ЗАГАЛЬНІ ОБМЕЖЕННЯ ПО РЕКЛАМІ. НЕДОБРОСОВІСНА РЕКЛАМА.

Стаття 10. Недобросовісна реклама

 

1. Недобросовісна реклама забороняється.

 

2. Відповідальність за недобросовісну рекламу несе винна особа.

 

3. Рішення щодо визнання реклами недобросовісною приймають органи державної влади, визначені у статті 26 цього Закону.

 

Правовий аналіз крізь призму «оманливості» Карцева Яна Юрист ЮК «Правовий Альянс»

недобросовісна реклама - реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження;

 

На сьогоднішній день чинне законодавство України значно еволюціонувало у контексті запобігання недобросовісної реклами та захисту прав споживачів. Усі чинні правові норми досить тісно пов’язані та мають спільну мету – захист прав та інтересів споживачів, шляхом ефективної організації діяльності на ринку та запобіганню проявам недобросовісної конкуренції. Однак, незважаючи на останні зміни, прогалини в законодавстві все ж таки існують.

Безумовно, відчутним поштовхом до активізації як роботи Антимонопольного комітету України, так і до більш ретельного «кастингу» рекламних оголошень стало внесення наприкінці 2008 року до Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» норми щодо заборони поширення інформації, що вводить в оману.

Відтепер будь-які рекламні оголошення в процесі їх підготовки необхідно аналізувати через призму можливої «оманливості» в такому повідомленні.

 

РЕКЛАМА І ДІТИ: ЗУ “ПРО РЕКЛАМУ”.

Стаття 20. Реклама і діти

 

1. Забороняється реклама:

 

з використанням зображень дітей, які споживають або використовують продукцію, призначену тільки для дорослих чи заборонену законом для придбання або споживання неповнолітніми;

 

з інформацією, яка може підірвати авторитет батьків, опікунів, піклувальників, педагогів та довіру до них дітей;

 

з вміщенням закликів до дітей придбати продукцію або звернутися до третіх осіб з проханням зробити покупку;

 

з використанням зображень справжньої або іграшкової зброї, вибухових пристроїв.

 

2. Реклама не повинна містити зображення дітей у небезпечних ситуаціях чи за обставин, що у разі їх імітації можуть завдати

шкоди дітям або іншим особам, а також інформації, здатної викликати зневажливе ставлення дітей до небезпечних для здоров'я і життя ситуацій.

 

3. Реклама не повинна завдавати дітям моральної чи фізичної шкоди, викликати у них відчуття неповноцінності.

 

4. Реклама не повинна вказувати на можливість придбання рекламованого товару, розрахованого переважно на дітей, кожною сім'єю без урахування можливостей її бюджету.

 

5. Реклама не повинна створювати у дітей враження, що володіння рекламованою продукцією дає їм перевагу над іншими дітьми.

 

Мова реклами. Закони України “Про рекламу”, “Про мови в Україні”, “Про інформацію”, “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, “Про телебачення і радіомовлення”.

Стаття 11.

. Мова iнформацiї

Мова iнформацiї визначається Законом "Про мови в Українi", iншими законодавчими актами України в цiй галузi, мiжнародними договорами та угодами, ратифiкованими Україною.

 

1 7 . РЕКЛАМА ЯК ПРЕДМЕТ АВТОРСЬКОГО ПРАВА (закон України “Про авторське право і суміжні права”).

Перелік об’єктів авторського права міститься в ст. 8 Закону про авторство, якими визнаються, зокрема, літературні та художні твори, музичні твори (з текстом або без тексту), аудіовізуальні твори, фотографічні твори тощо.

Стаття 8. Об'єкти авторського права

1. Об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:

1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);

2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

3) комп'ютерні програми;

4) бази даних;

5) музичні твори з текстом і без тексту;

6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

7) аудіовізуальні твори;

8) твори образотворчого мистецтва;

9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;

10) фотографічні  твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії;

11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо;

12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;

13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

14) похідні твори;

15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;

16) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних  аудіовізуальних творів;

 

Виходячи з аналізу співвідношення «об’єкт авторського права – реклама», було виділено три основних співвідношення:

реклама як самостійний об’єкт інтелектуальної власності та її співвідношення з авторським правом як першою групою інтелектуальної власності;безпосереднє використання об’єктів авторського права в рекламі;використання реклами у співвідношенні до інших об’єктів авторського права.

Для початку потрібно наголосити на змінах до Закону, що є важливими для усіх трьох співвідношень. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про рекламу» (надалі – Закон) в редакції від 3 лютого 2004 року (Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони інтелектуальної власності, № 1407-IV) реклама перестала бути предметом авторского права. Зокрема, у новій редакції статті вказано, що використання в рекламі об’єктів авторського і (або) суміжних прав здійснюється відповідно до вимог законодавства України про авторське право і суміжні права. Логіка законодавця в тому, що реклама не може бути предметом авторського права, а реклама є лише одним із способів використання об’єктів авторського права.

Стаття 28. Авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, крім випадків, передбачених цією статтею.

 

⇐ Предыдущая3456789101112Следующая ⇒

Поделиться: