Договір транспортного експедирування

 

Транспортно-експедиторська діяльність є різновидом транс­портної діяльності. Автотранспортні підприємства чи спеціально створювані транспортно-експедиторські організації беруть на себе весь комплекс операцій з відправлення вантажів залізничним, водним і повітряним транспортом, одержання від них вантажів і доставки їх одержувачам, проведення розрахунків за перевезення тощо. Надання транспортно-експедиційних послуг здійснюється за принципом виконання цих послуг за рахунок клієнта та оформ­люється договором транспортного експедирування.

Зміст цього договору полягає в тому, щоб звільнити відправ­ника та одержувачів від виконання невластивих їм операцій з орга­нізації і супроводу процесу перевезення вантажу. Відповідно основна функція, покладена на експедитора, полягає у тому, щоб за дорученням клієнта відправляти або одержувати вантажі, а також надавати інші супутні цьому послуги[161]. Поширеність цих послуг обумовила закріплення у гл. 65 ЦК України договору транспортного експедирування як самостійної договірної конструкції. При цьому договір транспортного експедирування може містити елементи кількох видів договорів (перевезення, доручення, комісії, підряду, зберігання тощо), які тісно переплітаються в одному юридичному факті (договорі)[162]. Проте потрібно пам’ятати, що мова йде про самостійний вид договору, а отже, і про особливий тип зобов’язань, що відрізняються від інших приватноправових зобов’язань, у т. ч. і від тих, елементи яких можна віднайти в договорі транспортного експедирування. У зв’язку з цим навіть якщо зобов’язання експеди­тора, що є похідним із конкретного договору транспортного експе­дирування, вичерпується певним набором обов’язків, що є харак­терними для інших типів договорів, то поєднання елементів різних зобов’язань, безумовно, надає нової якості, а саме зобов’язан­ня транспортного експедирування набуває самостійного характеру.

Крім ЦК України, положення щодо врегулювання порядку укладення, виконання та відповідальності за невиконання або неналежне виконання досліджуваного договору містяться в ГК України та Законі України «Про транспортно-експедиторську діяль­ність»[163]. Варто зауважити й те, що окремі питання щодо здійснення транспортно-експедиторської діяльності закріплені в КТМ України, законах України «Про транспорт», «Про автомобільний транспорт», «Про залізничний транспорт», а також низці підзаконних актів, що регулюють надання експедиторських послуг на окремих видах транспорту (п. 78 СВВТ СРСР, ст.ст. 125–126 САТ України).

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспорт­ного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організу­вати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з пере­везенням вантажу.

Договір транспортного експедирування є двостороннім, оплат­­ним та консенсуальним.

Договір транспортного експедирування належить до двосто­ронніх договорів, оскільки у сторін за ним виникають взаємні права та обов’язки. Так, експедитор зобов’язується виконати чи органі­зувати виконання визначених договором послуг за винагороду та за рахунок клієнта. Однак обов’язки останнього не обмежуються здійсненням оплати послуг експедитора, оскільки клієнт бере на себе також обов’язок надання експедитору документів та іншої необхідної інформації (наприклад, про властивості вантажу та умови його перевезення). При цьому виконання експедитором свого обов’язку має відносно виконання обов’язку клієнта зустрічний характер. У ч. 3 ст. 933 ЦК України закріплюється, що у разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов’язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі.

Оплатність договору транспортного експедирування полягає в тому, що одна із сторін повинна одержати плату чи інше зустрічне надання за виконання своїх обов’язків. Виходячи з визначення цього договору, експедитор за договором зобов’язаний надати клієнту транспортно-експедиційні послуги, а останній оплатити контрагенту вказані послуги (обумовлену договором або законом ціну).

Консенсуальний характер договору транспортного експедиру­вання полягає в тому, що за таким договором експедитор зобов’я­зується за винагороду і за рахунок іншої сторони виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов’яза­них з перевезенням вантажу. Отже, зобов’язання виникають через сам факт підписання відповідної домовленості між експедитором і клієнтом, законодавство жодним чином не пов’язує момент виник­нення вказаних правовідносин з необхідністю передачі вантажу експедитору, що могло б бути ознакою реального договору[164].

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України при наданні послуг експедитор вправі виступати від свого імені або від імені клієнта. При цьому необхідно чітко розмежовувати два види правових відносин, у яких в різній якості може брати участь одна й та ж особа (наприклад, професійна експедиторська організація). Така організа­ція має право від власного імені відправляти або одержувати вантажі, що належать іншим особам. Для цього вона укладає договір перевезення вантажу з перевізником і набуває стосовно нього статус сторони договору перевезення – відправника або, якщо мова йде про одержання вантажу, третьої особи, на користь якої укладений договір. У цьому випадку така особа вправі відправляти або одер­жувати вантаж від свого імені. Не виступаючи від імені клієнта, вона зберігає статус експедитора у відносинах з ним в іншому договорі – договорі експедиції, за умовами якого йому доручено відправляти або одержувати вантаж від свого імені.

Але можлива й інша ситуація, коли експедитор не вступає в договір перевезення вантажу і відправляє або одержує вантаж від імені клієнта. За таких умов він виступає тільки як суб’єкт договору транспортного експедирування.

У ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено перелік істотних умов договору транспорт­ного експедирування. До них віднесені: а) відомості про сторони договору; б) вид послуги експедитора; в) вид та найменування вантажу; г) права, обов’язки сторін; д) відповідальність сторін, у т. ч. в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; е) розмір плати експедитору; є) порядок розрахунків; ж) пункти відправлення та призначення вантажу; з) порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; и) строк (термін) виконання договору; і) усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторонами договору транспортного експедирування є клієнт (кредитор) та експедитор (боржник). Однак ЦК України не вста­нов­лює спеціальних вимог до вказаних суб’єктів. Детальніше це питання регулюється Законом України «Про транспортно-експеди­торську діяльність». Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону клієнт – споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

На підставі наведеного визначення можна дійти висновку, що клієнтом може бути як юридична, так і фізична особа. Хоча на практиці зазвичай клієнтами виступають саме юридичні особи або фізичні особи – підприємці, які мають необхідність у здійсненні систематичних перевезень. Клієнтом у договорі транспортного-експедирування може бути як відправник, так і одержувач вантажу, а також інші особи: власник вантажу, перевізник та інші суб’єкти, інтереси яких пов’язані з перевезенням внаслідок наявності дого­вірних відносин з відправником чи одержувачем вантажу.

Експедитор (транспортний експедитор) за тією ж ст. 1 вказа­ного Закону – це суб’єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транс­портного експедирування. Виходячи з наведеного визначення та положень ст. 55 ГК України, експедитором може бути визнано як юридичних осіб, так і фізичних осіб – підприємців, які спеціалі­зуються на наданні транспортно-експедиторських послуг, мають організаційні, матері­ально-технічні, інші передумови для надання таких послуг іншим суб’єктам господарювання та учасникам цивільних відносин.

У договорі транспортного експедирування, укладеному між експедитором і клієнтом, експедитор, по суті, заміняє клієнта у від­носинах з перевізником. У зв’язку з цим автотранспортні підприєм­ства, що здійснюють транспортно-експедиторське обслуго­вування клієнтури, користуються правами і несуть обов’язки та відпові­дальність, передбачені транспортними статутами для відправників чи одержувачів вантажів.

Від сторін договору транспортного експедирування необхідно відрізняти учасників транспортно-експедиторської діяльності. Коло останніх не обмежується лише клієнтом та експедитором, оскільки до нього належать усі особи, задіяні у процесі перевезення вантажу, обслуговування якого здійснюється на підставі договору транс­портного експедирування.

Відповідно до Закону України «Про транспортно-експеди­торську діяльність» учасниками транспортно-експедиторської діяль­ності є клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об’єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Договір транспортного експедирування повинен бути укладе­ний у простій письмовій формі. Отже, він може бути укла­дений не лише шляхом складання одного документа і підписання його сторо­нами, а також шляхом обміну документами через поштовий, теле­графний, телетайпний, телефонний, електронний або інший зв’язок, що дозволяє достовірно встановити, що документ виходить від сторони договору. Для класифікації правовідносин сто­рін договору транспортного експедирування необхідно констатувати не лише ту обставину, що між сторонами досягнуто відповідну домовленість у простій письмовій формі за всіма істотними умовами договору. Потрібно взяти до уваги і мету такого договору (забезпе­чення пере­везення вантажу), а також дотримання вимог, що пред’яв­ляються до суб’єктного складу договору транспортного експедирування[165].

У сучасній юридичній літературі переважає позиція, за якою предметом договору транспортного експедирування є сукупність послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів, які надаються експе­дитором. Аналіз Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» дає можливість критично підійти до тлумачення транс­портно-експедиторської послуги, закріпленої в ньому. Зокре­ма, за ст. 1 вказаного Закону транспортно-експедиторська послуга – це робота, що безпосередньо пов’язана з організацією та забезпе­ченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Як бачимо, предметом транспортно-експедиторської послуги законодавець визначає роботу, що не відповідає дійсності. Таке твердження ґрунтується на положеннях ст. 177 ЦК України, де як окремі об’єкти цивільних прав розглядаються послуги та результати робіт. Отже, предметом договору транспортного експедирування необхідно визнавати безпосередньо послуги, що надаються експедиторами за досліджуваним договором.

Проте, розмірковуючи про предмет договору транспортного експедирування, не треба забувати про його двосторонній характер. Така обставина передбачає необхідність включення до предмета такого договору не лише дій експедитора, пов’язаних з виконанням або організацією виконання відповідних послуг, але й дій клієнта з відшкодування експедитору понесених ним видатків, а також зі сплати експедитору належної йому винагороди.

Послуги, що надаються експедитором відповідно до ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність», поді­ляються на основні та допоміжні (супутні). Зокрема, до основних видів такого роду послуг законодавець відносить:

1) забезпечення оптимального транспортного обслуговуван­ня, а також організація перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право вико­ристовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України;

2) фрахтування національних, іноземних суден та залучення інших транспортних засобів і забезпечення їх подачі в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об’єкти для своє­часного відправлення вантажів;

3) здійснення робіт, пов’язаних з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;

4) ведення обліку надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об’єктів;

5) організацію охорони вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;

6) організацію експертизи вантажів;

7) здійснення оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю;

8) надання в установленому законодавством порядку учасни­кам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження;

9) забезпечення виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкод­женій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників;

10) здійснення страхування вантажів та своєї відповідальності;

11) забезпечення підготовки та додаткового обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту;

12) забезпечення оптимізації руху матеріальних потоків від
вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат;

13) здійснення розрахунків з портами, транспортними організа­ціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;

14) оформлення документів та організацію роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог;

15) надання підготовленого транспорту, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством.

До допоміжних (супутніх) послуг, що надаються експеди­торами, відносять ті, що охоплюють інші питання, пов’язані з перевезенням вантажу.

Ціна у договорі транспортного експедирування визначається за домовленістю сторін. Винагорода експедитора визначається, як правило, на підставі встановлених ним тарифів на послуги, що ним надаються. Якщо ціна в договорі не встановлена, вона визначається, виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги на момент укладення договору відповідно до ст. 632 ЦК України.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені йому клієн­том за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов’язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Строк договору транспортного експедирування визначається за домовленістю сторін. Він може бути нетривалим, необхідним для виконання разового експедиційного доручення, а може передбачати й тривалу співпрацю сторін. В останньому випадку договір, як правило, містить загальні умови транспортного експедирування, які конкретизуються у заявках клієнта, де зазначаються найменування вантажу, його характеристики, точний перелік послуг експедитора, що потрібні для доставки саме цього вантажу, а також окремі умови такої доставки (її строк, адреса вантажоодержувача і т. ін.).

Договір транспортного експедирування укладається у письмо­вій формі. Якщо договір транспортного експедирування не було укладено, а послуги фактично були надані, факт їх надання може підтверджуватися транспортними документами (табл. 2).

Такими документами можуть бути: а) авіаційна вантажна нак­ладна (Air Waybill)[166]; б) міжнародна автомобільна накладна (CMR)[167]; в) накладна СМГС (накладна УМВС)[168]; г) коносамент (Bill of Lading)[169]; д) накладна ЦІМ (CIM); е) вантажна відомість (Cargo Manifest)[170]; є) інші документи, визначені законами України.

Таблиця 2

Транспортні документи у міжнародному сполученні

№ з/п	Назва єдиного міжнародного перевізного документа	Нормативно-правові акти, якими врегульовано порядок видачі та оформлення цих документів
1	2	3
1	Авiацiйна вантажна накладна (Air Waybill)	Накази: Мінфіну «Про затверджен­ня Порядку виконання митних фор­мальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуван­ням митної декларації на бланку єдиного адміністративного доку­мента»[171]; ДМС України «Про затвердження Iнструкцiї про органiзацiю митного контролю та митного оформлення повiтряних суден перевiзникiв i товарiв, що перемiщуються цими суднами»[172]
2	Міжнародна автомобільна накладна (CMR)	Наказ Мінфіну «Про затвердження Порядку виконання митних фор­мальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуван­ням митної декларації на бланку

Продовження табл. 2

1	2	3
2		єдиного адміністративного доку­мента»; Конвенція про договір між­народного автомобіль­ного переве­зення вантажів (КДПВ)[173].
3	Накладна ЦІМ (СІМ англ., ЦИМ рос.)	Конвенція про міжнародні заліз­ничні перевезення (КОТІФ), рати­фікована Законом України «Про приєднання України до Протоколу від 03.06.99 р., що стосується змін Кон­венції про міжнародні заліз­ничні перевезення (КОТІФ) від 09.05.80 р.»[174]
4	Накладна УМВС (SMGS англ, СМГС рос.)	Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС)[175], згода на обов’язковість якої надана постановою КМ України «Про угоди щодо міжнародного залізнич­ного вантажного та паса­жирського сполучення»[176]

Закінчення табл. 2

 

1	2	3
5	Накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS англ, ЦИМ/СМГС рос.)	Додаток 22 «Керівництво щодо накладної ЦІМ/УМВС» до Угоди про міжнародне залізничне ван­тажне сполучення (УМВС), згода на обов’язковість якої надана постановою КМ України «Про угоди щодо міжнародного заліз­ничного вантажного та пасажир­ського сполучення»
6	Коносамент (Bill of Lading)	Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент[177]; Конвенція ООН про морське перевезення вантажів 1978 року (Гамбурзькі правила)[178]; КТМ України
7	Вантажна відомість (Cargo Manifest)	Закон України «Про транзит ван­тажів»[179]

 

Факт надання послуги експедитора при перевезенні під­тверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Зміст договору транспортного експедирування становлять права та обов’язки його сторін. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор  має право: 1) обирати або змінювати вид транспорту та маршрут переве­зення, обирати або змінювати порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах клієнта, згідно з відповідним договором транспортного експедирування; 2) відступати від вказівок клієнта в порядку, перед­баченому договором транспортного експедирування; 3) на відшко­дування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експеди­рування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта; 4) притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати плати експедитору і відшкодування витрат, здійс­нених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов’язань у частині сплати плати експе­дитору та відшкодування вказаних витрат, якщо інше не встанов­лено договором транспортного експедирування; 5) не приступати до виконання обов’язків за договором транспортного експедирування до отримання від клієнта всіх необхідних документів та іншої інформації щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, а також іншої інформації, необхідної для виконання експедитором обов’язків, передбачених договором транспортного експедирування.

Відповідно до тієї ж статті вказаного Закону клієнт має право: 1) визначати маршрут прямування вантажу та вид транспорту; 2) вимагати від експедитора надання інформації про хід перевезення вантажу; 3) давати вказівки експедитору, які не суперечать договору транспортного експедирування та документам, наданим експеди­тору; 4) змінювати маршрут доставки вантажу і кінцевого вантажо­одержувача, завчасно повідомивши про це експедитора, з відшкоду­ванням витрат на зміну маршруту відповідно до договору транс­портного експедирування. При цьому договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші права експедитора та клієнта.

У свою чергу, ст. 929 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлюють обо­в’язки експедитора. Зокрема, договором транспортного експеди­рування може бути встановлено обов’язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом; зобов’язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу; забезпечити відправку та одержання вантажу, а також інші зобов’я­зання, пов’язані з перевезенням. Крім того, зазначеним договором може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покла­дених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Клієнт, за ст. 12 Закону України «Про транспортно-експеди­торську діяльність», зобов’язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількос­ті, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов’язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів дер­жавного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов переве­зення вантажу; у порядку, передбаченому договором, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Особливість припинення цього договору полягає в тому, що його сторони наділені правом односторонньої відмови від договору, попередивши про це другу сторону в розумний строк. Відповідно до ст. 935 ЦК України сторона, яка заявила про таку відмову, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв’язку з розірванням договору. Надання клієнту та експедитору права відмовитися в односторонньому порядку від виконання договору транспортного експедирування не позбавляє їх можливості викорис­тання звичайних способів дострокового припинення договірних відносин. Як відомо, будь-який договір може бути розірваний за згодою сторін в будь-який час на їх розсуд, а також за рішенням суду, господарського суду на підставі вимог однієї із сторін (наприклад, у зв’язку з істотним порушенням контрагентом своїх договірних зобов’язань). В останньому випадку вимога про розір­вання договору може бути заявлена стороною до суду, господар­ського суду лише після отримання відмови іншої сторони на пропозицію розірвати договір або у випадку неотримання відповіді у строк, вказаний у самій пропозиції або у договорі.

За невиконання або неналежне виконання обов’язків, які передбачені договором транспортного експедирування і Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор і клієнт несуть майнову відповідальність згідно з ЦК України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Відповідно до гл. 51 ЦК України вона визначається загальними положеннями про відповідальність за порушення зобов’язання і нормами транспортних статутів і кодексів, договорами між експе­диторами та клієнтами.

Відповідальність сторін за договором може бути прямою або регресною, оскільки експедитор є посередником між відправником, перевізником і одержувачем. Отже, порушення експедитором умов договору може привести до відповідальності як клієнта перед перевізником, так і експедитора перед перевізником, якщо це не одна й та ж особа. Так, відповідно до ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося конт­рольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представ­ника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспорт­ного експедирування.

Відповідальність експедитора за невиконання або неналежне виконання договору покладається на загальних підставах. Оскільки зобов’язання експедитора за договором пов’язане зі здійсненням ним підприємницької діяльності, вказана відповідальність ґрун­тується на засадах ризику і настає незалежно від наявності вини експедитора. Єдиною обставиною, яка може бути підставою для звільнення експедитора від відповідальності за порушення своїх обов’язків (якщо це буде доведено експедитором), може слугувати неможливість їх виконання, що настала внаслідок непереборної сили.

Особливості відповідальності експедиторів та клієнтів на окремих видах транспорту також встановлюються транспортними статутами та кодексами. Так, відповідно до п. 105 СЗ України експедиторські організації несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

 

⇐ Предыдущая16171819202122232425Следующая ⇒

Поделиться: