Визначення вмісту сахарози в коренеплодах цукрових буряків

Принцип методу. Для прижиттєвого визначення вмісту сахарози в коренеплодах цукрових буряків використовують мікрометод, запропонований М. Дюбуа. Він ґрунтується на здатності моно- й дисахаридів давати жовто-оранжеве забарвлення з розчином фенолу в концентрованій сірчаній кислоті.

Обладнання та реактиви: Ніж, торзійні ваги, голка медичного шприца діаметром 1 мм із металічним штоком, штатив із пробірками, піпетки градуйовані, скляні палички, бюретки, льодяна баня, ФЕК, концентрована сірчана кислота (густина 1,84), 5 %-ий розчин свіжоперегнаного фенолу, сахароза кристалічна, дистильована вода.

Хід роботи. Ножем перерізати шийку коренеплоду. Уколом голки на глибину 5 мм під кутом 45⁰ відібрати з нижньої частини шийки коренеплоду дві паралельні (з протилежних сторін) проби. На торзійних вагах відважити 1,5-2,0 мг досліджуваної проби, виштовхуючи її з голки металічним штоком. Кожну з проб помістити в пробірки, в які попередньо влити 2 мл дистильованої води. Потім у ці пробірки бюретками додати 1 мл розчину фенолу та 5 мл сірчаної кислоти. Вміст пробірок добре перемішати та охолодити на льодяній бані до кімнатної температури. При цьому проба під впливом сірчаної кислоти повністю розчиняється. Через 20-25 хв. встановлюється (зберігається впродовж декількох годин) жовто-оранжеве забарвлення розчину.

Інтенсивність забарвлення розчину виміряти на ФЕКу в кюветі з робочою довжиною 1 см при довжині хвилі 480-490 нм відносно контрольного розчину, який готують зливанням 2 мл дистильованої води, 1 мл розчину фенолу та 5 мл сірчаної кислоти.

Вміст сахарози в пробі визначити за калібрувальною кривою, а її концентрацію в коренеплодах – за формулою

 

а

 w(сахарози) = –––– · 100 % ,

m

де w(сахарози) – відносний вміст сахарози в коренеплоді, %; а – вміст сахарози в пробі, що визначений за калібрувальною кривою, мкг; m – маса наважки, мкг.

Для приготування стандартного розчину сахарози в 1 л дистильованої води розчинити 50 мг кристалічної сахарози. Для побудови калібрувальної кривої використовують розчини з вмістом сахарози від 10 до 70 мкг у 2 мл дистильованої води.                  

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Вміст, поширення та біологічна роль вуглеводів у рослинних  організмах.

2. Поняття про вуглеводи, їх класифікація.

3. Моносахариди, їх класифікація та загальні властивості.

4. Стереоізомери моносахаридів, їх циклічні форми.

5. Будова та поширення найважливіших рослинних моносахаридів.

6. Будова, загальні властивості та поширення найважливіших рослинних полісахаридів І і ІІ порядків.

7. Якісні реакції на окремі групи вуглеводів.

8. Принцип кількісного визначення вмісту глюкози.

9. Принцип кількісного визначення вмісту сахарози в коренеплодах методом М. Дюбуа.

 

Лабораторне заняття № 2

Тема: Фізико-хімічні властивості ліпідів. Визначення жирових чисел

Мета заняття: З’ясувати основні фізико-хімічні властивості ліпідів, засвоїти методику визначення окремих констант жиру

 

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Ліпіди об’єднують неоднорідні за хімічним складом речовини, до яких відносять жири та жироподібні речовини або ліпоїди. За своєю будовою ліпіди переважно представляють собою складні ефіри вищих жирних кислот із гліцеролом або деякими іншими спиртами специфічної будови. З вищих жирних кислот у складі ліпідів найчастіше зустрічаються насичені (пальмітинова, стеаринова, арахінова, бегенова) та ненасичені (олеїнова, ерукова, лінолева, ліноленова) кислоти. Зі спиртів, крім гліцеролу, в складі ліпідів зустрічаються миристиновий, цитиловий, стеариновий, олеїновий, нервоновий спирти, а також циклічний шестиатомний спирт міоінозитол.

Вміст ліпідів у клітинах листків, коренів і плодів становить                  0,1-0,5 % від сирої маси рослин. Однак, у насінні рослин вміст ліпідів може складати десятки відсотків (наприклад, у насінні сої – 20-30 %, соняшника – 30-50 %, маку та рицини – 50-60 %). Дослідження показали, що приблизно в 90 % видового складу вищих рослин основною запасаючою речовиною в насінні є саме ліпіди. Рослинні жири або олії є головним запасним продуктом у насінні більшості рослин. В окремих видів рослин олії можуть становити до 30-40 % від загальної маси насінини.

Загальною властивістю, що об’єднує всі ліпідні речовини, є їх добра розчинність у неполярних органічних розчинниках (ефір, ацетон, хлороформ, бензол та ін.) і нерозчинність у воді. Всі вони мають добре виражені гідрофобні властивості, оскільки містять у своєму складі багато гідрофобних радикалів і груп.

Компоненти, що входять до складу ліпідів, містять різне число атомів вуглецю, можуть мати один або декілька ненасичених зв’язків. Саме від складу та хімічної будови залежать їх фізичні та хімічні властивості.

У рослинних організмах ліпіди виконують ряд важливих функцій – енергетичну (при окисленні 1 г жиру виділяється 39 кДж енергії), запасаючу (відкладаються в клітинах у вигляді ліпідних крапель), захисну (восковий наліт на поверхні листків, плодів, бруньок та інших органів захищає від надлишкового випаровування й проникнення мікроорганізмів), структурну (в комплексі з білками є основними структурними компонентами різного типу мембран), регуляторну (впливають на активність ферментів).

Враховуючи значну різноманітність ліпідних речовин, їх поділяють на декілька груп: 1) нейтральні жири та вільні жирні кислоти; 2) фосфоліпіди; 3) гліколіпіди; 4) стероїди; 5) воски;                 6) терпени.

Нейтральні жири або триацилгліцерини є однією з найбільш поширених груп ліпідів і представляють собою складні ефіри триатомного спирту гліцеролу та вищих жирних кислот. В організмі рослин нейтральні жири мають переважно рідку консистенцію й називаються оліями. Це пов’язано з тим, що в їх складі багато ненасичених жирних кислот. Властивості нейтральних жирів можна характеризувати так званими константами або жировими числами – кислотним, йодним, перекисним, ефірним, числом омилення та ін.

Фосфоліпіди містяться переважно в складі клітинних мембран. Із цієї групи в рослинах зустрічаються фосфатидилхоліни, фосфатидилінозити, фосфатидилгліцерини, цераміди. В основі їх будови знаходиться фосфатидна кислота, що представляє собою гліцерол, у якого дві спиртові групи етерифіковані жирними кислотами, а третя – ортофосфорною кислотою. Залишок ортофосфорної кислоти в складі фосфатидної кислоти часто утворює складноефірний зв’язок із різними полярними угрупованнями.

Із гліколіпідів у рослинах найчастіше зустрічаються глікозил-диацилгліцерини, молекула яких складається з гліцеролу, етерифікованого двома залишками жирних кислот, і однієї або двох молекул моносахаридів (найчастіше D-галактози), що зв’язані з гліцеролом β-глікозидним зв’язком.

Із стероїдів, які є похідними пергідроциклопентанфенантрену, в рослинах поширені фітостероли (найчастіше ситостерол і стигмастерол) та екдізони, що відіграють роль гормонів комах.

Воски представляють собою складні ефіри вищих моноатомних спиртів і вищих жирних кислот. У своєму складі вони також містять вільні вищі спирти, вільні вищі жирні кислоти з довгим ланцюгом, насичені вуглеводні, пахучі та фарбуючі речовини.

Терпени представляють собою сполуки, що утворені ізопреновими залишками. До терпенів відносять різні ефірні олії, смоляні кислоти та каучук, різні рослинні пігменти, а також вітамін А.

 

 

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: