Поняття торговельної діяльності у законодавстві України

 

Формування громадянського суспільства, розбудова України як правової, демократичної, соціальної держави пов’язані з активним впровадженням інститутів ринкової економіки. За останні роки ринкових перетворень торговельна діяльність стала одним із найпоширеніших видів господарської (підприємницької) діяльності. В ринкових умовах господарювання, що базуються на принципах свободи підприємництва та договору, торговельна діяльність охопи­ла складну систему економічних відносин, пов’язаних із рухом товарів від виробників до споживачів. Ця діяльність поширена як серед суб’єктів малого підприємництва, так і серед великих під­приємців.

Торговельна діяльність як особливий вид господарської діяль­ності є самостійним видом правового регулювання. Особливостям правового регулювання торговельної діяльності присвячено гл. 30 ГК України, в якій закріплено основні положення правового регулювання господарсько-торговельної діяльності та детально регламентовано правові механізми її здійснення. Крім ГК України, порядок здійснення торговельної діяльності регламентується також низкою нормативно-правових актів, в яких передбачено вимоги до порядку продажу товарів у різних її сферах.

Окрім ГК України, до кодифікованих нормативних актів, що регулюють порядок здійснення торговельної діяльності, можна зарахувати ЦК та ПК України. Зокрема, перший регулює порядок укладання, виконання та розірвання договорів, які оформ­люють відносини між суб’єктами торговельної діяльності. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» серед інших видів ЗЕД регулює й порядок провадження торговельної діяльності, яка здійснюється як на території України, так і за її межами з обов’яз­ковою участю іноземного елемента. Закон України «Про товарну біржу»[189] висвітлює порядок біржової торгівлі і т. ін.

Найбільш широка група нормативних актів, що регулюють торговельну діяльність, представлена підзаконними нормативними актами, і в першу чергу Правилами торгівлі. Серед них: Правила торгівлі у розстрочку фізичним особам[190], Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами[191], Правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з їх, що належать суб’єктам підприємницької діяльності на праві власності[192], Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства[193], Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі[194], Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами[195], Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами[196], Правила торгівлі на ринках[197], Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією[198], Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами[199], Правила продажу товарів поштою[200], Правила торгівлі антикварними речами[201] і т. ін.

Зміст більшості нормативно-правових актів, якими регламен­тується порядок продажу товарів, свідчить про використання законодавцем в окремих нормативних актах різних термінів при визначенні діяльності, пов’язаної із продажем товарів, як предмета їх правового регулювання. Такий підхід законодавця обумовлений спробою окреслити сферу дії нормативного акта та обмежити його застосування стосовно врегулювання окремих питань відносин, що виникають у зв’язку із здійсненням торгівлі. Однак відсутність єдиного визначення поняття торговельної діяльності і його викорис­тання у нормативно-правових актах, що приймаються у сфері торгівлі, створює певні труднощі при визначенні кола відносин, які охоп­люються поняттям торговельної діяльності. У зв’язку з цим питання про те, яким чином визначається діяльність, пов’язана із продажем товарів, у різних нормативно-правових актах заслуговує особливої уваги.

Ознайомлення із законодавством, яким регламентовано порядок здійснення торговельної діяльності, дозволяє виокремити декілька нормативно-правових актів, в яких вживаються різні визначення поняття діяльності, пов’язаної із здійсненням торгівлі.

Так, відповідно до пп. 14.1.246 п. 14.1 ст. 14 ПК України, торговельна діяльність – роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток. Отже, в цьому кодифікованому нормативному акті до торговельної діяльності відноситься лише та торгівля, яка здійснюється суб’єк­тами підприємницької діяльності за готівку та прирівняні до такої засоби.

У ГК України діяльність, що пов’язана торгівлею, охоплю­ється поняттям «господарсько-торговельна діяльність». Згідно із ч. 1 ст. 263 ГК України поняттям «господарсько-торговельної діяльнос­ті» охоплюється діяльність, що здійснюється суб’єктами господарю­вання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживан­ня, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» торгівля – будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають переда­чу прав власності на товари. При цьому зазначені договори можуть укладатися як в усній, так і в письмовій формі.

Наведені вище визначення понять торговельної діяльності та торгівлі свідчать про існування різних правових форм її здійснення, які регламентуються чинним законодавством. Водночас майже всі наведені визначення такої діяльності мають єдине спільне, що може бути покладене в основу єдиного визначення діяльності, пов’язаної із здійсненням торгівлі.

Таким чином торгівля (торговельна діяльність) може бути визначена як самостійна, ініціативна діяльність, що пов’язана із продажем товарів виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання на підставі усних або письмових цивільно-правових договорів, які передбачають передачу прав власності на такі товари, а також допоміжна діяльність, яка спрямована на забезпечення умов для їх продажу шляхом надання відповідних послуг з метою отримання прибутку.

 

§ 2. Види торговельної діяльності

 

Класифікація видів торговельної діяльності залежить від багатьох факторів. Одним з критеріїв для такої класифікації можна взяти закріплений у ч. 2 ст. 3 ГК України принцип поділу будь-якої господарської діяльності на підприємницьку (комерційну) та непід­приємницьку (некомерційну):

1) підприємницька (комерційна) торговельна діяльність, по­в’я­зана із продажем товарів, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутків (при цьому така торговельна діяльність повинна мати ознаки підприємницької відповідно до ст. 42 ГК України).

2) непідприємницька (некомерційна) торговельна діяльність, яка здійснюється без мети одержання прибутку та не містить ознак підприємницької (наприклад, продаж особистих речей).

Згідно з ч. 3 ст. 263 ГК України господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб’єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчу­вання; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допо­міжна діяльність із забезпечення реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.

Відповідно до Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, торговельна діяльність провадиться суб’єктами господарювання у сфері роздріб­ної та оптової торгівлі, а також ресторанного господарства.

Визначення роздрібної та оптової торгівлі буде наведено нижче, а щодо поняття «ресторанного господарства», то згідно з п. 1.3 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного госпо­дарства, це – вид економічної діяльності суб’єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього.

Залежно від способу реалізації товару господарсько-торго­вельна діяльність може бути оптовою або роздрібною. Їх визна­чення, зокрема, розкриваються у п.п. 4.3− 4.4 Листа МЗЕЗторгу України «Роздрібна, оптова торгівля. Основні поняття. Терміни та визначення»[202].

Оптова торгівля – це сфера господарської діяльності з придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб’єктам підприємницької діяльності. Вона включає як безпосередні комер­ційні зв’язки в умовах договорів закупівлі-продажу і постачання між підприємствами-виробниками і споживачами, так і зв’язки між ними через торгових посередників.

Роздрібна торгівля є сферою господарської діяльності з про­дажу товарів та послуг на підставі усних або письмових договорів купівлі-продажу безпосередньо кінцевим споживачам для їх власного некомерційного використання.

І, нарешті, залежно від ринку торгівлі (внутрішнього чи зовнішнього), в межах якого здійснюється товарний обіг, госпо­дарсько-торговельна діяльність може виступати як внутрішня торгівля або зовнішня торгівля. Внутрішня торгівля охоплює сферу підприємницької діяльності з реалізації товарної продукції на внутрішньому ринку країни суб’єктами господарювання усіх форм власності. Також вона стосується обороту засобів виробництва і споживчих товарів та включає оптову торгівлю і посередництво в торгівлі, роздрібну торгівлю. Зовнішня торгівля передбачає вже вихід на ринки інших країн, що супроводжується залученням до такої діяльності іноземних суб’єктів господарської діяльності або продажем їм чи придбанням у них товарів. Останній вид торго­вельної діяльності підпадає під регулювання зовнішньоеконо­мічного законодавства, і зокрема, норм Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

 

⇐ Предыдущая18192021222324252627Следующая ⇒

Поделиться: