Основні макроекономічні показники в Україні за даними українських органів влади

Показник	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Номінальний ВВП, млрд. грн.	345,1	441,5	544,1	720,7	949,9	918,0	1021,7
Реальний ВВП, зміна у %	12,1	2,7	7,3	7,9	2,1	-15,0	1,0
Споживання, зміна у %	9,7	15,7	12,4	13,6	9,0	-21,0	0,4
Експорт, зміна у %	21,3	-12,2	-5,6	3,3	5,2	-16,1	2,2
Імпорт, зміна у %	15,5	6,4	6,8	21,5	17,1	-39,7	0,4
Дефлятор ВВП, зміна у %	15,2	24,6	14,8	22,7	29,2	13,7	10,2
ІСЦ, зміна у % на кінець періоду	12,3	10,3	11,6	16,6	22,3	13,4	10,5
Баланс рах. поточ. опер., % ВВП	10,6	2,9	-1,5	-3,7	-7,2	0,1	0,3
Умови зовн. торгівлі, зміна у %	3,5	8,3	4,9	9,8	6,1	9,6	0,9
Зовнішній борг, % ВВП	47,1	45,3	50,4	58,6	83,6	95,3	87,0
Державний і гарант. борг, % ВВП	24,7	17,7	14,8	12,4	20,1	34,6	40,3

 

При цьому експерти зазначають, що основне завдання виконавчої влади - активно стимулювати всіма можливими методами зростання промисловості та експорту.

Економічна програма розвитку економіки України повинна бути націлена на мобілізацію перш за все внутрішніх ресурсів країни, на подолання простою виробничих потужностей в промисловості, вимушеного безробіття кваліфікованих фахівців і робітників.

Отже, криза 90-х років в Україні відрізнялась глибиною та протяжністю фаз спаду та дна. Іі ознаками були різке скорочення національного доходу, виробництва, різке зростання безробіття та гіперінфляція. На початку 2000-х почався вихід з кризи та пожвавлення, поступово стабілізувалась економіка. У 2008 році в Україні почалась фінансово-економічна криза, що тривала до 2010 рік. Криза 2008-2010 років була проявом світової фінансової кризи.

Висновки та пропозиції

 

З опрацьованого матеріалу можна зробити наступні висновки:

1. Кожне суспільство прагне до покращення умов життя, яке може забезпечити лише стійкій економічний ріст. Практика показує, що економічний ріст не є рівномірним: періоди стабільності і зростання чергуються з періодами спаду та нестабільності. Спад закінчується у певній критичній точці, після чого знову починається зростання ділової активності. Зростання може бути швидким або повільним, тривалим або коротким і з часом призводить до перегріву економіки, що тягне за собою новий спад. Таку форму руху економіки називають циклічністю економічного розвитку.

2. Джерелом коливань можуть бути терміни служби в період оновлення різних елементів основного капіталу: виробничих запасів (3-4 роки); машин і устаткування (8-10 років). Крім того, є коливання, які не носять вузькогалузевих характеру, а проявляються у всіх сферах господарської діяльності через тривалі періоди (близько 50 років). Такі коливання називають циклами Кондратьєва (від імені російського економіста М. Кондратьєва). Тривалі хвилі пов'язані із нерівномірністю науково-технічної революції.

3. З 20-х рр. ХІХ ст., з появою першої кризи, різні вчені по-своєму намагаються визначити причини циклічності. Сучасна економічна наука поділяє причини на 2 групи: зовнішні (вплив факторів, що знаходяться поза межами економічної системи) та внутрішні (процеси, що відбуваються у самій системі). Науковці вважають, що циклічність породжується синтезом внутрішніх та зовнішніх факторів.

4. Ділове життя суспільства постійно перебуває в певній фазі економічного. В класичному економічному виділяють чотири такі фази: спад, дно, пожвавлення та пік. Проте під впливом певних факторів (НТП, державна політика, глобалізація та ін.) класичний цикл певним чином модифікувався. Сучасні цикли менш тривалі, мають меншу амплітуду коливань, ніж класичний економічний цикл. Крім того, зникла фаза дна, в результаті чого за спадом одразу йде зростання. Головними індикаторами фаз циклу є коливання рівня виробництва, безробіття, інфляції, продуктивності праці, реальних доходів населення.

5. Негативні риси економічного циклу:

1) порушення рівноваги і перерву економічного зростання, внаслідок чого скорочується обсяг національного виробництва;

2) ріст безробіття і скорочення доходів населення;

3) банкрутство багатьох підприємств;

4) інфляція у комплексі з безробіттям ще більше погіршує стан населення.

Але є і позитивні наслідки впливу циклічності економічного розвитку:

1) криза справляє оздоровчий вплив на економіку шляхом ліквідації підприємств, що задовольняли штучно створений попит;

2) вона стимулює технологічне оновлення підприємств, позбавлення старих форм організації і управління виробництвом, посилює дух конкуренції.

6. Державна антициклічна політика пов’язана з регулюванням сукупного попиту і витрат суб’єктів господарства. Метою її є зменшення амплітуди коливань, скорочення фази спаду та подовження фази росту ділової активності, надання економічному розвитку більш стабільного характеру. У фазі росту держава стримує сукупний попит, а під час кризи – навпаки стимулює його.

7. З отриманням незалежності Україна одразу вступила у фазу спаду, який швидко набирав темпи. Характерним для економічної кризи 90-х років був її затяжний характер: Так, якщо тривалість фази падіння в західних країнах становить від 0,5 до 1,5 року, в Україні вона тривала більше 5 років. Причиною кризи було недовиробництво, що відрізняє її від криз у західних країнах. За своєю суттю вона була системною трансформаційною кризою, пов’язаною з початком трансформації командно-адміністративної системи у ринкову. Рекордного рівня у 1993 році досягнула інфляція, завдавши величезної шкоди національній економіці та населенню. Глибина падіння ВНП і промислового виробництва у країнах заходу навіть у повоєнні роки не перевищувала 10%, а в Україні вона становила більше 25% а по окремих галузях – перевищувала 50%. З 2001 року вперше за час незалежності припиняється спад і економіка починає поступово зростати. У 2008 році починається фінансово-економічна криза, яка була проявом світової фінансової кризи. Вона тривала два роки і у 2010 ситуація певним чином стабілізувалася.

З аналізу причин циклічності економічного розвитку, а також передумов й характерних рис перебігу криз в економіці України в нашій роботі визначаються наступні рекомендації щодо подальшої стабілізації економіки Україні та економічного зростання:

· створення умов для активізації інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання в країні;

· впровадження новітніх форм організації та управління у виробництві;

· технічне переоснащення національного виробництва;

· удосконалення системи оподаткування;

· підвищення попиту на вітчизняну продукцію:

o підвищення конкурентоздатності вітчизняної продукції та розширення експортної діяльності;

o підвищення купівельної спроможності населення, яке є споживачем товарі та послуг (підвищення з/п, пенсій, стипендій тощо);

o зниження небезпеки інфляції попиту та інфляції витрат (через продуману політику оподаткування, ціноутворення, ;

o створення нових робочих місць.

· зменшення дефіциту державного бюджету за рахунок покриття його неемісійними джерелами;

підвищення престижу робітничих спеціальностей.

Україна має великий потенціал для досягнення стабільного економічного зростання. Але це можливо тільки при створенні раціональної та ефективної системи регулювання економіки країни, проведені ряду реформ.

⇐ Предыдущая12345678Следующая ⇒

Поделиться: