Сучасні інформаційні технології обробки економічної інформації

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується якісно новою роллю інформації та засобів її обробки. Важливою ознакою сьогодення є перетворення інформаційної сфери на вирішальний чинник розвитку держави. Це підвищує важливість грамотного та ефективного впровадження ІС та технологій в Україні. З появою персональних комп’ютерів (ПК) ІС отримали новий імпульс для розвитку, все більше задовольняючи інформаційні потреби людини в професійній та побутовій діяльності. Сучасні ІС значно різняться за рівнем та сферою діяльності, ступенем централізації обробки інформації, ступенем інтеграції функцій та за багатьма іншими параметрами.

Технологія [грец. “techne” – “вміння”, “logos” – “вчення”] – це сукупність наукових та інженерних знань, реалізованих у матеріальних та технічних факторах виробництва.

ЮНЕСКО визначає ІТ як комплекс наукових, технологічних, інженерних дисциплін, що вивчають методи ефективної організації праці людей, зайнятих обробкою та зберіганням інформації, обчислювальної техніки, методів організації взаємодії з людьми та виробничим обладнанням, їх практичного застосування, а також пов’язані з цим обробленням соціальні, економічні та культурні проблеми.

Інформаційна технологія – процес отримання потрібної користувачеві інформації, що складається з чітко регламентованих правил виконання операцій та етапів.

Можна розглядати ІТ як сукупність методів та способів рішення типових задач обробки інформації, їх програмної реалізації з детальним описом технології вирішення цих задач.

Технологічний процес обробки інформації – це послідовність взаємопов’язаних операцій перетворення інформації від її виникнення до використання користувачами для досягнення поставленої цілі. Інформаційна технологія поєднує об’єкти, дії, правила обробки інформації в індивідуальній та масовій виробничій діяльності. Інформаційну технологію можна уявити у вигляді ієрархічної структури, що складається з етапів, дій та операцій.

Технологія як набір практичних правил, навичок, секретів виробництва окремих матеріалів, відома з прадавніх часів. Поняття технології використовується у вузькому та широкому розумінні. У “вузькому” розумінні під технологією розуміють конкретні технологічні операції (наприклад, встановлення різця під тим чи іншим кутом; очищення оперативної пам'яті тощо); в широкому розумінні технологія є спосіб освоєння людиною матеріального світу за рахунок соціальної діяльності людини. Ця діяльність включає три компоненти:

1. інформаційну (наукові принципи);

2. матеріальну (засоби праці);

3. соціальну (фахівці, що володіють професійними навичками).

Ця тріада складає суть сучасного розуміння технологій. Новизну кожної технології визначають в ній закладені наукові принципи.

За деякими літературними джерелами засновником дисципліни "технологія" є німецький вчений Йоган Бекман (1739 – 1811), відомий своїми працями з загальної технології.

Технології обробки кам'яних, бронзових та залізних засобів праці були послідовними кроками розвитку суспільства. Технології співвідносились, як правило, з відповідним суспільним ладом. Не випадково історики визначають кам'яний, бронзовий та залізний вік розвитку людства. Перша (промислова) революція перетворила ручні інструменти в машини, а ремесло - в промисловість. Друга (науково-технічна) революція поряд з емпіричними знаннями та повсякденним досвідом внесла в економічну діяльність систематичні, теоретичні знання (інформацію). Звідси зростаюча актуальність, значення та роль ІТ.

У всіх визначеннях суть поняття “технологія” звичайно пов'язують з поняттями “процедура ” та “операція ” . При цьому під процедурою розуміють набір дій (операцій), за допомогою яких здійснюється той чи інший основний процес (або його окремий етап), що виражає суть конкретної технології; під операцією розуміють безпосередньо практичне рішення задачі в рамках даної процедури, тобто однорідна логічно неподільна частина конкретного процесу.

При розгляді технологій часто використовують поняття “функціональні характеристики технології”. Це поняття введено у зв'язку з твердженням того, що задачею технології є виконання певних функцій. Поняття технології на теперішній час означає дещо більш ширше, чим певний технічний метод. Звичайно воно відноситься до системи або до ряду технічних методів, які мають деякі загальні основні характеристики та використовуються для однієї і тієї ж проблеми або виконання однієї і тієї ж функції. Наприклад, автомобілі та літаки являють собою дві конкретні технології, але кожна виконує функції перевезення пасажирів.

При проектуванні будь-якої технології потрібно враховувати, що технологія, визначаючи шлях розділення складного процесу на більш прості етапи, повинна показувати, як необхідно діяти конкретному виконавцю для досягнення максимально ефективного виконання цілі, поставленої перед ним. Ціль є важливим показником будь-якої технології, вона не тільки характеризує технологію з суттєвої сторони, але і є фундаментом будь-якого процесу, задаючи певний порядок його виконання та режими розгортання.

Протягом багатьох століть технологія традиційно розвивалась як здійснення штучним шляхом процесів, які існують в природі. При цьому засоби праці відтворювали дії, виконувані раніше руками людини. Але сучасні області технології – ядерна, електронна, лазерна, біотехнічна – характеризують використання матеріалів, які не зустрічаються в природі.

Під технологією матеріального виробництва розуміють процес, що визначення сукупністю засобів і методів оброблення, зміни стану, властивостей, форми сировини або матеріалу. Технологія змінює якість або початковий стан сировини.

Технологія в перекладі з грецької означає мистецтво, майстерність, уміння, а це не що інше, як процеси.

Під процесом варто розуміти певну сукупність дій, спрямованих на досягнення заданої мети.

Рис. 2.1. Інформаційна технологія як аналог технології переробки матеріальних ресурсів

Інформація є одним з важливих ресурсів суспільства.

Інформаційна технологія – процес, що використовує сукупність засобів і методів збору, обробки, передачі даних (початкова інформація) для одержання інформації нової якості (інформаційного продукту) про стан об'єкта, процесу або явища.

Мета технології матеріального виробництва – виготовлення продукції для потреб людини або системи.

Мета інформаційної технології – одержання інформації для її аналізування людиною і прийняття рішення стосовно виконання певної дії.

Застосовуючи різні технології до одного і того ж матеріального ресурсу, можна одержати різні вироби, різний продукт. Те ж саме буде справедливо і для технології переробки інформації.

В ІТ спільність та універсальність наукових та інженерних підходів та рішень базуються на єдності інформаційних процесів в природі, техніці, суспільстві.

Технології, пов'язані з інформаційним забезпеченням процесу управління, мають назву сучасних інформаційних технологій (СІТ).

Будь-яке виробництво (матеріальне чи соціальне) досягає досконалості лише тоді, коли воно використовує досягнення сучасних технологій. Так і в інформаційному виробництві, після створення ЕОМ-інструментарію для переробки інформації почався етап розробки методів її ефективного використання. Широке застосування засобів сучасної комп'ютерної техніки та їх багатогранність приводять до становлення новітніх ІТ (Internet-технології, ІР-технології, WАР-технології, РR-технології тощо) та формування сучасної інфраструктури суспільного виробництва. Предметом ІТ як науки є аналіз інформації в сучасних ІС. Більше того, вважається, що власне з моменту створення великих (складних) ІС почався розвиток СІТ.

Інформаційна ( комп ’ ютена) технологія – це сукупність методів, виробничих процесів та програмно-апаратних засобів, об'єднаних в технологічний ланцюг, що забезпечує збирання, переробку, зберігання, розповсюдження та відображення інформації з метою зниження трудомісткості процесів використання ІР, а також підвищення його надійності та оперативності.

Сучасна інформаційна технологія − це сукупність впроваджуваних в системи організаційного управління сучасних засобів і методів обробки даних, які представляють собою цілісні технологічні системи і забезпечують цілеспрямоване створення, накопичення, передачу, зберігання і відображення інформаційного продукту (даних, ідей, знань) з найменшими затратами і у відповідності до закономірностей того соціального оточення, де розвивається СІТ.

Треба погодитися з тим, що реальні зміни, які супроводжують процес впровадження і вдосконалення СІТ, не зводяться лише до технологічного впливу. Впровадження сучасних форм інтеграції та розповсюдження СІТ відповідає радикальним змінам в організаційних структурах управління підприємствами, що сприяють швидкій та гнучкій реакції на конкуруюче оточення. Це не тільки економічний та організаційний вплив, але й зміна соціальних відносин, оскільки в інформаційному суспільстві зароджується новий тип відносин: більше індивідуальності та гнучкості за рахунок використання інтерактивних засобів масової інформації (зображення, звук, текст).

Відомо, що в сфері управління використовують чотири об'єкти ресурсу: ресурс праці, фінансовий та матеріальний ресурси, а також обладнання. На сучасному етапі з'явився п'ятий – ІР. В докомп'ютерній ІТ цей ресурс не централізований, а розкиданий між працівниками сфери управління. Основний спосіб його отримання – виробничі наради, бесіди, семінари, брифінги, телефонні розмови тощо. Збір та підрахунок цього ресурсу трудомісткий, що вимагає величезних затрат часу суб'єктів сфери управління. Сучасні ІТ значно покращують процес контролю за використанням ІР, роблять цей процес більш надійним та оперативним.

Під інформаційним ресурсом розуміють сукупність фундаментальних та прикладних наукових знань, інженерних та управлінських рішень, всього професійного, освітянського та творчого потенціалу суспільства, а також наявність високоефективних засобів збирання, зберігання, переробки, передачі та використання інформації.

Інформаційні процеси (збирання, переробка та передача інформації) завжди відігравали важливу роль в науці, техніці та житті суспільства. В ході еволюції людини проглядається стійка тенденція до автоматизації цих процесів, хоча їх внутрішній зміст, по суті, залишився незмінним.

Збирання інформації – це діяльність суб'єкта, в процесі якої він отримує повідомлення про об'єкт, що його цікавить. Збирання інформації може здійснюватися або людиною, або за допомогою технічних засобів та систем.

Обмін інформацією (передача) — це процес, коли джерело інформації її передає, а споживач інформації її приймає. В результаті обміну інформацією між джерелом та споживачем встановлюється своєрідний “інформаційний баланс”, при якому, в ідеальному випадку, споживач інформації буде володіти тією же інформацією, що й джерело інформації. Отриману інформацію споживач може використовувати неодноразово. З цією метою він повинен її зафіксувати на матеріальному (фізичному) носії (магнітному, фото, кіно і т.д.) Процес формування початкового несистематизованого масиву інформації називають накопиченням інформації. Зберігання інформації — це процес підтримки накопиченої інформації у вигляді, що забезпечує видачу даних за запитами у будь-який час.

Переробка інформації — це упорядкований процес її перетворення відповідно до алгоритму рішення задачі.

Після вирішення задачі обробки інформації результат повинен бути виданий користувачеві в необхідному вигляді. Ця операція реалізується в ході рішення задачі видавання інформації.

Для порівняння в табл. 2.1 наведені основні компоненти обох видів технологій.

Таблиця 2.1

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: