Технології дистанційного навчання в системі освіти

Сьогодення можна назвати ерою інформатики та телекомунікацій. Це ера спілкування, трансферу інформації та знань. Навчання і робота, сьогодні ці два слова стали синонімами: професійні знання старіють дуже швидко, тому є необхідним їх постійне вдосконалення. Світова телекомунікаційна інфраструктура дає сьогодні можливість створення систем масового безперервного самонавчання, загального обміну інформацією, незалежно від часових і просторових поясів.

Стрімкий розвиток інформаційних технологій в ХХІ сторіччі зробив актуальною проблему модернізації системи освіти. Саме завдяки новим інформаційним технологіям виникла нова форма навчання – дистанційна. Дистанційне навчання ввійшло в XXІ століття як найефективніша система підготовки і безперервної підтримки високого кваліфікаційного рівня фахівців.

Державною національною програмою "Освіта. Україна ХХІ століття",  передбачено забезпечення розвитку освіти на основі нових прогресивних концепцій, запровадження у навчально-виховний процес новітніх педагогічних технологій та науково-методичних досягнень, створення нової системи інформаційного забезпечення освіти, входження України у трансконтинентальну систему комп'ютерної інформації.

Розвиток дистанційної освіти в Україні повинен призвести до:

– появи нових можливостей для оновлення змісту навчання та методів викладання дисциплін і розповсюдження знань;

– розширення доступу до всіх рівнів освіти, реалізації можливості її одержання для великої кількості молодих людей, включаючи тих, хто не може навчатись у вищих навчальних закладах за традиційними формами внаслідок браку фінансових або фізичних можливостей, професійної зайнятості, віддаленості від великих міст, престижних навчальних закладів тощо;

– реалізації системи безперервної освіти "через все життя", включаючи середню, довузівську, вищу та післядипломну;

– індивідуалізації навчання при масовості освіти.

Для досягнення зазначених результатів необхідно швидкими темпами розвивати дистанційне навчання, впровадження якого в Україні передбачено Національною програмою інформатизації.  Крім того, технології дистанційного навчання можуть використовуватися у різних формах навчання: очній, заочній, зокрема, в окремих дисциплінах або в блоках дисциплін, призначених для підвищення освітнього рівня чи кваліфікації окремих осіб та (або) груп слухачів.

Дистанційне навчання – це індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчального процесу у спеціалізованому середовищі, яке функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

Технологія дистанційного навчання – це сукупність методів, форм і засобів взаємодії з людиною в процесі самостійного, але контрольованого засвоєння ним певного масиву знань.

Метою дистанційного навчання є надання освітніх послуг шляхом застосування у навчанні сучасних інформаційно-комунікаційних технологій за певними освітніми або освітньо-кваліфікаційними рівнями відповідно до державних стандартів освіти.

Перевагами дистанційного навчання є:

– гнучкість навчання: вибір навчального закладу, місця і часу навчання;

– інформаційна забезпеченість: доступ до комплекту навчальних матеріалів у електронному вигляді безпосередньо з серверу вищого навчального закладу та Інтернет-ресурсів;

– індивідуалізація навчання: послідовність вивчення дисциплін на основі індивідуального графіка;

– інтерактивність навчання: забезпечення зворотнього зв’язку і постійної підтримки; 

– паралельність навчання: без відриву від основної діяльності, можливість одночасного навчання в декількох закладах, у тому числі закордонних;

– економічність: ефективне використання навчальних площ та технічних засобів, заощадження коштів студентами;

– висока самоорганізація студентів: прагнення до здобуття знань, підвищення творчого та інтелектуального потенціалу, опанування новітніми інформаційними технологіями.

Використання технологій дистанційного навчання в Державному університеті телекомунікацій організовано відповідно до Конституції України, Закону України “Про вищу освіту”, наказів Міністерства освіти і науки України та інших нормативно-правових актів.

Терміни та поняття

 

У цих Методичних рекомендаціях терміни і поняття вживаються у таких значеннях:

Система дистанційного навчання Державного університету телекомунікацій (далі – Система) – комплекс програмно-технічних засобів та електронних освітніх ресурсів, створений для організації індивідуального та групового навчання з використанням сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій;

елементи Системи – компоненти системи управління навчанням Moodle, що мають програмну реалізацію та забезпечують її функціональні можливості (у тексті їх виділено курсивом, наприклад, Мій кабінет, Календар, Файл, Тест).

електронний освітній ресурс – навчальні, наукові, інформаційні, довідкові матеріали та засоби, розроблені в електронній формі і необхідні для ефективної організації навчально-виховного процесу, в частині, що стосується його наповнення якісними навчально-методичними матеріалами;

дистанційний курс – це комплекс навчально-методичних матеріалів та освітніх послуг, створених у віртуальному навчальному середовищі для організації дистанційного навчання на основі інформаційних і комунікаційних технологій.

комплекс навчально-методичних матеріалів включає:

– структуровані електронні інтерактивні навчальні матеріали, розміщені у віртуальному навчальному середовищі для організації навчання через Інтернет, методичні рекомендації для слухачів, методичні рекомендації для викладачів;

– додаткові навчальні засоби та носії навчальної інформації (компакт-диски, відеокасети, аудіокасети), що містять довідки й енциклопедичні посилання, призначенням яких є поглиблення пізнавальних можливостей дистанційного курсу, і необхідність розроблення яких визначається специфікою дистанційного курсу;

система освітніх послуг включає підсистеми, що забезпечують:

– доставку студенту навчальних матеріалів;

– організацію самостійної роботи слухача щодо засвоєння навчального матеріалу, самооцінювання та контролю знань, умінь і навичок студентів перед навчанням (попередній контроль), у процесі навчання (проміжний контроль) та наприкінці навчання (заключний контроль);

– технічну підтримку дистанційного навчання;

– забезпечення необхідної адаптації на початку навчання і мотивації впродовж всього процесу, а також інтерактивної взаємодії слухачів і викладача, яка реалізує функції співтворчості активних форм навчання, допомоги тощо.

Віртуальне навчальне середовище (Virtual Learning Environment) – програмна система, створена для підтримки процесу дистанційного навчання з акцентом саме на навчання. Віртуальне навчальне середовище створюється за допомогою відповідного програмного забезпечення і зазвичай використовує мережу Інтернет і надає засоби для оцінювання знань (зокрема, автоматичної оцінки, наприклад, завдання на вибір), комунікації, закачування матеріалів, повернення робіт студентів, управління групами студентів, збирання та організація оцінок студентів, опитування тощо.

Ідеологія віртуального навчального середовища базується на об'єктно-орієнтованому підході до навчання, для якого властиве використання різноманітних навчальних об'єктів.

У Державному університеті телекомунікацій віртуальне навчальне середовище створено на платформі дистанційного навчання Moodle.

 

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: