуже висока відсоткова ставка, низький попит, а нові інвестиції майже відсутні; поступово починають зменшуватись товарні запаси.

3. Пожвавлення. Характеризується поступовим зростанням зайнятості та виробництва. Починає оновлюватись капітал, модернізується виробництво. Багато економістів вважають, що даній стадії притаманні невисокі темпи інфляції. Відбувається впровадження інновацій в економіці з коротким терміном окупності. Реалізується попит, відкладений під час попереднього спаду. Коли виробництво досягає передкризового рівня, економіка входить до фази піднесення (піка).

4. Пік (піднесення) є «вищою точкою» економічного підйому. У цій фазі безробіття зазвичай досягає найнижчого рівня, виробничі потужності працюють з максимальним або близьким до максимального навантаженням, тобто у виробництво залучаються практично всі наявні в країні матеріальні і трудові ресурси. Зазвичай, хоча і не завжди, під час піків посилюється інфляція. Поступове насичення ринків посилює конкуренцію, що знижує норму прибутку і збільшує середній термін окупності. Зростає потреба в довгостроковому кредитуванні з поступовим зниженням можливостей погашення кредитів. Все це призводить до «перегріву» економіки, виникнення дисбалансу, що створює передумови до входження економіки у новий економічний цикл.

Тобто, ми бачимо, що економічний цикл характеризується:

- самовідтворенням,

- безперервністю,

- хвилеподібним характером динаміки макроекономічних показників.

Головним індикатором фаз циклу виступає показник темпу економічного зростання (rate of growth - g), який виражається у відсотках і розраховується за формулою:

 

                              (1),

 

де  Yt - реальний ВВП поточного року,

Y(t – 1) - реальний ВВП попереднього року [36].

Таким чином, цей показник характеризує процентну зміну реального ВВП (сукупного випуску) у кожному наступному році в порівнянні з попереднім. Тобто дана формула (1) насправді визначає не темп зростання (growth), а темп приросту ВВП. Якщо ця величина позитивна, це означає, що економіка знаходиться у фазі підйому, а якщо негативна, то у фазі спаду. Цей показник розраховується за один рік і характеризує темп економічного розвитку, тобто короткострокові (щорічні) коливання фактичного ВВП, на відміну від показника середньорічного темпу зростання, використовуваного при підрахунку швидкості економічного зростання, тобто довгострокової тенденції збільшення потенційного ВВП [36].

Залежно від поведінки економічних величин на різних фазах циклу виділяють показники:

Ø проциклічні, які збільшуються в фазі підйому і знижуються у фазі спаду (реальний ВВП, розмір сукупних доходів, обсяг продажів, прибуток фірм, величина податкових надходжень, обсяг трансфертних виплат, обсяг імпорту);

Ø контрциклічні, які збільшуються у фазі спаду і знижуються у фазі підйому (рівень безробіття, обсяг запасів фірм);

Ø ациклічні, які не мають циклічного характеру і величина яких не пов'язана з фазами циклу (обсяг експорту, ставка податку, норма амортизації) [10, с. 374].

Залежно від тривалості виділяють наступні види економічних циклів:

Ø короткі;

Ø середні;

Ø довгі.

Короткі цикли (3-4 роки) ще називають циклами Кітчина, на честь англійського економіста, статистика Джозефа Кітчина, який пов'язував короткі цикли з коливанням запасів золота. Він вважав, що їх період дорівнює три роки і чотири місяці [13, 262].

Короткі цикли пов’язані з порушенням та відновленням рівноваги на споживчому ринку. В цьому випадку вони виступають як механізм саморегуляції ринку у зв’язку з тривалим дефіцитом: відбувається перепрофілювання виробництва, створюється нова структура економіки на основі вже сформованих продуктивних сил. Кожен цикл завершується новою рівновагою при вже змінених пропорціях в попиті на споживчі товари. Цикли Кітчина пояснюються тимчасовим проміжком між виділенням інвестицій та введенням в дію нових засобів праці, в результаті чого рівновага відновлюється.

Більшість сучасних економістів, що підтримують ідею існування короткострокових економічних циклів, схильна розглядати їх як невід'ємну частину загальної циклічної системи, основу якої складають середньострокові економічні цикли.

Середньострокові цикли (8-12 років) часто називають циклами Клемента Жугляра (французького вченого-економіста, який досліджував середні циклу у другій половині ХІХ століття). Він пов’язував причину середніх циклів зі сферою кредиту на основі фундаментального аналізу коливань ставок відсотка і цін. Як виявилося, ці коливання співпали з циклами інвестицій, які, у свою чергу ініціювали зміну ВНП, інфляції і зайнятості [13, 264].

У структурі економіки середні цикли виражені найбільш рельєфно, у зв’язку з чим їх прийнято називати базисними. Їх матеріальною основою, згідно з марксистською теорією, є періодичне оновлення основного капіталу, який фізично зношуються приблизно через 10-11 років після введення у експлуатацію, тому середні цикли також називають промисловими.

За своїм змістом середні цикли являють собою економічні цикли відтворювального процесу; вони відображають циклічність розвитку не лише виробництва, а й обміну, розподілу та споживання в їхній органічній єдності.

Розробка теорії довгих циклів (45-60 років) була почата в 1847 р., коли англійський учений X. Кларк, звернувши увагу на 54-річний розрив між кризами 1793 і 1847 рр.., висловив думку, що цей розрив невипадковий. У. Джевонс вперше залучив до аналізу довгих хвиль статистику коливань для пояснення нового для науки явища. Але створення теорії довгих хвиль в економіці пов’язується з ім’ям російського вченого М.Д. Кондратьєва. На початку 20 років ХХ століття він опублікував ряд важливих досліджень з цієї теми, опираючись на аналіз статистичного матеріалу за 140 років. Його дослідження охоплює розвиток Англії, Франції та США щодо динаміки виробництва чавуну, свинцю, вугілля, а також середнього рівня цін, заробітної плати та ставки відсотка, зовнішньоторговельного обороту та інших показників за період із 80-х рр. XVIII ст. до 20-х рр. XX ст.

Матеріальну основу довгих хвиль становить структурне оновлення технологічної бази суспільного виробництва. Здійснюється воно двома шляхами, які доповнюють і замінюють один одного:

1. Еволюційно, коли поліпшуються і вдосконалюються існуючі технології.

2. Революційно, коли відбуваються якісні зміни в матеріалізації наукових знань.

У результаті цих досліджень Н.Д. Кондратьєв виділив два етапи розвитку - низхідну і висхідну хвилі, або фази [17, с. 54].

Низхідна фаза великого циклу - це період, коли стара структура економіки не може забезпечити економічний розвиток, але ще не готова до змін. Ця фаза триває 20-25 років.

Висхідна фаза великого циклу триває 25-30 років - це період піднесення економічного та науково-технічного розвитку суспільства. Відбувається оновленням основного капіталу, масовим поширенням нових технологій, зародженням і розвитком нових галузей економіки. Характерними для цієї фази є соціальні потрясіння (війни, революції), внаслідок яких змінюється влада і соціально-політична структура суспільства.

Підйом першого циклу Кондратьєв пов’язував з промисловою революцією в Англії; підйом другого – з розвитком залізничного транспорту, третього – з винаходами та впровадженням електроенергії, телефону, радіо; четвертого – з автомобілебудуванням.

Хвилі великих циклів також здійснюють вплив на інші цикли. У висхідних хвилях інтенсивні піднесення переважають над депресіями, які мають незначний характер; у низхідних хвилях спостерігаються зворотні явища.

Великі цикли притаманні як країнам з розвинутою ринковою економікою, так і країнам командно-адміністративної системи. Глибина кризових потрясінь економіки колишнього СРСР і східноєвропейських країн, яка припала на другу половину 80-х - початок 90-х років, зумовлена не тільки деформаціями командно-адміністративної системи. Ці економічні потрясіння були пов'язані з необхідністю докорінного технологічного переозброєння виробництва, викликаного новим етапом науково-технічної революції [19, с. 41].

Відкриття Кондратьєвим великих хвиль мало велике значення. Вивчення особливостей і закономірностей довгих хвиль дає змогу прогнозувати зміни у господарстві у майбутньому, визначати тривалість цих змін.

Циклічні коливання важливо відрізняти від нециклічних коливань. Для економічного циклу характерно те, що змінюються всі показники, і що цикл охоплює всі галузі (або сектора). Нециклічні коливання відображають:

· зміну ділової активності лише в деяких галузях, що мають сезонний характер робіт (зростання ділової активності, наприклад, у сільському господарстві восени в період збору врожаю; в будівництві - навесні і влітку і спад ділової активності в цих галузях взимку);

· у зміні лише деяких економічних показників (наприклад, різке зростання обсягу роздрібних продажів перед святами і зростання ділової активності у відповідних галузях).

Отже, економіка, як і будь-яка інша система, розвивається нерівномірно: періоди спаду в ній чергуються з періодами піднесення. Такі коливання називають економічними циклами, для яких характерною є тенденція до зростання. В класичному економічному циклі виділяють 4 фази, які поступово змінюють одна одну: спад, дно, пожвавлення та пік. В залежності від тривалості економічні цикли бувають: 1) короткі (3-4 роки); 2) середні (8-12 років); 3) довгі (45-60 років). Проте важливо відрізняти економічні цикли від нециклічних коливань.

⇐ Предыдущая12345678Следующая ⇒

Поделиться: