Комерційне посередництво. Агентський договір

 

Норми, що регулюють інститут комерційного посередництва, передбачають наявність спеціального статусу в осіб, які надають відповідні послуги. Такий висновок можна зробити на підставі того, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприєм­ницькою діяльністю з надання відповідного виду послуг.

Якщо розглядати посередницькі відносини в праві України, то вони поряд з договором доручення і комісії регулюються нормами агентського договору. Однак, на відміну від вказаних договорів, конструкція агентського договору містить надання послуг не лише юридичного, але й фактичного характеру. Як правило, дії агента, що не мають юридичного характеру, полягають у наданні принципалу відповідних послуг, необхідних для ефективного виконання агентом для принципала передбачених договором юридичних дій або дій, які сприяють їх здійсненню. Це можуть бути різного роду консуль­таційні або інформаційні послуги, послуги з підготовки певної документації і т. ін., що паралельно надаються агентом принци­палу[180]. Ґрунтуючись на результатах наданих агентом послуг, принци­пал коректує надане агенту основне доручення шляхом видачі йому відповідних вказівок.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 ГК України комерційне посе­редництво (агентська діяльність) – підприємницька діяльність, що

полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господа­рювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє. Виходячи з наведеного визначення, можна зробити висновок, що комерційне посередництво є різнови­дом підприємницької діяльності, оскільки комерційний агент ста­вить за мету отримання прибутку у вигляді агентської винагороди.

За змістом наведеного поняття в юридичній літературі[181] виділяють такі основні ознаки комерційного посередництва: 1) це – під­приємницька діяльність; 2) предметом вказаної діяльності є надання послуг; 3) послуги надаються виключно суб’єктами госпо­да­рю­вання; 4) послуги надаються шляхом посередництва; 5) послу­ги надаються виключно у господарській діяльності; 6) посеред­ництво здійснюється від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого представляють.

Агентський договір у тому вигляді, в якому він врегульований у ЦК України, містить послуги, які можуть становити предмет комісії і доручення. Законодавець встановив як істотну та особливо виділив зазначену обставину. Це отримало вираження у включенні конститутивних елементів кожної із моделей у наведене вище легальне визначення агентського договору.

Крім того, виникають проблеми з кваліфікацією договору саме як агентського, його відмінностей і тотожності з такими правовими конструкціями, як доручення і комісія. Зважаючи на деяку тотож­ність договорів доручення і комісії та агентського договору, остан­ній не може бути повністю зведений до них, оскільки для нього характерними є ознаки, що відсутні в обох зазначених договорах.

Першою ознакою, яка відрізняє агентський договір від дого­ворів доручення і комісії, є модель, за якою будуються відносини агента з третіми особами (коли агент діє від імені і за рахунок принципала (це конструкція договору доручення)) і коли агент діє від власного імені, але за рахунок принципала (це конструкція договору комісії). Другою відмінністю є предмет договору (здійс­нення юридичних та/або фактичних дій). Завдяки цьому він може застосовуватися у більш широкій сфері відносин, ніж доручення і комісія, і може мати організаційний характер[182]. Наступною істотною відмінністю агентського договору є те, що відносини між сторонами є триваючими, тобто агент зобов’язується здійснювати, а не здійс­нити в інтересах принципала правомірні дії різного характеру, і відповідно договір не може бути укладеним для вчинення агентом якого-небудь одного конкретного правочину. Особливістю конст­рукції агентського договору є те, що вона дозволяє, зберігши в необхідних межах специфіку прямого і непрямого представництва, створити для здійснюваних в тому та іншому випадках договорів загальний у відповідних межах правовий режим відповідного доручення[183].

Представництво є предметом ще одного договору – довірчого управління. Спільним для них є те, що подібно агентському договір довірчого управління може охоплювати будь-які (як юридичні, так і фактичні) дії. Необхідно лише, щоб ці дії могли вкладатися в рамки «управління» відповідним об’єктом. До відмін­ностей серед інших може бути названа й така: якщо агентський договір охоплює поряд з разовими і триваючі відносини, то при договорі довірчого управ­ління триваючий характер відносин сторін є його конститутивною ознакою. Нарешті, важливо відзначити й те, що довірчий управ­ляючий вправі здійснювати правочини лише від власного імені, причому в особливому порядку, що передбачає необхідність вказів­ки його правового становища у письмових документах.

Хоча легальна конструкція агентського договору і викорис­товує моделі договорів доручення і комісії, він не може бути відне­сений до змішаних. Принциповою особливістю цього останнього (змішаного) є вже те, що кожного окремого разу його формують самі сторони. Стосовно агентського договору, це зробив за них законодавець, визнавши його самостійність.

Характерною ознакою відносин з комерційного посередництва є їх специфічний суб’єктний склад. До суб’єктів комерційного посередництва належать: комерційний агент, принципал (суб’єкт господарювання, від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок якого діє комерційний агент) та треті особи.

Комерційним агентом, згідно з ч. 2 ст. 295 ГК України, може бути суб’єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженнями, що ґрунтуються на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво[184]. Однак існують певні обмеження у здійсненні комерційним агентом своїх обов’язків. Так, ч. 3 ст. 295 ГК України встановлює, що:

1) не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені;

2) комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто.

Принципал – це фізична, або юридична особа, від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок якої діє комерційний агент. Виходячи з визначення комерційного представництва, зазначеного у ч. 1 ст. 295 ГК України, можна зробити висновок, що принципалом може виступати тільки суб’єкт господарювання, однак існують випадки, коли принципалом може виступати і фізична особа – громадянин. Так, наприклад, у відносинах комерційного найму житла – комерційний агент, у цьому випадку ним виступає маклер, діє в інтересах наймача та власника житла, якими, в свою чергу, можуть виступати фізичні особи – громадяни.

Третіми особами у відносинах комерційного посередництва виступають особи, з якими комерційний агент укладає договори (вчиняє певні дії) від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок принципала.

Для вчинення агентом від імені принципала різних дій юридичного характеру, що визнаються правочинами, достатньо лише вказівки на його загальні повноваження діяти від імені принципала. Таким чином, повноваження агента на укладення правочинів від імені принципала є дійсними для третіх осіб уже в силу самої вказівки про це в агентському договорі, і видачі прин­ципалом агенту відповідної довіреності не вимагається, навіть якщо агент не виконує функції комерційного представника. При цьому для дійсності повноважень агента на представництво принципала перед третіми особами немає необхідності детально описувати їх у договорі, як це вимагається за договором поручи­тельства, що укладається з комерційним представником, в агент­ському договорі достатньо лише загальної вказівки на ці повноваження.

Однак обов’язковою є видача довіреності принципалом агенту, коли відповідно до умов агентського договору він вправі передати свої повноваження на укладення правочинів від імені принципала іншій особі[185]. Без видачі принципалом агенту відповідної довіреності таке право агента не може бути реалізованим.

Відповідно до ст. 296 ГК України агентські відносини між принципалом та комерційним агентом виникають у випадку надання суб’єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій; у випадку схвалення суб’єктом господарювання, якого представляє комерцій­ний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб’єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

У відносинах комерційного посередництва кожна зі сторін прагне досягнути певної мети. Так, комерційний агент при здійс­ненні комерційного посередництва має за мету отримання прибутку (агентської винагороди). У свою чергу, принципал зацікавлений у задоволенні власних економічних, соціальних, культурних та інших інтересів за рахунок дій комерційного агента. Треті особи, всту­паючи у досліджувані відносини, ставлять за мету отримання певних благ у результаті діяльності комерційного агента від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок принципала.

Відповідно до ст. 299 ГК України при здійсненні комерційного представництва між принципалом та комерційним агентом можуть виникати агентські відносини монопольного та немонопольного характеру. Монопольними агентськими відносинами називають такі відносини, коли комерційний агент, що представляє суб’єкта господарювання, не має права здійснювати комерційне посеред­ництво для інших суб’єктів у межах, передбачених агентським договором. У свою чергу, немонопольні агентські відносини вини­кають у випадку, якщо комерційний агент має право довірити комерційне посередництво також іншим суб’єктам, повідомивши про це агента, а агент має право здійснювати комерційне посеред­ництво також для інших суб’єктів господарювання, якщо інтереси суб’єктів, яких представляє комерційний агент, не є суперечливими у питаннях, для вирішення яких запрошений цей агент.

Основною підставою для виникнення відносин комерційного посередництва є агентський договір. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним аген­том посередницьких послуг, права та обов’язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції в разі порушення сторонами умов договору, інші визначені сторонами необхідні умови.

У цілому, агентський договір є договором з надання послуг, оплатним, консенсуальним та двостороннім. Агентський договір належить до оплатних, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 297 ГК України такі послуги надаються комерційним агентом. Консен­суальний характер агентського договору означає, що він виникає з моменту досягнення сторонами згоди. Відповідно консенсуальність та оплатність такої договірної конструкції визначають її двосто­ронність, тобто кожна із сторін – і та, яка надає послуги, і та, яка їх оплачує, – мають як взаємні права, так і взаємні обов’язки.

Необхідно додати, що якщо доручення і комісія мають на увазі завжди певні доручені особі дії, то в агентському договорі мова може йти про набір дій. При цьому не виключено, що такий набір дій може бути визначений пізніше – або під час видачі агенту нових доручень, або в розвиток вже ним отриманих, тобто визначитися вже в ході виконання договору. Тим самим агентський договір може набути організаційного характеру[186].

Відповідно ч.1 ст. 297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерцій­ний агент) зобов’язується надати послуги другій стороні (суб’єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб’єкта і за його рахунок (принципал). Виходячи з наве­деного вище визначення агентського договору, можна зробити висновок, що сторонами цього договору є комерційний агент та принципал.

Істотними умовами агентського договору виступають: предмет, ціна та строк[187].

Предметом агентського договору є безпосереднє надання послуги, яка спрямована на укладення угод чи сприяє їх укладенню.

Ведучи мову про ціну як істотну умову агентського договору, треба зазначити, що ч. 1 ст. 301 ГК України встановлює, що відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, здійснені ним в інтересах суб’єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Як правило, розмір агентської винагороди складається з ціни виконання агентом покладеного на нього доручення, а також із ціни оплатних послуг, що паралельно надаються ним принципалу.

Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посе­редництвом, якщо інше не передбачено договором сторін. Сторони можуть передбачити в договорі, що комерційному агенту спла­чується додаткова винагорода у разі, якщо він бере на себе зобов’язання гарантування виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб’єкта, якого він представляє.

Специфіка агентського договору полягає в тому, що обидві сторони зацікавлені у довгостроковому, стабільному і взаємови­гідному розвитку їх відносин, що виникають на основі агентування. За загальним правилом строк дії договору визначається сторонами під час його укладення.

ГК України у ст. 297 також передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в догово­рі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України.

Агентський договір укладається у повній письмовій формі, про що зазначено у ч. 3 ст. 297 ГК України. У договорі має бути визна­чено форму підтвердження повноважень (представництва) комер­ційного агента.

Зміст агентського договору є складним. Ним опосередкову­ються різні за своєю сутністю правовідносини: внутрішні і зовнішні. Внутрішні правовідносини виникають між агентом і прин­ципалом, а зовнішні – між агентом і третіми особами. Внутрішнє зобов’язання є основним і відображає сутність агентського зобов’я­зання[188].

Обов’язки принципала:

1) повідомити агента про факти доручення дій щодо комерційного посередництва іншим особам (у випадку встановлення немонопольних агентських відносин) (ч. 1 ст. 299 ГК України);

2) сплатити агентську винагороду відповідно до умов агентського договору (ст. 301 ГК України);

3) сплатити агенту агентську винагороду в разі порушення принципалом умов агентського договору (ч. 3 ст. 303 ГК України);

4) попередити комерційного агента про відкликання його повноважень у передбачений договором строк, який не може бути менше ніж один місяць (ч. 2 ст. 304 ГК України).

Права принципала:

1) вимагати від комерційного агента належного та реального виконання його обов’язків;

2) за вимогою отримувати від комерційного агента відомості про хід виконання договору;

3) отримувати від комерційного агента звіт у визначений принципалом строк;

4) довірити комерційне посередництво також іншим суб’єктам, повідомивши про це агента (ч. 1 ст. 299 ГК України).

Обов’язки комерційного агента:

1) не укладати угоди від імені принципала стосовно себе особисто (ч. 4 ст. 295 ГК України);

2) повідомляти принципала про кожний випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах принципала угоду (ч. 1 ст. 298 ГК України);

3) особисто виконати дії, на які він уповноважений принци­палом, від імені, за рахунок та в інтересах принципала (ч. 1 ст. 300 ГК України);

4) якщо агентським договором не передбачено інше, комер­ційний агент не може передавати на свій розсуд іншим особам права, якими він володіє в інтересах того, кого він представляє (ч. 2 ст. 300 ГК України);

5) комерційний агент не має права передавати конфіденційну інформацію, одержану від принципала, без його згоди, використо­вувати її у власних інтересах чи в інтересах інших осіб всупереч інтересам принципала, як при здійсненні комерційним агентом своєї діяльності в інтересах зазначеного суб’єкта, так і після припинення агентських відносин з ним (ч. 1 ст. 302 ГК України).

Права комерційного агента:

1) здійснювати комерційне посередництво також для інших суб’єктів господарювання, якщо інтереси суб’єктів, яких представ­ляє комерційний агент, не є суперечливими у питаннях, для вирі­шення яких запрошений цей агент (ч. 1 ст. 299 ГК України);

2) вимагати одержання агентської винагороди за посеред­ницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб’єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором;

3) вимагати для розрахунку бухгалтерський витяг щодо всіх угод, за які йому повинні виплатити агентську винагороду.

ЦК та ГК України містять спеціальні норми, що відносяться до покладення сторонами на себе різних обмежень, які мають в кінце­вому рахунку мету недопущення виникнення конф­лікту інтересів контрагентів під час виконання умов агентського договору. Обме­ження, про які йде мова, можуть стосуватися й однієї, й іншої сторін договору. Так, стосовно принципала відповідно до ч. 3 ст. 297 ГК України мається на увазі обов’язок не укладати аналогічних договорів з іншими агентами, які діють на визначеній договором території, або утриматися від здійснення на цій території ним самим діяльності, аналогічної тій, що є предметом агентського договору.

Серед підстав припинення дії агентського договору у ст. 304 ГК України зазначені такі: 1) згода сторін; 2) відкликання повно­важень комерційного агента суб’єктом, якого він представляє, або відмови комерційного агента від подальшого здійснення комер­ційного посередництва за договором, укладеним сторонами без визначення строку його дії; 3) вибуття однієї із сторін договору внаслідок її припинення або смерті; 4) виникнення інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або суб’єкта, якого він представляє.

Треба зазначити, що відповідальність за порушення агентсь­кого договору може наступати у разі порушення договору як комерційним агентом, так і принципалом. Згідно зі ст. 303 ГК України комерційний агент несе відповідальність у повному обсязі за шкоду, заподіяну суб’єкту, якого він представляє, внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов’язків. У свою чергу, у разі порушення агентського договору принципалом комер­ційний агент має право на одержання винагороди у розмірах, передбачених агентським договором, а також на відшкодування збитків, понесених ним внаслідок невиконання або неналежного виконання договору другою стороною.

 

Запитання для самоконтролю

 

1. Загальна характеристика господарських договорів про надання послуг.

2. Види господарських договорів про надання послуг.

3. Правове забезпечення укладання та виконання договору перевезення.

4. Сторони договору перевезення.

5. Права та обов’язки сторін за договором перевезення.

6. Правове забезпечення укладання та виконання договору транспортного експедирування.

7. Сторони договору транспортного експедирування та їх правове становище.

8. Комерційне посередництво у сфері господарювання.

9. Загальна характеристика агентського договору.

10. Особливості укладення агентського договору.

11. Основні права та обов’язки сторін агентського договору.

12. Порушення та припинення агентського договору.

 

 

Полтавський О. В.

ГЛАВА 8. Правове регулювання торговельної
діяльності

 

 

1. Поняття торговельної діяльності у законодавстві України.

2. Види торговельної діяльності.

3. Порядок провадження торговельної діяльності.

4. Правила торговельного обслуговування населення.

5. Правове регулювання здійснення розрахункових операцій в торговельній діяльності.

 

 

⇐ Предыдущая17181920212223242526Следующая ⇒

Поделиться: